Ухвала суду № 102915936, 21.01.2022, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/8282/21

Провадження № 1-кс/487/299/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2022 року м. Миколаїв

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва Карташева Т.А., за участю секретаря Шоломона О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду Заводського району м. Миколаєва скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області Соловей О.А. від 30.12.2021 про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні №12021152030001461,-

ВСТАНОВИВ:

До Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла скарга ОСОБА_1 на постанову слідчого Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області Соловей О.А. від 30.12.2021 про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні №12021152030001461, в якій останній просив скасувати рішення слідчого від 30.12.2021, зобов`язати слідчого вчинити певні дії згідно ст. 220 КПК України в строк не більше 3 днів з моменту отримання ухвали задовольнити клопотання як за наявності відповідних підстав; виконати всі належні (розшукові), в т.ч. негласні та інші процесуальні дії, здійснити збирання доказів, їх оцінку, повідомити про підозру, скласти обвинувальний акт і подати прокурору на затвердження та передачу в суд.

В обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначив, що 30.12.2021 року він отримав офіційний процесуальний документ з вих.№20100/52-21 від 30.12.2021 року - повідомлення про процесуальне рішення слідчого, відмову в задоволенні клопотання, мотивоване тим, що він не є потерпілим у кримінальному провадженні №12021152030001461. Вважає, що відповідно до ст. 55 КПК України, він є потерпілим у вищевказаному кримінальному провадженні, а слідчий Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області Соловей О.А. умисно склала і видала завідомо неправдивий офіційний документ, до якого внесла завідомо неправдиві відомості, чим перевищила свої службові та процесуальні обов`язки. Слідчий не виконала положення ст. 220 КПК України, не розглянула і не задовольнила клопотання у триденний строк як за наявності відповідних підстав, не виконує сама з власної ініціативи слідчі (розшукові) дії. Вважає, що вказана постанова від 30.12.2021 року підлягає скасуванню, оскільки суперечить вимогам чинного законодавства та обмежує його у процесуальних правах.

До судового засідання ОСОБА_1 не з`явився, суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, вказану скаргу просив задовольнити.

Слідчий Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області Соловей О.А. до судового засідання не з`явилась, про час та місце розгляду скарги повідомлялась вчасно належним чином, причин неявки суду не повідомила.

Неявка слідчого, відповідно до ст. 306 КПК України, не перешкоджає розгляду скарги.

Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.

Судом встановлено, що в провадженні Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області знаходиться кримінальне провадження №1202115203000146 від 22.10.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 355 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 22.10.2021 до Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області надійшла заява від ОСОБА_1 щодо вжиття заходів до ОСОБА_2 , який 18.10.2018 шахрайським шляхом, під приводом продажу неіснуючого об`єкту, заволодів грошовими коштами заявника. Сума матеріального збитку встановлюється.

28.12.2021 ОСОБА_1 звернувся до слідчого з клопотанням вих.№12\ВОП-147, яке отримано слідчим 28.12.2021, де просив вручити пам`ятку про права потерпілого.

30.12.2021 за №20100152-21 ОСОБА_1 слідчим надіслано відповідь, зі змісту якої вбачається, що його клопотання від 28.12.2021, яке надійшло до Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області №6880-2021 розглянуто, та він не є потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.

Також 30.12.2021 за №20105/50-21 слідчим Василенку О.П. надіслано повідомлення, відповідно до змісту якого, клопотання ОСОБА_1 від 28.12.2021, яке надійшло до Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області 29.12.2021, розглянуто та слідчим прийнято постанову від 30.12.2021 про відмову в задоволенні клопотання.

30.12.2021 року слідчим СВ Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області Соловей О.А. прийнято постанову про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, згідно ч. 1 ст. 7 КПК України, серед іншого, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; публічність; диспозитивність; розумність строків, тощо.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

У кримінальному провадженні, за змістом ч. 1 ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню, в тому числі: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ч. 2 ст. 91 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає (ч. 2 ст. 92 КПК України).

Збирання доказів регламентовано ст. 93 КПК України, за змістом якої збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 55 КПК України).

Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого. (ч. 3 ст. 55 КПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 55 КПК України, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у ч. 1 ст. 55 КПК України, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

Відповідно до ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.

Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй.

Згідно з ч. 1 ст. 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду.

Рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне (ч. 3 ст. 110 КПК України).

Частиною 5 ст. 110 КПК України визначено, що постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з:1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.

Дослідивши зміст оскаржуваної постанови, встановлено, що в ній міститься посилання про надходження 30.12.2021 до слідчого відділу звернення ОСОБА_1 щодо процесуальних дій. Які саме процесуальні дії у клопотанні просив провести ОСОБА_1 , з оскаржуваної постанови неможливо встановити, зміст клопотання ОСОБА_1 в ній не викладений, а за такого, не зрозуміло, у задоволенні якого ж клопотання ОСОБА_1 слідчим було відмовлено. Не містить цих відомостей і резолютивна частина постанови слідчого. Тобто, неможливо встановити, у задоволенні якого клопотання було відмовлено ОСОБА_1 : чи у визнанні потерпілим, чи у проведенні слідчих (розшукових) дій.

В постанові є лише загальне посилання на ст.56 КПК України та ст. 31 Конституції України.

Таким чином, оскаржувана постанова слідчого не містить відомостей про зміст обставин, які розглядались слідчим, є немотивованою, а тому, підлягає скасуванню, а скарга ОСОБА_1 про скасування рішення слідчого від 30.12.2021 - задоволенню.

Щодо вимог скарги про зобов`язання слідчого вчинити певні дії згідно ст. 220 КПК України в строк не більше трьох днів з моменту отримання ухвали і задовольнити клопотання як за наявності відповідних підстав, то вони не підлягають задоволенню, оскільки у скарзі не зазначено, яке саме клопотання, що отримано слідчим, не було розглянуто. Клопотання від 28.12.2021 було розглянуто слідчим і прийнято постанову про відмову в його задоволенні.

Вимоги скарги про зобов`язання слідчого виконати всі належні слідчі (розшукові), в т.ч. негласні та інші процесуальні дії, здійснити збирання доказів, їх оцінку, повідомити про підозру, скласти обвинувальний акт і подати прокурору на затвердження та передачу в суд, також не підлягають задоволенню, вони не ґрунтуються на положеннях ст. 303 КПК України. Вказані питання вирішуються не слідчим суддею, а слідчим, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, який є самостійним у своїй процесуальній діяльності, у спосіб, визначений КПК України.

Керуючись ст.ст. 303-307, 309 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову слідчого слідчого відділу Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області Соловей Олени Андріївни від 30.12.2021 про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесенному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021150030001461 від 22.10.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст.355 КК україни.

В задоволенні інших вимог скарги відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Т.А. Карташева