Ухвала суду № 102919917, 02.02.2022, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 184/2612/19

Провадження № 1-кп/0182/109/2022

У Х В А Л А

02.02.2022 м. Нікополь

Колегія суддів Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі

головуючого –судді: Клименко І.В.,

суддів Багрової А.Г.,

Кобеляцької-Шаховал І.О.,

секретар судового засідання Степанова О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі об`єднані кримінальні провадження, відомості про вчинені кримінальні правопорушення за якими внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.07.2019 за № 12019040360000515, 26.09.2019 за № 12019040360000776 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження – м. Орджонікідзе, Дніпропетровської області, який зареєстрований у АДРЕСА_1 , мешкає у АДРЕСА_2

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, п. 6, 13 ч.2 ст. 115 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження – м. Покров, Дніпропетровської області, який зареєстрований у АДРЕСА_3 , мешкає у АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України

за участю сторін судового провадження

прокурора Кахути І.Ю.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2

захисників Петечка В.М., Оникієнка М.Г.

в с т а н о в и л а:

У провадженні Нікопольського міськрайонного суду перебувають об`єднані кримінальні провадження № 12019040360000515 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, п. 6, 13 ч.2 ст. 115 КК України, № 12019040360000776 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.

Щодо обвинувачених застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого було продовжено до 08.02.2022.

Оскільки строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим незабаром спливає, прокурор просив суд продовжити строк тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше двох місяців, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні запобіжного заходу, а саме ризики переховування від органу слідства і суду, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, що може спонукати їх до втечі; продовження злочинної діяльності, оскільки ОСОБА_1 раніше судимий за вчинення особливо тяжкого злочину, схильний до насильства; обвинувачені можуть незаконно впливати на потерпілих, свідків; репутацію обвинувачених, які не мають постійного місця роботи, законних джерел доходів, а також те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили особливо тяжкий злочин, будучи у стані алкогольного сп`яніння. Раніше до обвинуваченого ОСОБА_2 застосовувався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, однак його умови він порушив і був оголошений у розшук, тому, застосування цього запобіжного заходу не було дієвим. Тому, на думку прокурора, застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти зазначеним ризикам.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти продовження строків тримання під вартою посилаючись на те, що ризики, на які посилається прокурор, відсутні. Просив змінити йому запобіжний захід на нічний домашній арешт за адресою реєстрації та фактичного проживання – АДРЕСА_1 – у квартирі, де мешкає його мати. Зазначив, що він має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання, зобов`язується з`являтися на виклики суду.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Петечко В.М. заперечував проти продовження строків тримання під вартою та також заявив клопотання про зміну його підзахисному запобіжного заходу на домашній арешт. Захисник зазначає, що його підзахисний вже тривалий час перебуває під вартою. Домашній арешт просив застосувати за зазначеною ОСОБА_1 адресою, де він буде проживати зі своєю матір`ю, яка згодна забезпечувати його житлом, матеріально та зможе гарантувати його належну процесуальну поведінку. Крім того, наміру переховуватись у нього немає, нові злочини вчиняти не буде.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечував проти продовження строків тримання під вартою та просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_4 , посилаючись на те, що ризики, на які посилається прокурор, не існують, крім того він має постійне місце проживання, стійкі соціальні зв`язки – дружину, двоє дітей, бабусю.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат Оникієнко М.Г. , посилаючись на практику ЄСПЛ, також заперечував проти продовження строків тримання під вартою та просив змінити його підзахисному запобіжний захід на домашній арешт за зазначеною ОСОБА_2 адресою. Вказує на те, що обвинувачений вже тривалий час перебуває під вартою, має міцні соціальні зв`язки, раніше не судимий.

Вислухавши думку сторін судового провадження, колегія суддів враховує наступне.

Так, беручи до уваги позицію Європейського Суду з прав людини, яка згідно ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України є частиною національного законодавства, щодо підходу до розгляду доцільності продовження строків тримання особи під вартою як протягом досудового слідства, так і судового розгляду, яке ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, наступне рішення про продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави подальшого втручання в право особи на свободу (справа Руденко проти України).

В контексті п. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у п.60 рішення у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Отже, наявність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути ретельно перевірено, існування ризиків негативної поведінки особи чітко наведені та проаналізовано питання щодо можливості застосування альтернативного запобіжного заходу.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Дейнеко проти України», не розглянувши конкретні факти або альтернативні триманню під вартою запобіжні заходи та посилаючись головним чином і постійно на тяжкість обвинувачень, органи влади продовжували строк тримання заявника під вартою до розгляду його справи судом на підставах, які не можуть вважатися достатніми для обґрунтування тривалості тримання під вартою. Отже, це є порушенням пункт 3 статті 5 Конвенції.

Колегія суддів також враховує практику ЄСПЛ, згідно якої « Розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у контексті обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи та поведінка заявника і відповідних органів державної влади, які розглядають справу …», а також « …що саме національні суди повинні організовувати провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним…» (див. пункти 90 та 93).

Так, в контексті практики Європейського суду з прав людини, зазначено, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватись в світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бакчиєв проти Молдови).

В даному випадку ризик переховування обвинувачених від суду поряд із наявністю місця проживання, соціальних зв`язків, хоча і існує, однак є малоймовірним.

Крім того, судом враховується, що розгляд кримінального провадження знаходиться на стадії судового розгляду, але кримінальне провадження вже тривалий час перебуває на розгляді.

Сама по собі тяжкість кримінального правопорушення не може бути підставою для тримання особи під вартою, що слідує із усталеної практики Європейського суду з прав людини.

Колегія суддів зазначає, що продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою перебуває за межами розумних строків, необхідних для вирішення провадження і забезпечення їх належної поведінки на цей період, оскільки до обвинуваченого ОСОБА_1 даний запобіжний захід був застосований з 08.07.2019, а до обвинуваченого ОСОБА_2 – з 06.12.2019, тобто обвинувачені перебувають під вартою понад 2 роки. У зв`язку з цим, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є неспівмірним меті заходу.

При цьому будь-яких конкретних підтверджень того, яким чином звільнення обвинувачених з-під варти може бути небезпечним для результатів судового провадження або заподіяння їм шкоди, суд не може і не повинен прийняти як докази лише те, що загальна складність справи і серйозність звинувачень можуть вважатися "достатніми" причинами для утримання їх під вартою більше двох років. Таким чином, вказане порушує принцип верховенства права та забезпечення права на свободу та особисту недоторканність.

Колегія суддів вважає, що значна тривалість судового розгляду за відсутності відомостей щодо явного зловживання стороною захисту процесуальними правами, не може перекладатися на обвинуваченого шляхом обмеження права на свободу, що відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 носить довготривалий характер, навіть за наявності обґрунтованого обвинувачення і при цьому очікуване покарання не слід ототожнювати із застосуванням запобіжного заходу.

Тому, враховуючи обставини кримінального правопорушення, особи обвинувачених, наявність у них постійного місця проживання, колегія суддів враховує, що належна процесуальна поведінка обвинувачених може бути забезпечена шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Домашній арешт колегія суддів вважає необхідним застосувати ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 , і, на думку суду, такий запобіжний захід зможе запобігти наявному ризику переховування.

Керуючись ст. 177, 181, 331 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

В задоволенні клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовити. Клопотання обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх захисників про зміну запобіжного заходу - задовольнити.

Змінити щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, заборонивши цілодобово ОСОБА_1 залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 цілодобово за адресою: АДРЕСА_4 , без дозволу суду.

Покласти на обвинувачених наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися із м. Покров, Дніпропетровської області, в якому вони проживають, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнити з-під варти негайно в залі суду.

Копію ухвали про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту надіслати для виконання до відділення поліції №2 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській обл.

Роз`яснити обвинуваченим, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вони перебувають, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням покладених на них зобов`язань.

Строк дії ухвали не більше ніж два місяці, тобто до 02.04.2022 і у разі необхідності може бути продовжений за клопотанням прокурора. Після закінчення строку ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Контроль за виконанням запобіжного заходу здійснює прокурор.

Головуючий суддя І.В. Клименко

Судді А.Г. Багрова

І.О. Кобеляцька-Шаховал