Рішення № 102974778, 21.01.2022, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/557/21

Провадження № 2/346/99/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2022 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі: головуючого судді П`ятковського В.І.,

з участю: секретаря Матушевської Г.Д.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Криницький В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коломиї в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оскар Агро», третя особа Коломийська міська об`єднана територіальна громада, про стягнення орендної плати

В С Т А Н О В И В:

Позивачка, звернулася до суду з даним позовом, в якому зазначила, що їй та її дітям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належить земельна ділянка, що знаходиться на території Раківчицької сільської ради Коломийського району, кадастровий номер 2623286000:03:001:1647.

З 2016 року вона від свого імені та від імені дітей, на підставі посвідчених ними довіреностей, надавала вказану земельну ділянку в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Оскар Агро», на підставі усної домовленості.

01 березня 2019 року між нею та представником відповідача укладено договір оренди земельної ділянки. Відповідно до пункту восьмого договору, оренда діє протягом семи років, а пунктом 9 визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік, що складає 1069.00 грн. Виплата орендної плати в грошовій формі відбувається шляхом внесенням грошових коштів на банківські рахунки Орендодавця та (або) шляхом готівкової виплати Орендної плати Орендодавцю. Орендна плата вноситься на, щороку не пізніше 31 грудня кожного року за весь календарний рік оренди (п. 11 договору).

Вказує, що відповідач в порушення умов укладеного договору та усної домовленості орендну плату не вносив. З метою досудового врегулювання спору позивачка зверталася до представника відповідача із претензією, яка залишена без задоволення.

Вважає, що сума заборгованості, починаючи з 2016 року, становить 5 345 грн.

Також посилаючись на п. 14 договору оренди, яким визначено, що у разі невнесення орендної плати у строки зазначені у договорі, на суму несплаченої орендної плати справляється пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожен день прострочення, розмір якої по її розрахунках складає 405,11 грн..

Крім того просить стягнути з відповідача три відсотки річних за весь час прострочення зобов`язання та інфляційні витрати у розмірі 753,58 грн.

Також вказує, що у зв`язку із порушенням відповідачем умов договору нею перенесені душевні хвилювання, вона переживала пригніченість, витратила чимало часу на досудове врегулювання спору та підготовку документів для звернення до суду а тому просить стягнути з відповідача 10 тисяч гривень моральної шкоди завданої невиконанням договір них зобов`язань.

Просить стягнути з відповідача вказані суми та розірвати укладений договір оренди землі.

В судовому засіданні представник позивачки адвокат Голіней позов із вказаних підстав підтримала.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо позову заперечив, з наведених у відзиві на позовну заяву підстав.

Так у вказаному відзиві представник відповідача вказав, що дійсно між представником ТОВ «Оскар Агро» та позивачкою укладено договір оренди землі, який відповідно до вимог ст. 125 ЗК України було зареєстровано у відповідному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно лише 18 червня 2020 року, і саме з цього часу між сторонами існують договірні зобов`язання. Тому не погодився із вимогою позивачки про стягнення санкцій починаючи з 2016 року, оскільки будь-яких інших договорів із позивачкою не укладалося у вказаний нею період, а отже і немає підстав для сплати на її користь коштів. Позивачем при нарахуванні санкційних виплат не надано суду будь-яких підтверджуючих документальних доказів існування договірних відносин між сторонами. Також представник позивача посилається на позовну давність яка для такого роду вимоги становить три роки та на час звернення до суду вже минула

Щодо заявленої позивачкою моральної шкоди представник відповідача також не погодився вказавши, що в позовній заяві відсутні докази та фактичні дані настання моральної шкоди, окрім голослівних тверджень позивачки, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Зазначає, що моральна шкода не може бути компенсована, якщо це прямо не передбачено договором чи законом. Вважає цю вимогу позивачки безпідставною.

Представник відповідача не визнав вимогу про розірвання договору оренди, посилаючись на те, що договір відповідає вимогам чинного законодавства, земельна ділянка використовується товариством за цільовим призначенням, її цілісний стан є непорушним, а також виконуються інші істотні умови договору оренди, та відсутні факти систематичної невиплати орендної плати позивачем.

Зважаючи на вказані факти просить в задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив позивачка, вказала, що факт реєстрації договору оренди землі лише в березні 2020 року свідчить виключно про те, що відповідач з метою ухилення від сплати податків навмисно затягував з реєстрацією договору та користувався земельною ділянкою не реєструючи договору оренди.

Вказує, що представник відповідача у відзиві на позовну заяву визнає, що позивачка мала право на отримання плати за користування належною їй земельною ділянкою в період 2019-2020 років, однак не з`являлася у визначений час для отримання плати, таким чином визнаючи свій обов`язок щодо внесення орендної плати. Зазначає, що посилання відповідача на те, що через органи місцевого самоврядування орендодавці були повідомлені про час та місце здійснення виплати суперечить п. 9 вказаного договору оренди, яким чітко передбачений порядок проведення розрахунків.

Щодо моральної шкоди спричиненої невиконанням зобов`язання позивачка зазначила, що переживала та переживає досі моральні страждання спричинені діями відповідача. Була введена в оману з приводу того, що на підставі досягнутої усної домовленості про передачу з 2016 року у користування належної їй земельної ділянки, останній буде добросовісно сплачувати орендну плату, на яку вона розраховувала та мала намір використати для задоволення своїх потреб, у зв`язку зі чим почувається пригніченою.

Щодо систематичності порушення умов укладеного договору як підстав його розірвання вказує, що представник відповідача у відзиві визнає що в період 2019-2020 років орендну плату вона не отримувала, а також виплату не проведено після заявлених претензій в межах досудового врегулювання спору, що свідчить про систематичність порушення умов договірних зобов`язань та є підставою для розірвання договору оренди.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи у відсутності представника Коломийської міської ради щодо вирішення спору покладається на погляд суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони підтверджуються, суд дійшов наступних висновків.

Згідно вимог ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

За змістом ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Згідно ч.ч. 1, 2, 4 ст.22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Внесення орендної плати оформляється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,8200 гектара, що знаходиться на території Раківчицької сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2623286000:03:001:1647 належить ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 1/3 частці на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 липня 2019 року посвідченого Державним нотаріусом Коломийської міської державної нотаріальної контори Мануляк І.В., зареєстрованим в реєстрі за № 570 (а.с. 9). Вказане підтверджується копією витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19 липня 2019 року (а.с. 10, 13, 14, 16).

На підставі нотаріально посвідчених довіреностей ОСОБА_5 та Романченко Роксолани позивачка 01 березня 2019 року уклала з представником товариства з обмеженою відповідальністю «ОскарАгро» договір оренди землі, предметом якого є вказана земельна ділянка (а.с. 7-8).

Підписуючи договір сторонами обумовлено всі істотні умови щодо строку дії договору орендної плати та порядку її проведення, прав та обов`язків сторін.

В порушення умов договору та вимог законодавства відповідач не здійснював сплату орендної плати.

На спростування вимог позивача про стягнення орендної плати представник відповідача посилається на те, що договірні відносини між сторонами виникли лише з моменту державної реєстрації договору оренди, яка відбулася 18 березня 2020 року. Водночас представник відповідача не заперечує факту користування земельними ділянками, розташованими на території с. Раківчик Коломийського району та земельною ділянкою що належить позивачці зокрема, та зазначив, що навіть інформував позивачку та інших орендодавців про час та місце виплати орендної плати. Таким чином позивач не заперечує факту користування земельною ділянкою та самого факту, що позивачка не отримувала орендної плати. Щодо реєстрації договору оренди суд вважає, що оскільки відповідач користувався земельною ділянкою і розумів про те, що має обов`язок щодо сплати орендної плати, тому зобов`язаний був зареєструвати договір оренди до початку користування земельною ділянкою. Крім того будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували коли саме проведена реєстрація договору оренди представником відповідача не надано. З цих самих підстав суд не бере до уваги посилання позивачки на те, що відповідач орендує спірну земельну ділянку з 2016 року, оскільки це не підтверджується належними та допустимими доказами. Тому суд вважає правильним та справедливим вважати час виникнення відносин між сторонами як між орендодавцем та орендарем з березня 2019 року, коли було підписано договір оренди, оскільки вказаний факт підтверджується копією договору із підписами сторін та не оспорюється ними.

Також суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що позивачка не отримувала орендної плати з власної вини, оскільки не з`являлася в час проведення розрахунків з іншими орендодавцями. Пунктом 9 договору оренди визначено розмір порядок та строки сплати орендної плати, зокрема визначено що вона повинна вноситися на банківський рахунок орендодавця. Будь-яких доказів про те що такі виплати відповідачем здійснювалися суду не надано, так само як і не доведено факту обізнаності позивачки з часом та місцем коли відповідач проводив такі виплати в с. Раківчик.

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець має право вимагати: від орендаря, зокрема своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положенням ч.2 ст. 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у раз і істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

Згідно зі статтями 1, 13 Закону України «Про орендну землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Пунктом 9 договору оренди землі визначено, що орендна плата становить 5 (п`ять)% від нормативної грошової оцінки однієї земельної ділянки (земельної частки(паю)), у грошовій формі, що становить 1069,56 гривень на рік. За бажанням орендодавця у натуральній формі, за взаємною домовленістю сторін. Договором передбачено що за окремим додатковим погодженням сторін орендна плата може вноситися орендарем в одній із інших форм визначених договором. Орендна плата вноситься щороку не пізніше 31 грудня кожного звітного року за весь календарний рік оренди.

Пунктом 10 договору передбачено, що обчислення орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації, згідно постанови Уряду.

Відповідно до пункту 38 договору оренди землі, умовами розірвання договору оренди є: взаємна згода сторін; рішення суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Таким чином, сам факт систематичного порушення договору оренди землі щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено факт систематичної несплати орендної плати відповідачем, оскільки у відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що виплати орендної плати за 2019-2020 роки в с. Раківчик відбувались, однак позивачка не з`являлася щоб їх отримати, а отже двічі у 2019 році та у 2020 році позивачем не сплачено орендну плату, що відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі», пункту д) частини першої статті 141 ЗК України,статті 651 ЦК України та умов договору є правовою підставою для розірвання цього договору.

Таким чином, виплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а систематичне невиконання даної вимоги є підставою для його розірвання.

Зазначені висновки суду, узгоджуються із правовою позицію, викладеною у постановах Верховного Суду України: від 12 грудня 2012 року №6-146цс12, від 28 вересня 2016 року №6-977цс16, від 11 жовтня 2017 року №6-1449цс17.

Щодо вимог ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених даної статтею.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди встановлено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Статтями 16, 23, 1167 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Разом з тим, у зобов`язальних правовідносинах моральна шкода стягується за правилами ст. 611 ЦК України, згідно якої моральна шкода за невиконання однією із сторін зобов`язання підлягає стягненню у випадку, якщо це обумовлено договором або про це міститься пряма вказівка в законі, що регулює вказані правовідносини. Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №692/1276/14-ц.

Однак, відшкодування моральної шкоди ні договорами оренди землі укладеним між сторонами, ні законом, що регулює відносини оренди землі, не передбачено.

Разом з цим, позивачкою не вказано в чому саме полягає моральна шкода, яка завдана їй, якими неправомірними діями відповідача. Не додано позивачем й жодного доказу на підтвердження вказаної позовної вимоги.

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на те, що в позовній заяві позивачем не наведено та не доведено належними та допустимими доказами в чому саме полягали моральні страждання, спричинені порушенням відповідачем умов договору оренди, та їх причинний зв`язок із дією чи бездіяльністю відповідача, то в цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення в межах стягнення орендної плати трьох процентів річних та індексу інфляції за період з 01 березня 2019 року по 2020 рік, тобто з моменту підписання сторонами договору оренди земельної ділянки, у розмірі 2 393,64 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду із вказаним позовом позивачка подала заяву про звільнення від сплати судового збору, у зв`язку із скрутним матеріальним становищем, мотивуючи тим, що вона самотня, перебуває у скрутному матеріальному становищі, єдиним джерелом доходу є пенсія у розмірі 1086,35 грн, та сплата судового збору значно ускладнить її матеріальне становище.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору, на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення.

Зазначений порядок відстрочення від сплати судового збору також передбачений ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір».

Дослідивши матеріали справи, враховуючи майновий стан позивачки, суд приходить висновку про можливість звільнення ОСОБА_6 від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 4 Закону України «Про судовий збір» з урахуванням ставок судового збору на момент звернення до суду, оскільки позивачка у позовній заяві заявила три позовні вимоги дві з яких майнового характеру то судовий збір повинен був складати 4086 грн. (908+908+2270 грн).

Згідно із статтею 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково (на 14,24%), тому стягненню з відповідача в дохід держави підлягають судові витрати, в сумі 580,62 грн.

На підставі наведеного та ст.ст. 526, 527, 610, 612, 613, 614, 629, 651 ЦК України, ст. ст. 13, 14, 15, 16, 32 Закону України «Про оренду землі», та керуючись ст.ст. 4, 8 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 4, 10, 12, 76 - 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Розірвати укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оскар Агро» (ідентифікаційний код юридичної особи 40445458, адреса: с. Кобижча, Бобровицького району Чернігівської області) та ОСОБА_2 договір оренди землі від 01 березня 2019 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оскар Агро» (ідентифікаційний код юридичної особи 40445458, адреса: с. Кобижча, Бобровицького району Чернігівської області) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , орендну плату за договором оренди землі від 01 березня 2019 року, за 2019 - 2020 роки, у розмірі 2 393,64 гривень з яких: – 2138 грн орендної плати на 2019-2020 роки, три проценти річних від простроченої суми у розмірі 35 грн, 53,37 грн – інфляційних витрат, та 165,27 грн. – пені.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оскар Агро» (ідентифікаційний код юридичної особи 40445458, адреса: с. Кобижча, Бобровицького району Чернігівської області) судовий збір в розмірі 580,62 грн. на користь держави (на рахунок: Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача ( код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106).

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 31 січня 2022 року.

Суддя П`ятковський В. І.