Рішення № 102942639, 02.02.2022, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/14174/21

2/357/593/22

Категорія 67

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02 лютого 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Органу опіки та піклування виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, третя особа: Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження, -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до Органу опіки та піклування виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, третя особа: Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження, посилаючись на наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка доводилась матір`ю малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З ОСОБА_2 він певний період перебував в близьких стосунках, в фактичних сімейних відносинах, в зареєстрованому шлюбі вони ніколи не перебували, переважну частину часу вони проживали окремо.

Від цих стосунків у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася спільна донька - ОСОБА_3 , яку з самого народження він визнавав своєю дитиною, весь час піклувався про неї, приділяв багато часу її догляду і вихованню, утримував її, між ним і дочкою склались дуже гарні, близькі відносини, як має бути між батьком і дитиною.

В свідоцтві про народження ОСОБА_3 матір`ю записана ОСОБА_2 , батьком ОСОБА_1 . В зв`язку з тим, що вони не перебували в зареєстрованому шлюбі з матір`ю дитини, запис про її батька було зроблено зі слів матері на підставі ст.135 Сімейного Кодексу України. Він заяви до відділу реєстрації актів цивільного стану не подавав, бо ОСОБА_7 цього не хотіла, бажала бути матір`ю- одиначкою.

Після смерті матері його доньки з`ясувалось, що для підтвердження свого батьківства йому необхідно звернутись до суду.

Про те, що він є батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідчать наступні факти: в свідоцтві про її народження батьком дитини зі слів її матері записаний ОСОБА_1 , тобто особа, ім`я та по батькові якої співпадають з його; вони з покійною ОСОБА_2 перебували в фактичних шлюбних відносинах в той період, який відповідає зачаттю дитини; з народження він весь час піклувався про доньку, вона дуже часто проживала у нього, гостювала з дозволу матері, оскільки їхні квартири розташовані в одному мікрорайоні міста. Після смерті матері донька проживає зі ним, він за нею доглядає, утримує її, піклуюсь про неї, виконує всі батьківські обов`язки, має дуже добрі відносини, цікавиться її шкільним життям, навчанням, в шкільних документах він зазначений як батько ОСОБА_3 . Він також стежить за її здоров`ям, провів повне обстеження дитини у лікарів, утримує квартиру її матері тощо; донька вважає його своїм батьком; 31.08.2021 р. він подав заяву до Служби у справах дітей, в якій просив влаштувати доньку в його сім`ю, оскільки ОСОБА_3 набула статусу сироти; для підтвердження кровного споріднення з дитиною він отримав звіт тесту ДНК на батьківство, яким установлено вірогідність його батьківства 99,998%.

Житлом він забезпечений, отримує пенсію.

Просив суд визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Дуліцьке, Сквирського району Київської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , батьком дитини ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Біла Церква Київської області. Зобов`язати Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести відповідні зміни в актовий запис про народження ОСОБА_3 за № 458, складений відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області від 11.03.2010 р. та видати нове свідоцтво пре народження. Прізвище, ім`я, по-батькові, дату, місце народження та відомості про матір дитини залишити без змін ( а. с. 1-5 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2021 року, головуючим суддею визначено Орєхова О.І. ( а. с. 41 ) та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою судді від 30 листопада 2021 року постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній справі та постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 11 годину 30 хвилин 11 січня 2022 року ( а. с. 46-47 ).

Ухвалою суду від 11 січня 2022 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.02.2022 року ( а. с. 61-62 ).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, 02.02.2022 року за вх. № 4710 судом отримано заяву, в якій останній просив проводи розгляд справи за його відсутністю. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та у разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідач Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білоцерківської міської ради в судове засідання свого представника не направили, 02.02.2022 року судом отримано заяву, яка підписана представником Дишлюк В.О., який діє на підставі довіреності, в якій просив розглядати справу за відсутності представника відповідача. Не заперечує щодо задоволення позовних вимог.

Третя особа Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) в судове засідання свого представника не направив, 21.01.2022 року за вх. № 2815 судом отримано лист щодо надання інформації, за підписом начальника відділу Оксаною Савченко, в якому просили розглянути справи згідно чинного законодавства без представника їхнього відділу.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Оскільки позивач, відповідач та третя особа звернулися до суду з заявами про розгляд справи у їх відсутність, суд приходить до висновку про можливість проведення судового розгляду за відсутності учасників справи за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується наявним в матеріалах справи Свідоцтвом про смерть, виданого Білоцерківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) від 30.07.2021 року, серія НОМЕР_2 ( а. с. 7 ).

Померла ОСОБА_2 була матір`ю малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується наявним в матеріалах справи Свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_3 від 11 березня 2010 року, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області ( а. с. 6 ).

В зазначеному свідоцтві про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьком вказаний ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду з вказаним позовом, ОСОБА_1 просить визнати його батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки вважає її своєю донькою та вказане підтверджується доказами.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У статтях 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5 та 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 3 статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 125 Сімейного кодексу України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.

Згідно ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Судом встановлено, що державна реєстрація народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 здійснена відповідно до статті 135 Сімейного Кодексу України, про що в матеріалах справи свідчить Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статте 126, 133, 135 Сімейного кодексу України ( а. с. 10 ).

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні, у таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК України приймаються до судового розгляду, якщо, зокрема дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері.

Відповідно до роз`яснень пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2008 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

При розгляді спору щодо визнання батьківства суд виходить зі змісту ч. 2 ст. 128 СК України, відповідно до якої підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Визнання батьківства це волевиявлення особи, яка вважає себе батьком дитини. У загальному випадку воно може відбуватися за добровільним порядком (ст.126 СК України).

Таким чином судом взято до уваги те, що сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

З Акту про фактичне проживаючих осіб від 01.11.2021 року вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано 1 особа ОСОБА_1 , фактично проживаючих 2, це ОСОБА_1 ( батько ) та ОСОБА_3 ( дочка ) ( а. с. 8 ).

З Довідки , виданої 01.11.2021 року Білоцерківською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 7 БМР Київської області вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 навчається у 6-Б класі і мешкає разом із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ( а. с. 9 ).

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути результат судово-генетичної експертизи.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.05.2018 у справі №591/6441/14-ц (провадження №61-6030св18) зазначено, що підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

З тесту ДНК на батьківство, підтвердження кровного споріднення позивача ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 , установлено вірогідність його батьківства 99,998% ( а. с. 12 ).

Будь-яких доказів на спростування доводів позивача суду не надано.

Відповідно до статті 20 СК України до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу.

На підставі викладених норм сімейного права можна зробити наступні висновки. Законодавець у частині першій статті 20 СК України закріпив вичерпний перелік статей цього Кодексу і відповідно вимог, що випливають із сімейних відносин, до яких застосовується позовна давність. До цього переліку належить у відповідності до частини другої статті 129 СК України вимога про визнання батьківства особою, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком.

Крім того, законодавець у частині другій статті 20 СК України передбачив субсидіарне застосування положень ЦК України, які стосуються позовної давності, до сімейних відносин у випадках, передбачених частиною першої статті 20 СК України.

Тому у випадках передбачених частиною другою статті 129 СК України мають застосовуватися правові приписи, закріплені в частині третій статті 267 ЦК України. Тобто, суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність. Без заяви сторони у спорі позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише з наявністю про це заяви сторони, зробленої до ухвалення рішення судом першої інстанції, що узгоджується з правовою позицією, визначена у висновку Верховного Суду України по справі № 6-617цс17 від 27.04.2017 року. А заяв про застосування позовної давності сторони не подавали.

Навпаки, відповідач Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білоцерківської міської ради не заперечував щодо задоволення позовних вимог, про що свідчить відповідна заява, яка отримана судом 02.02.2022 року від представника ОСОБА_8 .

Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом не встановлено, що визнання позову відповідачем суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Навпаки, визнання позову відповідачем, свідчить в першу чергу про найкращі інтереси дитини.

Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року, у тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини.

За положеннями ст. 134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.

Суд встановив, що по справі зібрано достатньо доказів, які підтверджують біологічне батьківство ОСОБА_1 щодо дитини ОСОБА_3 , тому в інтересах дитини позов підлягає задоволенню, а також підлягають задоволенню вимоги щодо внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених ним позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У часник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

За встановлених обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.

Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України ( ч. 6 ст. 141 ЦПК України ).

При зверненні до суду з вказаним позовом, позивач ОСОБА_1 був звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки є інвалідом 2 групи, що підтверджується наявним в матеріалах справи відповідним посвідченням ( а. с. 15 ), звільнивши при цьому відповідача.

Тому, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати віднести за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 267 ЦК України, ст. ст. 20, 125, 126, 128, 129, 134, 138 СК України, ст. 2, 5, 10, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 82, 128, 141, 211, 247, 206, 263-265, 273, 353-355 ЦПК України, пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2008 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Органу опіки та піклування виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, третя особа: Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження, - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Дуліцьке, Сквирського району Київської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , батьком дитини ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Біла Церква Київської області.

Зобов`язати Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести відповідні зміни в актовий запис про народження ОСОБА_3 за № 458, складений відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області від 11.03.2010 року стосовно батька, прізвище, ім`я, по-батькові, дату, місце народження та відомості про матір дитини залишити без змін та з урахуванням змін видати нове свідоцтво про народження.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ( адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білоцерківської міської ради ( адреса місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церкева, вул. Я. Мудрого, буд. 15, ЄДРПОУ: 04055009 );

Третя особа: Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) ( адреса місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого, буд. 22, ЄДРПОУ: 33341882 ).

Повний текст судовго рішення виготовлено 02 лютого 2022 року.

Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов