Рішення № 102918303, 02.02.2022, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/7318/21

Провадження № 2/591/671/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2022 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого – судді Сидоренко А.П.

з участю секретаря судового засідання – Скакун Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Цюпки Олександра Віталійовича до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Цюпки О.В. звернулася до суду з зазначеним позовом до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 22 червня 2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис № 203768 про стягнення з позивача на користь відповідача боргу у сумі 54270,93 грн. на підставі кредитного договору № 600225706 від 15 травня 2013 року, укладеного з АТ «Альфа-Банк».

Вважає, що виконавчий напис № 203768 від 22 червня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. з порушенням ЦК України, Закону України «Про нотаріат», а тому є таким що не підлягає виконанню.

Відповідно до пп. 3.2. глави 16 розділу II Порядку, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (надалі - Перелік).

Відповідно до Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 з Переліку виключено розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». З огляду на вказане судове рішення стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів станом на 22 червня 2021 року можливе виключно за нотаріально посвідченими угодами.

В той же час, між сторонами не укладався будь-який правочин, що нотаріально посвідчувався, яким визначено грошове зобов`язання позивача перед відповідачем.

Проте, при вчиненні виконавчого напису, що оспорюється нотаріус не врахував судового рішення у справі № 826/20084/14 та протиправно вчинив виконавчий напис на документі, який не передбачений Переліком, а тому такий виконавчий напис не підлягає виконанню у примусовому порядку.

Позивач вважає за необхідне також зауважити, що за відповідно до наданої відповідачем для вчинення виконавчого напису анкети-заяви від 15 травня 2013 року про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб і видачею та обслуговуванням «прибуткової картки з кредитом» (надалі анкета-заява) бажана сума кредиту зазначена позивачем, - 9 000,00 грн. В той же час у виконавчому написі № 203768 зазначено про стягнення боргу за кредитом у сумі 18881,00 грн., що більш ніж у два рази перевищує суму кредиту.

Вказує, що вказана анкета-заява не містить відомостей про розмір процентів та розмір комісії, які мала б сплачувати позивач за користування кредитними коштами. Відтак, з огляду на позицію Верховного Суду у справі № 342/180/17 стягнення з позивача процентів та комісії в сумі 34889,93 грн. є безпідставним.

Отже сума заборгованості за договором від 15 травня 2013 року не являється безспірною, що є окремою, самостійною підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Наявність оспорюваного виконавчого напису порушує права та законні інтереси позивача, оскільки надає можливість відповідачу у непередбачений законом спосіб здійснити стягнення грошових коштів з позивача та незаконно збагатитися за його рахунок, що, зокрема, і випливає з постанови про відкриття виконавчого провадження № 66981999.

Посилаючись на зазначені обставини, просить визнати виконавчий напис № 203768 від 22 червня 2021 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості в сумі 54270,93 грн. на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»..

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 19 жовтня 2021 року відкрито провадження по справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, з призначенням судового засідання на 24 січня 2021 року, об 11 год. 20 хв.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 19 жовтня 2021 року в порядку забезпечення позову зупинено стягнення за виконавчим написом № 203768 від 22 червня 2021 року, виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., до набрання законної сили рішенням суду.

25 жовтня 2021 року від представника ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» надійшов відзив на позов, в якому зазначає, що відповідачем були надані документи, які підтверджують безспірність заборгованості, а зазначену в оспорюваному виконавчому написі заборгованість, можна вважати безспірною, оскільки позивач у позовній заяві не зазначила жодної обставини, яка б свідчила про протилежне. Просить суд в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити (а.с.39-58).

Також 25 жовтня 2021 року представником відповідача ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» подано до суду заяву про зменшення витрат на правову допомогу, в якій вказує на те, що представник позивача вважає, що написання позовної заяви із формуванням додатків вартує 5000,00 грн. Середня заробітна плата в серпні 2021 року в Сумській області складала 12107, 00 грн. В серпні 21 робочий день. 1 робочий день в середньому коштує 576, 00 грн., половина дня – 288 грн. В даному випадку, з врахуванням середньої заробітної плати в регіоні, в якому працює адвокат позивача, витрати по часу на половину робочого дня повинні були складати 288, 00 грн., але аж ніяк 5000,00 грн. за справу незначної складності. Просить суд відмовити ОСОБА_1 у стягнення витрат на правову допомогу (а.с.60-62).

26 жовтня 2021 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Цюпки О.В. надійшла відповідь на відзив, в якій вказує на те, що оспорюваний виконавчий напис стосується заборгованості, що випливає з договору № 2006600225706 від 15 травня 2013 року, укладеного позивачем з АТ «Альфа-Банк». Вказаний кредитний договір було укладено шляхом подання позивачем анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб і видачею та обслуговуванням «прибуткової картки з кредитом», будь-яких інших документів в тому числі і таких, що були нотаріально посвідчені, позивач з АТ «Альфа-Банк» не укладала. Отже договір між позивачем та банком укладено у простій письмовій формі.

Як вбачається із клопотання відповідача про зменшення розміру витрат позивача на правову допомогу їх не співмірність пов`язується саме із розміром середньої заробітної плати у Сумській області. В той же час середня заробітна плата певного регіону відповідно до вимог діючого законодавства не є критерієм співмірності витрат на правову допомогу, такими критеріями є складність справи, час витрачений адвокатом на виконання доручення клієнта, обсяг виконаних адвокатом робіт, ціна позову та значення справи для сторони. Вважає, що сума у 5000,00 грн., враховуючи майбутню участь адвоката у судових засіданнях по даній справі, відповідає критеріям співмірності витрат на правову допомогу понесених стороною (а.с.79-81).

В дане судове засідання учасники справи не з`явились, про час і місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Від представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Цюпки О.В. надійшла заяви, в якій він просить розглядати справу без участі сторони позивача та не заперечує проти заочного розгляду справи.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Під час судового розгляду встановлено, що 22 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 203768, про стягнення з позивачка ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» 54270 грн. 93 коп. заборгованості за кредитним договором № 600225706 від 15 травня 2013 року, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВ «Вердикт Капітал».

Стягнення заборгованості проводилось за період з 29 січня 2019 року по 26 травня 2021 року.

Заборгованість за тілом кредиту – 18 881,00 грн.,

Заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісією – 34 889,93 грн.

Витрати за вчинення виконавчого напису у сумі 500 грн. 00 коп. Загальна сума, що підлягає стягненню складає 54270,93 грн. (а.с. 7).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі – Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі – Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Ст. 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі – Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

З тексту оспорюваного виконавчого напису вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст.87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року за № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі «Перелік»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662(надалі - Постанова № 662) були внесені зміни до Переліку документів, відповідно до яких, серед іншого, в абзаці першому пункту 1 після слів «заставлене майно» доповнено словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1 цього Переліку)».

Крім того, розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» доповнено пунктом 11 такого змісту:

«Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання.

Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу».

Також Перелік було доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та пунктом 2 такого змісту:

«Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, пункти 1 і 2 Постанови №662 були визнані незаконними і нечинними в наведеній частині з моменту прийняття.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

При прийнятті постанови 22 лютого 2017 року судом застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб`єкта владних повноважень не чинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відомості про визнання судом незаконними та нечинними п. 1 та п. 2 постанови № 662 були оприлюднені в Офіційному вісник України 21 березня 2017 року.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 відмовлено в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 22 червня 2021 року, після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Тобто, станом на 22 червня 2021 року (день вчинення спірного виконавчого напису) було визнано нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитного договору, укладеного з позивачем у простій письмовій формі.

З огляду на зазначене, викладені в позовній заяві обставини знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, в зв`язку із задоволенням позову необхідно стягнути з відповідача на користь позивачки судовий збір в розмірі 1362 грн. 00 коп. (908,00 грн.+454, 00 грн).

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.

Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об`єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Судом встановлено, що 30 вересня 2021 року ОСОБА_1 уклала договір про надання правової допомоги з адвокатом Цюпка О.В. (а.с.18).

Відповідно до опису робіт, виконаних адвокатом за договором про надання правової допомоги від 30 вересня 2021 року, від 07 жовтня 2021 року адвокату Цюпка О.В. було доручено надати ОСОБА_1 правову допомогу пов`язану із визнанням таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення боргу на користь ТОВ «Вердикт Капітал».

На виконання умов вказаного договору, адвокатом було здійснено:

- направлення адвокатського запиту про отримання у приватного виконавця Савенка Ю.О. оспорюваного виконавчого напису та документів на підставі яких його вчинено;

- ознайомлення з виконавчим написом та документами на підставі яких його вчинено;

- підготовка для подачі до Зарічного районного суду м. Суми позовної заяви про визнання таким, що не підлягає виконанню оспорюваного виконавчого напису,

- підготовка для подачі до Зарічного районного суду м. Суми заяви про забезпечення позову.

У даному описі вказано, що адвокатом планується підготовка та подання відповіді на відзив, інших процесуальних документів, за необхідності, а також представництво Клієнта у Зарічному районному суді м. Суми шляхом участі у судових за її позовом про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису № 203768 від 22 червня 2021 року. Гонорар адвоката, згідно умов договору складає 5000, 00 грн. (а.с.19).

Відповідно до квитанції № 83 ФОП ОСОБА_2 отримано від ОСОБА_1 5000,00 грн. (а.с.20).

З урахуванням виконаної адвокатом роботи, оскільки гонорар адвоката Цюпки О.В. включає оплату участі представника позивача в судовому засіданні, але адвокат безпосередньо участі в судовому засіданні не приймав, то суд вважає за необхідне зменшити витрати позивачки на правову допомогу та стягнути з відповідача такі в розмірі 4000 грн.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 264-266 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Кивїського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, зареєстрованого в реєстрі за № 203768 від 22 червня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» 54270 грн. 93 коп.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1362 грн. 00 коп., а також витрати, пов`язані з оплатою правничої допомоги, в розмірі 4000 грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б, код ЄДРПОУ 36799749.

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, місцезнаходження : 10001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5.

Повне судове рішення виготовлене 02 лютого 2022 року.

Суддя А.П.Сидоренко