Ухвала суду № 102935651, 03.02.2022, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа №175/255/21

провадження №1-кс/175/54/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2022 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд

Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Васюченко О.Г.,

при секретарі – Кульпіна Л.Г.,

за участю сторін: прокурор - Муха Я.І.

захисник - Раєвський В.В.,

підозрюваний - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника Раєвського Володимира Володимировича в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 по кримінальному провадженню №12020040440001153 від 11.11.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК Україні про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт відносно, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

ВСТАНОВИВ:

Захисник Раєвський В.В. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до постанови заступника начальника - начальника слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області Сліпчука О.С. від 18.10.2021 про призначення групи слідчих досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється слідчими СУ ГУНП в Дніпропетровській області та слідчими СВ ВП № 8 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області.

Процесуальне керівництво за досудовим розслідуванням у даному кримінальному провадженні здійснюється Дніпропетровською обласною прокуратурою та Слобожанською окружною прокуратурою Дніпропетровської області відповідно до постанови заступника керівника Дніпропетровської обласною прокуратури Спільника С.І. від 11.10.2021.

Захисник Раєвський В.В. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 обґрунтовує клопотання тим, що у провадження ВП №8 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження №12020040440001153 від 11.11.2020р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.190 КК України.

30.12.2021р. Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання від вартою було продовжено до 27.02.2022 включно. Захисник Вважає, що на даний час, немає необхідності у застосуванні до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які передбачені Кримінальним процесуальним законом України підстави для його подальшого тримання під вартою. На думку захисту, всупереч зазначеним вимогам закону, прокурором у даному кримінальному провадженні взагалі не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, відносно підозрюваного ОСОБА_1 , і жодні об`єктивні дані, які б підтверджували ці ризики, матеріали кримінального провадження не містять.

За обставин наведених у клопотанні сторона захисту вважає, що є всі підстави для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Таким чином, вважає, що подальше тримання ОСОБА_1 під вартою не переслідує легітимну мету – запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з огляду на відсутність обставин, що підтверджують жоден із ризиків. Єдиною підставою для подальшого тримання ОСОБА_1 під вартою є тяжкість злочину у скоєнні якого він підозрюється, а тому подальше тримання ОСОБА_1 , під вартою буде порушувати розумні строки дії найбільш суворого запобіжного заходу, наведені вимоги Конституції та КПК України, практику Європейського Суду з прав людини, а також його право на можливість бути звільненим до суду, а отже його права, гарантовані ст. 5 §1 (с), §3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Враховуючи наведене просив запобіжний захід підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні № 12020040440001153 11.11.2020р.. змінити з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні захисник Раєвський В.В. та підозрюваний ОСОБА_1 підтримали клопотання з підстав наведених у ньому, та просили змінити запобіжний захід на домашній арешт.

В судовому засіданні прокурор заперечував проти клопотання зазначивши, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які були встановлені слідчим суддею під час обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час продовжують існувати, а тому підстав для задоволення клопотання не має.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши надані матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

10.11.2021 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

10.11.2021 слідчим суддею Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області відносно підозрюваного ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме до 08.01.2022. Визначено розмір застави та у разі внесення підозрюваним застави покладено на підозрюваного виконання певних обов`язків.

Ухвалою слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2021 року продовжено строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженню до 5-ти місяців, а саме до 10.04.2022 року включно.

Ухвалою слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2021 року відносно підозрюваного ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 27.02.2022 року. Визначено розмір застави та у разі внесення підозрюваним застави покладено на підозрюваного виконання певних обов`язків.

При розгляді вище вказаного клопотання слідчий суддя враховує, що докази про вчинення підозрюваним ОСОБА_1 вищезазначеного кримінального правопорушення є вагомими, останній раніше не судимий, крім того, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , особливо тяжке за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

У силу ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя зобов`язаний, крім передбачених ст.177 КПК України ризиків, оцінити у сукупності інші обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання підозрюваного винуватим у інкримінованому правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків та низку інших факторів, які мають суттєве значення для застосування певного запобіжного заходу.

Вищевикладене, а також тлумачення норм ст.ст. 177, 194 КПК у їх системному зв`язку з положеннями Глави 4 КПК приводить слідчого суддю до висновку, що під час вирішення питання щодо зміни запобіжного заходу оцінка зібраних доказів має спрямовуватися не на досягнення твердого переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.

Так, про обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_1 та причетність підозрюваного до вчиненого, свідчать зазначені вище долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності.

Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

При цьому слідчий суддя нагадує, що обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже, з огляду на наведене, у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.190 КК України.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

При аналізі питання наявності зазначених слідчим та прокурором ризиків, встановлено, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, також слідчий суддя враховує, що ухвалою слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2021 року, яку залишено без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2021 року, та ухвалою слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2021 року, яку залишено без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2022 року, було встановлено наявні ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини 1 ст. 177 КПК України.

Однак тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, пов`язаним із позбавленням особи свободи, який полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установу тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням режиму цієї установи.

У частині першій статті 183 Кодексу визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

При вирішенні питання щодо заявленого клопотання, слідчий суддя приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме справу «Харченко проти України», за якою встановлено порушення вимог п.3 ст. 5 Конвенції щодо надмірного тривалого тримання особи під вартою, а також те, що національні суди не розглядали жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів.

По справі «Мамедова проти Росії», ЄСПЛ зазначив, що посилання на тяжкість обвинувачення як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що особа буде переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року у справі «Яблонський проти Польщі», від 23 вересня 1998 року у справі «І.А. проти Франції», від 04 жовтня 2001 року у справі «Іловецький проти Польщі»).

При цьому ЄСПЛ зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення ЄСПЛ у справі «Смирнова проти Росії» ). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства ( суду ) можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів ( рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).

В рішенні «Тодоров проти України» ЄСПЛ зазначив, що для продовження тримання особи під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.

Також слідчий суддя приймає до уваги, що підозрюваний перебуває під вартою з 10 листопада 2021 року, має постійне місце проживання, наявність міцних соціальних зв`язків, раніше не судимий, крім того має на утриманні цивільну дружину ОСОБА_3 , батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , бабусю пенсійного віку ОСОБА_6 , позитивно характеризується за місцем проживання та реєстрації, за час розгляду справи до суду не надано доказів про наявність у нього негативної репутації.

Крім того на даний час не надано жодних належних та допустимих доказів, що у випадку зміни запобіжного заходу підозрюваний дійсно буде переховуватися.

Також слідчим суддею встановлено та підтверджено належними доказами, що ОСОБА_1 страдає рядом хронічних захворювань: ерозивний гастрит, панкреатит, з 24.04.2020р. спостерігається у лікаря невропатолога у зв`язку з встановленим діагнозом – соматоформна вегетативна дисфункція нормотонічного типу, з 21.10.2021р. спостерігається у лікаря хірурга судинного у зв`язку з встановленим діагнозом – хронічна венозна недостатність, тому на даний час він потребує кваліфікованої медичної допомоги.

Так, сам по собі факт вчинення інкримінованого підозрюваному ОСОБА_1 правопорушення та ймовірність призначення йому суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення його від слідства та суду, переховування, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, не свідчить про недостатність запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Враховуючи вище наведене зміна запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та зможе запобігти зазначеним ризикам, а тому клопотання обґрунтоване та підлягає задоволенню.

Зазначене відповідає і практиці Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у рішенні від 10.03.2009 року у справі «Биков проти Росії», заява № 4378/02, п. 64, Суд зазначив, що тягар доказування при вирішенні питань щодо продовжуваного позбавлення особи волі не повинен перекладатися на затриману особу, щоб вона доводила б наявність причин, які б виправдовували її звільнення з-під варти (див. постанову Європейського Суду з прав людини від 26.07.2001 року у справі «Ілійков проти Болгарії», заява № 33977/96, § 85).

Відповідно до статті 5 § 3 Конвенції кожному, кого заарештовано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, …має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.

Відповідно до встановленої практики Європейського Суду з прав людини, для того, щоб позбавлення свободи можна було вважати не свавільним у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції, застосування такого заходу має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 р. у справі «Нештак проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74, від 14 жовтня 2010 р. у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 27—28 «Нечипорук і Йонкало проти України» (nechiporuk and yonkalo v. Ukraine) від 21 квітня 2011 року, п. 196). Поміщення під варту відповідно до статті 5 § 1 Конвенції повинно відповідати принципу пропорційності (див. справу “Ladent v. Poland”, заява № 11036/03, п. 55, ЕСПЧ 2008 ... (витяги)).

Особа, яка обвинувачується у вчиненні злочину, завжди повинна бути звільнена з-під варти до суду, якщо тільки держава не може довести, що «є відповідні і достатні» причини, щоб виправдати триваюче тримання під вартою (див. справи “Wemhoff v. Germany”, рішення від 27 червня 1968 р., Series A № 7, стор. 24-25, п. 12; “Yagci and Sargin v. Turkey”, рішення від 8 червня 1995 р., Series A № 319-A, п. 52).

По справі «Хайрединов проти України» (38717/04, рішення від 1410.2010 року) Європейський суд по правам людини визнав порушення § 1 ст. 5 Конвенції у зв`язку з обставинами, коли національні органи не надали достатніх підстав для взяття під варту заявника, а суди не розглядали можливість застосування альтернативного запобіжного заходу.

В абз. абз. 2,5 п. 17 Інформаційного листа № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ звернув увагу судів першої та апеляційної інстанції на те, що суду необхідно враховувати вимоги дотримання розумного строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, продовження строку тримання під вартою. Загальне положення щодо розумних строків у таких випадках викладено у правовій позиції ЄСПЛ в рішенні у справі «Харченко проти України», згідно з якою «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості» (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).

Також слідчий суддя звертає увагу, що іншим особам, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яким у цьому кримінальному провадженні, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, на даний час обрано та було продовжено запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який останні не порушують.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або іншого органу державної влади, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, необхідність яких доведена прокурором.

Згідно ч.5 ст.202 КПК України у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про відмову у продовженні строку тримання під вартою, про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на інший запобіжний захід, про звільнення особи з-під варти у випадку, передбаченому частиною третьою статті 206 цього Кодексу, або у випадку закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою підозрюваний, обвинувачений повинен бути негайно звільнений, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 194, 201, 202, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника Раєвського Володимира Володимировича в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 по кримінальному провадженню №12020040440001153 від 11.11.2020 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт відносно, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.

Змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований ухвалою слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2021 року відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці, тобто до 03 квітня 2022 року.

Покласти на ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не залишати місце постійного проживання, АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду цілодобово; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні.

Негайно в залі суду звільнити ОСОБА_1 з-під варти та зобов`язати невідкладно прибути до місця свого проживання: АДРЕСА_1 .

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання підозрюваного ОСОБА_1 під цілодобовим домашнім арештом визначити два місяці, тобто до 03 квітня 2022 року.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу внутрішніх справ, який здійснює кримінальне провадження - відділення поліції № 8 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, який повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту і повідомити про це слідчого.

По закінченню цього строку та за відсутністю клопотання прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.199 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід та обов`язок вважається скасованим.

На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: О.Г. Васюченко