Рішення № 102916339, 02.02.2022, Тетіївський районний суд Київської області

02.02.2022 Провадження по справі № 2/940/85/22

Справа № 940/1436/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02 лютого 2022 року Тетіївський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді : Косович Т.П.

при секретарі: Козуб І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Чучков Михайло Олександрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати таким що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 25.09.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., зареєстрований в реєстрі за № 16899, про стягнення з нього на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованості за кредитним договором № 619-302 від 24.10.2003 року, укладеним між ним та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та стягнути судові витрати по справі, посилаючись на те, що даний виконавчий напис є незаконним, оскільки сума заборгованості за кредитним договором не є безспірною, а сам кредитний договір не був нотаріально посвідчений, а отже не є документом, за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

29.12.2021 року до суду надійшла заява від представника відповідача ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» Яворського Р.І. про визнання позовних вимог, в якій останній просить виконавчий напис, вчинений 25.09.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., зареєстрований в реєстрі за № 16899, визнати таким, що не підлягає виконанню, та стягнути з відповідача на користь позивача 50 відсотків сплаченого судового збору відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, витрати на правничу допомогу не визнає (а.с. 55).

Крім того, 29.12.2021 року до суду надійшло клопотання від представника відповідача ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» Яворського Р.І. про зменшення розміру витрат на правничу допомогу з 5000 гривень до 1907 гривень (а.с.53-54).

Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні із копії наданого виконавчого напису встановлено, що 25.09.2020року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 16899, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ«ФІНПРОМ МАРКЕТ», яке є правонаступником ТОВ «Фінансова компанія «Арбімаркет» згідно договору про відступлення права вимоги від 04.08.2020 року, яке є правонаступником ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» згідно договору про відступлення права вимоги № 000123-а від 12.06.2018 року, 5158,31 гривень заборгованості за кредитним договором № 619-302 від 24.10.2003 року, укладеним між ним та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» (а.с. 14).

На підставі заяви стягувача від 14.09.2021 року (а.с.13) за даним виконавчим написом приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Чучковим М.О. 27.10.2021 року відкрито виконавче провадження №67295256 (а.с. 12).

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29червня 1999року№ 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухваленій нею постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц із подібних правовідносин, а також у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року по справі № 200/16871/17-ц.

Відповідно до ч.1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, позивач як на підставу своїх позовних вимог посилається на те, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису від 25.09.2020 року про стягнення з нього на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованості за кредитним договором № 619-302 від 24.10.2003 року, укладеним між ним та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», не перевірив безспірності суми боргу за даним кредитним договром, а сам кредитний договір № 619-302 від 24.10.2003 року не був нотаріально посвідчений, а отже він не може бути документом, за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Проте доказів на підтвердження своїх доводів позивач суду не надав.

Ухвалою судді Тетіївського районного суду Київської області від 25.11.2021 року за клопотанням позивача у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича було витребувано копію нотаріальної справи і копії всіх матеріалів, що стали підставою для вчинення виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за № 16899 від 25.09.2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованості на суму 5208,31 гривень, проте витребовувані матеріали до суду надані не були, приватний нотаріус Остапенко Є.М. за адресою місця роботи відсутній.

Проте відповідно до ч. 1 с. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Як встановлено в судовому засіданні, представник відповідача ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» Яворський Р.І. заявою від 15.12.2021 року, яка отримана судом 29.12.2021 року, визнав позовні вимоги про визнання таким що не підлягає виконанню виконавчого напису, вчиненого 25.09.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., зареєстрованого в реєстрі за № 16899, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованості за кредитним договором № 619-302 від 24.10.2003 року, укладеним між ним та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», при цьому суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності таких обставин або добровільності їх визнання, а тому приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. При цьому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог , інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач поніс судові витрати у вигляді витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 908 грн. та за подання заяви про забезпечення позову в сумі 454 грн. як передбачено ЗУ «Про судовий збір», що підтверджується відповідними квитанціями № 34984 та № 34940 від 16.11.2021 року (а.с. 30, 31).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у вигляді сплаченого судового збору у відповідності до ст. 141 ЦПК України, ч. 1 ст. 142 ЦПК України, та враховуючи те, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку щодо повернення позивачу з державного бюджету суми сплаченого судового збору в розмірі 681 грн. (50% від загального розміру судового збору), а також щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору в розмірі 681 грн. (50% від загального розміру судового збору).

Крім того, згідно із ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, які відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому, розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним (постанова КЦС ВС від 12.05.2021 у справі № 235/4969/19).

Як встановлено в судовому засіданні, позивач поніс судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 гривень (п. 2.1 договору про надання юридичних послуг від 15.11.2021 року - а.с. 24-25, копія квитанції АТ «Альфа-банк» від 15.11.2021 року - а.с. 20), а тому дані витрати суд у відповідності ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача.

В задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу з 5000 гривень до 1907 гривень в зв`язку з їх не співмірністю у порівнянні з обсягом виконаних робіт, складністю справи та ринковими цінами на адвокатські послуги, суд відмовляє з огляду на таке.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2020 року у справі № 143/173/19 (провадження № 61-16088св19) зроблено висновок, що: «згідно з частинами п`ятою, шостою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами».

Проте, ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» у клопотанні про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, заявлених ОСОБА_1 , з 5000 гривень до 1907 гривень, не обґрунтував відповідними доказами їх невідповідності критерію співмірності, пропорційності та розумності. Суд вважає, що доводи ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» у даному випадку базуються виключно на його суб`єктивній думці про обсяг та складність наданих адвокатом послуг.

Враховуючи вищевикладене та керуючись Законом України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, ст.ст. 82, 137, 141, 142, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Чучков Михайло Олександрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 25.09.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі за № 16899, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 43311346, заборгованості за кредитним договором № 619-302 від 24.10.2003 року, укладеним між ним та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 43311346, юридична адреса: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9А, офіс 204, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 681 (шістсот вісімдесят одна) гривня та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованому в АДРЕСА_1 , з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору загальною сумою 681 (шістсот вісімдесят одна) гривня, а саме 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні сплаченого відповідно квитанції про сплату АТ «Ощадбанк» № 34940 від 16.11.2021 року, та 227 (двісті двадцять сім) гривень сплаченого відповідно квитанції про сплату АТ «Ощадбанк» № 34984 від 16.11.2021 року.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Т.П.Косович