Рішення № 102979093, 31.01.2022, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/7330/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

31 січня 2022 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого - судді Колодяжного С.Ю.

з участю секретаря судового засідання Борисюк В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «Лорта» про стягнення заборгованої заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні,

встановив:

ОСОБА_1 06.10.2021 року звернулася до суду із позовом до відповідача про стягнення невиплаченої заробітної плати у розмірі 6537,23 грн., вихідної допомоги у розмірі 19200 грн., компенсації за невикористану щорічну відпустку у розмірі 10527,38 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.07.2021 року по день прийняття рішення у справі. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона працювала інженером-технологом першої категорії відділу головного технолога (811) на ДП «ЛЗД «ЛОРТА», а 30.06.2021 року була звільнена з роботи за власним бажанням на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України. Разом з тим, у день звільнення роботодавець не виплатив усіх належних їй сум, а саме: нарахованої заробітної плати за період з квітень-червень 2021 року, вихідної допомоги відповідно до ст. 44 КЗпП України, компенсації за невикористані дні відпустки, які просить стягнути на його користь. У результаті невчасного розрахунку при звільненні у позивача виникло право на отримання середнього заробітку. У зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 07.10.2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам процесу роз`яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.

В подальшому ухвалою суду від 20.12.2021 року було здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання 31.01.2022 року позивач не з`явилася, натомість подала суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи за її відсутності, що суд з огляду на положення ч.3 ст.211 ЦПК України вважав за можливе.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час, день та місце розгляду справи, не направив в судове засідання свого представника, відзиву, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Під способами захисту цивільних прав розуміють передбачені законом заходи примусового характеру, за допомогою яких відновлюються порушені, невизнані або оспорювані права.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Згідно з ч. 1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту ст.ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала на посаді інженера-технолога першої категорії відділу головного технолога (811) ДП «ЛДЗ «ЛОРТА», і з 30.06.2021 року була звільнена з підприємства за власним бажанням, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.12-17).

Як вбачається із розрахункових листків, виданих ДП «ЛДЗ «ЛОРТА», з квітня по червень 2021 року позивачу ОСОБА_1 щомісячно нараховувалася заробітна плата без проведення утримання військового збору та ПДФО, а саме: квітні - 2190,81 грн.; травні - 3478,78 грн., червні - 3826,66 (а.с.20).

Згідно поточної виписки за контрактом з банківського рахунку ОСОБА_1 вбачається, що заробітна плата виплачувалася позивачу у неповному обсязі (а.с.21-23).

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відтак, судом встановлено, що відповідачем порушено право позивача на своєчасне отримання заробітної плати у нарахованому розмірі, а тому позовна вимога про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі є підставною.

Згідно наказу № 159 к від 30.06.2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 » наказано звільнити позивача 30.06.2021 року відповідно до ч.3 ст. 38 КЗпП України та виплатити їй компенсацію за 61 календарних днів невикористаної щорічної відпустки та вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку згідно ст. 44 КЗпП України (а.с.24).

Згідно ст.83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Відповідно до розрахункового листка, виданого ДП «ЛДЗ «ЛОРТА», за червень 2021 року ОСОБА_1 було нараховано до виплати 33554,04 грн. без утримання військового збору та ПДФО, з яких 10527,38 грн. - компенсація за невикористані щорічні відпуски та 19200 грн. - вихідної допомоги (а.с.20).

Із поточної виписки за контрактом з банківського рахунку ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 24 вересня 2021 року вбачається, що ДП «ЛДЗ «ЛОРТА», серед іншого, не виплатив вихідну допомогу та компенсацію за невикористані щорічні відпуски.

Відтак, і позовні вимоги про стягнення із відповідача на користь позивача вихідної допомоги та компенсації за невикористані щорічні відпуски є підставними.

ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» не надало суду заперечення позовних вимог, а також жодних доказів на спростування зробленого позивачем розрахунку належних до виплати сум заборгованості.

Із змісту ст.117 КЗпП України вбачається, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у справі № 6-64цс13, згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Як вбачається із роз`яснень даних у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд на підставі ст.117КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, якщо роботодавець не доведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого вказаною постановою, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Пунктом 4 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

У п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку середнього заробітку, який не спростовано відповідачем, середньоденна заробітна плата позивача складає 354,35 грн.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.07.2021 року(наступний день після звільнення) по 31.01.2022 року (день ухвалення рішення), що включає 148 робочих дні, складає 52 443,80 грн. (354,35 грн. х 148 робочих дні).

Таким чином, на день ухвалення рішення фактична заборгованість по середньому заробітку за час затримки розрахунку ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» перед ОСОБА_1 становить 52 443,80 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги і їх розмір є доведеними позивачем, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 908 грн. за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час розрахунку при звільненні підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а судовий збір в розмірі 908 грн. за позовні вимоги про стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, від сплати якого позивач була звільнена, - з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 263-265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь ОСОБА_1 невиплаченої заробітної плати за період квітень-червень 2021 року у розмірі 6537,23 грн.,з урахуванням відрахованого податку з доходів громадян та інших обов`язкових відрахувань до спеціальних фондів, які підлягають відрахуванню бухгалтерією підприємства при виплаті позивачу, вихідної допомоги у розмірі 19200 грн.,з урахуванням відрахованого податку з доходів громадян та інших обов`язкових відрахувань до спеціальних фондів, які підлягають відрахуванню бухгалтерією підприємства при виплаті позивачу, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 10527,38 грн., з урахуванням відрахованого податку з доходів громадян та інших обов`язкових відрахувань до спеціальних фондів, які підлягають відрахуванню бухгалтерією підприємства при виплаті позивачу, та середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 52 443,80 грн., з урахуванням відрахованого податку з доходів громадян та інших обов`язкових відрахувань до спеціальних фондів, які підлягають відрахуванню бухгалтерією підприємства при виплаті позивачу.

Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь ОСОБА_1 - 908 грн. судового збору.

Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь держави - 908 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно п.3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками.

апеляційного перегляду.

Учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 , НОМЕР_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;

- відповідач Державне підприємство «Львівський державний завод «ЛОРТА», ЄДРПОУ 30162618, місцезнаходження - 79040, м.Львів, вул.Патона, 1.

Повний текст судового рішення складений 04 лютого 2022 року.

Суддя /підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: С.Ю. Колодяжний