Рішення № 102971661, 20.01.2022, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 р.м. ХерсонСправа № 540/7321/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хом`якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСКО-ІМПОРТ" до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАСКО-ІМПОРТ" (далі – позивач) звернулось до суду з позовом до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі (далі – відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 05.11.2021 №UA508110/2021/000014/2 та картку відмови від 05.11.2021 №UA508110/2021/00192.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою декларування товару, поставленого позивачу на підставі контракту від 07.11.2019 №07/11/19 позивачем 05.11.2021 подано митну декларацію № UA508110/2021/003424, в якій позивач самостійно визначив митну вартість товару в сумі 531798,82 грн. На підтвердження вартості товару позивачем надано перелік документів, передбачений ст. 53 МК України. Проте, 05.11.2021 відповідачем прийнято рішення № UA508110/2021/000014/2, яким скориговано митну вартість товару на рівні 2,0900 USD за кг/нетто на загальну суму 52187,30 USD та 05.11.2021 оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA508110/2021/00192.

Позивач не погоджується з правомірністю вказаного рішення та зазначає, що вірно визначив митну вартість товарів в митній декларації № UA508110/2021/003424 згідно ст. 57 МК України, що підтверджується договірною вартістю, відповідно умов контракту від 07.11.2019, додав до митної декларації, крім контракту та специфікації, Інвойс ЕFI 2021000000059 від 28.10.2021, пакувальний лист, листи-роз`яснення, коносамент, страховку та інші документи передбачені законодавством.

В той же день, позивач отримав від відповідача повідомлення декларанту про необхідність надати додаткові документи, з метою підтвердження заявленої митної вартості товару. Втім, в повідомленні митниці від 05.11.2021 конкретно не зазначено, які сумніви виникли у відповідача щодо заявленої митної вартості. Відповідачем зазначено у повідомленні, про необхідність надати договори з третіми особами, які конкретно не зазначено, докази платежів та розрахунків з третіми особами, які конкретно не зазначено.

Вважає, оспорювані рішення та картку відмови незаконними та необґрунтованими.

Ухвалою від 24.11.2021 провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем подано до суду відзив, зі змісту якого убачається, що митний орган позов не визнає. Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що 05.11.2021 до Митниці для здійснення митного оформлення товару ТОВ «ВАСКО-ІМПОРТ» (код ЄДРПОУ 38151742) подано митну декларацію № UA508040/2021/008730 на товари: нетканий матеріал без покриття MEGABOARD із скловолокна (скловата) в рулонах, розміщені на 110 деревних палетах по 30 рулонів та обгорнуті плівкою (код згідно з УКТЗЕД 70193900). Товар ввезено на умовах поставки «CFR UA Херсон», на виконання умов договору від 18.12.2017 № CH-UA-18/02/2 017 між ТОВ «ВАСКО-ІМПОРТ» та іноземним підприємством ZHEJIANG DANTU DISTRICT STAR-BRUSH FACTORY. Для підтвердження правильності визначення митної вартості декларантом було подано документи, перелік яких зазначено в картці відмови. Відповідач вказує, що поставка товарів здійснюється на умовах поставки CFR «Херсон». Відповідно до Інкотермс-2010 CFR (Cost and Freight (... named port of destination)) (... назва порту призначення). Термін "вартість і фрахт" означає, що продавець здійснив поставку, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в названий порт призначення. Відповідно до п.5.1 зовнішньоекономічного договору від 07.11.2019 № 07/11/19 зазначено, що розрахунок за товар здійснюється протягом 180 днів з моменту вивантаження товару в порту призначення, тоді як у рахунку-фактурі зазначено «Cash against goods» - готівка проти товарів, що по суті означає попередня оплата в обмін на поставку товарів. Проте до митного оформлення для підтвердження митної вартості не подано жодного платіжного документу, який би підтверджував факт оплати за товар. Відповідач звертає увагу суду на те, що підпис представника-нерезидента у зовнішньоекономічному контракті від 07.11.2019 № 07/11/19 та у специфікації від 18.10.2021 № 28 (до контракту від 07.11.2019 № 07/11/19) відрізняється від підпису у інвойсі від 28.10.2021 № EFI2021000000059. Крім того, зазначає, що витрати на транспортування вантажу (фрахт), які зазначені в рахунку-фактурі та специфікації до контракту не мають документального підтвердження. Враховуючи, що документи надані декларантом для здійснення митного оформлення і підтвердження заявленої митної вартості містили розбіжності та не містили усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості, декларанту було запропоновано надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, у відповідності до ст. 53 МК України: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних з виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. У відповідь на звернення щодо надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару, декларантом додатково було надіслано інвойс від виробника № 1212021000000649 від 27.10.2021 та № 1212021000000651 від 28.10.2021, а також повідомлено, що інших документів надано не буде. За результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст. 64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу - МД від 26.08.2021 №UА500020/2021/8952, а саме: 2,09 Дол. США/шт. (числове значення митної вартості товару становить: 2490 шт. * 2,09 = 52187,30 Дол. США). Митну ж вартість товару скориговано та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 05.11.2021 № UА508110/2021/000014/2 та оформлено картку відмови від 05.11.2021 № UА508110/2021/000192. На підставі викладеного відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне

07.11.2019 між ТОВ «ВАСКО-ІМПОРТ» (Покупець) та фірмою «OZER TICARET INSAAT MALZ. YE GIDA MAD. SAN. LTD» (Продавець) укладено Контракт №07/11/19 на поставку будівельних матеріалів та сировини в асортименті (далі - Контракт), відповідно до якого Продавець зобов`язується постачати будівельні матеріали та сировину в асортименті. Країна-виробник Туреччина. Відповідно до п.3.1 вказаного зовнішньоекономічного Контракту товар поставляється морським транспортом на умовах CFR Херсон «Інкотермс 2010».

В листопаді 2021 відповідно до умов Контракту та на підставі супроводжувальних документів позивач отримав від фірми «OZER TICARET INSAAT MALZ. YE GIDA MAD. SAN. LTD» товари будівельні матеріали, відповідно до Інвойсу EFI2021000000059 від 28.10.2021 загальною вартістю 20232,28 USD.

З метою декларування вказаного товару позивачем подано митну декларацію від 02.09.2021 №UA508110/2021/003424, в якій позивач самостійно визначив митну вартість товару в сумі 531798,82 грн.

Для митного оформлення товару позивачем було подано наступні документи: пакувальний лист б/н від 28.10.2021, рахунок-фактуру від 28.10.2021, EFI2021000000059; коносамент від 29.10.2021, вантажна відомість №3 від 29.10.2021, сертифікат про походження товару від 02.11.2021, документ що підтверджує вартість страхування №000664/01 від 28.10.2021, зовнішньоекономічний договір №07/11/19 від 07.11.19, доповнення до контракту №28 від 18.10.2021, договір про надання послуг митного брокера від 13.07.2012, інформація про позитивні результати державних видів контролю від 05.11.2021, копія декларації країни відправлення 21330100ЕХ218648 від 28.10.2021. Поставка здійснювалась на умовах CFR згідно з Правилами Інкотермс.

Вказані обставини не оспорюються сторонами та підтверджуються матеріалами справи.

Митним органом здійснено перевірку митної декларації за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (далі-АСАУР).

У зв`язку з тим, що документи надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, на думку митного органу, містять розбіжності та не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Товариством надано інвойси виробника № 1212021000000649 від 27.10.2021, № 1212021000000851 від 28.10.2021.

Перевіривши додатково подані документи митний орган дійшов до висновку, що у своїй сукупності вони не спростовують сумнівів щодо достовірності заявленого рівня митної вартості.

05.11.2021 митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості №UA508110/2021/000014/2 та картка відмови від 05.11.2021 №UA508110/2021/00192.

Зі змісту вказаного рішення убачається, що підставами його прийняття стало наступне: «Відповідно до п. 5.1 зовнішньоекономічного договору № 07/11/19 від 07.11.2019 року розрахунок за товар здійснюється протягам 180 днів з моменту вивантаження товару в порту призначення, тоді як у рахунку фактурі зазначено – «Cash against goods» - готівка проти товарів, що по суті означає попередня оплата в обмін на поставку товарів. Проте до митного оформлення для підтвердження митної вартості не подано жодного платіжного документу, який би підтверджував факт оплати за товар. Підпис представника-нерезидента у зовнішньоекономічному контракті №07/11/19 від 07.11.2019 та у специфікації №28 (до контракту №07/11/19 від 07.11.2019) від 18.10.2021 відрізняється від підпису в інвойсі від 28.10.2021 №EFI2021000000059. Крім того, витрати на транспортування вантажу (фрахт), які зазначені в рахунку-фактурі та специфікації до контракту не мають документального підтвердження. Підпис представника-нерезидента у зовнішньоекономічному контракті від № 07/11/19 від 07.11.2019 та у специфікації № 26 (до контракту № 07/11/19 від 07.11.2.019) від 17.08.2021 відрізняється від підпису у інвойсі від 23.08.2.021 року № EFI2021000000044. Разом з цим, декларантом не подано усі необхідні додаткові документи, витребуванні в рамках положень статті 53 МКУ, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.»

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним Кодексом (далі МК України), Податковим кодексом України (далі ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування (ч. 2 ст. 1 МК України).

Приписами ст. 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями ч. 4 та 5 ст. 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За приписами ч. 1 та 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (ч. 3 ст. 53 МК України).

Частиною 5 ст. 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Як встановлено судом, позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару.

Суд не погоджується з висновками митного органу про те, що надані позивачем документи мають розбіжності зважаючи на наступне.

Щодо зауважень митниці з приводу не надання декларантом жодного платіжного документу, який би підтверджував факт оплати за товар, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. З наведеної норми слідує, що банківські платіжні документи подаються до митного оформлення лише у випадку сплати вартості за поставлений товару.

У свою чергу зі змісту контракту від 07.11.2019р. № 07/11/19 убачається, що розрахунок за даним договором проводиться Покупцем доларами США протягом 180 днів з моменту вивантаження товару в порту призначення (п. 5.1 Контракту).

На момент митного оформлення товару встановлений Контрактом строк у 180 днів не сплив.

З наявної у матеріалах справи копії рахунку-фактури №EFІ2021000000059 від 28.10.2021 вбачається, що попередня оплата за товари згідно даного рахунку-фактури не передбачена, а тому посилання митного органу на те, що позивачем не було надано до митного оформлення рахунку для здійснення попередньої оплати, що не дає змоги підтвердити митну вартість товару, є безпідставною.

Отже, доводи митного органу про те, що в інвойсі зазначено, що поставка товару відбувається після попередньої оплати (до моменту відправлення), спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, рахунком-фактурою №EFІ2021000000059 від 28.10.2021.

Крім того, доводи відповідача про невідповідність підпису представника-нерезидента в контракті та специфікації з інвойсом, суд вважає безпідставними, оскільки митним органом не надано жодних доказів того, що особа, яка підписала інвойс від 28.10.2021 №EFІ2021000000059 не має права підпису документів від імені компанії продавця.

Таким чином, митним органом не доведена наявність підстав для витребування відповідних документів, адже з наданих декларантом документів можливо встановити митну вартість товару. Крім того, декларантом надаються лише ті документи, які наявні у останнього.

Підстави для витребування відповідачем додаткових документів у зв`язку із сумнівами щодо заявленої позивачем митної вартості товару, крім іншого, полягали у тому, що витрати на транспортування вантажу (фрахт), які зазначені в рахунку-фактурі та специфікації до контракту не мають документального підтвердження.

Так, судом встановлено, що за умовами контракту постачання товару здійснюється морським транспортом на умовах CFR-Херсон, Україна, згідно Інкотнрмс-2010.

Відповідно до змісту "Інкотермс 2010" Правил ІСС для використання торгівельних термінів в національній та міжнародній торгівлі, CFR (cost and Freight) - "Вартість і фрахт" означає, що продавець поставляє товар на борт судна або надає поставлений таким чином товар. При цьому продавець зобов`язаний укласти договір та оплатити всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до вказаного порту призначення.

Враховуючи вказані положення, у розумінні "Інкотермс 2010" термін "Фрахт" включає в себе всі витрати, які необхідні для доставки товару до порту призначення, в тому числі витрати по навантаженню товару на борт судна та будь-які збори в зв`язку з вивантаженням товару у порту призначення, які за умовами договору покладаються на продавця.

Враховуючи вказані обставини для цілей визначення митної вартості товару, поставленого відповідно до умов контракту № 07/11/19 від 07.11.2019 не потребує додаткового підтвердження витрат на транспортування вантажу (фрахт), які зазначені в рахунку-фактурі та специфікації до контракту. Також не потребують підтвердження та коригування складових митної вартості товару на підставі таких документів як: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаного із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) оскільки за змістом оскаржуваного рішення убачається, що вказані документи необхідно надати у разі, якщо відповідні платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом). Однак за змістом контракту № 07/11/19 від 07.11.2019 не убачається жодних умов щодо здійснення платежів третім особам на користь продавця, отже відповідна вимога митного органу є безпідставною та необґрунтованою.

Відповідачем згідно ч. 5 ст. 54 МК України витребувані: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), рахунки про сплату комісійних посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контакту), виписку з бухгалтерської документації, ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також було повідомлено, що відповідно до п. 6 ст. 53 МКУ декларант за власним бажанням може подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14, від 20.10.2020 у справі №809/1056/16 та ін.

Розглядаючи даний спір, суд встановив, що позивачем як при декларуванні товарів, так і на вимогу Митниці надані всі наявні у нього документи за переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 МК України.

Стосовно не надання декларантом висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, суд зазначає, що митним органом жодним чином не обґрунтована необхідність вказаних документів.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності), зокрема висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеного убачається, що законодавцем встановлені три умови, за яких декларант має надати висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини:

- у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- наявність письмової вимоги;

- наявність у декларанта витребуваних документів (висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини).

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.09.2020р. у справі №815/4686/16.

Суд зазначає, що з аналізу положень частини першої статті 3, частини першої статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", частини першої статті 189, частини другої статті 190 Господарського кодексу України випливає, що висновок експерта по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача щодо визначення вартості об`єкта оцінювання, в зв`язку з чим він не може містити інформацію про ціноутворення, адже вказані дії знаходяться поза межами професійної діяльності фахівця оцінювача та здійснюються кожним суб`єктом господарювання на власний розсуд.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.05.2019р. у справі №825/1604/16.

Окремо суд зауважує, що з повідомлення митного органу про необхідність надання декларантом додаткових документів вбачається, що митний орган при цьому лише посилається на п. 5 ст. 54 МК України та ст. 53 МК України та перераховує увесь перелік документів, передбачений ч. 3 ст. 53 КАС України.

Тобто, за встановленими у цій справі обставинами, суть виявлених митним органом недоліків знайшла своє відображення безпосередньо у рішеннях про коригування митної вартості, які у процедурі митного оформлення є кінцевими та позбавляють декларанта можливості подавати додаткові документи. В той же час у вимогах про надання додаткових документів відповідач не зазначив законодавчо визначених підстав для цього та не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а виключно наведено пропозицію надання додаткових документів за переліком, встановленим частиною третьої статті 53 МК України.

Такий підхід відповідача суперечить нормам статті 53 КАС України, оскільки встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Натомість, у цій справі декларант фактично був позбавлений можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості викликали сумнів у митного органу та які належить усунути додатковими документами.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28.10.2020 у справі № 1.380.2019.000724 (адміністративне провадження №К/9901/25406/19).

Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема у постанові від 30.04.2020 у справі № 820/231/16, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що витребовуючи перелік документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Згідно зі ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно із п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Як встановлено судом, за результатами проведеної перевірки, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст. 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів;- на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості;- на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.

Згідно п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Судом встановлено, що митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України, на підставі інформації, наявної у митного органу. У якості джерела інформації стосовно визначення митної вартості товару було використано митну декларацію від 26.08.2021 №UA209140/2021/86952, а саме 2,09 дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 24970 *2,09=52187,30 дол. США).

Частинами 1 - 4 статті 60 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.09.2020 у справі №815/4686/16.

Дослідивши надану відповідачем копію митної декларації від 26.08.2021 №UA500020/2021/8952, судом встановлено, що товар у вказаній декларації суттєво різниться від товару, зареєстрованого позивачем, зокрема якісними характеристиками (вид, розмір, тощо), країною відправником та умовами поставки. Відтак, необґрунтованим та немотивованим є використання митним органом митної декларації адже товар в наведеній декларації не є аналогічним товару, задекларованому позивачем.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Таким чином, суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.

Окремо суд звертає увагу, що декларант наданими до митного оформлення документами повинен підтвердити числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок такої. Даний обов`язок декларанта кореспондується із повноваженнями митного органу щодо перевірки (митного контролю) числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право витребувати додаткові документи у декларанта лише за умови, якщо вже надані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, що надавались позивачем митному органу, суд доходить висновку, що такі документи у сукупності чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують митну вартість товарів за ціною договору.

Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Зважаючи на викладене, в даній справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об`єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.

Тому в даному випадку відповідач помилково прийшов до висновку про неможливість на основі поданих документів підтвердити складові частини митної вартості.

Враховуючи, що декларантом під час проведення митного контролю, одночасно з поданням митних декларацій, відповідачу було подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України та чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товарів та підтверджують ціну товарів, вказану в контракті, суд, приходить до висновку про те, що рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови є протиправними, а отже підлягають скасуванню.

Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачем сплачений судовий збір у сумі 6278 грн, отже саме ця сума підлягає відшкодуванню позивачу шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про коригування митної вартості товарів від 05.11.2021 №UA508110/2021/000014/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.11.2021 №UA508110/2021/00192.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі (код ЄДРПОУ 43946385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСКО-ІМПОРТ" (код ЄДРПОУ 38151742) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6278 (шість тисяч двісті сімдесят вісім) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В. Хом`якова

кат. 108020200