Ухвала суду № 102977669, 28.01.2022, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/3943/22

Провадження № 1-кс/947/1268/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2022 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі судового засідання Дериш М.Ю., за участю прокурора Порущенко Є.В., захисника підозрюваного - адвоката Маковецького О.М., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві Чікалова П.С., погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури Порущенко Є.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42021160000000523 від 21.10.2021 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Вознесенськ Миколаївської області, з вищою освітою, одруженого, працюючого на посаді головного державного інспектора МП «Старокозаче» Одеської митниці, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

1.Фактичні обставини даного кримінального провадження та обґрунтування стороною обвинувачення клопотання про застосування запобіжного заходу.

Як вбачається з клопотання, досудовим розслідуванням установлено, що наказом виконувача обов`язків начальника Одеської митниці А. Танцерова, № 110-о від 15.07.2021 ОСОБА_1 призначено на посаду головного державного інспектора митного поста «Старокозаче» Одеської митниці в порядку переведення з Одеської митниці Держмитслужби, та підтверджено спеціальне звання «радник митної служби 3 рангу».

Згідно з приміткою до статті 364 КК України службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 КК України є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом, а тому ОСОБА_1 , будучи головним державним інспектором митного поста «Старокозаче» Одеської митниці є службовою особою.

Відповідно до ст. ст. 19, 68 Конституції України ОСОБА_1 , зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно ст. ст. 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції» особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе. Особи уповноважені на виконання функцій держави у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити заходів на запобігання проявів корупції.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» на ОСОБА_1 поширюються положення вказаного закону, тобто він є працівником правоохоронного органу та відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України на нього покладено обов`язки діяти лише в межах повноважень та способом, які передбачені Конституцією України та Законами України. ОСОБА_1 також є суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення, передбаченим статтею 3 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VII від 14.10.2014.

Згідно з посадовою інструкцією головного державного інспектора митного поста «Старокозаче» Одеської митниці, затвердженою в.о. начальника Одеської митниці А. Танцеровим 11.10.2021, ОСОБА_1 , серед іншого, має наступні основні посадові обов`язки:

- здійснення митного контролю за формами та у порядку, визначеними Митник кодексом України, та митного оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України засобами автомобільного транспорту;

- здійснення контролю за дотримання правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України;

- у межах компетенції проведення заходів щодо запобігання та протидії контрабанді, боротьби з порушенням митних правил; складання протоколів про порушення митних правил у разі виявлення митних правопорушень.

Крім того, згідно посадової інструкції, ОСОБА_1 , серед іншого, має право:

- витребувати від осіб (власників, декларантів, та перевізників товарів, громадян, тощо) документи, необхідні та митного контролю та митного оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України;

- вимагати від власників та розпорядників товарів пред`явлення транспортних засобів та вантажних/багажних місць для огляду; у встановленому порядку та у визначених обсягах проводити огляд (переогляд) товарів і транспортних засобів комерційного призначення, ручної поклажі і багажу, а також здійснювати особистий огляд;

- відбирати письмові пояснення від осіб, які вчинили порушення митних правил

Таким чином, ОСОБА_1 займаючи посаду головного державного інспектора митного поста «Старокозаче» Одеської митниці, уповноважений на складання протоколів про порушення митних правил, у тому числі за ст. 471 КУпАП.

Встановлено, що ОСОБА_1 , діючи всупереч взятих на себе обов`язків працівника правоохоронного органу, маючи профільну освіту, у зв`язку з чим достовірно розуміючи суть кримінального правопорушення та передбачену за його скоєння кримінальну відповідальність, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.

Так, у ОСОБА_2 у жовтні 2021 році виникла необхідність у своїх власних приватних інтересах виїхати за кордон з метою отримання прибутку шляхом закупівлі та подальшого перепродажу товарів на території Республіки Молдова. За попередніми розрахунками, йому необхідно було б перевезти через кордон готівкові кошти у розмірі 25000 доларів США.

Не будучи обізнаним про правила перевезення валютних цінностей через митний кордон України, ОСОБА_2 вирішив отримати відомості щодо порядку перевезення такої грошової суми.

З цією метою він звернувся з консультацією до головного державного інспектора митного поста «Старокозаче» Одеської митниці ОСОБА_1 , який, як було відомо ОСОБА_2 , працював як раз у пункті пропуску через державний кордон України автомобільного сполучення «Старокозаче-Тудора», через який здійснюється проїзд до Республіки Молдова.

Так, застосовуючи додаток у мобільному телефоні WhatsApp з обліковим записом, зареєстрованим на мобільний номер ОСОБА_2 НОМЕР_1 , останній зателефонував ОСОБА_1 , який мав у цьому ж додатку обліковий запис, зареєстрований на номер мобільного телефону НОМЕР_2 та запитав про необхідність консультації.

У ході зустрічі, яка відбулась у жовтні 2021 року на території торгівельного центру «Метро», розташованого за адресою: Одеська обл., Овідіопольський район, село Лиманка, Проспект Маршала Жукова, 101-M, ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 про свої плани та необхідність перевезення через митний кордон України грошових коштів у розмірі 25000 доларів США.

Під час вказаної бесіди, перебуваючи за адресою: Одеська обл., Овідіопольський район, село Лиманка, Проспект Маршала Жукова, 101-M , у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на особисте незаконне збагачення, шляхом отримання від ОСОБА_2 неправомірної вигоди за не ініціювання питання про притягнення останнього до адміністративної відповідальності та не вжиття заходів, щодо виявлення в діях ОСОБА_2 порушень митних правил.

З цією метою ОСОБА_1 , у ході особистої бесіди, повідомив ОСОБА_2 про те, що перевезення грошових коштів у іноземній валюті потребує документального підтвердження їх походження, та у будь-якому разі за перевезення іноземної валюти необхідно платити грошові кошти. Так, ОСОБА_1 за результатом бесіди виказав ОСОБА_2 вимогу, щодо надання останнім неправомірної вигоди у розмірі 1 відсотка від суми грошових коштів, які перевозяться через митний кордон України, за не ініціювання питання про вжиття заходів (відібрання пояснень, особистого огляду), не перевірку документального походження грошових коштів та незастосування митних процедур (у тому числі вилучення грошових коштів).

Так, у випадку перевезення 25000 доларів США, за наслідком проходження митних формальностей ОСОБА_2 повинен був сплатити ОСОБА_1 неправомірну вигоду у розмірі 250 доларів США на що останній, не будучи обізнаним про встановлені законодавством вимоги щодо перевезення та митного оформлення валютних цінностей, погодився.

Так, 25.01.2022 у ОСОБА_2 виникла необхідність у перетинанні державного кордону у бік Республіки Молдова через пункт пропуску через державний кордон «Старокозаче-Тудора».

З цією метою, 25.01.2022 о 10 год. 22 хв., діючи на виконання заздалегідь висунутої вимоги, ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_1 у мессенджері WhatsApp зі свого номеру мобільного телефону НОМЕР_3 на належний останньому номер мобільного телефону НОМЕР_4 , запитавши про можливість перетинання митного кордону. У ході розмови ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 , що можна їхати та що він перебуває на місці.

Надалі ОСОБА_2 , маючі при собі грошові кошти на купівлю та подальший перепродаж товарів у Республіці Молдові у розмірі 25000 доларів США, на автомобілі Mercedes-Benz C 200, днз НОМЕР_5 , сірого кольору, вирушив до державного кордону та приблизно о 15 год. 55 хв. під`їхав до автомобільного пункту пропуску через державний кордон України «Старокозаче-Тудора», де розташований Митний пост «Старокозаче» Одеської митниці.

На виконання раніше обговорених домовленостей, ОСОБА_1 , будучи старшим зміни інспекторів Митного посту «Старокозаче», зустрів ОСОБА_2 , провів до вікна митного оформлення, та приблизно о 16 год. 10 хв. самостійно здійснив дії з митного оформлення ОСОБА_2 , достовірно знаючи, що останній перевозить з собою валютні цінності у розмірі 25000 доларів США, та не має з собою документального підтвердження їх походження, після чого ОСОБА_2 перетнув державний кордон України у бік Республіки Молдова.

У подальшому, діючи на виконання раніше виниклих домовленостей, 27.01.2022 у телефонній розмові, що здійснювалась за допомогою мессенджера WhatsApp, домовились про зустріч біля торгівельного центру «Метро», що знаходиться за адресою: Одеська обл., Овідіопольський район, село Лиманка, Проспект Маршала Жукова, 101-M.

Перебуваючи на вказаному місті, головний державний інспектор Митного поста «Старокозаче» Одеської митниці ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, у ході зустрічі з ОСОБА_2 приблизно о 12 год. 40 хв., отримав від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 250 доларів США, що станом на 27.01.2022 за курсом НБУ складало 7 197,5 гривень (сім тисяч сто дев`яносто сім гривень п`ятдесят копійок) за безперешкодну діяльність з перевезення ОСОБА_2 25.01.2022 валютних цінностей (25000 доларів США), не проведення перевірки документального підтвердження походження зазначених грошових коштів, а також за не ініціювання питання про притягнення останнього до адміністративної відповідальності та вилучення грошових коштів.

Після отримання неправомірної вигоди ОСОБА_1 затримано працівниками правоохоронних органів у порядку ст. 208 КПК України.

Сторона обвинувачення звертається з клопотанням, обґрунтовуючи його тим, що встановлено наявність ряду ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме:

- переховуватися від органів розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) - підозрюваний ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, у зв`язку з чим з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування (наприклад на тимчасово окупованих територіях), а з урахуванням того, що Одеська область, межує з Республікою Молдова та не визнаною республікою Придністров`я в разі не застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не перебуваючи під посиленим контролем, з урахуванням тяжкості кримінальної відповідальності, яка їй загрожує за вчинення кримінального правопорушення, є реальні ризики того, що підозрюваний ОСОБА_1 може здійснювати спроби переховуватися від органу досудового розслідування та суду, у тому числі на території іншої держави, користуючись зв`язками у системі правоохоронних органів, у тому числі серед працівників Державної прикордонної служби України, Держмитслужби України, з якими часто перетинається із врахуванням специфіки власної роботи, та може виїхати за межі України;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п.п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України). За рахунок займаної посади та міцних зв`язків у робочому середовищі ОСОБА_1 може знищити або спотворити відомості, що мають істотне значення для кримінального провадження. Так, маючи доступ до АСМО «Інспектор-2006» ОСОБА_1 може внести зміни до відомостей щодо процедури та строків проведення митного оформлення за документами, що подавались ОСОБА_2

- незаконно впливати на свідків у даному кримінальному проваджені, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України) - незаконно впливати на заявника та свідків, в тому числі понятих з метою уникнення від відбуття покарання у випадку винесення судом обвинувального вироку. За рахунок займаної посади та реалізації своїх повноважень ОСОБА_1 маючи значний досвід роботи в правоохоронних органах Одещини, може використовувати здобутий досвід за для впливу на свідків, у тому числі з числа свідків, які ще допитані у вищевказаному провадженні та які установлюються слідством. Крім того, враховуючи те, що митне оформлення частини декларацій здійснювалось колегами ОСОБА_1 , який тривалий час перебував з ними у єдиному робочому середовищі, існує загроза її впливу на таких свідків, у зв`язку із їх підпорядкуванням.

При цьому, ОСОБА_1 може незаконно впливати на прямих свідків, які, у тому числі, безпосередньо з нею працювали в митних органах, та з метою уникнення кримінальної відповідальності має можливість і може залякувати вказаних свідків, схиляти їх до дачі неправдивих показань.

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) - у випадку обрання запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, підозрюваний ОСОБА_1 , який на теперішній час не відсторонений та не звільнений із займаної посади, може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення у якому він підозрюється, а саме: надалі вимагати та одержувати неправомірну вигоду від осіб, шляхом використання службового становища або вчинити інший злочин пов`язаний з його службовою діяльністю.

Окрім того, маючи вільний доступ до службових кабінетів митного поста «Старокозаче» Одеської митниці, може знищити, сховати або спотворити будь яку з речей та документів, які мають значення для досудового розслідування, а також інших свідків у вказаному кримінальному провадженні.

Також, на даний час встановлюються інші особи, які можуть бути причетні до вчинення вказаного кримінального правопорушення, у тому числі й працівники правоохоронних органів та керівництво Одеської митниці Держмитслужби, у зв`язку з чим, розголошення відомостей результатів досудового розслідування призведе до неповноти досудового розслідування, а також можливої втрати доказів стосовно вини останніх.

2.Позиції учасників судового засідання.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, вказавши, що підозрюваний визнає обставини кримінального правопорушення, але не погоджується з кваліфікацією, ризики відсутні, ОСОБА_1 не має наміру ухилятися, впливати на свідків, знищити речі та документи, має міцні соціальні зв`язки, має на утриманні трьох дітей, мешкає з двома батьками, які перебувають на його утриманні. Крім того, розмір застави є непомірним для підозрюваного.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.

3. Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

4. Висновки слідчого судді.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

4.1. Обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Згідно матеріалів поданого клопотання, 28.01.2022 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за кваліфікуючими ознаками: одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, підтверджується: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 30.12.2021 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 30.12.2021 року, протоколом огляду від 30.12.2021 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 26.01.2022 року, протоколом огляду від 06.01.2022 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 27.01.2022 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 27.01.2022 року, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 27.01.2022 року, протоколом обшуку від 27.01.2022 року, та іншими матеріалами клопотання в сукупності.

Слідчий суддя зазначає, що нормами чинного КПК України не закріплено поняття обґрунтованості пред`явленої підозри, в зв`язку з чим, при вирішенні такого питання слід звертатися до практики ЄСПЛ, оскільки кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України).

Так, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey).

Зважаючи на дані, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах, а також приймаючи до уваги вищевказані рішення ЄСПЛ, слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні наявність обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.

4.2. Обставини, які свідчать про наявність/відсутність в рамках даного кримінального провадження ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

У клопотанні сторона обвинувачення вказує на ризики: переховування від органів досудового розслідування та суду; знищення, приховування або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення; продовження кримінального правопорушення, в якому підозрюється.

Так, у своїй практиці ЄСПЛ наголошує на тому (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»), що на етапі розгляду питання щодо взяття заявника під варту аргументами на користь такого рішення стали серйозність звинувачень, пред`явлених заявникові, та ризик його втечі.

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Санкція статті відносить інкриміноване кримінальне правопорушення до тяжкого і передбачає покарання у виді позбавлення волі від п`яти до десяти років. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).

Так, при вирішенні питання щодо існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КК України, слідчий суддя враховує обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, беручи до уваги те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні умисного, корисливого злочину, яке поєднане з одержанням неправомірної вигоди, з використанням службового становища, його суспільно-небезпечний характер, який підриває авторитет органів державної влади, у зв`язку з чим, існує ризик можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Крім того, слід взяти до уваги те, що ОСОБА_1 займає посаду головного державного інспектора МП «Старокозаче» Одеської митниці, що вказує на те, що останній має певний авторитет та вплив серед працівників Одеської митниці, а також, який надає йому доступ до службових кабінетів, відповідної документації, та електронних носіїв інформації, які в свою чергу, можуть містити відповідну доказову інформацію в рамках такого кримінального провадження, у зв`язку з чим, існує ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, у вигляді можливого знищення підозрюваним важливих для даного кримінального провадження речей та документів, які можуть містити відповідну доказову інформацію в рамках такого кримінального провадження.

Слідчий суддя враховує також, що в рамках даного кримінального провадження наявні особи свідківОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на показання яких сторона обвинувачення на теперішній час посилається в обґрунтування існування в рамках даного кримінального провадження обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Ризик незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні існує, оскільки є достатні підстави вважати, що підозрюваний може на них впливати, з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину.

Наведені обставини свідчать про існування ризику вчинення підозрюваним ОСОБА_1 дій, направлених на незаконний вплив на свідків у вказаному кримінальному провадженні, зокрема, на діючих працівників Одеської митниці, враховуючи наявність достатніх підстав вважати, що перебування у статусі підозрюваного може викликати у ОСОБА_1 активні дії щодо впливу на свідків, з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки жоден зі свідків безпосередньо судом допитаний не був, а показання, що надавалися на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4 ст. 95 КПК України, враховуючи положення ч. 4 ст. 95 КПК України, згідно яких суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

В частині посилання сторони обвинувачення на існування в рамках кримінального провадження ризиків, передбачених п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя зазначає, що з огляду на відсутність належного обґрунтування та аргументування стороною обвинувачення існування ризиків перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення, в якому останній підозрюється, слідчий суддя, з огляду на ту обставину, що підозрюваний раніше не судимий та до кримінальної відповідальності не притягувався, приходить до переконання про формальність посилання сторони обвинувачення на існування таких ризиків та про їх фактичну відсутність. Крім того, у клопотанні необґрунтовано та не зазначено яким чином підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню.

4.3. Обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Застосування до підозрюваного ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання реалізації ним встановлених ризиків переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, незаконно впливати на свідків. Крім того, слідчий суддя ґрунтує свої твердження на підставі сукупного аналізу як і обставин можливого вчинення кримінального правопорушення, так і зазначених відомостей, що характеризують особу підозрюваного.

Слідчий суддя враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об`єктивному досудовому розслідуванні цього кримінального провадження, чого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За таких обставин необхідним є саме тримання під вартою, оскільки застосування застави як основного запобіжного заходу відтерміновує можливість його виконання, що, з урахуванням особистої зацікавленості підозрюваного в ході досудового розслідування, створює можливості для його позапроцесуальних дій. Домашній арешт, в тому числі цілодобовий, пов`язаний з доступом підозрюваного до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами може завадити виконанню завдань кримінального провадження на даному його етапі. Застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання є неможливим з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, що не забезпечить належне виконання підозрюваним обов`язків.

Таким чином, зважаючи на доволі високі встановлені при розгляді клопотання ризики, з урахуванням його особистих характеристик, слідчий суддя приходить висновку, що до ОСОБА_1 слід застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відтак, з огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування відносно останнього більш м`якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для підозрюваного ОСОБА_1 не буде безальтернативною, оскільки передбачатиме можливість внесення останнім відповідного розміру застави.

4.4. Відомості, які враховуються слідчим суддею при визначенні підозрюваному ОСОБА_1 розміру застави.

Сторона обвинувачення звертається з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просить визначити заставу у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 191 440 гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно п. 2 абзацу 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010р., суд зазначив: «п.78. Гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. П. 80. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховувано наявність грошових засобів у обвинуваченого».

Така ж позиція щодо помірності розміру грошової застави міститься і в рішенні по справі «Єлоєв проти України»: «Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватись слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами зокрема є майновий та сімейний стан підозрюваного. Європейський суд з прав людини, неодноразово наголошував на тому, що непомірний розмір застави з статками (майновим станом) підозрюваного, є лише формальним виконанням вимог Європейської конвенції з прав людини, тому у своїх рішення суди повинні керуватись також розмірами прибутків підозрюваного. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, що загроза її втрати утримувало підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язків, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людяного проживання».

Так, слідчий суддя зазначає, що у клопотанні сторони обвинувачення не наведено жодної підстави в обґрунтування визначення застави у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема, до матеріалів клопотання не було долучено документів на підтвердження майнового стану підозрюваного.

При вирішенні питання щодо визначення розміру застави слідчий суддя бере до уваги фактичні обставини кримінального провадження, характеризуючи підозрюваного матеріали, серед яких наявність у підозрюваного дружини, постійного місця реєстрації та проживання, відсутність судимості, позитивної характеристики, беручи до уваги встановлені в рамках даного кримінального провадження ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що відносно підозрюваного ОСОБА_1 слід визначити розмір застави у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 49 620 (сорок дев`ять тисяч шістсот двадцять) гривень, який на думку слідчого судді, в повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного у випадку її внесення, під загрозою звернення застави в дохід держави, у випадку порушення покладених на нього процесуальних обов`язків.

На підставі вищевикладеного, вивчивши клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, вислухавши думку учасників судового засідання та надавши правову оцінку всім доводам як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність часткового задоволення поданого стороною обвинувачення клопотання.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві Чікалова П.С., погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури Порущенко Є.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42021160000000523 від 21.10.2021 року - задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Держаній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, до 27.03.2022 року.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов`язків, передбачених КПК України у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 49 620 (сорок дев`ять тисяч шістсот двадцять) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_1 строком до 27.03.2022 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

1. Прибувати до органу досудового розслідування та/або суду за першою вимогою;

2. Не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора та/або суду;

3. Повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4. Утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення;

5. Здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.