Постанова № 10297093, 01.07.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

01.07.10Справа №2а-2624/10/6/0170 (09:51)

Окружний адміністративний суд АРК у складі головуючого судді Латиніна Ю.А. , при секретарі Усковій О. І., за участю:

представника позивача - Жданова Тетяна Василівна, довіреність № 3 від 05.04.09,

представника відповідача - Дедік Віталія Володимировича, довіреність № 5654/9/10-0 від 06.08.09, розглянув адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-отель "Марат"

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК

про визнання незаконними дії та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.02.10 № 0000252301/0

Суть спору: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до відповідача про визнання дій ДПІ у м. Ялта з приводу зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2008 року на суму 21944,00 грн. незаконними; скасування податкового повідомлення-іршення від 02.02.10 № 0000252301.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неправомірно дійшов висновку, що ТОВ "Парк-отель "Марат" сформував податковий кредит з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки його контрагент не має документального підтвердження придбання товару по вказаній операції або його виготовлення, чим порушив приписи ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідач проти позову заперечував з підстав, зазначених у запереченнях на адміністративний позов (а.с. 38-44). Відповідач вважає, що відповідно до Наказу ДПА України № 196 від 24.04.2003року “Про здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним особам” суми ПДВ підлягають відшкодуванню тільки за умови проведення документальної перевірки і зустрічних документальних перевірок основних постачальників.

Також, відповідач зазначив, що відшкодування ПДВ можливе тільки за умови включення до реєстру субєктів підприємницької діяльності, а включення до реєстру можливе тільки при закінченні проведення зустрічних документальних перевірок основних постачальників.

Під час судового розгляду від позивача надійшло клопотання про зменшення позовних вимог шляхом виключення вимог підпунктом 2 прохальної частини адміністративного позову про визнання дій ДПІ у м. Ялта щодо проведення перевірки 27.01.10 - 28.01.10 незаконнимию

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін присутніх у судовому засіданні, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Парк-отель "Марат" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом ялтинської міської ради АРК 13.03.06 за № 1 146 105 0004 002292 (а.с. 6)

Згідно свідоцтва ДПІ у м. Ялта АРК про реєстрацію платника податку на додану вартість № 00517925 від 06.04.06 Товариство з обмеженою відповідальністю "Парк-отель "Марат" є платником ПДВ (а.с. 7)

27.01.10-28.01.10 ДПІ в м. Ялта проведена невиїзна документальна перевірка по дотриманню позивачем податкового законодавства України по відшкодуванню ПДВ, заявленого ТОВ «Парк отель Марат» (код 34121601) до бюджетного відшкодування згідно Декларації по ПДВ за жовтень 2008 року (а.с. 9-13).3а результатами перевірки складена довідка "55/34121601/23-4 від 20.01.09р.

У довідці документальної перевірки ТОВ «Парк Отель « Марат» по декларації ПДВ за жовтень 2008р. №755/34121601/23-4 від 20.01.09р. були описані взаємовідносини позивача з постачальниками. Основною причиною виникнення від'ємного значення та суми заявленої до бюджетного відшкодування ПДВ є придбання будівельних матеріалів, продуктів харчування та ТМЦ, оренда приміщень, оплата комунальних послуг.

Для підтвердження взаємовідносин та сплати сум ПДВ до бюджету направлені запити на проведення зустрічних перевірок.

На підставі отриманих відповідей від ДПІ та згідно Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні, проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Парк-отель «Марат» з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Бескід» (ЄДРПОУ 22313395) м. Севастополь за період з 01.09.2008р по 30.09.2008р., про що складений акт № 122/23-4/34121601 від 28.01.10 (а.с. 99-13)

Зазначений актом перевірки встановлено.

ТОВ «Бескід» (ЄДРПОУ 34121601) м. Севастополь уклав угоду (контракт) з ТОВ «Парк- отель «Марат» за № б/н від 2008року про постачання продуктів харчування. На виконання умов угоди ТОВ «Бескід» (ЄДРПОУ 34121601) м. Севастополь поставлено товари, на що виписано (оформлено) податкові накладні.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкових зобов'язань відповідного періоду, відображених у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ. за вересень 2008р. Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар (надані роботи, послуги) проводились у безготівкової формі. На кінець періоду, що перевірявся, заборгованість ТОВ «Парк-отель «Марат» за відвантажений товар за розрахунками перед ТОВ «Бескид» становить 92400,30 гривень. Але згідно бази даних ТАХЕ сплати до бюджету грошовими коштами по вказаній декларації не відбувалося.

ТОВ «Бескід» (ЄДРПОУ 34121601) М.Севастополь є посередником. Постачальником реалізованої продукції є ТОВ «Бета-ТТ» (м. Одеса, ІПН 360442515531) на що також були виписані податкові накладні.

Згідно відповіді ДПІ Приморського району м. Одеси № 8267/7/23-5013/08/528 від 18.02.2009р. та Відділу податкової міліції ДПІ Приморського району м. Одеси № 50434/7/26- 104 від 15.09.09р. про проведення зустрічної перевірки ТОВ «Бета -ТТ» (ЄДРПОУ 36044257) м. Одеса по взаємостосункам з ТОВ «Бескід» (ЄДРПОУ 34121601) М.Севастополь по ланцюгу до виробника по взаємовідносинам з ТОВ «Парк-отель «Марат» (ЄДРПОУ 34121601) встановлено, що відповідно установчих документів юридичною адресою ТОВ «Бета -ТТ» ЄДРПОУ 36044257 є Одеса, вул. Базарна, буд.71. Згідно бази АІС РПН стан ТОВ «Бета-ТТ» і ЄДРПОУ 36044257, 8 - відсутність за місцезнаходженням. Відповідно декларації на прибуток за І півріччя 2008 року та додатку К1 - основні засоби відсутні. Згідно довідки 1-ДФ за ПІ квартал 2008р. на підприємстві чисельність працюючих - склала 0 осіб

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені до податкових зобов'язань відповідного періоду, відображених у реєстрі виданих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з ПДВ за вересень 2008 року. Але згідно бази даних ТАХЕ сплати до бюджету грошовими коштами по вказаній декларації не відбувалося.

02.02.10 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000252301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2008 року на суму 21944,00 грн (а.с. 15)

Позивач не згодний із зазначеним рішенням звернувся до суду.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) це публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Визначення поняття “субєкт владних повноважень” наведено у пункті 7 частини першої статті 3 КАС України, відповідно до якого це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Із системного аналізу частини другої статті 2 КАС України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС випливає, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства у випадку, коли він виникає з публічно-правових відносин за участю субєкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій щодо іншого субєкта, який є учасником спору.

Відповідно до статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції є органами виконавчої влади.

Виходячи із аналізу статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету.

Отже, органи державної податкової служби є субєктом владних повноважень, який у правовідносинах, повязаних із відшкодуванням з бюджету податку на додану вартість, реалізують надані йому владні управлінські функції, а тому спори за участі цих органів є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії).

Згідно до пункту 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративній справі про протиправність рішення субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 статті 3 Закону №168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пункт 1.4 статті 1 Закону №168).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 Закону №168.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податкове зобовязання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді (п.1.6 ст.1 Закону №168).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону №168 бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок отримання бюджетного відшкодування встановлений Законом №168 та врегульований наступними нормами.

Відповідно до п.п. 7.7.4. п.7.7 ст.7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.7.7.5. п.7.7. ст.7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.7.7.6. п.7.7. ст. 7 на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Виходячи із системного аналізу підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статі 7 Закону №168 можна дійти висновку, що право у платника податку на бюджетне відшкодування виникає через 40 днів після отримання декларації податковим органом.

Підпунктом 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону №168 встановлено, що підставою для одержання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Таким чином, обов'язок і порядок сплати ПДВ, поняття бюджетної заборгованості і її відшкодування, визначені Законом України “Про податок на додану вартість”, яким і повинна керуватися ДПІ при відшкодуванні сум ПДВ, а не підзаконними нормативними актами, оскільки згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається й діє принцип верховенства права, а керуючись ст. 19 Конституції України органи державної влади і їхні посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах розглядуваної норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

Отже, виходячи зі змісту розглядуваних норм Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

За таких обставин, приписи пункту 1.8 статті 1 Закону щодо надмірної сплати податку як ознаки суми бюджетного відшкодування слід розуміти таким чином, що надмірна сплата податку в контексті розглядуваної норми означає як безпосередньо сплату податку до бюджету понад суми, визначені відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, так і сплату сум ПДВ постачальникам в ціні придбаних платником податків товарів (послуг), передбачену підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону.

Отже, під час встановлення факту надмірної спати ПДВ, що є підставою для здійснення бюджетного відшкодування, необхідно враховувати суми ПДВ, сплачені покупцем-платником податку постачальникам у складі ціни придбаних товарів та послуг.

Судом перевірено у повному обсязі суму податку, фактично сплачену позивачем у попередньому податковому періоді за жовтень 2008 року постачальникам товарів (послуг), яка увійшла в суму бюджетного відшкодування, що заявлена позивачем.

Судом встановлено, що суми податку на додану вартість були фактично сплачені позивачем постачальникам у жовтні 2008 року, зазначені суми увійшли до складу ціни придбаних товарів та послуг та були перераховані на розрахункові рахунки продавців.

Цей факт підтверджується рахунками, накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) між позивачем та постачальниками, оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні. Копії всіх документів, що підтверджують операції купівлі-продажу товарів між позивачем та постачальниками залучені як докази до матеріалів справи.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Згідно з наказом ДПА України № 196 від 24.04.2003р. “Про здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним особам” суми ПДВ підлягають відшкодуванню тільки за умови проведення документальної перевірки і зустрічних документальних перевірок основних постачальників.

Отже, суд звертає увагу відповідача, що основним постачальником позивача є ТОВ "Бескід", а не ТОВ "Бета-ТТ", що спростовує посилання відповідача на порушення позивачем приписів Наказу ДПА України № 196 від 24.04.2003р.

Також, суд підкреслює, що спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України “Про податок на додану вартість”. Тому при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість, насамперед, слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту і не суперечать спеціальному Закону.

За змістом зазначених норм проведення зустрічних перевірок є обовязком податкових органів, однак законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість в залежність від проведення податковими органами перевірок, а призначення податковим органом перевірки платника податку не може продовжити визначений законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Суд вважає, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обовязкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Посилання відповідача на те, що обовязковою підставою для включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України є неспроможним, оскільки пункт 7.5 статті 7 Закону №168, який визначає дату виникнення прав платника податку на податковий кредит не встановлює кореляції між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати в бюджет податку на додану вартість.

Закон не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання відємного значення суми податку на додану вартість поширювалося тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо отримання відшкодування.

Згідно з пунктом 8.6 статті 8 Закону експортне відшкодування надавалося протягом 30 календарних днів, наступних за днем подання розрахунку експортного відшкодування.

Судом також достовірно встановлено, що товари, отримані позивачем від ТОВ "Бескід" у вересні 2008 за вище дослідженими накладними були оприбутковані у бухгалтерському обліку та використані за призначенням - харчування відпочиваючих.

Таким чином, позовні вимоги засновані на чинному законодавстві України про оподаткування, повністю підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Разом із тим, оскільки позивач помилково заявив вимогу лише про скасування спірного податкового повідомлення-рішення замість визнання його протиправним та скасування, як це передбачено КАС України, для правових актів індивідуальної дії, суд, керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, вважає можливим в цій частині вийти за межі позовних вимог та визнати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялта АРК № 0000252301 від 02.02.10, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Парк-отель "Марат" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2008 року на суму 21944,00 грн противоправним та скасувати його.

Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 01.07.10р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову виготовлено 05.07.10 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК № 0000252301 від 02.02.10 повністю.

Стягнути з Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31115095700002; Банк: ГУ ДКУ в АРК Сімферополь; МФО 824026; Отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, 22090200; ЄДРПОУ 34740405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-отель "Марат" (код з ЄДРПОУ 34121601) судові витрати у розмірі 3,40 грн.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Латинін Ю.А.