Рішення № 102976361, 01.02.2022, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/7953/21

Провадження № 2/219/303/2022

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2021 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

судді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Лосинської І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін», третя особа – приватний нотаріус Києво – Святошинського районного округу Київської області Грисюк Олена Василівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

представник позивача – адвокат Калінін С.К., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, згідно якого просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 50319, вчинений 24.05.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного округу Київської області Грисюк О.В., зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 50319, щодо стягнення у безспірному порядку з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» заборгованості за кредитним договором в сумі 25 328 грн.; стягнути з відповідача суму по оплаті надання правничої допомоги в розмірі 5 000 гр. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного округу Київської області Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис № 50319 від 24.05.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» заборгованості в розмірі 25 328,00 грн. Приватний нотаріус мотивував виконавчий напис тим, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором № 692921 від 07.01.2019 року укладеним із ТОВ «ВЕЛЛФІН», строк платежу за кредитним договором настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 07.01.2019 року по 01.03.2020 рік. Сума заборгованості за кредитом складає 24 578,00 грн., за вчинення виконавчого напису 750,00 грн. Позивач вважає, що виконавчий напис щодо стягнення з нього кредитного боргу вчинений з грубим порушенням закону і є протиправним, нотаріус не має права вчиняти виконавчий напис на стягнення кредитної заборгованості, бо така заборгованість не є безспірною. Такою просить стягнути з відповідача ТОВ «ВЕЛЛФІН» на користь ОСОБА_1 судові витрати, зокрема по оплаті послуг Адвокатського бюро «Калінін і Партнери» за надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 5 000 гр., судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 908,00 грн. та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 454,00 грн. Також позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову по цивільній справі, в якій просив зупинити стягнення по виконавчому провадженню.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 03.08.2021 року по вказаній справі було відкрите загальне позовне провадження та призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 03.08.2021 року було зупинене стягнення по виконавчому провадженню ВП № 65819919 з примусового виконання виконавчого напису № 50319 від 24.05.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного округу Київської області Грисюк О.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» заборгованості в розмірі 25 328,00 грн.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23.09.2021 року підготовче провадження по справі закрите та призначене судове засідання для розгляду справи по суті.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Калінін С.К. в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, згідно якої просив розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача - ТОВ «ВЕЛЛФІН», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, повідомлень про причини неявки від нього не надходило. Відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні особисто або через представника. У встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі строк відзив на позовну заяву відповідачем також не поданий.

В судове засідання третя особа - приватний нотаріус Києво – Святошинського районного округу Київської області Грисюк О.В. не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Суд, враховуючи згоду представника позивача, відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.

З урахуванням ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Руїз Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994, заява № 18390/91 вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з вимогами частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи чинних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Судом встановлено, що згідно договору позики № 692921 від 07.01.2019, укладеного між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 , ТОВ «ВЕЛЛФІН» надав ОСОБА_1 на умовах, що передбачені договором, грошові кошти в позику в сумі 1500 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник – ОСОБА_1 зобов`язалася повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, зазначені у п. 1.5 цього договору. Строк позики за цим договором складає 30 днів, позика має бути повернута згідно графіку розрахунків до 06.02.2019 року (а.с.13-16).

Згідно графіку розрахунків сукупна вартість позики складає 2376,50 грн., з них проценти за користування позикою складають 876 грн. 50 коп. (а.с.17).

24.05.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. був виданий виконавчий напис № 50319 про звернення стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , яка є боржником за кредитним договором № 692921 від 07 січня 2019 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН». Строк платежу за кредитним договором 692921 від 07 січня 2019 року настав, боржником допущено прострочення платежу. Стягнення заборгованості проводиться за період з 07.01.2019 року по 01 березня 2020 року. Сума заборгованості складає 24 578,00 грн., прострочення заборгованості за сумою кредиту становить 1 500,00 грн.; прострочена заборгованість за комісією становить 0,00 грн.; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 23 078,00 грн., плата за вчинення виконавчого напису становить у розмірі 750,00 грн., що становить загальну суму 25 328,00 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна заборгованість боржника становить 25 328,00 грн. (а.с.12).

Відповідно до листа Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління МЮ (м. Харків) № 55437 від 20.07.2021 року на адвокатський запит адвоката Калініна С.К., повідомлено, що на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» суми боргу у розмірі 25 328,00 грн, згідно виконавчого напису № 50319 від 24.05.2021 року, виданого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу (а.с.11).

Постановою від 16.06.2021 року головним державним виконавцем Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відкрите виконавче провадження № 65819919 про стягнення боргу у розмірі 25 328,00 грн. з ОСОБА_1 згідно виконавчого напису № 50319, виданого 24.05.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу (а.с.18).

Між тим, на виконання ухвали суду від 23 вересня 2021 року про витребування доказів приватний нотаріус Києво – Святошинського районного округу Київської області Грисюк О.В. не були надані завірені копії матеріалів справи щодо вчинення виконавчого напису № 50319 від 24.05.2021 року.

Вирішуючи по суті заявлені позовні вимоги суд зазначає, що за загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Відповідно до підпунктів 3.1, 3.2, 3.4 глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, а також статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи: 1) якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; 2) за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу, а безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Відповідно до п. 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Відповідно до п. 19 ст. 34 Закону України "Про нотаріат" виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Відповідно до ст. 89 Закону України "Про нотаріат" у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Тобто вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - це надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення, а нотаріус задля вчинення виконавчого напису повинен дійти висновку, що з дня виникнення права вимоги у стягувача минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року, та, що подані стягувачем документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед ним.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах № 569/8884/17 від 14 серпня 2019 року, № 137/1666/16-ц від 29 березня 2019 року та № 201/11696/16-ц від 10 квітня 2019 року.

Щодо такої обов`язкової умови вчинення нотаріусом виконавчого напису як безспірність заборгованості, то характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками, якими є надані стягувачем документи згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається саме за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак само по собі подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Таким чином, захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус не встановлює, а лише підтверджує вже наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Отже, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Крім того, суд зазначає, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, і беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Суду не надано доказів, що серед документів, які надавалися приватному нотаріусу для вчинення нотаріального напису, були наявні документи, якими безспірно підтверджується сума заборгованості за кредитом. Крім того, відсутні докази, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання.

Позивач вважає, що виконавчий напис вчинений з численними порушеннями законодавства, а тому є таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотаріусом не було з`ясовано чи не порушено банком строк позовної давності, не встановлено чи не погашена заборгованість, не надано всіх необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості.

Суду не надано достовірних доказів того, що нотаріус переконався у належному повідомленні боржника про суму заборгованості, що є однією з підстав для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Таким чином, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Враховуючи, що виконавчий напис приватного нотаріуса був вчинений в порушення вимог Закону "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, позовна заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення судових витрат по оплаті послуг за надання професійної правничої (правової) допомоги суд зазначає наступне.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво – вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги – це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За змістом статті 9 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу входять до судових витрат. Визначення розміру витрат та порядок їх розподілу між сторонами здійснюється на підставі ст.ст. 137, 141 ЦПК України.

Згідно частин 1-6 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частинами 3 і 8 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності витрат на правничу допомогу (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Позивач ОСОБА_1 06.07.2021 року уклала договір № б/н/21 з Адвокатським бюро «Калінін і Партнери» про надання професійної правничої (правової) допомоги, предметом даного договору є надання бюро усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту за рішенням суду визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» (а.с.19).

Згідно додатку № 1 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № б/н/21 від 06.07.2021 року м. Суми Адвокатське бюро «Калінін і Партнери» та ОСОБА_1 домовились про гонорар бюро, умови та порядок розрахунків, а саме - за надання професійної правничої (правової) допомоги, передбаченої в п.п. 1.1 договору, клієнт сплачує гонорар (винагороду) в розмірі 5 000 грн.; клієнт сплачує гонорар (винагороду) на поточний рахунок бюро, що визначений в договорі; фактичні витрати бюро пов`язані з виконанням обов`язків за цим договором, зокрема, витрати на нотаріальне посвідчення документів, оплату передбачених законодавством зборів, адміністративних та кур`єрських послуг, відправки поштової кореспонденції, відрядження, а також інші витрати оплачуються клієнтом окремо від гонорару (а.с.21).

Відповідно до меморіальних ордерів № 2015956458 від 08.07.2021 року та 18.08.2021 року ОСОБА_1 сплатила Адвокатському бюро «Калінін і Партнери» за адвокатські послуги 2 000 гр. та 3 000 гр. (а.с.23).

Актом виконаних робіт (наданих послуг) від 22.07.2021 згідно додатку № 2 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № б/н/21 від 06.07.2021 підтверджений факт, що адвокатське бюро «Калінін і Партнери» надало, а ОСОБА_1 прийняла юридичні послуги (професійну правничу допомогу) у формі - усна консультація з вивченням документів, консультація клієнта щодо захисту його прав, а саме за рішенням суду визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного округу Київської області Грисюк О.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ « ВЕЛЛФІН» заборгованості за кредитним договором, вартість виконаної роботи становить 500,00 грн.; складання, оформлення (друк) адвокатського запиту державному виконавцю від 13.07.2021, вартість виконаної роботи становить 500,00 грн.; аналіз та узагальнення практики Верховного Суду щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, зокрема постанови ВС від 15.04.2020 року № 158/2157/17 та постанови ВС від 12.03.2020 року у справі 757/24703/18, вартість виконаної роботи становить 500 грн.; складання, оформлення (друк, посвідчення копій для суду та учасників справи), подання до Артемівського міськрайонного суду Донецької області позовної заяви в інтересах клієнта до ТОВ «ВЕЛЛФІН», третя особа - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного округу Київської області Грисюк О.В. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, вартість виконаної роботи становить 2500 грн.; складання, оформлення (друк), подання до Артемівського міськрайонного суду Донецької області заяви про забезпечення позову від 22.07.2021 року, вартість виконаної роботи становить 1000 грн., на загальну суму 5000 грн. (а.с.24).

ОСОБА_2 має право на заняття адвокатською діяльністю на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області від 26 червня 2018 року № 11, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2212 від 26.06.2018 року (а.с.25).

Згідно ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ № 1050316 від 21.07.2021 року, виданого адвокатським бюро «Калінін і Партнери» на підставі договору про надання правової допомоги, доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання без оплатної правової допомоги № б/н/21 від 06.07.2021 року, ОСОБА_2 надає ОСОБА_1 правничу (правову) допомогу (а.с.26).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом і суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Враховуючи викладене, суд вважає, що виходячи з розумності та співмірності заявлених вимог, категорії складності цивільної справи, по якій судова практика є усталеною, часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, вимоги позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу підлягають задоволенню, оскільки розумним і співмірним буде розмір витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000 гр., які суд стягує з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору у загальній сумі 1 362 грн. (судовий збір за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову).

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 141, 259, 263-265, 280, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін», третя особа – приватний нотаріус Києво – Святошинського районного округу Київської області Грисюк Олена Василівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 50319 від 24.05.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного округу Київської області Грисюк Оленою Василівною про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є боржником за кредитним договором № 692921 від 07.01.2019 року, укладеним з Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», заборгованості в розмірі 25 328 грн.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (місцезнаходження за адресою: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд. 48, МФО 300346) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , судовий збір у загальній сумі 1 362 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 5 000 гр.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Роз`яснити учасникам справи, що згідно з ч. 7 ст. 158 Цивільного процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області, постановленою 03 серпня 2021 року по справі № 219/7953/21, (2-з/219/108/2021) продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Головуючий суддя О.М.Лапченко