Ухвала суду № 102948861, 02.02.2022, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/2465/18

Провадження №2/463/722/22

УХВАЛА

про призначення експертизи

02 лютого 2022 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: Стрепка Н.Л.,

з участю секретаря судових засідань: Онишкевича О.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Мазур Ольга Іванівна, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Косаняк Світлана Степанівна про визнання заповіту недійсним, -

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним заповіту як розпорядження на випадок смерті, складеного ОСОБА_5 , зареєстрованого у спадковому реєстрі за №55959497, номер бланку ВВТ 571554, р. №246 від 9 квітня 2014 року, та посвідченого приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Мазур О.І.

Ухвалою суду від 21 травня 2018 року відкрито провадження у справі.

3 липня 2018 року відповідачем ОСОБА_3 подано відзив на позов.

31 липня 2018 року представником позивача ОСОБА_1 – адвокатом Гінатуліною Ю.О., яка діяла на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 23 лютого 2018 року, подано відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 26 листопада 2018 року у справі призначено посмертну судово-психіатричну експертизу ОСОБА_6 , на час проведення посмертної судово-психіатричної експертизи провадження у справі зупинено.

12 лютого 2019 року на адресу суду надійшов лист з КЗ ЛОР ЛОКПЛ від 28 січня 2019 року, відповідно до якого експертом зазначено, що матеріали справи містять недостатньо інформації для проведення судово-психіатричної експертизи та надання відповідей на поставлені судом запитання. Для проведення судово-психіатричної експертизи просять допитати сторони, свідків, нотаріуса щодо особливостей поведінки, психічного стану у період, близький до укладання правочину.

Ухвалою суду від 21 лютого 2019 року поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду.

18 березня 2019 року представником позивача ОСОБА_7 , яка діяла на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 23 лютого 2018 року, подано клопотання про виклик свідків, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_1 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .

У підготовчому засіданні 17 квітня 2019 року відповідачем подано клопотання про допит свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 17 квітня 2019 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_7 про допит свідків та постановлено допитати у якості свідків: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_1 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ; задоволено клопотання відповідача ОСОБА_3 та постановлено допитати в якості свідків: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_3 ; закрито підготовче провадження у справі та призначено таку до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 27 травня 2019 року представник позивача ОСОБА_7 позов підтримала з мотивів, викладених у ньому, просила позов задовольнити. Додатково вказала що підставою для звернення з позовом є те, що спадкодавець не усвідомлювала значення своїх дій та на неї чинився тиск.

Відповідач ОСОБА_3 в даному засіданні вимоги позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_20 , який діяв на підставі ордеру серії ЛВ №125595 від 9 травня 2018 року, проти задоволення позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві, в задоволенні позову просив відмовити.

В судовому засіданні 12 вересня 2019 року позивач ОСОБА_1 позов підтримав з мотивів, викладених у ньому, просив такий задовольнити. Вказав, що спадкодавець була хвора, на неї чинили тиск, тому вона підписала заповіт.

Допитаний в даному засіданні як свідок позивач ОСОБА_1 вказав, що відповідач ОСОБА_3 є його племінником, а померла ОСОБА_5 була його матір`ю. Коли померла мама ОСОБА_3 вони з мамою – ОСОБА_5 взяли його на виховання, однак коли з тюрми вийшов батько ОСОБА_3 , то забрав останнього до себе. Потім в 2011 році ОСОБА_3 віддали в сиротинець при церкві. Коли відповідачу мало бути 16 років він приходив і просив зареєструвати його, але ОСОБА_1 не міг. Потім без його відома забрали документи, зареєстрували ОСОБА_3 в будинку і змусили ОСОБА_5 скласти заповіт, про який він дізнався вже після смерті останньої. Вказав, що протягом життя ОСОБА_5 хворіла, з 2012 року і до її смерті він доглядав за нею, в 2012-2014 роках возив її до лікарів, в тому числі у психлікарню, оскільки вона мала психічні розлади, також були випадки коли вона включала газ і не виключала його. Також зазначив, що в будинку все будував він, хата та все що в ній належить йому, відповідач за ОСОБА_5 не доглядав, з`явився лише через місяць після її смерті.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_11 повідомив, що дружить з ОСОБА_1 з 90-их років, допомагав йому в будівництві, зокрема ставив пічку. Також з того ж часу добре знав його маму – ОСОБА_5 . Вказав, що спочатку вона поводилась нормально, але потім в 2012-2014 роках почала все більше забуватись, з 2013-2014 років її стан здоров`я різко погіршився. Одного разу остання палкою вибила комин в пічці, казала, що дрова в пічку не лізуть. Могла піти на двір чи в магазин і забутись де її дім. З часом її поведінка ставала все більш неадекватною, були випадки коли плуталась в датах, не впізнавала людей. Коли він працював у них в будинку ОСОБА_5 сама готувала їсти, запалювала газ, ставила щось готувати і забувала про це поки не починала горіти каструля, могла відкрити газ і не запалити його.

Допитана у якості свідка ОСОБА_12 повідомила, що знає сім`ю ОСОБА_1 з дитинства, також у неї були дружні стосунки з відповідачем ОСОБА_3 , оскільки знала його маму. Коли ОСОБА_3 було 2 роки він потрапив в сім`ю позивача, а коли йому було 4 роки померла його мама, тому фактично позивач виховував його. Коли ОСОБА_3 був у 6 класі з`явився його батько, який був у в`язниці, та сказав що забере його. Потім їй стало відомо, що ОСОБА_3 оформили в сиротинець при церкві Покрови. Мати ОСОБА_1 – ОСОБА_5 хворіла, після 2010 року в неї стався перепад в хворобі, в неї була пухлина в головному мозку, порушений кровообіг, координація рухів, були випадки коли остання втрачала свідомість і падала, зламала руку і ногу. Після цих випадків свідок почала частіше її відвідувати, прибирала в хаті, допомагала їй, мила її. В 2013-2014 роках психічний стан ОСОБА_5 суттєво погіршився, позивач ОСОБА_1 возив її по лікарях, також такі приїжджали до неї. Позивач дуже доглядав за мамою, змушений був піти працювати на пів ставки бо вона потребувала нагляду. ОСОБА_5 включала газові крани, однак не запалювала їх, взимку так сильно розпалювала пічку що вона одного разу в 2014 році розвалилась. Втрачала пам`ять, не могла прийти додому, кілька разів приходила до неї в такому стані і казала, що не може знайти шлях додому. Шепотіла собі під ніс, коли до неї звертались не відразу реагувала. Казала, що її часто обманюють в обміні валют, де вона щомісяця міняла 50 Євро, які їй передавала донька через шофера, який возив посилки. В кінці 2013 року розуміла, що робить збитки випускаючи газ. Щодо майна, то знає, що у власності ОСОБА_5 були будинок і земля, остання казала, що хоче залишити майно ОСОБА_1 , в 1997 році склала на нього заповіт. 12 січня 2014 року на її дні народження ОСОБА_5 казала, що позивач ОСОБА_1 буде господарем хати після її смерті, оскільки він її лікував і годував. Також зі слів ОСОБА_5 позивач допомагав оплачувати комунальні послуги.

Допитаний у якості свідка відповідач ОСОБА_3 вказав, що ОСОБА_5 була його прабабцею, а ОСОБА_1 є її сином, з останнім стосунки ворожі. Жив з ними з 2 до 8 років, за ним наглядав дід, але коли останній був на роботі, то залишав його в прабабці. Коли йому було 8 років з в`язниці вийшов його батько, який відбував покарання в Білорусії за торгівлю валютою. Батько розшукав його, познайомив з своєю сім`єю, однак не зміг забрати в таку, пояснював що йому не хотіли дати опіку у зв`язку з трьома судимостями. В той час у ОСОБА_3 не було прописки, про нього дізналась опікунська рада та оскільки він вважався сиротою його віддали в сиротинець родинного дому в церкві Пресвятої Богородиці, де він прожив з 13 до 18 років. За цей час часто, раз чи два на тиждень, провідував прабабцю ОСОБА_21 , бо було недалеко, вона також його провідувала кілька разів. Остання сама платила комунальні послуги, скаржилася йому що позивач не платить, сама готувала та дбала за будинок. В кінці зими 2014 року опікун ОСОБА_3 – отець ОСОБА_22 , заговорив про оформлення паспорту, для цього потрібно було реєстрацію, про це він поговорив з прабабцею і повідомив позивача. ОСОБА_1 сказав що йому треба порадитись з юристом, у зв`язку з чим ОСОБА_3 дав останньому номер свого опікуна. Замісник опікуна ОСОБА_23 дзвонив позивачу, однак той не відповідав, відтак ОСОБА_3 взяв документи на будинок і з`ясував, що власником такого є прабабця, а позивач на реєстрацію не впливає, після чого ОСОБА_5 дала згоду на його реєстрацію. В кінці зими – березні 2014 році, точної дати не пригадує, він з ОСОБА_24 забрали ОСОБА_5 з дому і поїхали в паспортний стіл, де остання підписала документи для здійснення його реєстрації, після чого відвезли її назад (16 років ОСОБА_3 виповнилося 18 березня 2014 року, по паспорту дата видачі паспорту і реєстрації ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Через деякий час після того ОСОБА_5 прийшла до нього, казала, що позивач свариться і хоче зняти його з реєстрації. Також після прописки вона прийшла до ОСОБА_3 і передала йому кошти, близько 2 тисяч доларів та 1,5 тисяч євро, бо боялась позивача, який все в хаті шукав, ймовірно документи на будинок, які в той час знаходились в ОСОБА_3 , оскільки він брав їх для реєстрації і потім вони ще їздили узгоджувати межі земельної ділянки. Зокрема були в міській раді, де подивились, що документи в порядку. У позивача і його сестри були сумніви щодо меж земельної ділянки, ОСОБА_5 переживала, що позивач хоче продати будинок. Заступник опікуна поцікавився в неї кому вона хоче залишити будинок і запропонував скласти заповіт на ОСОБА_3 , сказав що має знайомого нотаріуса. 9 квітня 2014 року в першій половині дня оформляли заповіт, ОСОБА_5 приїхала сама, вони з ОСОБА_24 її зустріли біля Винниківського базару, прийшли до нотаріуса. Нотаріус говорила з ОСОБА_5 , пояснювала що можна оформити дарування, але не було документів на землю, тому оформили заповіт. Заповіт ОСОБА_5 читала сама, їй роздрукували великими буквами на кілька сторінок, окулярів в неї не було, її зір і стан здоров`я дозволяв їй заповнити заповіт. Востаннє ОСОБА_5 відвідувала сиротинець на початку літа 2014 року, коли прийшла казала що ОСОБА_1 вимагає документи на будинок, на що ОСОБА_3 сказав їй передати останньому що документи у нього. За кілька днів до сиротинця приїхав ОСОБА_1 з ОСОБА_25 та якимось юристом, яка вимагала повернути документи та казала що заявить в поліцію. ОСОБА_26 запропонував запитати думку в прабабці, ОСОБА_1 привіз її, ОСОБА_3 сказав їй зайти до о. Михайла щоб той пояснив їй ситуацію, вона близько 5 хв. розмовляла з останнім, в той час ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були за дверима. Після цього документи на будинок залишились в о. Михайла, паспорт ОСОБА_27 теж близько місяця був у них, потім вона його забрала. На початку 2014 року коли в будинку був ремонт ОСОБА_5 жила в родичів у внучки Іри, казала, що не хотіла вертатись додому, бо ОСОБА_1 скандалив з нею. Восени 2014 року прабабця розповідала, що була на пошті і в неї виявився рахунок на 200 грн., а в неї завжди був близько 100 грн., про що вона сказала і їй змінили рахунок на попередню суму. В 2015 році коли ОСОБА_3 закінчив перший курс він приходив до прабабці, був також інший внук, літом того року поїхав в поїздку Європою, повернувся в середині вересня і провідав прабабцю, питав чи приходить інший внук, казала, що ні, бо вона перестала давати кошти. Потім він кинув університет і почав багато подорожувати, коли був в ОСОБА_28 йому подзвонили і сказали про інсульт в прабабці, сказали вертатися, бо немає кому її доглядати, але коли був у В`єтнамі йому повідомили, що остання померла. ОСОБА_5 була побожною, два-три рази на місяць ходила в церкву. ОСОБА_3 не був обізнаний з її хворобами та не брав участі в піклуванні про її хвороби, при ньому окрім цитрамону і мазі на коліна ліків остання не вживала. Дивної поведінки в неї не було, казала, що могла забувати де гроші, але на наступний день згадувала, про газ і пічку йому відомо не було. Знає, що в неї було медичне втручання в січні 2017 року, тоді вона вже плуталась, кілька разів питала хто купив торт.

Допитана у якості свідка ОСОБА_18 повідомила, що ОСОБА_3 є її внуком, ОСОБА_1 знає як сина прабабці ОСОБА_5 , з якою була знайома з 2006 року. Остання часто приходила до неї і відвідувала ОСОБА_3 в сиротинці. В 2015 році прийшла та розповіла, що син ОСОБА_1 сварив її за те, що віддала документи та гроші. Також казала, що змушена піти з хати, бо син не давав спати через документи. Розповідала про доньку в Італії, казала, що та висилає їй посилки, але коли приїхала до ОСОБА_29 сварилась що віддала хату на церкву. Дуже любила правнуків ОСОБА_30 і його рідну сестру ОСОБА_31 . Що хотіла робити з хатою ніколи не казала, тільки розповіла, що віддала документи на зберігання в церкву Покрови. В неї була нормальна мова, вона сама ходила, в тому числі до церкви, читала молитовник, самостійно могла читати. Комунальні послуги платила сама, розповідала про ситуацію, що прийшло 200 грн. за телефон і вона добилась зменшення суми. Казала, що коли проводили каналізацію дала сину гроші, але ні каналізації, ні грошей. Жалілась на внуків, одного разу прийшла заплакана, бо пішла до внучки, був лише чоловік, останньої, який залишив її сидіти саму і сказав що якщо хочеш чаю, то запиши на мене хату. Про наявність у неї проблем зі здором не знала і не помічала, остання сама пересувалась в тому числі зимою, ходила без палички. Казала, що в силі все сама зробити, сама прибирала. Приходили до неї в гості вдвох з ОСОБА_3 більше п`яти разів, ходили з нею на цвинтар до якого близько 15 хвилин ходьби. В останній рік її життя зустрічалась з нею рідко, весною 2017 року вона прийшла з якоюсь жінкою, бо забула шлях, до того все було нормально. Коли в неї стався інсульт спочатку про це не знали, відвідували її рідко бо не хотіли перетинатись з її родичами. Дізнались випадково, дочка та внучка ОСОБА_18 хотіли прийти допомогти поприбирати, але позивач ОСОБА_1 не дав, сказав що закриває її поки на роботі.

В судовому засіданні 4 грудня 2019 року допитана у якості свідка ОСОБА_15 вказала, що ОСОБА_1 є її клієнтом, знайома з останнім з 2002-2003 років, час від часу останній розповідав про маму, що вона похилого віку та він допомагає їй, час від часу просив допомогти йому помити мамі голову, підстригти її та обрізати їй нігті. В 2016-2017 роках бачила ОСОБА_5 один раз в місяць-півтори, вона плуталась в датах, іменах, сприймала її за племінницю, самостійно не могла обходитись, думки висловлювала нечітко. З сином в неї стосунки були хороші, продукти харчування купував він, також він оплачував послуги свідка. Про ОСОБА_3 говорила що є внук, дуже хороший хлопець. Останній раз бачила останню в 2017 році, була несвідома, питалась для чого мити голову, рухи були некоординовані, голову помити їй було важко, бо завжди жалілась що їй холодно.

Допитана у якості свідка ОСОБА_32 повідомила, що ОСОБА_1 є її двоюрідним братом, відповідача ОСОБА_3 бачила як приходила до тітки ОСОБА_5 , знає що вона його виховувала. Розповіла, що часто навідувалась до тітки, затримувалась у неї порозмовляти, остання розпитувала про всіх. Бачила як позивач ОСОБА_1 приходив з роботи і приносив продукти, піклувався про неї. Останні роки ОСОБА_5 розповідала, що погано почувалась, могла на вулиці впасти. Останнім часом не впізнавала людей, плуталась в датах, одного разу не впізнала рідного брата з синами. На вулицю ходила з паличкою, яку купив позивач. Самостійно в побуті їй обходитись було тяжко. Могла піти з дому на довго і не повідомити. Останніми роками її не можна було саму залишати в хаті. ОСОБА_5 була дуже релігійною, щонеділі і кожного свята ходила до церкви, до церкви Покрови не ходила. Про заповіт з нею не говорили.

В судовому засіданні 28 січня 2020 року допитаний у якості свідка ОСОБА_19 повідомив, що ОСОБА_3 був його підопічним з 14 липня 2011 року і до досягнення 18 років коли перебував в родинному домі, ОСОБА_1 бачив лише два рази. Вказав, що знайомий з ОСОБА_5 , вона була здоровою і свідомою в тому, що робила, коли складала заповіт на користь ОСОБА_30 . Жодних ознак, що ОСОБА_5 хворіла психічно чи фізично не спостерігав, її стан в 2011-2014 роках був однаковим. Вона була середнього зросту, стара, зсутулена, ходила як вільно так і з паличкою. ОСОБА_5 приходила до ОСОБА_30 щотижня, говорила що дуже його любить. ОСОБА_3 часто відвідував її також, цікавився її здоров`ям, але про те, чи останній повідомляв про її хвороби свідок не пригадує. Крім неї ОСОБА_3 також відвідували бабця, сестра і ще одна особа, яку свідок не пригадує. ОСОБА_5 розповідала, що ОСОБА_3 виховувався у неї вдома. Вона вже тоді думала як допомогти ОСОБА_30 з житлом, кілька разів говорила чим вона може допомогти правнуку щоб він не лишився без нічого, говорила про прописку та дарування. Йому відомо, що ОСОБА_5 прийшла та виявила бажання скласти заповіт на ОСОБА_30 , вони поїхали з його заступником ОСОБА_24 до нотаріуса. Нотаріуса порадив він, оскільки був з нею знайомий, жодної зацікавленості у складенні заповіту не мав. Після складання заповіту ОСОБА_5 і надалі відвідувала ОСОБА_3 , часто жалілась на сина, що він її сварить, погрожує, казала, що приходилось ночувати не вдома в друзів, говорила про якусь дачу. Конфлікт з сином почався коли остання прописала ОСОБА_3 , про це вони її просили щоб оформити йому паспорт. У зв`язку з агресивною поведінкою сина вона вирішила принести документи та принести їм, щоб вони зберігали їх в сейфі, потім принесла кошти, бо переживала що син забере їх. Коли документи зберігались у них в родинному домі приїхав позивач з жінкою і юристом, поводились агресивно, погрожували, казали їм що вони не мають права тримати документи і хочуть продати житло, на що свідок повертати такі відмовився, оскільки вони були залишені не йому, а ОСОБА_3 тому й повертати такі мав останній. ОСОБА_1 з його супутницями погрожували викликати поліцію. Після цього покликали ОСОБА_5 , яку хтось привіз, він в присутності ОСОБА_33 поговорив з нею і пояснив ситуацію, після чого остання написала заяву про те, що залишає документи на зберігання та в присутності ОСОБА_1 і ОСОБА_3 сказала, що документи віддавати не буде. У зв`язку з поведінкою її сина радили ОСОБА_5 звернутись в поліцію, але вона ймовірно не хотіла розголосу.

Допитана у якості свідка ОСОБА_17 повідомила, що ОСОБА_1 є її дядьком, з ним не спілкується, а ОСОБА_3 її рідний брат, у них спільна мати, з останнім у неї хороші сімейні стосунки. Знає, що бабця ОСОБА_5 заповіла братові свій будинок, а дядько оскаржує заповіт. Вказала, що прабабця виховувала їх з малечку, ОСОБА_3 було 2 роки коли вона їх забрала, до своєї смерті остання піклувалась про них. ОСОБА_5 працювала на городі, по дому, їздила на ринок, ходила за покупками, купувала ліки і оплачувала комунальні послуги сама, були випадки коли свідок ходила з нею на пошту оплачувати рахунки. В будинку не було каналізації, тому вона користувалась відром і носила воду відрами на кухню, милась в нагрітій воді. Жалілась на ОСОБА_3 , що він довго використовував Інтернет і прийшов великий рахунок. Позивач ОСОБА_1 жив кілька днів в пані ОСОБА_34 , кілька днів з бабцею, пані ОСОБА_35 бабця представляла як його дружину, однак ОСОБА_1 її так не називав. Коли вони жили у них ОСОБА_1 працював водієм в похоронній службі. ОСОБА_5 відвідувала ОСОБА_3 коли він був в притулку. Свідок прабабцю відвідувала не часто, бо навчалась, спочатку з 2012 до 2014 року на прикладній математиці, потім з 2014 до 2019 років на прикладній лінгвістиці, в 2014 році була в ОСОБА_5 близько трьох разів, спільні фото з останньою має лише за 2010-2011 роки. Коли вона приїжджала ОСОБА_5 завжди цікавилась її справами, питалась коли вона вийде заміж, цікавилась її навчанням, коли в 2014 році вона пішла з університету остання дуже цим переймалась. ОСОБА_5 завжди була повна сил, жалілась лише, що її болить нога, про що говорив і брат, казала про операцію на ній, більше на здоров`я не жалілась. Бачила в неї пігулки цитрамону, про інші хвороби вона не розповідала. Що хоче зробити з будинком не розповідала, про заповіт свідок дізналась вже від ОСОБА_3 після його складення, а також про те, що документи вирішили зберігати в о. Михайла. В 2014 році переживали, бо ОСОБА_1 довідався, що вона прописала ОСОБА_3 в будинку і був через це злий. Свідку про це розповідала бабця і брат, казали, що останній погрожує прибити ОСОБА_3 якщо побачить його в будинку, після цього було страшно туди їхати. Одного разу ОСОБА_1 подзвонив їй і питався де ОСОБА_5 , казав, що її три дні немає вдома. У зв`язку з цим вона через соцмережі знайшла сестру ОСОБА_36 , однак та сказала, що нічого їй не скаже та звинуватила, що вона хоче її хату, хоча бабцине майно її не цікавило. Потім додзвонилась до брата ОСОБА_3 , який сказав, що все добре і прабабця відвідувала його того дня. Пізніше довідалась, що вона була в родичів у Підбірцях на дачі, боялась позивача, бо він її закрив на три дні вдома. Коли в жовтні 2017 року відвідували прабабцю, то виявили, що в неї був інсульт, вона погано почувалась, однак її впізнала, питала як справи, але ОСОБА_1 намагався їх спровадити. В грудні довідались про її смерть, одного дня в 18:00 подзвонила сестра ОСОБА_37 і питала чи вона прийде на 19:00 на парастас, бабця померла за 3-4 дні до того і про її смерть їх не повідомили, ОСОБА_3 в той час був за кордоном. Потім від родичів не було нічого чути, поки ОСОБА_3 не повідомив про оскарження заповіту. В будинку востаннє була в 2017 році, в порівнянні з 2014 роком там в коридорі зробили ремонт і пічку на кухні.

Протокольною ухвалою в судовому засіданні 28 січня 2020 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_38 , що діє на підставі ордеру серії ЛВ №180825 від 27 січня 2020 року, про допит у якості свідка ОСОБА_39 та за клопотанням останньої залучено до участі у справі у якості третьої особи приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Косаняк С.С.

В судовому засіданні 10 вересня 2020 року допитаний у якості свідка ОСОБА_40 повідомив, що ОСОБА_3 був його вихованцем та про позов йому відомо зі слів останнього. Також був знайомий з бабцею ОСОБА_3 – ОСОБА_5 . ОСОБА_5 на його думку була здоровою людиною, цікавилась долею правнука, на захворювання не жалілась, добиралась маршруткою, пересувалась самостійно, думки висловлювала чітко, не користувалась паличкою, щоб носила окуляри не пригадує. Коли ОСОБА_3 виповнилось 16 років і потрібно було оформляти паспорт, він був не прописаний, сказав, що має прабабцю з якою може поговорити. Бабусю ОСОБА_3 відвідував, а вона його, носила передачі, кошти. Коли остання погодила реєстрацію він з нею та ОСОБА_3 поїхали та здійснили реєстрацію. Бабуся хотіла частину майна залишити ОСОБА_3 , тому склала заповіт, зміст такого свідку не відомий. Свідок надавав їй допомогу в оформленні заповіту, оскільки вона питала як краще оформити, тиску жодного не чинив, бажання скласти заповіт бабуся виявила сама, також був при складанні такого. До нотаріуса бабуся приїхала маршруткою, зустрілись біля нього, зайшли в середину, свідок залишився в першій кімнаті, а ОСОБА_5 з ОСОБА_3 вдвох пішли в іншу кімнату до нотаріуса, безпосередньо в кімнаті при складанні заповіту свідок присутній не був. Після складання заповіту ОСОБА_3 далі її відвідував, бабуся приходила і цікавилась здоров`ям правнука. Коли ОСОБА_1 дізнався про заповіт, то почав їй погрожувати, про це остання приходила і повідомила. Була зустріч щодо повернення документів. Перед цим бабуся прийшла та просила, щоб документи були при справі ОСОБА_3 , бо боялась що син може щось з ними зробити. Написала заяву, що хоче залишити такі їм. Позивач ОСОБА_1 просив повернути документи, але вони повідомили про розписку та не могли повернути.

Третя особа ОСОБА_41 вимоги позову заперечила. Пояснила, що отець ОСОБА_19 та ОСОБА_40 є її знайомими. З ОСОБА_3 знайома не була, але зі слів його прабабці ОСОБА_5 їй відомо, що з 2006 року відповідач виховувався нею, а з 2011 року має статус дитини-сироти, Личаківська РА ЛМР видала розпорядження про встановлення опіки після чого він проживав у родинному домі Покрови. Бабця коли приходила користувалась паличкою, приходила сама, на заповіт приїхала маршруткою. При складенні заповіту їй було роз`яснено всі права, в тому числі щодо спадкування, підстав не посвідчувати заповіт не було. Вона знала, що будинок має незаконні конструкції і що земельна ділянка не приватизована, знала, що треба узаконювати конструкції. Заповіт було складено 9 квітня 2014 року, після складення заповіту 16 червня 2014 року вона видала довіреність щоб узаконити будівлі та приватизувати земельну ділянку. ОСОБА_5 не один раз була в нотаріуса в офісі. За 20 днів до смерті – ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 видала ще одну довіреність.

Ухвалою суду від 14 грудня 2020 року витребувано у приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Косаняк С.С. інформацію та належним чином завірені копії документів щодо посвідчення довіреності від імені ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з 2014 по 2017 роки.

В судовому засіданні 11 березня 2021 року допитана у якості свідка ОСОБА_16 повідомила, що знайома з позивачем ОСОБА_1 , оскільки консультувала його як юрист, з відповідачем ОСОБА_3 не знайома, бачила його лише раз. Позивач звернувся до неї, бо в нього в будинку пропали документи та була підозра, що мати занесла їх в церкву. Просив з нею поговорити щодо небезпечності передання документів. Маму ОСОБА_1 свідок бачила лише тоді один раз. Коли приїхала та розмовляла з останньою, їй здалось, що та гнівалась на сина чи на неї. Була в них близько двох годин, але остання нічого не говорила. Потім разом поїхали в церкву, їх зустріли на сходах та провели всередину, до них вийшов священник, який грубо з ним розмовляв, з`ясовували чи є в них документи на будинок, на що їм сказали, що нічого говорити не будуть, забрали маму ОСОБА_1 в іншу кімнату. Був присутній ОСОБА_3 , який повідомив що забрав документи і заніс в церкву. Мама ОСОБА_1 залишалась в церкві, нічого не говорила. Пригадує, що на запитання остання не відповідала, ходила не дуже добре.

Також в судовому засіданні 11 березня 2021 року представник позивача ОСОБА_42 заявила клопотання про призначення посмертної амбулаторної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_6 .

Ухвалою суду від 11 березня 2021 року вказане вище клопотання представника позивача задоволено та призначено у справі посмертну судово-психіатричну експертизу ОСОБА_6 , на час її проведення провадження у справі зупинено.

16 липня 2021 року на адресу суду надійшов висновок судово-психіатричного експерта №12к від 5 червня 2021 року, складений за результатами проведення посмертної судово-психіатричної експертизи.

У зв`язку з наведеним ухвалою суду від 16 серпня 2021 року провадження у справі поновлено та призначено таку до розгляду у відкритому судовому засіданні.

17 січня 2022 року представником відповідача ОСОБА_4 , що діє на підставі ордеру серії АІ №1188858 від 6 січня 2022 року, подано до суду заяву про призначення у справі 463/2465/18 повторної посмертної колегіальної судово-психіатричної експертизи, яку доручити ДУ «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України». На вирішення експертизи просить поставити питання: чи виключають медичні дані ОСОБА_5 хвилеподібний перебіг когнітивних порушень на тлі цереброваскулярної хвороби; чи містить медична документація ОСОБА_5 огляд препаратів з метою виявлення та мінімізації використання лікарських засобів, у тому числі безрецептурних засобів, які можуть негативно вплинути на когнітивні функції; чи могли бути, вказані у медичній документації ОСОБА_5 когнітивні порушення результатом вживання останньою лікарських засобів; чи вірно, відповідно до критеріїв: NINDS-AIREN, було поставлено діагноз ОСОБА_5 , який вказано у Довідці Ф-2, розміщеній на аркуші 166 тому 1 справи і якщо ні, то яким є вірний діагноз; чи здатна була ОСОБА_5 , з урахуванням визначених у справі №463/2465/18 обставин, усвідомлювати - і якою мірою - фактичний зміст власних дій та їх наслідків при укладенні правочину (заповіту) 9 квітня 2014 року. 3 метою проведення експертизи просить надати експертам матеріали справи №463/2465/18.

Подану заяву мотивує тим, що висновок судово-психіатричного експерта №12к від 5 червня 2021 року містить факти, які не відповідають дійсності, або викликають обгрунтовані підозри у недостовірності такого висновку. Зокрема, зазначені в такому кваліфікаційні класи судових експертів Маланчук А.З. та Гуцала В.Й. не відповідають даним реєстру судових експертів. Також 5 червня 2021 року було суботою, тобто вихідним днем, а в висновку зазначено, що експертиза проводилася не колегіально, а одноосібно. Також, звертає увагу на те, що для проведення експертизи не залучався психолог, розділ висновку «Аналіз медичної документації» містить консультацію психолога, однак зазначеному неідентифікованому психологу, якого не залучали до участі в експертизі, було надано не матеріали справи та не медична документація ОСОБА_6 , а вже готовий висновок експертів-психіатрів, частиною якого безпосередньо й є така консультація психолога. Окрім того, зміст висновку судово-психіатричного експерта має очевидні суперечності і не відповідає вимогам Законодавства України, зокрема Порядку проведення судово-психіатричної експертизи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 8 травня 2018 року № 865. Так у висновку судово-психіатричного експерта №12к вказано, що цей висновок було зроблено експертом у межах кримінальної справи, у пункті 6 такого зазначено 1, тобто що експертиза проведена одноосібно. Хоча експертиза одноосібна, однак у п. 14 висновку зазначено 3 особи і у п. 15 наявні 3 підписи, а тому незрозумілим є участь двох інших осіб у проведенні одноосібної експертизи. Окрім того, в висновку експерта зазначено, що свідки зі сторони позивача стверджують, що ОСОБА_6 самостійно себе обслуговувала, готувала їжу, тощо, хоч вказані експертом свідчення дали свідки, про допит яких заявляв клопотання відповідач, а не позивач. Також в висновку експерт посилається на діагностичні стандарти і критерії Міжнародної класифікації хвороб і зазначає про психічний розлад у формі судинної деменції ОСОБА_6 , однак останній відповідно до діагностичних стандартів не могло бути поставлено діагноз судинна деменція, оскільки за вказаними критеріями мова могла бути лише про ймовірну судинну деменцію, адже оскільки лікарем не було проведено стандартизованих досліджень для виявлення критеріїв достеменної судинної деменції, та й покази свідків вказують саме на можливий хвилеподібний перебіг когнітивних порушень на тлі цереброваскулярної хвороби, зміст висновку судово-психіатричного експерта №12к щодо психічного стану ОСОБА_6 не враховує критерії NINDS-AIREN для діагностики судинної деменції. Відтак вважає, зо висновок судово-психіатричного експерта №12к не може бути прийнятий в якості доказу у даній справі, оскільки не відповідає критеріям законності та достовірності, суперечить як матеріалам справи, так і сам собі.

2 лютого 2022 року на електронну адресу суду надійшло заперечення представника позивача ОСОБА_2 , що діє на підставі ордеру серії АО №1036611 від 1 вересня 2021 року, на вказане вище клопотання про призначення повторної експертизи. Вказує, що з врахуванням додатку І до Порядку проведешія атестації та присвоєння кваліфікації судового експерта, в якому передбачено співвідношення посади і стажу роботи і лікаря - судово- психіатричного експерта з кваліфікаційним класом судового експерта провідний судовий експерт Маланчук Д.З., як заступник керівника установи (заступник генерального директора з експертизи) та як лікар-судово-психіатрпчний експерт має вищий кваліфікаційний клас. Зазначає, що дані реєстру не містять інформації щодо зміни кваліфікаційного класу, а лише містять інформацію щодо актуального кваліфікаційного класу, відтак ймовірно, що після складання висновку судово-психіатричного експерта №12к від 5 червня 2021 року провідний експерт Маланчук А.З. змінив чи поновив кваліфікаційний клас. Також вважає, що зазначення 2 - то кваліфікаційного класу для останнього може бути виключно технічною помилкою, допущеною при складанні висновку, яка ніяким чином не впливає на результати проведеної експертизи та отримані відповіді па поставлені запитання. Що стосується даних члена комісії ОСОБА_43 , то останній як завідувач відділенням судово-психіатричної експертизи (керівник структурного підрозділу) та як лікар-судово-психіатричшій експерт (згідно даних реєстру атестованих судових експертів) має вищий кваліфікаційний клас. Відтак вважає, що вказані експертами дані щодо їхньої кваліфікації відповідають Порядку проведення атестації та присвоєння кваліфікації судового експерта, затвердженого Наказом МОЗ від 2 серпня 2017 року та даним реєстру атестованих судових експертів, а тому встановити дійсну кваліфікацію осіб, які проводили експертизу, з висновку можливо та вона є вірною.

Щодо проведення експертизи у вихідний день вказує, що у 5-го судово-психіатричного відділення ймовірно встановлений внутрішніми наказами такий графік роботи, який дозволяє проводити експертизу в суботу, оскільки Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня є закладос, який працює без вихідних днів. Звертає увагу на те, що на висновку судово-психіатричного експерта №12к від 5 червня 2021 року міститься підписи всіх 3 експертів та печатка установи, відтак нема жодних підстав вважати, що вказані у висновку судові експерти ОСОБА_44 , ОСОБА_43 та ОСОБА_45 не брали участі у проведенні експертизи.

Щодо консультації психолога зазначає, що у всіх 3 судових експертів Маланчука А.З., Гуцала В.Й. та ОСОБА_45 є вища медична освіта, експертиза проводилась у 5-му судово-психіатричному відділенні. Вказує, що згідно п. 2.10. Інструкції про проведення судово-медичної експертизи передбаченго право судово-медичного експерта при виконанні експертизи залучити фахівця у відповідній галузі медицини у разі, якщо під час проведення такої виникла необхідність вирішення спеціальних питань, що не входять до компетенції судово-медичного експерта. При цьому зазначає, що експертами аналізувалась медична документація, зокрема медичні карти амбулаторного хворого

Зазначає, що висновок судово-психіатричного експерта №12к від 5 червня 2021 року відповідає вимогам Закону України «Про судову експертизу», інструкції про проведення судово-медичної експертизи, порядку проведення судово-медичної експертизи. Що стосується того, шо експертизи проводилася одноосібно згідно даних висновку, вказує, що така проводилася провідним експертом Малаичуком А.З., членами комісії при проведенні експертизи були: ОСОБА_43 , а доповідачем Королюк Я.О.

Щодо підсумків висновку експерта № 12к від 5 червня 2021 року звертає увагу на те, що в таких зазначено, що комісія вважає відповідно до діагностичних стандартів, критеріїв що на момент укладення праиочнну 9 квітня 2014 року ОСОБА_6 страждала тяжким психічним розладом у формі судинної деменції та не була здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Дані обставини були встановлені згідно проведених допитів свідків та аналізу медичної документації, зокрема при неодноразових оглядах Стецької психіатром у 2013 році були описані клінічні симптоми у виді: поверхневої орієнтації в часі та просторі, зниження пам`яті, тривожність, неспокій, розгубленість, страх та було діагностовано наростаючу демєнцію.

З врахуванням наведеного вважає, що висновок експерта №12к від 5 червня 2021 року є обґрунтованим і не суперечить іншим матеріалам справи, оскільки грунтується на даних матеріалах справи, зокрема на показаннях допитаних свідків та на даних медичної документації. При складанні вказаного висновку брали участь провідний експерт, члени комісії та доповідач, всі із дійсними кваліфікаційними класами, а тому на думку сторони позивача висновок експерта №12к від 5 червня 2021 року не викликає сумніви в ного правильності, відтак відсутні підстави для призначення судом повторної експертизи, у зв`язку з чим в задоволенні клопотання просить відмовити.

В судовому засіданні 2 лютого 2022 року відповідач ОСОБА_3 та його представник відповідача ОСОБА_4 подане клопотання підтримали та просили задовольнити, відповідач підтвердив, що ним буде здійснено оплату вартості проведення експертизи.

Позивач ОСОБА_46 та представник останнього ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення клопотання представника відповідача заперечили.

Треті особи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, клопотань про відкладення розгляду справи не подали, приватний нотаріус ЛМНО Мазур О.І. подала 31 січня 2022 року на електронну адресу суду заяву про проведення розгляду справи за її відсутності. За таких обставин суд вважає за можливе вирішили клопотання про призначення у справі повторної експертизи за їх відсутності.

Оглянувши матеріали справи, заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

При цьому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 105 ЦПК України призначення експертизи судом є обов`язковим, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.

Так під час розгляду даної справи суд дійшов переконання, що у такій слід призначити посмертну судово-психіатричну експертизу ОСОБА_6 , проведення якої доручити експертам Львівської обласної державної клінічної психіатричної лікарні, про що 11 березня 2021 року було винесено відповідну ухвалу. На вирішення експертизи ставились наступні запитання: чи страждала ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на психічні розлади; якщо так, то якими саме і коли вони вперше проявились; чи страждала ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на момент укладення правочину, а саме на момент підписання заповіту 9 квітня 2014 року, на психічні розлади; якщо так, то чи могла ОСОБА_6 на момент укладення правочину, а саме на момент підписання заповіту 9 квітня 2014 року, усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

На виконання вказаної вище ухвали експертами 5-го судово-психіатричного відділення Львівської обласної державної клінічної психіатричної лікарні - провідним експертом Маланчуком А.З., членом комісії ОСОБА_43 та доповідачем ОСОБА_45 5 червня 2021 року було складено висновок судово-психіатричного експерта №12к, відповідно до якого: ОСОБА_6 страждала хронічним, стійким психічним розладом у формі судинної деменції, який згідно представленої медичної документації був діагностований в неї у 2013 році; на момент укладення правочину 9 квітня 2014 року ОСОБА_6 також страждала на хронічним, стійкий психічний розлад у формі судинної деменції та не була здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Водночас, сторона відповідача не погоджується з даним висновком та вважає його таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та суперчить матеріалам справи.

Так згідно з ч. 2 ст. 103 ЦПК України у разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

Зокрема відповідно до ч. 2 ст. 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Пунктами 6, 8, 9 Порядку проведення судово-психіатричної експертизи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 8 травня 2018 року № 865, визначено, що за формою проведення СПЕ (судово-психіатрична експертиза) може бути амбулаторною, стаціонарною, посмертною. За процесуальними ознаками СПЕ може бути первинною, повторною, додатковою. За організаційними ознаками СПЕ може бути одноосібною та комісійною.

При цьому згідно з п. 12 даного порядку кількісний склад експертів (одноособовий або комісійний) щодо конкретної СПЕ встановлюється особою або органом, яка (який) залучила(в) експерта, або слідчим суддею чи судом, який призначив СПЕ. Якщо це не зазначено, його встановлює керівник експертної установи.

А відповідно до п. 19 такого під час проведення СПЕ з метою виконання певного експертного завдання експерти керуються актами законодавства України, галузевими стандартами у сфері психіатрії, затвердженими центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров`я. Проводячи амбулаторну та стаціонарну СПЕ, експерт за потреби залучає психолога. Дослідження має включати в себе обов`язкові елементи: дослідження особливостей перебігу когнітивних процесів (увага, пам`ять, мислення) - не менше двох методик, спрямованих на дослідження одного процесу; дослідження індивідуально-психологічних особливостей - не менше двох методик. Обсяг дослідження та вибір методик у кожному конкретному випадку визначає експерт (психолог).

Пунктом 27 порядку визначено, що після закінчення СПЕ впродовж не більше ніж 20 робочих днів складається форма первинної облікової документації № 100/о «Висновок судово-психіатричного експерта № _____», затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28 липня 2014 року № 527, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 серпня 2014 року за № 959/25736.

Так відповідно до пунктів 4-6 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 100/о «Висновок судово-психіатричного експерта № ____», затвердженої вказаним вище наказом, у квадратах пунктів 4-7, 10-12 висновку слід вказати необхідну цифру. Інші пункти заповнюються відповідно до вимог, які зазначені в кожному з них. У пункті 4 вказується вид експертизи: судово-психіатрична або комплексна судова психолого-психіатрична. Комплексною експертизою є експертиза, яка проводиться не менш як двома експертами різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї галузі знань. У разі проведення комплексної експертизи іншого виду, відмінного від комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, її назва вказується у рядку 3 пункту 4. У пунктах 5-7 зазначаються процесуальні ознаки експертизи (первинна, повторна, додаткова), організаційні ознаки експертизи (одноосібна, комісійна) та форма проведення експертизи (стаціонарна, амбулаторна, посмертна).

Відповідно до п. 9 Інструкції у пункті 12 висновку вказуються вид справи, за якою проводиться експертиза (цивільна - 1, кримінальна - 2, адміністративна - 3, господарська - 4), та назва справи.

Згідно з п. 11-12 Інструкції у пунктах 14, 15 висновку зазначаються прізвище, ім`я, по батькові експерта (експертів), спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, кваліфікаційний клас, стаж експертної роботи, посада, науковий ступінь, вчене звання (за наявності). Експерт (експерти) засвідчує (засвідчують) підписом (підписами), що він (вони) попереджений (попереджені) про відповідальність за надання явно неправдивих висновків та відмову від виконання покладених на нього (них) обов`язків за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України. У пункті 16 перелічуються всі особи, які були присутні при проведенні експертизи (крім особи, щодо якої проводилась експертиза, та експертів).

А відповідно до пунків 18 та 20 Інструкції у пункті висновку 22 зазначаються обґрунтування та пояснення даних про психічний стан особи та фактів, які встановлені і виявлені при дослідженні об`єктів експертизи. У пунктах 24, 25 проставляється підпис (підписи) експерта (експертів) із зазначенням прізвища, імені, по батькові, спеціальності, свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, класу судового експерта, стажу експертної роботи, посади, наукового ступеня (за наявності), вченого звання (за наявності) та ставиться печатка закладу охорони здоров`я.

При цьому згідно з п. 4 Порядку проведення судово-психіатричної експертизи СПЕ проводять особи, які відповідають вимогам, передбаченим статтею 10 Закону України «Про судову експертизу».

Так відповідно до ч. 1-2 ст. 10 Закону України «Про судову експертизу» судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

Окрім того згідно з ст. 9 даного Закону атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.

Водночас, як вбачається висновку судово-психіатричного експерта №12к від 5 червня 2021 року, в пункті 12 такого невірно зазначено вид справи, за якою проводиться експертиза, оскільки вказано цифру «2», що відповаідає кримінальним справам, замість вірної «1» для цивільних. Також в пункті 6 вказано, що експертиза є одноосібною, хоч в пунктах 14, 15, 24 містить зазначення трьох експертів та підписи таких. Окрім того, зазначені в пнктах 14 та 24 кваліфікаційні класи судових експертів Маланчука А.З. та Гуцала В.Й. не відповідають зазначеним у Реєстрі атестованих судових експертів. Окрім того в п. 22 зазначено, що покази, щодо того, що ОСОБА_6 самостійно себе обслуговувала, готувала їжу, тощо, були надані свідками зі сторони позивача, хоч відповідно до матеріалів справи такі надавались свідками, заявленими стороною відповідача. Хоч суд і погоджується, з запереченнями сторони позивача щодо того, що дані недоліки висновку могли бути наслідком помилки, однак внаслідок наявності таких зазначений висновок не відповідає вимогам Порядку проведення судово-психіатричної експертизи та Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 100/о, а також такі недоліки у своїй сукупності викликають сумніви в правильності висновку.

Окрім того даний висновок містить більш суттєві недоліки, що прямо викликають сумніви в його правильності та у зв`язку з якими висновок суперечить матеріалам справи та сам собі. Так пункт 21 висновку, в якому відображено відомості, що були отримані при дослідженні поданих на експертизу об`єктів, що стосуються психічного стану особи, містить розділ «Консультація психолога», що відокремлений від розділу «Аналіз медичної документації», а відтак мав би бути окремою частиною дослідження, при цьому в такому розділі зазначено відомості «з судово-психіатричної експертизи», а також йде мова про «висновок експертів-психіатрів». Водночас зі змісту даного розділу висновку неможливо встановити ким та коли проводилась така експериза та яким чином при проведенні судово-психіатричної експертизи міг як об`єкт дослідження використовуватись вже готовий висновок експертів-психіатрів. Хоч розділ і називається «консультація психолога», однак такий не містить відомостей про залучення такого для проведення експертизи.

Також, як слушно зауважує в своєму клопотання представник відповідача, у висновку експерти зазначають, що ОСОБА_6 страждала тяжким психічним розладом у формі судинної деменції, посилаючись на діагностичні стандарти, критерії Міжнародної класифікації хвороб, зазначають що в останньої був хронічний стійкий психічний розлад.

Відповідно до 10 редакції Міжнародної класифікації хвороб, що використовується на даний час під кодом F01 передбачено хворобу «васкулярна (судинна) деменція», та згідно даної класифікації така є результатом інфакту головного мозку внаслідок захворювання церебральних судин, в тому числі включаючи цереброваскулярну хворобу при гіпертензії. Інфаркти, як правило, невеликі, але проявляється їхня кумулятивна дія. Хвороба починається зазвичай у пізньому віці (https://icd.who.int/browse10/2015/en#/F01).

При цьому згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я України №602 від 3 серпня 2012 року «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при ішемічному інсульті» для діагностики судинної деменції необхідно враховувати критерії NINDS-AIREN, запропоновані Національним інститутом неврологічних розладів та інсульту США (National Institute of Neurological Disorders and Stroke - NINDS) разом з Міжнародною асоціацією з досліджень та просвіти в галузі нейронаук (Association Internationale pour la Recherche et l'Enseignement en Neurosciences - AIREN) у 1993 р. Дані критерії розмежовують поняття імовірної судинної деменції та достеменної судинної деменції. При цьому критеріями достеменної судинної деменції є імовірна судинна деменція, морфологічне підтвердження цереброваскулярної хвороби (біопсія, автопсія), відсутність нейрофібрилярних вузликів та бляшок у кількості, що перевищує вікову норму, відсутність інших причин деменції. Дані обставини не могли бути встановлені при проведенні судово-психіатричної експертизи посмертно, оскільки відповідні дослідження не проводились. Відтак сумнівним є достовірність встановленого висновком діагнозу щодо наявності у ОСОБА_6 тяжкого психічного розладу у формі судинної деменції.

З наведеного вище вбачається, що висновкок судово-психіатричного експерта №12к від 5 червня 2021 року суперечить іншим матеріалам справи та викликає сумніви в його правильності, відтак наявні підстави для призначення повторної експертизи.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 103, ч. 2 ст. 113 ЦПК України проведення експертизи слід доручити експертам ДУ «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України». На вирішення експертизи, з врахуванням ч. 5 ст. 103 ЦПК України, поставити питання, запропоновані представником відповідача. При цьому, враховуючи кількість запитань, що виносяться на експертизу, та скадність такої, слід призначити колегіальну експертизу.

Також у відповідності до ч. 2 ст. 135 ЦПК України суд зобов`язує відповідача ОСОБА_3 здійснити попередню оплату за проведення дослідження згідно квитанції експерта.

Слід роз`яснити сторонам положення ст. 109 ЦПК України, відповідно до яких у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів, або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Оскільки для проведення експертизи потрібний значний проміжок часу, на час проведення експертизи провадження у справі слід зупинити.

Керуючись ст.ст. 103-105, 107, 113, 135, 252, 260, 261, 353-355 ЦПК України суд, -

постановив:

призначити у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Мазур Ольга Іванівна, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Косаняк Світлана Степанівна про визнання заповіту недійсним повторну посмертну колегіальну судово-психіатричну експертизу ОСОБА_6 , на вирішення якої поставити наступні запитання:

1) Чи виключають медичні дані ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , хвилеподібний перебіг когнітивних порушень на тлі цереброваскулярної хвороби?

2) Чи містить медична документація ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , огляд препаратів з метою виявлення та мінімізації використання лікарських засобів, у тому числі безрецептурних засобів, які можуть негативно вплинути на когнітивні функції?

3) Чи могли бути, вказані у медичній документації ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , когнітивні порушення результатом вживання останньою лікарських засобів?

4) Чи вірно, відповідно до критеріїв: NINDS-AIREN, було поставлено діагноз ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який вказано у Довідці Ф-2, розміщеній на аркуші 166 тому 1 справи і якщо ні, то яким є вірний діагноз?

5) Чи здатна була ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з урахуванням визначених у справі 463/2465/18 обставин, усвідомлювати - і якою мірою - фактичний зміст власних дій та їх наслідків при укладенні правочину (заповіту) 9 квітня 2014 року?

Проведення експертизи доручити експертам Державної установи «Інститут психіатрії, судово- психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України» (ЄДРПОУ:04803492; поштова адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 103, корпус 12, 3-й поверх, Відділ комплексної судово-психіатричної експертизи), попередивши їх про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову від дачі висновку за ст.ст. 384, 385 КК України.

Направити в розпорядження експертів матеріали цивільної справи Личаківського районного суду м. Львова №463/2465/18, провадження №2/463/722/22; оригінал медичної картки №001083001230 від 1 березня 2010 року хворого ОСОБА_5 ; оригінал медичної картки №001083001230 від 25 жовтня 2017 року та виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_5 ; оригінал медичної кратки та довідки форми №2 Львівського обласного клінічного психоневрологічного диспансеру хворого ОСОБА_5 .

Оплату за проведення експертизи покласти на відповідача ОСОБА_3 .

Роз`яснити сторонам положення ст. 109 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі.

Провадження у справі зупинити на час проведення експертизи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Мазур Ольга Іванівна, місцезнаходження: 79038, м. Львів, вул. Пасічна, 33, номер свідоцтва 6201;

приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Косаняк Світлана Степанівна, місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Різьбярська, 1а, номер свідоцтва 6074.

Суддя: Стрепко Н.Л.