Рішення № 102929132, 18.01.2022, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/3633/17

Провадження № 2/216/115/22

РІШЕННЯ

іменем України

18 січня 2022 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Черниш О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 приміщення суду у м. Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа-Банк» про звільнення від виконання договору іпотеки та повернення правовстановлюючих документів на квартиру,-

встановив:

Позивач звернулась до суду із вищевказаним позовом, який в подальшому уточнила та в обґрунтування уточнених позовних вимог позивач зазначила, що 25 жовтня 2005 року між ОСОБА_2 та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», було укладено договір кредиту № 131/366-ПН/017, за умовами якого ОСОБА_2 було надано кошти в сумі 14 000 доларів США. В якості забезпечення виконання кредитного Договору, 25 жовтня 2005 року між ОСОБА_3 (у шлюбі ОСОБА_4 ), як майновим поручителем, та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», було укладено іпотечний договір № 131/268-ПНЗ/017, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Стюрко О.О. за реєстраційним № 253. Згідно умов іпотечного договору, позивач передала в іпотеку Банку квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . При укладанні іпотечного договору, на вимогу Банку, в неї було вилучено правовстановлюючі документи на квартиру, а саме: договір дарування від 15.07.2003, свідоцтво про право власності на житло від 06.04.1994 та технічний паспорт на квартиру. У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся за захистом своїх прав до суду. Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 11 квітня 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» відмовлено в задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості по кредитному договору у зв`язку із спливом строку позовної давності, основне зобов`язання за кредитним договором № 131/366-ПН/017 від 25 жовтня 2005 року, яке забезпечено іпотечним договором № 131/268-ПНЗ/017, припинено. Позивач вважає, що у зв`язку з пропуском ПАТ «Укрсоцбанк» позовної давності для звернення з вимогами за кредитним договором, АТ «Альфа-Банк» втратив право задовольнити свої майнові вимоги до ОСОБА_1 за рахунок переданого в іпотеку майна, внаслідок чого, є всі підстави для звільнення її від виконання обов`язків за договором іпотеки та втрату АТ «Альфа-Банк» права здійснювати відносно вказаного майна права іпотекодержателя. Тобто, позивач вважає, що відповідне майно втратило властивості майна, правовий режим якого регулюється спеціальними нормами законодавства про заставу і іпотеку. На підставі вищевикладеного, позивач просила суд: визнати таким, що сплинув строк позовної давності щодо вимог, які випливають з іпотечного договору №131/268-ПНЗ/017 від 25.10.2005, у зв`язку зі спливом позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за основним зобов`язанням, звільнивши її від виконання обов`язків за договором іпотеки та визнавши втрату у відповідача права здійснювати відносно вказаного майна свої права іпотекодержателя; усунути перешкоди в користуванні квартирою та повернути позивачу правовстановлюючі документи на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача – адвокат Тішунін О.А., який належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, не використав наданого законом права на особисту участь у судовому засіданні, у судове засідання не з`явився, просив розглянути справу за його відсутності, про що надав письмову заяву, уточнені позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача – адвокат Курдюмов М.М.. у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просив відмовити в задоволенні уточнених вимог, враховуючи відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що зобов`язання за кредитним договором боржником не виконані, кредитний договір свою дію не припинив. Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.04.2017 ПАТ «Укрсоцбанк» у задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості по кредитному договору відмовлено виключно у зв`язку із спливом строку позовної давності. Фактично, позовна давність є лише суб`єктивним правом кредитора на звернення до суду за захистом. Сплив позовної давності не припиняє дію кредитного договору та не звільняє сторонни від обов`язків, взятих на себе цим договором. Крім того, втрата кредитором суб`єктивного права на звернення до суду, не позбавляє кредитора можливості захистити своє порушене право іншими способами, передбаченими договором іпотеки.

Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та, враховуючи що належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання сторони в судове засідання не з`явилися, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за їх відсутності.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для часткового задоволення уточненого позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Судом установлено, що 25 жовтня 2005 року між ОСОБА_2 та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», було укладено договір кредиту № 131/366-ПН/017, за умовами якого ОСОБА_2 було надано кошти в сумі 14 000 доларів США.

В якості забезпечення виконання кредитного Договору, 25 жовтня 2005 року між ОСОБА_3 (у шлюбі ОСОБА_4 ), як майновим поручителем, та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», було укладено іпотечний договір № 131/268-ПНЗ/017, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Стюрко О.О. за реєстраційним № 253.

Згідно з умовами іпотечного договору, позивач передала в іпотеку Банку квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . При укладанні іпотечного договору, на вимогу Банку, в неї було вилучено правовстановлюючі документи на квартиру, а саме: договір дарування від 15.07.2003, свідоцтво про право власності на житло від 06.04.1994 та технічний паспорт на квартиру.

У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся за захистом своїх прав до суду.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг у справі №216/8410/14-ц, провадження 2/216/623/15 від 11 квітня 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» було відмовлено в задоволені позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості по кредитному договору.

У зв`язку з вищевказаним рішенням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом про визнання кредитного договору та договору іпотеки припиненим, позивачі посилались на те, що у зв`язку з тим, що рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рігу від 11 квітня 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» відмовлено в задоволені позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості по кредитному договору у зв`язку із спливом строку позовної давності, основне зобов`язання за кредитним договором № 131/366-ПН/017 від 25 жовтня 2005 року, яке забезпечено іпотечним договором № 131/268-ПНЗ/017, припиненено, тому відсутні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв`язку з чим іпотечний договір № 131/268-ПНЗ/017 також є припиненим.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 26 жовтня 2020 року позов задоволено. Визнано припиненим кредитний договір від 25 жовтня 2005 року № 131/366-ПН/017, укладений між ОСОБА_2 та акціонерним товариством «Укрсоцбанк». Визнано припиненим іпотечний договір № 131/268/-ПНЗ/017 від 25 жовтня 2005 року посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Стюрко О.О. за реєстраційним номером 253, укладений між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк».

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27.04.2021 рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 26 жовтня 2020 року скасовано та постановлено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Альфа Банк» про визнання кредитного договору та договору іпотеки припиненими.

Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що кредитний договір та договір іпотеки підлягають припиненню з підстав встановлення судом обставин пропуску Банком позовної давності та факту відмови у позові Банку про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки зобов`язання за кредитним договором боржником не виконані, тому кредитний договір та договір іпотеки свою дію не припинили.

Згідно з ч. 1 ст. 509, ст. 526 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 598 ЦК України, за загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Правила припинення зобов`язання сформульовані в Главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу I книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України.

Спливу позовної давності, як підстави для припинення зобов`язання, норми Глави 50 «Припинення зобов`язання» ЦК України,не передбачають.

При цьому, відповідно до ст. 256 ЦК України,позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Наслідки спливу позовної давності визначаютьсяст.267 ЦК України.

Згідно з приписами ст. 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі,є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

У зобов`язальних відносинах, відповідно до ст.509 ЦК України, суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку.

Однак, за змістом ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності само по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.

Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви не може задовольнити позов за спливом строку позовної давності.

Згідно з ч. 5 ст. 267 ЦК України, у разі пропуску позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропуску поважними та прийняти рішення про задоволення позову.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦК України, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави, установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Отже, ЦК України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання не визнає.

Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу.

Пропуск позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку, якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

Таким чином, за загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропуску позовної давності, зобов`язання не припиняється.

Зазначена правова позиція є сталою та викладена у Постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 у справі № 921/247/17-г/16, Постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 537/6072/16, Постанові Верховного Суду від 28 січня 2019 року у справі №639/7920/16; від 02 жовтня 2019 року у справі № 273/51/17, Постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року у справі №626/1799/17, Постанові Верховного Суду від 10 січня 2020 року у справі №761/44698/16.

Доводи позивача в цій частині передусім ґрунтуються на помилковому ототожненні понять "строк договору" та "строк виконання зобов`язання".

Велика Палата Верховного Суду в пунктах 32-35 Постанови від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, чітко розмежувавши зазначені правові поняття, висловила правову позицію про те, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч.1ст.631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (ч.3 цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч.4ст.631 ЦК України). Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору. Поняття "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" охарактеризовані уст.530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Відповідно до приписів ст. 575 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Вона, відповідно до ч.5ст.3 Закону України «Про іпотеку», має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку»,іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов`язанням.

Тобто, підстави припинення іпотеки окремо визначені в ст. 17 зазначеного Закону. Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.

Тому, згідно з абзацом 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання.

Таким чином, Законом України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов`язанням.

Крім того, згідно п.6.3 договору іпотеки від 25 жовтня 2005 року право іпотеки, та відповідно цей договір, припиняє чинність, у разі припинення основного зобов`язання та в інших випадках, передбачених чинним законодавством (а.с.7-зворот).

Тобто, відповідно до іпотечного договору, іпотека припиняється виконанням у повному обсязі забезпечених зобов`язань.

Як вбачається із матеріалів справи, боржник ОСОБА_2 не виконав свої зобов`язання за кредитним договором.

Отже, з ухваленням 11 квітня 2017 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу рішення, яким ПАТ «Укрсоцбанк», відмовлено в задоволені позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості по кредитному договору,цивільні права та обов`язки ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», як кредитора за договором, не припинились, оскільки за змістомст.ст.598-609 ЦК України, рішення суду про відмову в стягненні боргу у зв`язку з пропуском строку позовної давності не є підставою для припинення грошового зобов`язання, а припинилися лише нарахування процентів, пені та інших виплат за кредитним договором.

Вказаний висновок колегії суддів повністю узгоджуєтеся з висновком, виладнаним в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, відповідно до якого сплив строк позовної давності по основному зобов`язанню не змінює змісту у відповідного правовідношення характер та обсяг прав і обов`язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав, відповідне зобов`язання продовжує існувати.

Іпотека, за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості, припиняється за фактом припинення виконанням основного зобов`язання. У зазначеній справі не встановлено факту виконання основного зобов`язання, за кредитним договором від 25.10.2005, укладеного між ОСОБА_2 та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», що згідно з положеннями Закону України «Про іпотеку» є однією з підстав припинення іпотеки.

Разом з цим, вимога позивача про визнання таким, що сплинув строк позовної давності щодо вимог, які випливають з іпотечного договору №131/268-ПНЗ/017 від 25.10.2005, у зв`язку зі спливом позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за основним зобов`язанням, є безпідставною, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Разом з цим, до теперішнього часу відповідач за захистом своїх прав, як Іпотекодержатель, не звернувся, спору щодо звернення стягнення на предмет іпотеки не вбачається, крім того, згідно з п. 4.5 Іпотечного договору № 131/268-ПНЗ/017, Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», або шляхом продажу предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», або шляхом організації Іпотекодержателем продажу предмету іпотеки через укладання договору купівлі-продажу предмету іпотеки між Іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому ст. 6 ЗУ «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

Таким чином, вбачається, що відповідач, внаслідок спливу позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за основним зобов`язанням не позбавлений права вимагати виконання зобов`язань як за основною вимогою, так і за вимогою, що випливає з іпотечного зобов`язання. Крім того, іпотечним договором (пункт 4.5) передбачені й інші способи захисту свого порушеного права.

Відповідно до вищевикладеного, та враховуючи, що кредитний договір та договір іпотеки свою дію не припинили,вимоги про звільнення позивача від виконання обов`язків за договором іпотеки, визнання втрати у відповідача права здійснювати відносно вказаного майна свої права іпотекодержателя та усунення перешкод в користуванні квартирою, шляхом повернення позивачу правовстановлюючих документів на квартиру також задоволенню не підлягають

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, тому за рахунок відповідача не компенсуються.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 81, 89, 128, 131, 136, 141, 247, 258-259, 263, 265, 268, 276, 277, 279, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 256, 266, 267, 575, 599 ЦК України, ЗУ «Про іпотеку», суд -

ухвалив:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа-Банк» про звільнення від виконання договору іпотеки та повернення правовстановлюючих документів на квартиру - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

-позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

-відповідач: акціонерне товариство «Альфа-Банк» (ЄДРПОУ 23494714, МФО 300346, п/р № НОМЕР_2 , місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100.

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя Р.О. Кузнецов