Рішення № 102945464, 03.02.2022, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/2173/21

Провадження №: 2-а/0343/4/22

РІШЕННЯ

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2022 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

суддi - Монташевич С. М.,

з участю: секретаря судового засідання - Шикор Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області адміністративну справу № 343/2173/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 (м. Долина) Калуського районного відділу поліції Головного управління поліції в Івано-Франківській області Ільницький Ігор Зіновійович, про визнання протиправними дій та закриття справи про адміністративне правопорушення,

за участю: представника позивача - адвоката Хомина В.Д.,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, який підписаний його представником - адвокатом Хомином В.Д., в якому просить визнати протиправними дії інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 (м. Долина) Калуського районного відділу поліції Головного управління поліції в Івано-Франківській області Ільницького Ігоря Зіновійовича та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 21.10.2021 року, якою його визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень. Справу про адміністративне правопорушення відносно нього просить закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що оскаржувана постанова містить опис обставин, згідно з якими 21.10.2021 о 10.15 год у м. Долина по вул. Нафтовиків ОСОБА_1 , 1954 р.н., керував скутером марки "Honda Dio" без мотошолома, не мав полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, а також без посвідчення водія, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом, його скутер не зареєстрований у встановленому законом порядку протягом 10 діб з моменту придбання, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП. Адміністративна ж відповідальність за вказаною нормою настає лише за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або за передачу керування транспортним засобом особі, яка не мала права керування таким транспортним засобом. Натомість норма не передбачає адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, перелік яких міститься у постанові, зокрема за керування транспортним засобом, не зареєстрованим у встановленому законом порядку, без мотошолома та страхового поліса.

Оскаржувана постанова не містить жодних доказів, на яких грунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, у тому числі не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис події адміністративного правопорушення, як це вимагає ст. 283 КУпАП. Крім того, постанова не містить відомостей про порядок і строк її оскарження.

Також всупереч приписів ст. 280 КУпАП, яка у тому числі визначає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати чи підлягає особа адміністративній відповідальності, інспектор поліції при розгляді справи не встановив, що притягнута ним до адміністативної відповідльності особа є особою з інвалідністю першої групи загального захворювання. Дана інвалідність викликана психічним захворюванням - шизофренією.

Враховуючи вказані обставини, відповідач зобов`язаний був за аналогією права в порядку, встановленому ст. 52 КПК України, забезпечити участь захисника при розгляді даної адміністративної справи, чого зроблено не було і що є порушенням права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на захист.

Тобто при винесені оскаржуваної постанови був порушений порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, не в повній мірі дотримано вимоги ст. 245, 280 КУпАП щодо надання об`єктивної оцінки обставинам справи та особі правопорушника, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Позов до суду подано протягом десяти днів з дня винесення оскаржуваної постанови від 21.10.2021, оскільки закінчення процесуального строку на оскарження постанови припало на 31.10.2021, який був вихідним днем, а на пошту позовна заява подана 01.11.2021, тобто у межах строку, передбаченого ст. 289 КУпАП.

24 грудня 2021 року від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області надійшов відзив на позов, у якому останній просить відмовити у задоволенні позову. Свою позицію мотивує тим, що 21.10.2021 у ході виконання службових обов`язків інспектором поліції о 10.15 год виявлено водія, як пізніше стало відомо ОСОБА_1 , який керував скутером марки "Honda Dio" без мотошолома, скутер не зареєстрований у встановленому законом порядку протягом 10 діб з моменту придбання, керував транспортним засобом не маючи поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1 а ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП. Поліцейський здійснив зупинку позивача, після чого останній почав втікати. Зупинивши позивача, інспектор підійшов до нього, належним чином представився, поінформував про порушення ним ПДР та попросив пред`явити посвідчення водія та реєстраційні документ, які водій не пред`явив. Встановивши факт вчинення адміністативного правопорушення, поліцейським було роз`яснено позивачеві його права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268, 289 КУпАП та, відповідно до ст. 278, 279 КУпАП, винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення. При притягненні до адміністртивної відповідальності позивач усвідомлював та керував своїми діями, про своє захворювання не зазначав, що вбачається з відеозапису. Після складення постанови, її зміст оголошено позивачу. Від отримання копії постанови ОСОБА_1 відмовився. Інспектор, розглядаючи справу, з`ясував усі обставини, які підлягали з`ясуванню, та діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Хомин В.Д. позов підтимав, просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково зазначив, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки при розгляді адміністративної справи не з`ясовано усіх обставин справи, особу правопорушника, не роз`яснено його прав, не забезпечено право на захист та не надано жодного належного доказу, який підтверджує підставність притягнення його довірителя до адміністративної відповідальності. Відзив на позов зводиться до нормативного визначення регулювання діяльності працівників поліції та не містить докаків вчинення його довірителем адміністартивного правопорушення.

Представник відповідача та третя особа у судове засідання не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином про день, час та місце розгляду справи, про що в матеріалах справи наявні розписки про отримання рекомендованих повідомлень (а.с. 44, 52, 56), причин неявки не повідомили, будь-яких заяв та клопотань до суду не подавали.

Спір між сторонами не вирішений.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

ухвалою суду від 09 листопада 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

23 листопада 2021 року представником позивача подано уточнену позовну заяву.

26 листопада 2021 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду.

24 грудня 2021 року від представника відповідача Головного управління НП в Івано-Франківській області надійшов відзив на позов з долученим до нього відеозаписом.

05 січня 2022 року представник позивача просив надати йому час для ознайомлення з відзивом на позов та долученими доказами.

Від сторін більше заяв та клопотань щодо процесуальних питань до суду не надходило.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

відповідно до постанови серії БАВ № 553006 від 21.10.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, 21.10.2021 о 10.15 год у м. Долина по вул. Нафтовиків, 7 водій ОСОБА_1 керував скутером, який не зареєстрований у встановленому законом порядку протягом 10 діб з моменту придбання, без мотошолома та без посвідчення водія, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом, а також не надав поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, за що на нього накладено штраф у розмірі 3400 гривень (а.с. 39).

До позову представником відповідача долучено відеозапис (а.с. 51), на якому містяться два відеофайли:

на першому (VID211021-102931F_1) записі з нагрудної камери з часом 10.29 год 21.10.2021 зафіксовано як ОСОБА_1 котить по тротуару скутер. Працівник поліції з`ясовує чи має особа документи на транспортний засіб, посвідчення водія та страховий поліс. ОСОБА_1 запропоновано пройти тест на визначення стану алкогольного сп`яніння, на що останній погоджується. Продуває трубку, стан алкогольного сп`яніння не встановлено;

на другому (VID211021-120026F) записі з нагрудної камери з часом 12.00 год 21.10.2021 зафіксовано як ОСОБА_1 повідомляють, що відносно нього складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Таким чином між сторонами виник спір відносно правомірності винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача, підстав для визнання дій протиправними та скасування постанови.

Оцінка суду:

взявши до уваги пояснення представника позивача, відзив на позов, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, надані сторонами, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з такого.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі ПДР України).

Пунктом 1.1. ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Положеннями пунктів 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За змістом пункту 1.10. ПДР України, учасник дорожнього руху - особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному.

Водночас, водієм у розумінні ПДР України є особа, яка саме керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.

Разом з тим, пішохід, відповідно до ПДР, це особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу. До пішоходів прирівнюються також особи, які рухаються в кріслах колісних без двигуна, ведуть велосипед, мопед, мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу коляску чи крісло колісне.

Розділом 2 ПДР України встановлено права та обов`язки водіїв механічних транспортних засобів.

Так, підпунктами а, б та ґ пункту 2.1 ПДР України визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, а також чинний страховий поліс (страховий сертифікат Зелена картка) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Під час руху на мотоциклі і мопеді водій зобов`язаний бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів (пп. г п. 2.3 ПДР).

Згідно з п. 2.4 а ПДР, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1.

Частиною 1 ст. 126 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність настає у разі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Частиною 2 ст. 126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Із системного аналізу положень диспозицій частин 1 та 2 статті 126 КУпАП слідує висновок, що об`єктивна сторона правопорушень виражається у такій формі: 1) керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс (договор) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; 2) керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Отже, адміністративна відповідальність за порушення положень статті 126 КУпАП може бути застосована саме до водія транспортного засобу, тобто до особи, яка здійснює керування ним.

Таким чином, основною ознакою, за якою визначається об`єктивна сторона даного правопорушення та за якою особу можна притягнути до адміністративної відповідальності є саме керування такою особою транспортним засобом.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови (суті адміністративного правопорушення), ОСОБА_1 , як водієві транспортного засобу, поставлено у провину порушення декількох вимог ПДР, хоча не зазначено які саме пункти цих Правил він порушив, як і не кваліфіковано його дії за іншими статтями КУпАП, які передбачають відповідальність за перелічені в постанові полрушення, а притягнуто його до адміністративної відповідальності тільки за ч. 2 ст. 126 КУпАП, яка передбачає керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, хоча такою не охоплюється відповідальність за керувавння транспортним засобом, не зареєстрованим у встановленому законом порядку, без мотошолома та стархового поліса.

Статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази - не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 293 КУпАП та враховуючи роз`яснення, викладені в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» - орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, виходячи із закріпленого в частині 4 статті 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Статтею 251 КУпАП відзначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, суд враховує приписи ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», якими встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Як доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, відповідачем надано диск, на якому міститься відео з нагрудної камери інспектора.

За результатами перегляду вказаного відеозапису судом не встановлено факту керування 21.10.2021 року ОСОБА_1 скутером, позаяк даним відеозаписом зафіксовано факт ведення останнім скутера по тротурару, що в силу вимог п. 1.10 ПДР дає підстави прирівнювати останнього до пішохода.

Будь-які інші докази, що підтверджують керування вищевказаним транспортним засобом позивачем чи перебування його у статусі водія, який керує транспортним засобом, відповідачем не надані, хоча для притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП поліцейський має зафіксувати саме факт керування особою відповідним транспортним засобом.

Більше того, у постанові не зазначено, що до неї додається відеозапис, як і не зазначається на який технічний прилад такий було здійснено.

Водночас, суд зауважує, що, відповідно до частини 3 статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити, зокрема, відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 13.02.2020 у справі №524/9716/16-а, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Верховний Суд також звернув увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.

Суд встановив, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не відповідає вимогам частини 3 статті 283 КУпАП, адже не містить інформації про фіксацію правопорушення технічними засобами, що нівелює доказове значення наданого відповідачем відеозапису.

Відповідач на обгрунтування правомірності оскаржуваної постанови не надав жодних доказів наявності у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП. Його ж твердження про те, що поліцейський розглянув справу відповідно до вимог чинного законодавства та підставно виніс постанову є голослівними та жодним доказом не підтверджені.

При цьому суд зазначає, що окремо сама по собі постанова про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не може бути належним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду щодо надання достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, викладеним у постанові від 23.10.2019 року у справі N 357/10134/17 (провадження № К/9901/32368/18).

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений обов`язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим, і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Крім цього, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Всупереч даним вимогам, вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування вини, не доведено наявність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення та правомірності винесеної ним постанови про накладення на позивача штрафу, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Натомість знайшли своє підтвердження в судовому засіданні доводи представника позивача про порушення процедури розляду справи та винесення постанови, оскільки при розгляді адміністративної справи інспектором поліції не було з`ясовано особу правопорушника, який є особою з інвалідністю І групи (а.с. 17), та має діагноз - шизофренія (а.с. 18), йому не було пред`явлено для ознайомлення доказів, які підтверджують його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, поставленого йому в провину, позбавлено права на захист.

Забезпечення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, права на її участь у процесі прийняття рішення та права на захист передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Таким чином, суд вважає, що обмеження права особи на отримання правової допомоги для захисту своїх прав свідчить про порушення прав людини, що гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Отже, на переконання суду, інспектор поліції, як посадова особа суб`єкта владних повноважень, при винесенні рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП діяв поза межами вимог чинного законодавства, оскільки відсутні докази, які б доводили факт порушення водієм Правил дорожнього руху, як і розгляд справи про адміністративне правопорушення проводився з суттєвими процесуальними порушеннями, що зазначені вище.

Враховуючи викладене, є всі підстави вважати, що постанова по справі про адміністративне правопорушення винесена незаконно, з порушенням норм законодавства, відомчих актів МВС України, порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, з порушенням законних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що призвело до незаконного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення, тому її слід визнати протиправною та скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.

Щодо вимог позивача про визнання дій інспектора поліції протиправними, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Наведений перелік є вичерпним, у зв`язку з чим визнання дій посадової особи щодо складання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності незаконними чи протиправними не ґрунтуються на вимогах Закону, а тому позов ОСОБА_1 у частині вимог про визнання дій інспектора поліції протиправними задоволенню не підлягає.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 (м. Долина) Калуського районного відділу поліції Головного управління поліції в Івано-Франківській області Ільницький І.З., про визнання протиправними дій та закриття справи про адміністративне правопорушення підлягає до частково задоволення.

На підставі викладеного, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 8 Загальної декларації прав людини, ст. 19, 62 Конституції України, ст. 2, 9, 20, 72, 73-77, 90 КАС України, ст. 7, 9-11, 33, 126, 222, 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП, Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, керуючись ст. 293, 294 КУпАП, ст. 241, 246, 250-251, 255, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 (м. Долина) Калуського районного відділу поліції Головного управління поліції в Івано-Франківській області Ільницький Ігор Зіновійович, про визнання протиправними дій та закриття справи про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії БАВ № 553006 від 21.10.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою до ОСОБА_1 застосовано стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 гривень за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області, місцезнаходження: м. Івано-Франківськ, вул. Академіна Сахарова, 15, код ЄДРПОУ 40108798.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 (м. Долина) Калуського районного відділу поліції Головного управління поліції в Івано-Франківській області Ільницький Ігор Зіновійович, місцезнаходження: м. Долина, вул. Яворницького, 8 Калуського району Івано-Франківської області.

Рішення буде складено в повному обсязі до 04 лютого 2022 року.

Суддя Долинського районного суду С. М. Монташевич

Рішення суду складено в повному обсязі 03 лютого 2022 року.