Постанова № 10297709, 08.06.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.15

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 червня 2010 року Справа № 2а-3047/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Бородіної І.Ю.,

прокурора - прокурор відділу представництва інтересів громадян та

держави в судах прокуратури області

Сайтарли І.М. (посвідчення від 15.04.2010 № 972)

та

представників сторін:

від позивача Серединський О.Л. (довіреність від 04.01.2010 б/н)

від І відповідача заступник начальника юридичного відділу

Буркова О.М. (довіреність від 30.12.2009 № 113/10)

від ІІ відповідача - головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу

Шердець Я.С. (довіреність від 31.12.2009 № 14-12/1-4)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

приватного підприємства «Етана»

до

I відповідача: Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

II відповідача: Головного управління Державного казначейства України у Луганській області

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по податковим деклараціям за листопад 2009 року, грудень 2009 року та січень 2010 року в сумі 1791953,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2010 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Етана» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по податковим деклараціям за листопад 2009 року, грудень 2009 року та січень 2010 року в сумі 1791953,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Позивачем на виконання вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за № 250/2054, до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську були подані наступні податкові декларації з податку на додану вартість:

- податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2009 року, що зареєстрована у I-го відповідача за № 114042 від 21.12.2009. Відповідно до рядку 25 вказаної податкової декларації від 21.12.2009 та розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до декларації) позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 336032,00 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2009 року, що зареєстрована у I-го відповідача за № 124637 від 19.01.2010. Відповідно до рядку 25 вказаної податкової декларації від 19.01.2010 та розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до декларації) позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 519660,00 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2010 року, що зареєстрована у I-го відповідача за № 9098 від 19.02.2010. Відповідно до рядку 25 вказаної податкової декларації від 19.02.2010 та розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до декларації) позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 936261,00 грн.

У період з 01.03.2010 по 05.03.2010 Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську проводилась позапланова виїзна перевірка з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у жовтні, листопаді та грудні 2009 року, за результатами якої складено довідку від 15.03.2010 № 180/23-616/34642719.

У позові позивач зазначив, що у довідці від 15.03.2010 № 180/23-616/34642719 I-ий відповідач підтвердив достовірність нарахування суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, перевірив суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплаченої отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), не встановивши при цьому будь-яких порушень та розбіжностей.

За результатами перевірки I-ий відповідач дійшов до висновку про неможливість підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад 2009 року у розмірі 336032,00 грн., за грудень 2009 року у розмірі 519660,00 грн., за січень 2010 року у розмірі 936261,00 грн., що повязано з відслідкуванням ланцюга постачання в рамках дії наказу Державної податкової адміністрації України від 18 серпня 2005 року № 350 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість», з урахуванням змін, внесених наказом Державної податкової адміністрації України від 20 жовтня 2009 року № 568. Остаточні висновки щодо відшкодування заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень-жовтень 2009 року будуть зроблені при отриманні відповідей по направленим запитам.

Позивач вважає, що посилання I-го відповідача на вимоги Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 18 серпня 2005 року № 350, як на підставу у відмові в підтверджені заявлених сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку є такими, що порушують положення підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Також у позові позивач зазначив про те, що Методичні рекомендації щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 18 серпня 2005 року № 350, розповсюджують свою дію лише на органи державної податкової служби, тобто мають відомчій та міжвідомчій характер, і, відповідно, не розповсюджують дію на невизначене коло субєктів. Законом України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» проведення зустрічних перевірок та підтвердження сплати до бюджету податку на додану вартість по ланцюгу постачання до кінцевого виробника не є умовою відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість платнику податку.

Оскільки за наслідками господарської діяльності (продаж вугілля за контрактом від 22.05.2009 № 1-05/09) позивача за листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року утворилась бюджетна заборгованість з податку на додану вартість у сумі 1791953,00 грн., а I-й відповідач в порушення вимог підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не надав органу державного казначейства висновки із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, позивач просить стягнути в судовому порядку бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в загальній сумі 1791953,00 грн.

На підставі заяви Прокуратури Луганської області від 27 травня 2010 року № 05-549вих-10 з метою захисту інтересів держави від порушень або загрози порушень економічних інтересів, судом до участі у справі допущено прокурора (арк. справи 163).

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську позов не визнала, про що подала суду заперечення проти позову від 08 червня 2010 року № 24414/10 (арк. справи 165-168). В запереченнях проти позову I-й відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі у звязку з тим, що відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Законом України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» встановлений прямий взаємозвязок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно повязані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. Бюджетне відшкодування ПДВ, без його сплати, має своїм наслідком спричинення збитків Державному бюджету України, що суперечить самої суті податку і його основній функції - формування доходів бюджету. При розгляді справи необхідно враховувати вимоги наказу Державної податкової адміністрації України від 18 серпня 2005 року № 350 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість», щодо проведення обовязкових зустрічних перевірок по ланцюгу постачання по тих постачальниках платниках ПДВ, у яких сума зобовязань по ПДВ у податковому періоді по операціях з даним платником ПДВ складає 30 і більше відсотків від загальної суми податкових зобовязань в цьому періоді. МДПІ неможливо підтвердити суми відшкодування податку на додану вартість за листопад 2009 року у розмірі 336032,00 грн., за грудень 2009 року у розмірі 519660,00 грн., за січень 2010 року у розмірі 936261,00 грн.

У судовому засіданні представник I-го відповідача позов не визнав, навів заперечення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову.

Головне управління Державного казначейства України у Луганській області позов не визнало, про що подало суду заперечення проти позову від 25 травня 2010 року № 14-07/5309 (арк. справи 156). В запереченнях проти позову II-ий відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки відповідно до пункту 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України від 02 липня 1997 року № 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21 травня 2001 року № 200/86) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 червня 2001 року за № 489/5680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську висновок по приватному підприємству «Етана» про відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість не надавався, тому відшкодування податку на додану вартість не проводилось.

У судовому засіданні представник ІI-го відповідача позов не визнав, навів заперечення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову.

Прокурор проти позову заперечував, підтримавши доводи заперечень відповідачів.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Згідно із статтею 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»:

- податкове зобовязання- загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6);

- податковий кредит- сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7);

- бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (пункт 1.8).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Згідно із підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності- зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (підпункт 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в пятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів пятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій (підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то у відповідності із підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі зясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, державна реєстрація приватного підприємства «Етана» (ідентифікаційний номер 34642719) проведена у виконавчому комітеті Луганської міської ради 31 жовтня 2006 року (арк. справи 18).

Приватне підприємство «Етана» (ідентифікаційний номер 34642719) у відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зареєстровано платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 346427112366, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 04 травня 2007 року № 100038830 (арк. справи 20).

На виконання вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за № 250/2054, приватним підприємством «Етана» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську були подані наступні податкові декларації з податку на додану вартість:

- податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2009 року, що зареєстрована у I-го відповідача за № 114042 від 21.12.2009 (арк. справи 90-91). Відповідно до рядку 25 вказаної податкової декларації від 21.12.2009 та розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до декларації) позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 336032,00 грн. (арк. справи 91, 93);

- податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2009 року, що зареєстрована у I-го відповідача за № 124637 від 19.01.2010 (арк. справи 96-97). Відповідно до рядку 25 вказаної податкової декларації від 19.01.2010 та розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до декларації) позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 519660,00 грн. (арк. справи 97, 100);

- податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2010 року, що зареєстрована у I-го відповідача за № 9098 від 19.02.2010 (арк. справи 103-104). Відповідно до рядку 25 вказаної податкової декларації від 19.02.2010 та розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до декларації) позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 936261,00 грн. (арк. справи 104, 106).

До всіх вищезазначених податкових декларацій з податку на додану вартість приватне підприємство «Етана» додавало заяви про повернення суми бюджетного відшкодування (арк. справи 94, 101, 107).

Таким чином, позивачем виконані всі вимоги Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» щодо обчислення та нарахування бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість.

На виконання вимог підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську була проведена позапланова виїзна перевірка приватного підприємства «Етана», код ЄДРПОУ 34642719, з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у жовтні, листопаді та грудні 2009 року, за результатами якої складена довідка від 15 березня 2010 року № 180/23-616/34642719 (арк. справи 108-122).

У довідці Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 15 березня 2010 року № 180/23-616/34642719 за результатами позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року зазначено, що перевіркою достовірності нарахування суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року, не встановлено порушення показників довідки щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (арк. справи 115, 119, 121). Перевіркою також підтверджені фактична сплата позивачем отримувачем товарів (послуг) сум податку на додану вартість в ціні товару (послуг) постачальникам таких товарів (послуг), які включені до складу податкового кредиту, та суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню, за листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року (арк. справи 116, 119, 121).

За результатами позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську зроблено висновок про неможливість підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад 2009 року у розмірі 336032,00 грн., за грудень 2009 року у розмірі 519660,00 грн., за січень 2010 року у розмірі 936261,00 грн., що повязано з відслідкуванням ланцюга постачання в рамках дії наказу Державної податкової адміністрації України від 18 серпня 2005 року № 350 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість», з урахуванням змін, внесених наказом Державної податкової адміністрації України від 20 жовтня 2009 року № 568. Остаточні висновки щодо відшкодування заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року будуть зроблені при отриманні відповідей по направленим запитам. При перевірці достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість не встановлено порушення порядку ведення податкового обліку (арк. справи 122).

Посилання I-го відповідача в обґрунтування своїх заперечень проти позову на не підтвердження надходження сум податку на додану вартість до бюджету результатами зустрічних перевірок відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України від 18 серпня 2005 року № 350 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість», суд не приймає на підставі того, що, по-перше, зазначений наказ Державної податкової адміністрації України не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731, а тому не є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України і не підлягає застосуванню відповідно до частини 3 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, а по-друге, він суперечить нормам Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», оскільки останній не ставить право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення зустрічних перевірок.

Також, Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не пов'язує право платника податку на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість із закінченням перевірок до кінцевого виробника та фактом підтвердження сплати податку контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання, оскільки від'ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товару (послуг) в ціні таких товарів (послуг). Законом України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов'язку держави здійснити повернення коштів за результатами відповідного звітного періоду.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» (заява № 803/02) Суд нагадав, що держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки національний законодавчий орган, реалізуючи соціальну та економічну політику, має широке коло повноважень. Однак такі межі оцінювання не є абсолютними і їх застосування підлягає перегляду органами Конвенції. На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.Далі Суд зауважив, що відшкодування податку на додану вартість заявникові систематично затримувалось. Такі затримки були спричинені ситуацією, в якій державні органи, не заперечуючи суми відшкодування ПДВ на користь заявника, як це видно із матеріалів справи, не надавали підтвердження цих сум. Такі дії завадили заявникові повернути заявлені суми вчасно та створили ситуацію постійної невизначеності. Окрім того, заявник був вимушений постійно звертатись до суду з ідентичними скаргами. Постійні затримки відшкодування і компенсації у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, так само як і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника, порушує «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном, що є неприпустимим.

Згідно із статтею 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України, у тому числі операцій з коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів, у зв'язку з чим Головне управління Державного казначейства України у Луганській області правомірно залучено в якості другого відповідача.

Оскільки у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги приватного підприємства «Етана» про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за податковим деклараціями за листопад 2009 року в сумі 336032,00 грн., за грудень 2009 року в сумі 519660,00 грн. та за січень 2010 року в сумі 936261,00 грн. (загальний розмір 1791953,00 грн.) визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 08 червня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Етана» (ідентифікаційний код 34642719, місцезнаходження: 91016, м. Луганськ, вул. Совєтська, буд. 54, офіс 459, р/р 2600215430 в Луганській обласній дирекції відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», МФО 304007) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по податковим деклараціям за листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року в сумі 1791953,00 грн. (один мільйон сімсот девяносто одна тисяча девятсот пятдесят три гривні нуль копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Етана» (ідентифікаційний код 34642719, місцезнаходження: 91016, м. Луганськ, вул. Совєтська, буд. 54, офіс 459, р/р 2600215430 в Луганській обласній дирекції відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», МФО 304007) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1700,00 грн. (одна тисяча сімсот гривень нуль копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена у повному обсязі 14 червня 2010 року.

СуддяЧернявська Т.І.