Рішення № 102970415, 31.01.2022, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/26928/21

пр. № 2/759/1797/22

31 січня 2022 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Гаєвської Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовними вимогами Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних,

ВСТАНОВИВ:

у листопаді 2021 р. позивач звернувся до Святошинського районного суду м. Києва, просить суд стягнути з відповідачів на окристь позивача суму боргу у вигляді інфляційних втрат у розмірі 99417 грн 38 коп. та 3% річних у розмірі 38936 грн 05 коп. за час прострочення виконання грошових зобов`язань, що в загальному становить 138353 грн 43 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 2270 грн 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 03.06.2008 між ВАТ «Універсал Банк» правонаступником якого є АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №052-2008-1879 згідно умов якого позивач надав відповідачу кредиту у розмірі 57700,00 швейцарських франків строком до 01.06.2028 зі сплатою 12,95% річних, цільове призначення на споживчі потреби, крім цього 03.06.2008 між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №052-2008-1879-Р/1 згідно якого останній поручається перед кредитором за виконання всіх зобов`язань ОСОБА_1 у їх повному обсязі як солідарний із позичальником боржник, проте через неналежне виконання умов зобов`язання по кредитному договору 10.02.2010 заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29.03.2021 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 15.08.2021 позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» задоволено та стягнуто солідарно з відповідачів суму заборгованості у розмірі 434855 грн 78 коп., однак наразі зазначене рішення не виконано, а сума коштів, що згідно рішення суду підлягала стягненню, знецінилась внаслідок девальвації, таким чином позивач вправі вимагати від відповідачів застосування наслідків порушення виконання рішення суду у вигляді сплати інфляційних втрат за період з 01.09.2018 по 31.08.2021, а також 3% річних, що є предметом позову.

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 26.11.2021 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, яким роз`яснено процесуальні строки подачі заяв по суті справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі разом із доданими до неї документами, адресована відповідачу ОСОБА_2 , ним не отримані, оскільки конверт разом із зазначеними документами повернулися до суду 24.01.2022 через «закінчення терміну зберігання».

При цьому, ОСОБА_1 ухвалу суду про відкриття провадження у справі разом із доданими до неї документами отримала 21.12.2021, однак станом на 31.01.2022 не скористалася процесуальним правом подати відзив на позовну заяву.

Позивачем до суду додаткових заяв, пояснень подано не було.

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Заявлена позивачем до стягнення сума складає 138353 грн 43 коп., що за своїм розміром не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначених граничним за вимогами ч. 5 ст. 274 ЦПК України.

Відзив на позов відповідачами у визначений термін не надано.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу занаявними матеріалами.

За таких обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які сторонни посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, щозгідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належнимздійсненнямправосуддя, у рішенняхсудів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші протии України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що 03.06.2008 між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником всіх прав і обов`язків якого є АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №052-2008-1879 згідно умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 57700,00 швейцарських франків із зобов`язанням повернути грошові кошти у повному обсязі до 01.06.2008 зі сплатою 12,95% річних.

03.06.2008 між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником всіх прав і обов`язків якого є АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки №052-2008-1879-Р/1 за умовами якого відповідач поручається перед кредитором за виконання усіх зобов`язань ОСОБА_1 у їх повному обсязі, як солідарний із позичальником боржник.

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10.02.2010 вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №052-2008-1879 від 03.08.2008 у розмірі 434855 грн 78 коп.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29.03.2012 заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10.02.2010 залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.08.2012 заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10.02.2010 та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29.03.2012 залишено без змін.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче маєнастати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до укладеного між сторонами договору та ст.ст. 1049, 1050 та 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п. 9.1 Кредитного договору №052-2008-1879 від 03.06.2008 строк дії даного договору встановлюється до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч.1ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4.2. Договору поруки №052-2008-1879-Р/1 від 03.06.2008 порука припиняється із припиненням всіх зобов`язань боржника за основним договором, що забезпечується такою порукою.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує виникнення зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом ст.ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондується із обов`язком боржника щодо такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц.

Проте, як зазначив позивач у своїх позовних вимогах, відповідачі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10.02.2010 по справі №2-477/2010 не виконали.

Так, згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правомірність застосування ст. 625 ЦК України також підтверджена у постановах: Постанова Верховного Суду у складі Великої палати від 16.05.2018 по справі №686/21926/15-ц; Постановах Верховного Суду у справах №310/5419/15-ц від 11.07.2018, №463/4711/15 від 04.07.2018, №703/4704/15-ц від 28.02.2018.

Зокрема у постанові Верховного Суду№361/7939/2015ц від 06.08.2018 зазначено, що зволікання відповідача з виконанням рішення суду, що набрало законної сили, призвело до девальвації (знецінення) грошових коштів, стягнутих з нього судовим рішенням, та інших втрат, а отже, позивач вправі вимагати від відповідача сплати не тільки суми боргового зобов`язання, що набуло грошового виразу, а й з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань.

Викладаючи іншу правову позицію, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 визначила, що приписи ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і з факту завдання шкоди особі.

Оскільки відповідачі свого обов`язку щодо виконання своїх зобов`язань по кредитному договору та рішення суду не виконують, згідно розрахунку від 06.10.2021 у них виникло прострочення виконання грошових зобов`язань за період з 01.09.2018 по 31.08.2021 у розмірі 99417 грн 38 коп. - інфляційні втрати та 38936 грн 05 коп. - 3% річних, що загалом становить 138353 грн 43 коп.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку, враховуючи те, що відповідачами не було належним чином виконано умови вищезазначеного кредитного договору, а також ним не було спростовано вищезазначених позовних вимог позивача на підставі чого позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на відповідача.

Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає до стягнення судовий збір на користь позивача у розмірі 2270 грн 00 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 11, 509, 525, 526, 533-536, 530, 553, 554, 625 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 274, 353 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код за ЄДРПОУ 21133352) суму інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 138353 (Сто тридцять вісім тисяч триста п`ятдесят три) грн 43 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код за ЄДРПОУ 21133352) судовий збір по справі у розмірі 1135 (Одну тисячу сто тридцять п`ять) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код за ЄДРПОУ 21133352) судовий збір по справі у розмірі 1135 (Одну тисячу сто тридцять п`ять) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач має право оскаржити заочне рішення до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Оксана УЛ`ЯНОВСЬКА

Повний текст судового рішення складено 31.01.2022.