Ухвала суду № 102931715, 28.01.2022, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

Іменем України

28.01.2022 Справа №607/23545/21 Провадження № 1-кс/607/446/2022

м. Тернопіль

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Марциновська І.В., за участю секретаря судового засідання Максим`юк Я.Е., прокурора Свачія М.І., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Крічфалушій Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Васенка С.Ю., погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури Свачієм М.І., під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021211040000483 від 12.04.2021 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернопіль, громадянина України, неодруженого, із середньою спеціальною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України,

УСТАНОВИВ:

20.12.2021 старший слідчий СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Васенко С.Ю. звернувся до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12021211040000483 від 12.04.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу може бути подано одночасно з поданням клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або зміни іншого запобіжного заходу на тримання під вартою (п. 1 ч. 2 ст. 188 КПК України).

Так, дане клопотання було подано слідчим разом із клопотанням про надання дозволу на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_1 , оскільки, як вказав слідчий, ОСОБА_1 вже переховується від органів досудового розслідування, внаслідок чого оголошений у розшук.

20.12.2021 ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області задоволено клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Васенка С.Ю. про надання дозволу на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_1 для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

28.01.2022 на офіційну електронну адресу Тернопільського міськрайонного суду надійшло повідомлення від старшого слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Туцької І.М. про те, що ухвала слідчого судді від 20.12.2021 виконана та підозрюваний ОСОБА_1 28.01.2022 о 12 год. 35 хв. був затриманий працівниками правоохоронних органів. 28.01.2022 о 18 год. 00 хв. підозрюваний ОСОБА_1 доставлений до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Клопотання мотивоване тим, що 16.03.2021 приблизно о 22 год. 12 хв. невідома особа, перебуваючи у приміщенні магазину «Сім-23», що знаходиться за адресою: вул. С.Бандери, 4 в м. Тернополі, відкрито викрала з торгового стелажа одну пляшку енергетичного напою торгової марки «Red Bull» ємністю 0,47 л, чим завдала потерпілому матеріальну шкоду на суму 56 гривень 00 копійок.

За даним фактом 12.04.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості та розпочате кримінальне провадження № 12021211040000483 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України.

Слідчий зазначає, що під час досудового розслідування встановлено, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення причетний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи зібрані під час досудового розслідування докази, 23.06.2021 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України.

Відповідно до повідомлення про підозру ОСОБА_1 підозрюється в тому, що 16.03.2021 о 22 годині 12 хвилин, перебуваючи у приміщенні магазину «Сім-23» № 4104, що за адресою: вул. С.Бандери, 4 у м. Тернополі, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання наслідків, шляхом вільного доступу відкрито з корисливих мотивів, знаючи, що за його діями спостерігають сторонні особи, викрав з торгового прилавку, що знаходиться в торгівельному залі вказаного магазину, енергетичний напій торгової марки «Red Bull» об`ємом 0,473 л у жерстяній банці в кількості 1 пляшка вартістю 48 гривень 23 копійки. З викраденим майном ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення втік, чим спричинив ТзОВ «Клевер Сторс» матеріальну шкоду на суму 48 гривень 23 копійки.

Крім цього, слідчий зазначає, що у кримінальному провадженні № 12021211040000483 від 12.04.2021 наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Також необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий доводить наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду ; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному проваджені; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. Слідчий вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти наявним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

За таких підстав слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням застави у розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

У судовому засіданні прокурор Свачій М.І. підтримав клопотання з викладених у ньому підстав та просив клопотання задовольнити. Додатково зазначив, що з урахуванням того, що у даному кримінальному провадженні мало місце зупинення та відновлення строків досудового розслідування, строк досудового розслідування закінчується 26.02.2022. Також зазначив, що ризики, зазначені у клопотанні, є обґрунтованими та доведеними, зокрема ОСОБА_1 переховувався від органу досудового розслідування та суду, а також не з`являвся за викликами до слідчого, що позбавляло слідчого можливості здійснити необхідні слідчі дії. Зазначив, що у межах даного кримінального провадження не проведена судова психіатрична експертиза та не встановлено, що підозрюваний на момент вчинення кримінального правопорушення перебував у стані неосудності чи перебуває у цьому стані на даний час, а відтак не змінювався порядок проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

У судовому засіданні захисник Крічфалушій Л.І. заперечувала проти задоволення клопотання. Зазначила, що ОСОБА_1 не набув статусу підозрюваного, оскільки повідомлення про підозру не було йому вручено належним чином. Так, зі змісту ухвали слідчого судді про надання дозволу на затримання з метою приводу вбачається, що слідчий разом з захисником прибував за місцем проживання ОСОБА_1 , однак ніхто не відчиняв двері та повідомлення про підозру не вручалось. Крім цього, відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що повідомлення про підозру надсилалось засобами поштового зв`язку за місцем проживання ОСОБА_1 . Також, на думку захисника, факт ненабуття ОСОБА_1 статусу підозрюваного 23.06.2021 підтверджується тим, що в подальшому слідчий намагався особисто вручити ОСОБА_1 повідомлення про підозру у приміщенні суду. Також зазначила, що ризики, на які посилається сторона обвинувачення, є недоведеними, оскільки відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 надсилались повістки про виклик до слідчого, а відтак відсутні підстави вважати, що він переховувався від органу досудового розслідування. Вказала, що у суді на розгляді перебуває клопотання про застосування до ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру і останній з`являється до суду за викликами. Відтак орган досудового розслідування мав можливість повідомити ОСОБА_1 про необхідність явки до слідчого. Також зауважила, що ОСОБА_1 проходить лікування у лікаря-психіатра, що підтверджується відповідною довідкою. Крім цього, у межах іншого провадження проведено судову психіатричну експертизу та встановлено, що кримінальне правопорушення було вчинено ОСОБА_1 у стані неосудності. Відтак захисник вважає, що при розгляді даного клопотання необхідно враховувати ці обставини. Зауважила, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Романов проти України» суд дійшов висновку, що застосування до психічно хворої особи запобіжних заходів у виді тримання під вартою є порушенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме права на свободу та особисту недоторканність.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 підтримав позицію свого захисника.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши зміст клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частина 1 ст. 29 Конституції України визначає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований, зокрема до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: 1). переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2). знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3). незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4). перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином; 5). вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини утриманців; наявність постійного місця проживання у підозрюваного; наявність судимостей; репутацію підозрюваного та майновий стан (ч. 1 ст. 178 КПК України).

Так, Тернопільським РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021211040000483 від 12.04.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України.

23.06.2021 у цьому кримінальному провадженні складено повідомлення про підозру та в порядку ст. 111, 112, 135, 278 КПК України ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України.

Щодо доводів захисника Крічфалушій Л.І. про неналежне вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру та ненабуття ним процесуального статусу підозрюваного слідчий суддя звертає увагу, що такі обставини перевірялися при розгляді клопотання про надання дозволу на затримання з метою приводу.

Зокрема, під час розгляду клопотання про надання дозволу на затримання з метою приводу слідчим суддею було встановлено та підтверджено відповідними доказами, що 23.06.2021 слідчий СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Васенко С.Ю. разом з адвокатом Крічфалушій Л.І. прибули за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 для вручення останньому повідомлення про підозру, однак двері квартири ніхто не відчиняв, а тому таке повідомлення вручити не виявилось можливим. Також було встановлено, що 23.06.2021 СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області направлено повідомлення про підозру на ім`я ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , де останній зареєстрований та проживає. Крім цього, у подальшому слідчий СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Васенко С.Ю. повторно намагався особисто вручити ОСОБА_1 письмове повідомлення про підозру від 23.06.2021, однак останній відмовився отримувати таке повідомлення та проставляти свій підпис. За таких обставин слідчий суддя дійшов висновку, що органом досудового розслідування було вжито усі передбачені кримінальним процесуальним законом заходи для вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру, а відтак останній набув процесуального статуту підозрюваного у даному кримінальному провадженні.

Вказані вище обставини підтверджуються також змістом документів, які долучені стороною обвинувачення до даного клопотання. Відтак слідчий суддя відхиляє за недоведеністю доводи сторони захисту, що ОСОБА_1 не набув у цьому кримінальному провадженні статусу підозрюваного.

20.12.2021 ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надано дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_1 для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

28.01.2022 ОСОБА_1 був затриманий в порядку ст. 190 КПК України.

Про обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_1 , та його можливу причетність до вчиненого кримінального правопорушення свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності, а саме: протокол допиту представника потерпілого ОСОБА_5 від 13.04.2021; висновок експерта за результатами судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/120-21/3892-ТВ від 21.04.2021; протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 16.04.2021; протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_6 від 16.04.2021 та довідка до цього протоколу; протокол огляду від 16.04.2021.

Більше того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23.10.1994) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже, з урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю доказів.

Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні дані слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість підозри та можливу причетність ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилався прокурор, та позицію сторони захисту щодо їх недоведеності, слідчий суддя зазначає таке.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. А як зазначено в п. 111-112 рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії», обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Так, в обґрунтування клопотання та застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурор зазначив, що існують ризики, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному проваджені; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризик того, що ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду підтверджується тим, що останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання, зокрема у виді позбавлення волі на строк до чотирьох років. Слідчий суддя вважає, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від суду. Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. При цьому тяжкість покарання слідчий суддя оцінює в сукупності з іншими факторами, які можуть підтвердити ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду, зокрема, що підозрюваний не має офіційного місця роботи та постійного джерела доходу. Крім цього, слідчий суддя враховує той факт, що у межах даного кримінального провадження ОСОБА_1 вже переховувався від органу досудового розслідування, внаслідок чого був оголошений у розшук. Вказане дає підстави вважати, що підозрюваний з метою уникнення покарання за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення може безперешкодно залишити місце свого проживання та переховуватись від органів досудового розслідування та суду не лише на території інших країн, а й на території України. Відтак слідчий суддя вважає, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду є досить вірогідним та доведеним стороною обвинувачення.

Так само слідчий суддя вважає, що ризик того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема пов`язане з посяганням на власність, є доведеним стороною обвинувачення. Так, слідчий суддя приймає той факт, що відносно ОСОБА_1 у суді на розгляді перебуває клопотання щодо застосування примусових заходів медичного характеру та йому інкримінується вчинення суспільно небезпечного діяння, яке пов`язане з посяганням на власність. З огляду на принцип презумпції невинуватості вказане не свідчить про вчинення останнім такого суспільно небезпечного діяння, однак є обставиною, яка враховується при застосуванні запобіжного заходу відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 178 КПК України. Крім цього, слідчий суддя також приймає той факт, що у підозрюваного відсутнє постійне джерело доходу, відтак ОСОБА_1 і в подальшому може вчиняти інші корисливі кримінальні правопорушення з метою особистого збагачення.

Разом з тим слідчий суддя вважає, що посилання прокурора на ризик, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, є неконкретизованим та формальним, так як прокурор не вказує, які конкретні дії може вчиняти підозрюваний з метою перешкодити даному кримінальному провадженню та не надає доказів на підтвердження цих обставин.

Так само слідчий суддя вважає, що ризик того, що підозрюваний може впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні є недоведеним, зокрема стороною обвинувачення не надано жодних належних доказів, які б підтверджували, що з моменту вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, тобто впродовж 10 місяців ОСОБА_1 вчиняв будь-які дії з метою незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

За таких підстав слідчий суддя доходить висновку, що прокурором доведено, а стороною захисту не спростовано, що у даному кримінальному провадженні з метою виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є необхідним застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу.

Разом з тим, вирішуючи питання про наявність правових підстав та доцільність застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу, слідчий суддя враховує таке.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до вимог ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (ст. 5) втілює основоположне право людини на захист від свавільного втручання держави у її право на свободу. Тому у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

З цього правила випливають два природних наслідки: тягар доведення обставин, що свідчать на користь утримання під вартою, завжди несе сторона обвинувачення, а будь-які обставини, щодо доведеності яких або значення яких для вирішення питання про тримання під вартою або звільнення, залишається сумнів, мають тлумачитися на користь звільнення особи.

Роль слідчого судді при оцінці вказаних обставин полягає в перевірці істинних намірів та цілей, що стоять за позбавленням особи свободи, відповідності цих цілей та намірів вимогам закону, та, у випадку встановлення відсутності законних підстав для тримання особи під вартою, - прийняття рішення про звільнення особи з-під варти.

Така перевірка відбувається за правилами національного законодавства, які містяться в положеннях ст. 177, 178, 183 КПК України.

Слідчий суддя враховує, що тримання під вартою в розумінні ст. 183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Однак з урахуванням встановлених обставин слідчий суддя доходить висновку, що прокурором не доведено, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для здійснення мети, передбаченої ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але не доведе недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Щодо застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, слідчий суддя зазначає, що вказаний запобіжний захід є наближеним до запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому вказані запобіжні заходи згідно з КПК України передбачають обмеження особистої свободи громадян та є найтяжчими, а також застосовуються за вчинення кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі. Так, зокрема у рішенні від 02.08.2001 у справі «Манчіні проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі.

Також слідчий суддя не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, оскільки останній полягає у покладенні на підозрюваного ряду обов`язків, серед яких і обов`язок прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду. Однак вказаний обов`язок, визначений також ч. 7 ст. 42 КПК України, уже неодноразово порушувався ОСОБА_1 , внаслідок чого він був оголошений у розшук. Відтак слідчий суддя вважає, що запобіжний захід у виді особистого зобов`язання буде недостатнім для нівелювання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

З урахуванням викладеного слідчий суддя доходить висновку, що дієвим запобіжним заходом, який зможе запобігти ризикам, наявним у цьому кримінальному провадженні, є запобіжний захід у виді застави.

При цьому слідчий суддя враховує обставини, визначені ст. 178 КПК України, зокрема, наявність у ОСОБА_1 соціальних зав`язків та постійного місця проживання, те, що ОСОБА_1 перебуває на лікуванні у лікаря-психіатра, та доходить висновку, що обраний запобіжний захід є пропорційним меті та завданням цього кримінального провадження.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається, зокрема у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому слідчий суддя приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, невеликий розмір матеріальних збитків, які завдані потерпілому, наявність інформації про те, що ОСОБА_1 не має постійного джерела доходу, слідчий суддя доходить висновку про необхідність визначення застави у обсязі, який є наближеним до мінімального розміру застави, передбаченого для нетяжкого злочину, а саме у розмірі 7 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Такий розмір застави є прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Також слідчий суддя вважає, що такий розмір застави не є непомірним для підозрюваного, однак водночас є суттєвим для його майнового стану та небажаним для втрати, а відтак дієвим для виконання завдань цього кримінального провадження та запобігання встановленим ризикам.

Також на виконання вимог ч. 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя покладає на підозрюваного обов`язки, визначені даною нормою закону, в тому обсязі, який сприятиме забезпеченню належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігатиме ризикам цього кримінального провадження.

Керуючись ст. 2, 8, 177, 178, 182, 183, 194, 309, 369-372, 532 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Васенка С.Ю. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021211040000483 від 12.04.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді застави в розмірі 7 (семи) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 17367 (сімнадцять тисяч триста шістдесят сім) гривень. Застава має бути внесена не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваним ОСОБА_1 чи заставодавцем на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Тернопільській області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Отримувач: ТУ ДСАУ у Тернопільській області; Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; номер рахунку (IBAN): UA358201720355219001000003454; призначення платежу – застава за « ОСОБА_4 » у кримінальному провадженні № 12021211040000483 за ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28.01.2022. Документ, що підтверджує внесення застави, має бути наданий слідчому чи прокурору у цьому кримінальному провадженні.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язки, передбачені статтею 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Встановити строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язків до 26.02.2022.

В іншій частині клопотання відмовити.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що в разі невнесення ним або заставодавцем застави, до нього може бути застосований інший більш суворий запобіжний захід.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава буде звернена в дохід держави, зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України й буде використана у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо ОСОБА_4 , в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого у цьому кримінальному провадженні.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити підозрюваному ОСОБА_1 .

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області І. В. Марциновська