Рішення № 102972455, 01.02.2022, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2022 р.м. ХерсонСправа № 540/7902/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

06.12.2021 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі відповідач, ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 24.02.2021 № 0138726-2402-2101.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до договору дарування на нерухоме майно ВКМ № 275705 від 04.07.2008 року позивач є власником нежитлової будівлі виробничого призначення, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Одночасно позивач є фізичною особою-підприємцем другої групи оподаткування, який здійснює за місцем розташування вказаної нежитлової будівлі свою підприємницьку діяльність згідно КВЕД: 31.02 виробництво кухонних меблів (основний); 31.09. виробництво інших меблів. Нежитлова будівля виробничого призначення, розташована за адресою: АДРЕСА_1 використовується позивачем за призначенням у господарській діяльності, яка класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009-2010 - 31.0 виробництво меблів та не здається позивачем в оренду, лізинг, позику. Відповідно до висновку експерта № 316 від 30.11.2021р. за результатами проведення будівельно-технічної експертизи дана нежитлова крита будівля є будівлею промислового призначення, що за Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018- 2000 віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості». 29.08.201 року в електронному кабінеті платника податків відобразилось податкове повідомлення-рішення №0138726-2402-2101 від 24.02.2021 року, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2020 рік в розмірі 32051,75 грн. Позивач не може погодитись з правомірністю спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки об`єкт нерухомого майна за адресою : АДРЕСА_1 не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно.

Ухвалою від 09.12.2021 року суд відкрив спрощене провадження в справі та ухвалив розглядати справу без повідомлення учасників справи (а порядку письмового провадження).

04.01.2022 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги не визнаються з таких підстав. Відповідно до договору дарування від 04.07.2008 ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі виробничого призначення за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з арматурного цеху, загальною площею 987,1 м.кв. Згідно з п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України, ставки податки для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. У зв`язку із чим, було прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.02.2021 №0138726-2402-2101 про визначення податкового зобов`язання на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є платниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2020 рік в сумі 32051,75 грн. (4723*0,75%*987,10). Відповідно до п. 52-5 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», об`єкти нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до ст. 266 Кодексу в період з 1 березня по 30 квітня 2020 року. На підставі вищевикладеного, контролюючим органом було нараховано податок на нерухоме майно за 11 місяців 2020 року. Підпунктом 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування. Згідно з абз. «є», пп. 266.2.2 п.266.2. ст. 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 №466-ІХ внесено зміни до абз. «є» пп. 266.2.2 п.266.2 ст. 266 Податкового кодексу, де передбачено, що не є об`єктом оподаткування: будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Листом від 12.11.2021 №02-16/2185-8086 Каховська міська рада Херсонської області повідомила Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, що у виконавчому комітеті відсутня інформація щодо наявності чи відсутності усіх необхідних документів у фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 щодо не оподаткування нежитлової будівлі виробничого призначення у зв`язку з використанням за призначенням. Таким чином, нежитлова будівля, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває з 11.01.2018 у приватній власності Позивача є об`єктом оподаткування і нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Одночасно з відзивом на позовну заяву, представник відповідача заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яке мотивоване тим, що строк для звернення до суду щодо оскарження податкового повідомлення-рішення після використання процедури адміністративного оскарження становить не 1095 днів, як передбачено в ст.102 ПК України, а слід застосовувати загальний строк звернення до суду передбачений ст.122 КАС України - шість місяців після отримання рішення за результатами розгляду скарги.

Суд не вбачає підстав для задоволення даного клопотання, оскільки відповідач не надав доказів того, що позивач оскаржував спірне податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, а тому посилання на позицію Верховного Суду, яка сформована саме стосовно подальшого звернення до суду після винесення рішення за результатами розгляду скарги платника податків є помилковим та судом до уваги в цій справі не приймається.

Позивач отримав податкове повідомлення-рішення 29.08.2021 року, що підтверджується витягом з електронного кабінету, а тому позивач не пропустив строк для звернення до суду, доказів протилежного сторони суду не надали.

Суд не може погодитись з твердженням відповідача, що направлення податкового повідомлення-рішення на адресу позивача є належним його врученням, оскільки позивач використовує електронний кабінет платника податків, а тому в даному випадку слід урахувати приписи п.42.4 ст.42 ПК України, документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" та є доступним в електронному кабінеті.

Таким чином позивач не пропустив строк звернення до суду (податкове повідомлення-рішення відображено в електронному кабінеті 29.08.2021 року, а позовна заява надійшла 06.12.2021 року) з позовом про оскарження спірного податкового повідомлення-рішення, а клопотання представника відповідача є необґрунтованим та помилковим.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

Відповідно до договору дарування на нерухоме майно ВКМ № 275705 від 04.07.2008 року позивач є власником нежитлової будівлі виробничого призначення, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Одночасно позивач є фізичною особою-підприємцем другої групи оподаткування, який здійснює за місцем розташування вказаної нежитлової будівлі свою підприємницьку діяльність згідно КВЕД: 31.02 виробництво кухонних меблів (основний); 31.09. виробництво інших меблів.

Нежитлова будівля виробничого призначення, розташована за адресою: АДРЕСА_1 використовується позивачем за призначенням у господарській діяльності яка класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009-2010 - 31.0 виробництво меблів та не здається позивачем в оренду, лізинг, позику.

Відповідно до висновку експерта № 316 від 30.11.2021р. за результатами проведення будівельно-технічної експертизи дана нежитлова крита будівля є будівлею промислового призначення, що за Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018- 2000 віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості».

Листом від 12.11.2021 №02-16/2185-8086 Каховська міська рада Херсонської області повідомила Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, що у виконавчому комітеті відсутня інформація щодо наявності чи відсутності усіх необхідних документів у фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 щодо не оподаткування нежитлової будівлі виробничого призначення у зв`язку з використанням за призначенням.

На думу контролюючого органу, нежитлова будівля, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває з 11.01.2018 у приватній власності позивача є об`єктом оподаткування і нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Як наслідок, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.02.2021 року №0138726-2402-2101 про визначення податкового зобов`язання на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є платниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2020 рік в сумі 32051,75 грн. (4723*0,75%*987,10).

Позивач не погодився з такою позицією відповідача, оскільки об`єкт нерухомого майна, на якому позивач здійснює свою господарську діяльність не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є платниками об`єктів нежитлової нерухомості.

При вирішенні спору по суті суд ураховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Згідно із приписами статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Згідно із положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Водночас, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

Згідно з п.п 266.5.1. п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).

З наведеного вбачається, що підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

Підпунктом 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що об`єкти нежитлової нерухомості - це будівлі, приміщення, що не віднесені, відповідно вимог законодавства, до житлового фонду.

У нежитловій нерухомості виділяють:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари; туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

г) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010, № 530 (надалі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Визначення типів будівель здійснюється за допомогою Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації № 507 від 17.08.2000 (далі - ДКБС 018-2000).

Даний класифікатор призначено для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні.

Відповідно до ДКБС 018-2000, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який, в свою чергу, включає підкласи:

1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості",

1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії",

1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості",

1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості,

1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості",

1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості",

1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості",

1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості",

1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

Обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Прислівник «зокрема» вживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, однак таке вживання не означає присвоєння ознаки окремо виділених видових складових (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) загальній (родовій) категорії - будівлі промисловості, оскільки не поглинає чи узагальнює, а виокремлює.

Поряд з цим конструкція згаданих правових норм дозволяє суду застосувати і такий вид тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту, як поширювальне тлумачення, в частині об`єкта оподаткування - предмета «будівлі промисловості», оскільки норми не містять вичерпного переліку таких об`єктів та оскільки відсутні положення, які є винятком із загального правила.

При цьому, застосовування системного способу тлумачення, який вимагається при застосуванні поширювального тлумачення дозволяє дійти до наступних висновків.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Оскільки «будівлі промислові», які є у складі об`єктів нежитлової нерухомості виступають загальним критерієм визначення об`єкта оподаткування (підпункт «ґ» підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України), то встановлення пільги шляхом звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, «будівель промисловості», зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств (підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України) не свідчить про недостатню чіткість податкового законодавства, оскільки, увівши певний загальний критерій «будівлі промислові», законодавець визначив спеціальний об`єкт (об`єкти) який звільнено від оподаткування, і зі змісту норми зрозуміло, яких об`єктів стосується така пільга.

Разом з тим, оскільки саме законодавець приймає рішення про встановлення пільг, то він може в подальшому змінити норму, яка встановлює преференцію, не змінюючи загального критерію, про який йшлося вище.

Отже, підстав для застосування компенсаторних правозастосовних нормативних механізмів - презумпції правомірності рішень платника податку (у даному випадку відповідно підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункт 56.21 статті 56 ПК України) не виникає, оскільки немає колізії нормативно-правового регулювання.

Таке застосування вказаної правової норми відповідає принципам рівності всіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації (підпункт 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 ПК України), єдиного підходу до встановлення податків і зборів (підпункт 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 ПК України) і нейтральності оподаткування (підпункт 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 ПК України).

Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі, які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

У постанові від 17.02.2020 в справі № 820/3556/17 Верховний Суд частково відступив від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 806/2676/17, щодо можливості застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України у разі дотримання двох обов`язкових умов, - наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств, та сформував новий правовий висновок, відповідно до якого визначив, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Наразі беззаперечним є факт того, що будівля промисловості перебуває у власності позивача та використовується ним у своїй господарській діяльності, яка пов`язана з виробництвом меблів.

З фото доданих до позовної заяви, убачається, що на об`єкті нерухомості встановлено відповідне устаткування та механізми, а також на складах наявна сировина для виготовлення продукції, тобто, будівля експлуатується та використовується саме для виготовлення меблів.

Таким чином, у спірних правовідносинах підстави для справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відсутні, оскільки позивач використовував належні йому на праві власності нежитлові будівлі, які відносяться до будівель промисловості, за функціональним призначенням.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку, що позивач свою позицію обґрунтував належними та допустимими доказами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 24.02.2021 №0138726-2402-2101.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73026, м. Херсон, пр. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ ВП 43995495).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.І. Войтович

кат. 111031101