Постанова № 10297278, 07.06.2010, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

07.06.10 <копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2010 р. Справа № 2а-2405/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коблової О. Д. <Текст > при секретаріЗагородній Ю.В. за участю: представника позивача: представника відповідача:Гашицької І.В. Мирошниченко С.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" до Криворізької митниці про скасування рішення та картки відмови № 113030000/0/000023, - ВСТАНОВИВ: 18 лютого 2010 року Відкрите акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької митниці (далі Відповідач-1), Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області (далі Відповідач-2), з урахуванням уточнених позовних вимог, які були прийняті судом про: - Визнання Рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів №113000010/2010/000053/1 від 29.01.2010р. протиправним.

- Скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113030000/0/000023 від 29.01.2010 року.

- Стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Челюскіна, 1, код ЄДРПОУ 23928791) на користь Відкритого акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (Код ЄДРПОУ 00190905, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд. 47, 50064) шкоду у вигляді надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 14290,79 грн.

Свої позовні вимоги Позивач обґрунтував тим, що рішення Відповідача про визначення митної вартості товарів №113000010/2010/000053/1 (далі Рішення), на підставі якого стосовно придбаного Позивачем товару оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України за №113030000/0/000023 (далі Картка відмови), якою зазначено, що товари не підлягають митному оформленню з причини коригування митної вартості митним органом є незаконним та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач та Постачальник є суб'єктами господарювання у розумінні ст.55 Господарського кодексу України (далі - ГК).

Виходячи з положень ст.42 ГК України підприємництвом є самостійна, ініціативна, на власний ризик господарська діяльність, що має на меті отримання прибутку. До принципів підприємництва, згідно ст.44 ГК України, крім інших належить самостійне формування суб'єктом господарювання вибору постачальників та споживачів...встановлення цін на продукцію..., принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику тощо.

Відповідно до ст.378 ГК України, суб'єкти господарювання, зазначені у ст. 55 ГК України, є суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності. В силу ст.382 ГК України, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні контракти, крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.

Договір, укладений 14.12.2009 року, містить всі істотні умови, передбачені чинним законодавством, та не був визнаний недійсним у судовому порядку, отже, Позивач та Постачальник мають використовувати положення Договору для здійснення фінансово-господарської діяльності один з іншим.

Так, згідно з умовами Додаткової угоди №3 від 06.01.2010 року, погоджена між Позивачем та Постачальником ціна за одиницю товару «шини 33.00-51» склала 8 250,00 доларів США.

В порядку, передбаченому п.5.3 Договору, Постачальник надіслав на адресу Позивача рахунки-фактури №302 від 19.01.2010 року, №303 від 19.01.2010 року, №304 від 19.01.2010 року, у яких також зазначив вартість за одиницю продукції в сумі 8 250,00 доларів США, чим підтвердив свій намір продати Позивачу продукцію за вищевказаною ціною.

28.01.2010р. для митного оформлення партії товару кількістю 36 од. Позивачем було оформлено вантажну митну декларацію форми МД-2 №113030000/2010/002099, розрахунки в якій було зроблено, виходячи з ціни 8250,00 1180.

Позивачем було надано додаткові документи, в тому числі листування з Постачальником з приводу цін на продукцію останнього.

Позивач, з огляду на необхідність використання товару за для забезпечення виробничої діяльності, змушений був прийняти рішення про випуск у вільний обіг товару та його декларування за митною вартістю, визначену відповідно до Рішення Відповідача-1, що призвело до необґрунтованого збільшення нарахованої суми ПДВ та суми ввізного мита. Так, 29.01.2010р. Позивачем для митного оформлення партії товару кількістю 36 одиниць було оформлено вантажну митну декларацію форми МД-2 №113030000/2010/002214, розрахунки в якій було зроблено виходячи з ціни 8 960,00 USD з відміткою Відповідача-1 про сплату обовязкових платежів. При цьому, нарахований ПДВ за 36 одиниць товару склав 516173,41 грн., ввізне мито - 180660,69 грн. Сплата Позивачем митних зборів та платежів у зазначених розмірах підтверджується відбиткою печатки митного органу «Криворізька митниця. Сплачено» у відповідній графі вантажної митної декларації та не заперечується Відповідачем-1.

В результаті існування розбіжностей між даними МД-2 від 28.01.2010р. та МД-2 від 29.01.2010 р. утворилась різниця нарахованого ПДВ у розмірі 40830,85 грн., а державного мита у розмірі 14290,79 грн.

У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити повністю .

Представник Відповідача-1 в судовому засіданні проти позову заперечував, надав суду письмові заперечення, просив відмовити в задоволенні позову та зазначив, що вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки відповідач, в силу вимог ст.265 Митного кодексу України (далі МКУ) здійснював контроль правильності визначення митної вартості товарів у відповідності до приписів статей 259-269 Митного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження». Позивачем при заявлені митної вартості товару за ціною договору (метод 1) не було надано всіх необхідних документів у відповідності до вимог закону, внаслідок чого відповідачем, при визначенні митної вартості товару, застосований резервний метод (ст.269 Митного кодексу України) на підставі відомостей Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Представник Відповідача-2 в судове засіданні не зявився, надав суду клопотання в якому просить суд розглянути справу без їх участі. Також представник Відповідача-2 надав суду відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 14.12.2009р. між Позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Белшина», Республіка Беларусь, м.Бобруйськ (далі - Постачальник) було укладено зовнішньоекономічний контракт №8-09/221-37-10 (далі - Контракт), згідно з умовами якого Постачальник зобов'язався здійснити поставку шин 33.05-51 для автомобілів з великою вантажопідйомністю (далі - Товар) Позивачу, а Позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, вказаних у Специфікаціях до Контракту.

29.01.2010р. при митному оформленні партії товару Відповідачем-1 прийняте Рішення про визначення митної вартості товарів №113000010/2010/000053/1 (далі - Рішення), на підставі якого 29.01.2010р. стосовно придбаного Позивачем товару оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України за №113030000/0/000023 (далі - Картка відмови), якою зазначено, що товари не підлягають митному оформленню з причини коригування митної вартості митним органом.

Відповідно до ст.4 Закону України від 11.07.2002 №92-VI «Митний кодекс України» - принципи митного регулювання визначено виключну компетенцію митних органів України щодо здійснення митної справи. Отже, перевірка правильності визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, - виключна компетенція митного органу.

Відповідно до ст.259 Митного Кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ст.260 ч.1 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього кодексу.

До цього ж, Відповідно до ст.42 Митного кодексу України під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Таким чином, перевірка правильності визначення митної вартості товарів не є визначенням договірної ціни за товару, придбаного Позивачем, тому не є втручанням Відповідача у господарську діяльність Позивача, так як Позивач може придбати товар за договором і безкоштовно, однак, при цьому митна вартість буде визначатися відповідно до вимог Митного кодексу України.

Перевірку правильності визначення декларантом митної вартості товарів, відповідно до положень постанови КМУ від 09.04.2008 №339 «Про затвердження Порядку здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» митний орган здійснює шляхом:

1)перевірки документів поданих для підтвердження заявленої декларантом митної вартості;

2)порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості на ідентичні або подібні (аналогічні) товари, митне оформлення яких вже здійснено;

3)застосування інших форм контролю, які передбачені митним кодексом України.

Отже, під час здійснення перевірки заявленої декларантом митної вартості товарів в частині порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості товарів, що вже оформлені виявилося, що заявлена ціна товару 8 250 дол. США за штуку, а шини цього ж виробника, цієї ж марки ввозилися на митну територію України (тобто, вже оформлені в для вільного використання на митній території України) за ціною 8 960 дол. США за штуку. Це стало підставою для більш детального вивчення даного питання .

Згідно п.11 постанови КМУ від 20.12.06 №1766 для підтвердження заявленої митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобовязаний подати додаткові документи. Так, згідно п. 11 Постанови митним органом було запропоновано декларанту для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів подати додаткові документи, а саме:

1)каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми виробника товару;

2)калькуляцію фірми виробника товару.

3)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством.

На виконання вказаної постанови декларанта ознайомлено з даним записом під підпис.

Крім того, згідно постанови КМУ від 20.12.06 №1766 декларант може самостійно надати інші документи, що підтверджують заявлену ним митну вартість товарів, але даною можливістю декларант також не скористався.

Також з декларантом проведено процедуру консультації, згідно з вимогами ст.267 МКУ, та повідомлено про можливість оформлення товару під гарантійні зобовязання. Того ж дня декларант письмово відмовився надавати додаткові документи.

Запропоновані до надання для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів документи, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи), калькуляцію та експертного висновку надано не було.

Посилання Позивача на те, що до митного оформлення товару були надані експортні декларації, а також на положення ст.5 Угоди про порядок митного оформлення та митного контролю товарів, що переміщуються між державами-учасницями Угоди про створення зони вільної торгівлі» не може бути підставою для визнання протиправним рішення про визначення митної вартості товару № 113000006/2009/000053/1 від 29.01.10, оскільки згідно зі ст.7 цієї ж Угоди передбачено, що «Таможенное оформление товаров производится в соответствии с национальным законодательством государств -участников СНГ», крім цього, ст.10 Угоди передбачає, що «для подтверждения достоверности сведений, заявляемых в таможенной декларации, таможенный орган вправе потребовать предоставления дополнительных документов и сведений, необходимых для таможенного контроля.»

Крім цього, відповідно до ч.2 ст.113 Рішення Ради глав держав Співдружності Незалежних Держав про Основи митних законодавств держав учасниць СНД від 10.02.1995 (дата набрання чинності для України: 10.02.1995) «при необхідності підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару декларант зобовязаний на вимогу митного органу надати останньому потрібні для цього відомості…» та відповідно до ч.2 ст.114 зазначеного Рішення «при відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товару, або при наявності підстав думати, що надані декларантом відомості не є достовірними і (або) достатніми, митний орган може самостійно визначити митну вартість товару, що декларується, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості товару, встановлені цими Основами, на підставі наявних у нього відомостей (у тому числі цінової інформації з ідентичними або однорідними товарами) з корегуванням, що здійснюється відповідно до цих Основ.»

Отже, декларант самостійно відмовився від надання додаткових документів, що підтверджували б заявлену ним митну вартість товарів. Позивач не скористався правом в десятиденний термін надати додаткові документи та здійснити митне оформлення під гарантійні зобовязання згідно наказу ДМСУ від 17.03.08 №230, який передбачає надання додаткових підтверджуючих документів в термін до 90 днів з можливим наступним поверненням сплачених податків і зборів (обовязкових платежів) за визначеною митним органом митною вартістю товарів, що дало б можливість уникнути простоїв вантажів та довести заявлену декларантом митну вартість товарів.

У разі, якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положенням ст.267 МКУ, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними або подібними (аналогічними) товарами , які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни, і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів, або є максимально наближеним до нього. При цьому, під «ідентичними» розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1) фізичні характеристики

2) якість та репутація на ринку

3) країна походження

4) виробник

Під «подібними» розуміються товари, які хоч і не є однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів:

1) якість та репутація на ринку

2) країна походження

3) виробник

Але законодавством не надано визначення, в яких часових межах має «час експорту збігатися з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього» (години, дні, місяця, роки). Гнучке застосування другого та третього методів насамперед стосується термінів ввезення ідентичних та подібних товарів, можливості використання як основи для митної оцінки ідентичних чи подібних, вироблених не в країні, де виготовлені оцінювані товари.

Методи визначення митної вартості застосовуються послідовно. В даному випадку методи 2, 3 не можуть бути застосовані за неможливістю визначення терміну максимально наближеного часу. Для застосування методів 4,5 відсутня необхідна інформація.

В таких випадках, якщо митну вартість товарів неможливо визначити жодним з пяти перших методів або митний орган аргументовано вважає, що ці методи визначення митної вартості не можуть бути використані, - митна вартість оцінюваних товарів визначається з урахуванням світової практики за резервним ( шостим) методом.

Шостий метод використовується шляхом гнучкого застосування пяти попередньо розглянутих методів митної оцінки.

На підставі вище викладеного митним органом було винесено рішення про визначення митної вартості товарів №113000006/2009/000053/1 від 29.01.10 з використанням резервного методу відповідно до положень ст. 273 Митного кодексу України.

Крім цього, відповідно до ч.4 ст.264 МКУ «на письмову вимогу декларант має право на надання йому в тижневий строк з дня звернення письмового пояснення стосовно того, як митним органом було визначено митну вартість оцінюваних товарів», однак від Позивача такої письмової вимоги не надходило, тому його обвинувачення з приводу відсутності пояснень митниці про причини застосування саме резервного методу при визначенні митної вартості товару є необґрунтованими та безпідставними.

Враховуючи зазначене, Відповідачем відповідно до вимог наказу ДМСУ від 12.12.2005 №1227, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2005 за №1562/11842, було законно видано Картку відмови у митному оформленні зазначеного товару за ВМД №113030000/9/000023 від 29.01.2010.

Доводи Позивача щодо застосування п.п.4.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 є безпідставними та необґрунтованими, оскільки Митний кодекс України, постанова Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 та постанова Кабінету Міністрів України від 09.06.2008 №339 не містять та не припускають неоднозначне трактування прав та обовязків платників податків або контролюючих органів.

З урахуванням сукупності викладених обставин суд не знаходить підстав для задоволення позову ВАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат».

Керуючись ст.ст. 122, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» до Криворізької митниці, Головного Управління Державного казначейства у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішень, стягнення надмірно сплаченого ввізного мита відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складений 02.06.10 року.

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >О. Д. Коблова

< суддя учасник колегії >

< ПІБ Судді >

< ПІБ Судді >