Рішення № 10296690, 29.06.2010, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-877/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2010 року Соломянський районний суд м. Києва

у складі : головуючого судді - Оксюти Т.Г.

при секретарі - Уваровій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії та договору іпотеки, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2008 року АКБ «Правекс-Банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк» звернувся до суду з позовом до відповідачів та просив стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованість в сумі 280306 доларів США 00 центів, що за курсом НБУ станом на 08.12.2008 року становить 2062996,10 грн.

Посилається на те, що 10.08.2007 року між АКБ «Правекс-Банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір №565-05/07Ф про відкриття кредитної лінії, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті в сумі 250000 доларів США 00 центів, а відповідач зобовязалась повернути наданий кредит у повному обсязі до 10.08.2015 року та сплатити за користування кредитом проценти в розмірі 13,99% річних.

Зазначає, що АКБ «Правекс-Банк» (ПАТ КБ «Правекс-Банк») повністю виконав свої зобовязання перед ОСОБА_1 за договором №565-05/07Ф про відкриття кредитної лінії від 10.08.2007 року.

Відповідач не здійснює платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, чим порушує прийняті на себе договірні зобовязання.

Станом на 08.12.2008 року загальна заборгованість ОСОБА_1 за договором №565-05/07Ф про відкриття кредитної лінії від 10.08.2007 року становить 280306 доларів США 00 центів, що за курсом НБУ еквівалентно 2062996 грн. та складається з : 241600 доларів США 00 центів, що за курсом НБУ станом на 08.12.2008 року еквівалентно 1778127,68 грн. сума основного боргу, 19093 доларів США 00 центів, що за курсом НБУ еквівалентно 140520,66 грн. нараховані відсотки, 17243 доларів США 00 центів, що за курсом НБУ еквівалентно 126905,03 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 2370 доларів США 00 центів, що за курсом НБУ еквівалентно 17442,73 грн. пеня за несвоєчасне повернення відсотків.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобовязань ОСОБА_1 за договором №565-05/07Ф про відкриття кредитної лінії від 10.08.2007 року, між АКБ «Правекс-Банк» (ПАТ КБ «Правекс-Банк») та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №565-005/07Ф-2 від 13.08.2007 року.

Крім того, з метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобовязань ОСОБА_1 за договором №565-05/07Ф про відкриття кредитної лінії від 10.08.2007 року, між АКБ «Правекс-Банк» (ПАТ КБ «Правекс-Банк») та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №565-005/07Ф-1 від 13.08.2007 року.

Відповідно до умов договорів поруки, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобовязались відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_1 усіх зобовязань, що виникли з кредитного договору.

Відповідальність ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є солідарною.

Крім того, вказав, що з метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, окрім укладених 13.08.2007 року договорів поруки з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, між АКБ «Правекс-Банк» (ПАТ КБ «Правекс-Банк») та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №565-005/07Ф.

На підставі вищевикладеного просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 заперечуючи проти вимог ПАТ КБ «Правекс-Банк» звернулась до суду із зустрічною позовною заявою та просила визнати недійсним договір про відкриття кредитної лінії №565-005/07Ф, укладений між АКБ «Правекс-Банк» (ПАТ КБ «Правекс-Банк»), в особі виконуючого обовязки директора департаменту з кредитування юридичних осіб та VIP- клієнтів ОСОБА_4, що діяв на підставі доручення та ОСОБА_1 10.08.2007 року, з моменту його укладання та застосувати наслідки недійсності правочину, передбачені ст. 216 ЦК України.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 10.08.2007 року між нею та АКБ «Правекс-Банк» (ПАТ КБ «Правекс-Банк») було укладено договір про відкриття кредитної лінії №565-005/07Ф, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 250000 доларів США 00 центів до 10.08.2015 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 13,99% річних.

Вважає, що вищевказаний договір є недійсним виходячи з наступного.

Чинний ЦК України розрізняє валюту зобовязання та валюту виконання зобовязання.

Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Ст. 524 ЦК України передбачено, що зобовязання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національний банк України» гривня (банкноти і монети), як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Таким чином, єдиним законним способом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами а території України є гривня.

Надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу можливо при дотриманні відповідачем ст. 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та п.п. в), г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Крім того, зазначила, що на день укладання вищевказаного кредитного договору іноземний курс валюти становив 1 долар США = 5,00 грн. та станом на 04.03.2010 року 1 долар США = 8,00 грн.

Отже, існує істотна зміна становища, щодо виконання боргових зобовязань за кредитним договором, а тому подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного із принципів цивільно правових правовідносин.

На підставі вищевикладеного просила зустрічний позов задовольнити.

Представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 в судовому засіданні доповнила позовні вимоги та просила визнати недійсним договір іпотеки, кладений між АКБ «Правекс-Банк» (ПАТ КБ «Правекс-Банк») та ОСОБА_1 13.08.2007 року, з моменту його укладання.

Решту позовних вимог просила залишити без змін.

Представник позивача за первісним позовом ПАТ КБ «Правекс Банк» в судовому засіданні свій позов просила задовольнити, у зустрічному позові просила відмовити, посилаючись на те, що він є безпідставним та необґрунтованим.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення первісного позову заперечувала у повному обсязі та просила в ньому відмовити, зустрічний позов просила задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі за первісним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, однак причини неявки суду не повідомили.

Суд, вислухавши думку представника позивача за первісним позовом ПАТ КБ «Правекс-Банк» та представника відповідача за первісним позовом позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення первісного позову та відмови у зустрічному позові, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 10.08.2007 року між АКБ «Правекс-Банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір №565-005/07Ф про відкриття кредитної лінії, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті в сумі 250000 доларів США 00 центів, а відповідач зобовязалась повернути наданий кредит у повному обсязі до 10.08.2015 року та сплатити за користування кредитом проценти в розмірі 13,99% річних.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобовязань ОСОБА_1 за договором №565-05/07Ф про відкриття кредитної лінії від 10.08.2007 року, між АКБ «Правекс-Банк» (ПАТ КБ «Правекс-Банк») та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №565-005/07Ф-2 від 13.08.2007 року та між АКБ «Правекс-Банк» (ПАТ АБ «Правекс-Банк») та ОСОБА_3 було укладено також договір поруки №565-005/07Ф-1 від 13.08.2007 року.

Відповідно до умов договорів поруки, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобовязались відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_1 усіх зобовязань, що виникли з кредитного договору.

Відповідальність ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є солідарною.

Крім того, з метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, окрім укладених 13.08.2007 року договорів поруки з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, між АКБ «Правекс-Банк» (ПАТ КБ «Правекс-Банк») та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №565-005/07Ф.

Встановлено, що позивач повністю виконав свої зобовязання перед ОСОБА_1 за договором №565-05/07Ф про відкриття кредитної лінії від 10.08.2007 року.

Однак, взяті на себе зобовязання по погашенню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитними коштами в передбачені кредитним договором строки в односторонньому порядку ОСОБА_1 виконувати відмовляється.

Згідно п.п. 6.1.2 договору №565-005/07Ф про відкриття кредитної лінії від 10.08.2007 року ОСОБА_1 зобовязалась своєчасно повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

Згідно п.п. 6.1.5 цього ж договору в разі виникнення у ОСОБА_1 прострочення по сплаті відсотків за користування кредитом або виникнення прострочення по погашенню кредиту боржник зобовязаний достроково погасити заборгованість в повному обсязі.

Згідно п. 7.1.6 цього ж договору, при настанні подій вказаних у п.п. 4.3 кредитного договору банк має право достроково стягнути заборгованість у повному обсязі шляхом звернення стягнення на грошові кошти і майно, що належить ОСОБА_1

Встановлено, що в звязку з порушенням умов кредитного договору, 07.08.2008 року на адресу ОСОБА_1 були направлені вимоги про погашення наявної заборгованості, проте вищевказані вимоги були залишені відповідачем без уваги.

Станом на 08.12.2008 року загальна заборгованість ОСОБА_1 за договором №565-05/07Ф про відкриття кредитної лінії від 10.08.2007 року становить 280306 доларів США 00 центів, що за курсом НБУ станом на 08.12.2008 року еквівалентно 2062996,00 грн. та складається з : 241600 доларів США 00 центів, що за курсом НБУ еквівалентно 1778127,68 грн. сума основного боргу, 19093 доларів США 00 центів, що за курсом НБУ еквівалентно 140520,66 грн. нараховані відсотки, 17243 доларів США 00 центів, що за курсом НБУ еквівалентно 126905,03 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 2370 доларів США 00 центів, що за курсом НБУ еквівалентно 17442,73 грн. пеня за несвоєчасне повернення відсотків.

Згідно п. 2.1 договір поруки №565-005/07Ф-2 від 13.08.2007 та №565-005/07Ф-1 від 13.08.2007 року поручителі зобовязані у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором виконати за ОСОБА_1 її зобовязань на умовах, в порядку та строки, встановлені кредитним договором та всіма змінами та доповненнями до нього.

07.08.2008 року на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були направлені вимоги про погашення заборгованості, яка виникла за договором про відкриття кредитної лінії №565-05/07Ф від 10.08.2007 року, однак, вищевказані вимоги були залишені без уваги.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

ПАТ КБ «Правекс-Банк» виконав взяті на себе зобовязання в повному обсязі, а відповідач ОСОБА_1 всупереч умовам кредитного договору, не здійснює платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, чим порушує взяті на себе договірні зобовязання.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Судом встановлено, що кредитний договір сторонами укладено у письмовій формі, зазначено його розмір та умови надання кредиту.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Сплата заборгованості по відсотках, пені за несвоєчасне повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом обумовлена договором і підлягає стягненню, оскільки відповідач своєчасно не погасила суму кредиту та відсотки за користування кредитом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідач ОСОБА_1 не сплативши у вказаний в договорі строк кредит, порушила вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи із вищенаведеного, суд вважає, що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню в солідарному порядку заборгованість в сумі 280306 доларів США 00 центів, що за курсом НБУ станом на 08.12.2008 року еквівалентно 2062996,00 грн. та складається з : 241600 доларів США 00 центів, що за курсом НБУ еквівалентно 1778127,68 грн. сума основного боргу, 19093 доларів США 00 центів, що за курсом НБУ еквівалентно 140520,66 грн. нараховані відсотки, 17243 доларів США 00 центів, що за курсом НБУ еквівалентно 126905,03 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 2370 доларів США 00 центів, що за курсом НБУ еквівалентно 17442,73 грн. пеня за несвоєчасне повернення відсотків.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_1, то в ньому слід відмовити входячи з наступного.

Позивач просила визнати недійсним договір про відкриття кредитної лінії №565-005/07Ф, укладений між АКБ «Правекс-Банк» (ПАТ КБ «Правекс-Банк»), в особі виконуючого обовязки директора департаменту з кредитування юридичних осіб та VIP- клієнтів ОСОБА_4, що діяв на підставі доручення та ОСОБА_1 10.08.2007 року, з моменту його укладання та застосувати наслідки недійсності правочину, передбачені ст. 216 ЦК України та визнати недійсним договір іпотеки, кладений між АКБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 13.08.2007 року, з моменту його укладання, на що слід зазначити наступне.

В обґрунтування позовних вимог щодо визнання недійсними договорів позивач посилалась на положення законодавства, за якими враховуються лише положення щодо виконання грошових зобов'язань у гривнях, і не враховуються інші положення законодавства, зокрема ч. 3 ст. 533 ЦК України, яка допускає можливість виконання зобов'язань у іноземній валюті.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

Разом з тим, вказана стаття Конституції України визначає правовий статус грошової одиниці країни, але не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Крім того, законодавчі акти, зокрема ст. 35 Закону України «Про Національний банк України», хоча і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак й не містять заборони на вираження грошового зобов'язання в іноземній валюті.

Ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» також встановлює, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Згідно з ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок використання іноземної валюти визначаються Законами України «Про банки та банківську діяльність», «Про Національний банк України» і Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», виданими відповідно до них нормативними актами, якими передбачена можливість здійснення розрахунків в іноземній валюті при одержанні банківського кредиту в іноземній валюті і його погашенні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що здійснюючи кредитування в іноземній валюті за договором про відкриття кредитної ліні №565-005/07Ф від 10.08.2007 року АКБ «Правекс-Банк» (ПАТ КБ «Правекс-Банк») керувався нормами Закону України "Про банки та банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року N2121-III та іншими нормативно-правовими актами України з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 року N2121-III : банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб;

банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми;

банківська ліцензія - документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 року N2121-III на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Під терміном "кошти" відповідно до ст. 2 даного закону розуміються гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Частиною 1 ст. 49 цього ж Закону передбачено, що розміщення банком залучених коштів визнано кредитною операцією.

Також, згідно п.1 ч. 2 ст. 47 цього Закону, банк має право здійснювати операції з валютними цінностями.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 ЦК України і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» встановлено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Отже, наявність у банку генеральної ліцензії надає йому права на здійснення валютних операцій, за винятком тих, які згідно із п.4 ст. 5 Декрету мають проводитись лише на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно зі ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», до валютних операцій відносяться операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України.

Статтею 44 Закону України «Про Національний банк України» встановлено, що Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належить видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій.

П. 8.12 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 30.05.2007 року N200 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.06.2007 року за №656/13923 передбачено, що фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового зв'язку можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій Національного банку на здійснення валютних операцій.

У відповідності до п. 5.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 року N275 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.2001 року за №730/5921 письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 за N 15-93.

03.12.2001 року ПАТ КБ «Правекс-Банк» були видані Національним банком України банківська ліцензія за №7 на право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та п.п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та дозвіл №7-1 на право здійснення операцій, визначених п.п. 1-4 чч. 2, 4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», згідно з додатком до дозволу №7-1 від 03.12.2001 року.

Згідно додатку до дозволу №7-1 від 03.12.2001 року серед переліку операцій, які має право здійснювати ПАТ АБ «Правекс-Банк», зазначені операції з валютними цінностями.

Таким чином, посилання позивача на необхідність ПАТ КБ «Правекс-Банк» отримання індивідуальної ліцензії на здійснення валютної операції, відповідно до п.п. в), г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» є необґрунтованими.

Відповідно до п. в), г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» індивідуальної ліцензії потребує така операція, як надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Встановлено, що на момент укладення договору про відкриття кредитної лінії №565-005/07Ф від 10.08.2007 року та надання (одержання) кредиту законодавством України не було встановлено меж щодо термінів та сум кредитів в іноземній валюті, перевищення яких зобов'язувало отримувати індивідуальні ліцензії на здійснення такої валютної операції.

Згідно зі ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Вищевикладене свідчить про відсутність підстав для отримання ПАТ КБ «Правекс-Банк» індивідуальної ліцензії відповідно до п. в) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до п. г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» індивідуальної ліцензії потребує така операція, як використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Згідно з п.1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14.10.04 №483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.11.2004 року за №1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Відповідно до п.1.4 цього Положення, ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», уповноважений банк - будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, що має ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договору про відкриття кредитної лінії №565-005/07Ф від 10.08.2007 року та на час його виконання, ПАТ КБ «Правекс-Банк» мав статус уповноваженого банку, мав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, які дозволяли йому, при укладенні цього кредитного договору та його виконанні, використовувати іноземну валюту як засіб платежу без отримання індивідуальної ліцензії на здійснення валютної операції відповідно до п. г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Таким чином, при укладенні та виконанні договору про відкриття кредитної лінії №565-005/07Ф від 10.08.2007 року не було порушено чинне законодавство, зокрема положення Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» та Цивільного Кодексу України, а твердження позивача за зустрічним позовом щодо невідповідності умов кредитного договору законодавству України з підстав так чи інакше пов'язаних з тим, що валютою кредитування є долари США, є цілком безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

В зв'язку з відсутністю підстав для визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії №565-005/07Ф від 10.08.2007 року, відсутні підстави для застосування наслідки недійсності правочину, передбачені ст. 216 ЦК України, на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, та визнання недійсним іпотечного договору від 13.08.2007 року.

Згідно ч. 1 ст.215 ЦПК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вказані кредитний договір та іпотечний договір відповідають усім вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановленим ст. 203 ЦК України, зокрема зміст договору в частині визначення валюти зобов'язань, не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, отже підстави для визнання його, а відповідно і іпотечного договору недійсними відсутні.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 не довела ті обставини, на які посилалась, як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» суми сплаченого судового збору 1700,00 грн. та 30,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись статтями 509, 525, 526, 530, 554, 625, 651, 1054, 1055 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223, 226 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, яка проживає за адресою : АДРЕСА_3, ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_2, яка проживає за адресою : 02099 АДРЕСА_1, ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_3, яка проживає за адресою : АДРЕСА_2 (гуртожиток) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк», код ЄДРПОУ 14360920, місцезнаходження якого за адресою: 01021 м. Київ, Кловський узвіз, 9/2 заборгованість в сумі 280306 доларів США 00 центів, що за курсом НБУ станом на 08.12.2008 року еквівалентно 2062996,00 грн. та складається з : 241600 доларів США 00 центів, що за курсом НБУ еквівалентно 1778127,68 грн. сума основного боргу, 19093 доларів США 00 центів, що за курсом НБУ еквівалентно 140520,66 грн. нараховані відсотки, 17243 доларів США 00 центів, що за курсом НБУ еквівалентно 126905,03 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 2370 доларів США 00 центів, що за курсом НБУ еквівалентно 17442,73 грн. пеня за несвоєчасне повернення відсотків.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, яка проживає за адресою : АДРЕСА_3, ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_2, яка проживає за адресою : 02099 АДРЕСА_1, ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_3, яка проживає за адресою : АДРЕСА_2 (гуртожиток) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк», код ЄДРПОУ 14360920, місцезнаходження якого за адресою: 01021 м. Київ, Кловський узвіз, 9/2 витрати по оплаті судового збору в сумі 1700,00 грн. та 30,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії та договору іпотеки відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Соломянський районний суд м. Києва протягом двадцяти днів після подачі заяви на його оскарження, яка має бути подана протягом десяти днів з дня постановлення рішення.

Суддя