Рішення № 102914794, 01.02.2022, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/12378/21

2-а/357/18/22

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01 лютого 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу ТОП БПП в м. Біла Церква УПП в Київській області ДПП молодшого лейтенанта поліції Грегуль Андрія Андрійовича, Департаменту патрульної поліції про визнаня протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2021 року адвокат Босенко О.Г., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до лейтенанта поліції Грегуль Андрія Андрійовича, Департаменту патрульної поліції про визнаня протиправною та скасування постанови, мотивуючи тим, що 30.05.2021 року поліцейським взводу ТОР БПП в м. Біла Церква УПП у Київській області ДПП молодшим лейтенантом поліції Грегулем А.А. була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ДП18 №796474. якою ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона 30.05.2021 року о 21 год 13 хв, керуючи транспортним засобом KIA SOUL, номерний знак НОМЕР_1 , в м. Біла Церква по вул. Леваневського, 83а керувала автомобілем KIA SOUL, д.н.з. НОМЕР_1 без права керування транспортним засобом, а саме була позбавлена права керування Білоцерківським міськрайонним судом Київської області від 16.03.2021 року, чим порушила п.2.1а ПДР України та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 400 грн.

Вважає вказану постанову незаконною, протиправною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Диспозиція ч. 4 ст. 126 КУпАП передбачає наступний склад адміністративного правопорушення: керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами. Тобто, для правомірного притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.4 вказаної статті обов`язковою умовою є наявність постанови суду, яка набрала законної сили, про позбавлення особи права на керування транспортними засобами.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.05.2021 року, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестиста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

02.06.2021 року ним, адвокатом Босенком Ю.Г. була подана апеляційна скарга на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.05.2021 року (копія апеляційної скарги з відміткою про прийняття додається).

Розгляд даної скарги в суді апеляційної інстанції був призначений на 19.10.2021 року та перенесений 05.11.2021 року, тобто станом навіть на сьогоднішній день постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.05.2021 року так і не набрала законної сили.

Відповідно до ч.1,2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу

Відповідно до ст. 291 КУпАП постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 30.05.2021 року була притягнута до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП в період апеляційного оскарження постанови Білоцерківського міськрайонного суду від 13.05. 2021 року, а відтак відсутність рішення суду, яке набрало законної сили про позбавлення особи права керування транспортним засобом, виключає наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП.

Відповідно до ч.2 ст.286 КАСУ позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). воназвернулася щоб дізнатися підстави для блокування її банківської картки.

З огляду на це, просить строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення вважати пропущеним з поважної причини.

Просила суд поновити строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 30.05.2021 року серія ДП18 №796474, визнати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 30.05.2021 року серія ДП18 №796474, винесену поліцейським взводу ТОР БПП в м. Біла Церква УПП у Київській області ДПП молодшим лейтенантом поліції Грегулем А.А. протиправною та скасувати її, закрити провадження по адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.4 ст.126 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення та стягнути з Департаменту патрульної поліції сплачений ОСОБА_1 судовий збір ( а. с. 1-2 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судовоїсправи міжсуддями від 23.10.2021 року (а. с. 18 ) головуючим суддею визначено Орєхова О.І.та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою судді від 27.10.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до поліцейського взводу ТОП БПП в м. Біла Церква УПП в Київській області ДПП молодшого лейтенанта поліції Грегуль Андрія Андрійовича, Департаменту патрульної поліції про визнаня протиправною та скасування постанови було залишено без руху ( а. с. 23-26 ).

Ухвалою судді від 12.11.2021 року відкрито провадження у даній справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 22.11.2021 року ( а. с. 32-33 ).

07 грудня 2021 року за вх. № 57576 судом отримано відзив на позовну заяву, в якому просили у позові відмовити в повному обсязі, посилаючись на наступне.

Позивач дійсно постановою Білоцерківського міськрайонного суду був позбавлений права керування транспортним засобом, проте ним нібито подано апеляційну скаргу а отже рішення суду не набрало законної сили;

Вважають, що викладені твердження позивача є недостовірними, а позовні вимоги безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.

Так, відповідно до винесеної відповідачем Постанови, 30.05.2021 р. о 21 год 13 хв. водій ОСОБА_1 , керувала транспортним засобом «КІА SOUL», з номерним знаком « НОМЕР_1 », за адресою: місто Біла Церква вул. Леваневського, 83А, будучи позбавленою права керування, чим порушила вимоги п. 2.1.а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), за що адміністративна відповідальність передбачена ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП - керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, -тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Керуючись п. 3 ст. 35 Закону України про «Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо є інформація про те що водій може бути причетним до порушення правил дорожнього руху.

Слід зауважити, що під час перевірки особи водія ОСОБА_1 яка рухалась на ТЗ «КІА SOUL» в системі «АРМОР» було встановлено відповідачем, що позивач позбавлений права керування транспортним засобом на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 13.05.2021 у справі № 357/2970/21. Зокрема, шляхом перевірки інформації в системі «Єдиний Реєстр Судових Рішень» - було встановлено, що позивача дійсно позбавлено права керування та на момент перевірки таке рішення набрало законної сили та зазначене в реєстрі як рішення що перебуває на виконанні, також на момент зупинки та перевірки в «Єдиному Реєстрі Судових Рішень» жодних записів стосовно апеляції на вищевказане рішення не має, отже поліцейські керувались належними доказами які є по суті справи, та оцінивши всі докази в поліцейських не виникло ніяких сумнівів що позивач винна в адміністративному правопорушенні яка передбачена ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Окремо, зазначають, що позивач дійсно посилався на момент розгляду справи на ту обставину, що ним нібито подано апеляційну скаргу на вище вказане рішення, проте жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своїх слів позивач не надав ні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ні в якості доказу разом з позовною заявою, а отже таке твердження є виключно припущенням та не може бути прийнято судом до уваги.

Зауважують, що притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною першою статті 126 КУпАП за одне правопорушення з числа вчинених, є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання вимог інших правил дорожнього руху не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Отже, позбавлення права керування транспортним засобом водія виключає таке його право. З цього слідує, що сам факт керування який підтверджений доданим відеозаписом та визнанням такого у своєму позові позивачем - є самостійним імперативним складом адміністративного правопорушення.

Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення ПДР, зокрема правопорушення передбачені ч. 4 ст. 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Справу про адміністративне правопорушення стосовно порушення позивачем 30.05.2021 вимог п. 2.1.а) ПДР, що виразилось у керуванні транспортним засобом будучи позбавленим такого права, було розглянуто відповідачем на місці вчинення адміністративного правопорушення. Перед початком розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем було роз`яснено позивачу його права передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Розпочавши розгляд справи про адміністративне правопорушення, відповідач назвав свою посаду, спеціальне звання та прізвище, та пояснив позивачу підставу зупинки, а також, що він уповноважений на розгляд справ про адміністративні правопорушення передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП. Поряд з тим у відповідності ст. 279 КУпАП повідомив позивача про початок розгляду справи назвав свою посаду час та місце розгляду справи та повідомив його про обов`язок пред`явити документи передбачені п.2.1 ПДР для встановлення особи, враховуючи те, що розглядається справа про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши значність вчиненого правопорушення, заслухавши пояснення позивача в яких він відмовився виконувати законну вимогу, відповідач, керуючись законом та правосвідомістю, постановив визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, та накласти на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн. 00 коп., що в межах санкції даної статті. Після чого за відсутності позивача яка належно була повідомлена про розгляд справи та виявила небажання приймати участь в розгляді такої було винесено Постанову,

Взявши до уваги викладене вище, відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а Постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП та Інструкцією, отже позов не підлягає задоволенню. А отже сама незгода позивача з вчиненням правопорушення не є підставою звільнення від адміністративної відповідальності ( а. с. 44-48 ).

Ухвалою суду від 16 грудня 2021 року позовна заява за позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу ТОП БПП в м. Біла Церква УПП в Київській області ДПП молодшого лейтенанта поліції Грегуль Андрія Андрійовича, Департаменту патрульної поліції про визнаня протиправною та скасування постанови була залишена без руху ( а. с. 62-66 ).

29 грудня 2021 року за вх. № 61226 судом отримано на виконання ухвали суду клопотання про поновлення сторку для звернення до суду ( а. с. 69, 70-71 ).

Розгляд справи було призначено на 01.02.2022 року ( а. с. 75 ).

В судове засідання позивач та її представник не з`явилися, 22.11.2021 року за вх. № 54613 судом отримано заяву, в якій адвокат позивача Босенко Ю.І. просив розглядати справу у його відсутність та відсутність ОСОБА_1 . Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі ( а. с. 36, 37 ).

Відповідачі поліцейський взводу ТОП БПП в м. Біла Церква УПП в Київській області ДПП молодший лейтенант поліції Грегуль Андрій Андрійович та Департамент патрульної поліції в судове засідання не з» явилися.

Відповідач поліцейський взводу ТОП БПП в м. Біла Церква УПП в Київській області ДПП молодший лейтенант поліції Грегуль Андрій Андрійович був належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення про вручення.

Відповідач Департамент патрульної поліції в судове засідання свого представника не направив, 16.12.2021 рку за вх. № 59191 судом отримано заяву від представника відповідача Сороки К.В., який діє на підставі довіреності ( а. с. 60 ), в якій просив проводити розгляд справи без участі відповідача та його представника та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, суд вважає можливим розглянути дану адміністративну справу у їх відсутність з урахуванням позиції викладеної у відзиві на адміністаривний позов позивача.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Враховуючи викладене, положення ст. 286 КАС України, ст. 289 КУпАП, суд приходить до висновку, що позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом 23.10.2021 р., що підтверджується штампом суду (а.с. 1), щодо оскарження постанови від 30.05.2021 р., порушив передбачений 10-денний строк для захисту своїх прав в судовому порядку, однак, оскільки оскаржувану постанову отримав лише 15.10.2021 року, що підтверджується матеріалами справи, та позивач просить поновити пропущений строк, суд вважає, що такий строк повинен бути поновлений з урахуванням вищевстановленого.

Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що 30 травня 2021 року позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП за те, що 30.05.2021 р. о 21 год 13 хв. водій ОСОБА_1 , керувала транспортним засобом «КІА SOUL», з номерним знаком « НОМЕР_1 », за адресою: місто Біла Церква вул. Леваневського, 83А, будучи позбавленою права керування, чим порушила вимоги п. 2.1.а) Правил дорожнього руху, що не спростовано сторонами по справі та підтверджується відповідною постановою. Поліцейський прийняв по справі рішення про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400 грн. ( а. с. 73 ).

Оскаржувальна постанова про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серія ДП18 № 796474 була винесена 30.05.2021 року поліцейським взводу ТОП БПП в м. Біла Церква УПП в Київській області ДПП молодшим лейтенантом поліції Грегуль Андрієм Андрійовичем.

Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ( ст. 7 КУпАП).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення ПДР, зокрема правопорушення передбачені ч. 3 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач в обгрунтування неправомірності винесеної оскаржуваної постанови посилалася на те, що хоча вона дійсно постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.05.2021 року була позбавлена права керування транспортним засобом, однак на час складання оскаржуваної постанови 30.05.2021 року остання не набрала законної сили оскільки оскаржувалася в апеляційній інстанції.

Так, з матеріалів справи вбачається, що постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.05.2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винноюу вчиненні адміністративного правовпорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафк в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто судовий збір у розмірі 454 грн. ( а. с. 6-7 ).

Згідно наявної відмітки суду, вказана постанова набрала законної сили 24 травня 2021 року ( а. с. 7 на звороті ).

З вказаної постанови суду від 13.05.2021 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Босенко Ю.Г. були присутні в судовому засіданні 13.05.2021 року, надавали свої пояснення, відповідно обізнані про вказану постанову суду та відповідно про строки її оскарження.

02 червня 2021 року адвокат Босенко Ю.Г., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду з апеляційною скаргою, про що свідчить відповідний штамп суду про отримання. Резолюція судді від 04.06.2021 року про направлення справи до Київського апеляційного суду ( а. с. 8-11 ).

Відповідно до ч.1,2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу

Відповідно до ст. 291 КУпАП постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.

Отже, на день винесення відповідачем оскаржуваної постанови ( 30.05.2021 року ), постанова суду від 13.05.2021 року, якою ОСОБА_1 позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік набрала законної сили ( 24.05.2021 року ).

Апеляційна скарга була подана значно пізніше, тобто після набрання законної сили постанови суду першої інстанції ( 02.06.2021 року ).

Тому, посилання представника позивача на те, що на час складання оскаржуваної постанови 30.05.2021 року, постанова суду першої інстанції від 13.05.2021 року не набрала законної сили оскільки оскаржувалася в апеляційній інстанції є безпідставними та необгрунтованими, так як зазначено вище, представник позивача з апеляційною скаргою звернувся лише 02.06.2021 року, тобто пізніше ніж коли складалася оскаржувана постанова.

Оскільки, як встановлено в судовому засіданні відповідачем під час перевірки особи водія ОСОБА_1 яка рухалась на ТЗ «КІА SOUL» в системі «АРМОР» було встановлено, що позивач ОСОБА_1 позбавлена права керування транспортним засобом на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 13.05.2021 року у справі № 357/2970/21, яке набрало законної сили, відповідачем правомірно було винесено оскаржувану постанову 30.05.2021 року відносно позивача ОСОБА_1 .

Також, судом враховано правомірність винесення оскаржуваної постанови і посилання відповдіача у відзиві, що шляхом перевірки останнім інформації в системі «Єдиний Реєстр Судових Рішень» було встановлено, що позивача дійсно позбавлено права керування та на момент перевірки таке рішення набрало законної сили та зазначене в реєстрі як рішення що перебуває на виконанні, в «Єдиному Реєстрі Судових Рішень» жодних записів стосовно апеляції на вищевказане рішення не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Тому, посилання представника позивача, що на час винесення оскаржуваної постанови ( 30.05.2021 року ), постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.05.2021 року не набрала законної сили не заслуговують на увагу з урахуванням вищенаведеного.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оцінивши наведені позивачем доводи на підтвердження заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування постанови про адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення позивачем надано не було. Підтвердження наявності обставин, що виключають адміністративну відповідальність належними і допустимими доказами доведено не було.

Аналіз зазначених норм права та встановлені в судовому засіданні обставини, дають суду підстави для висновку про правомірність винесеної відповідачем постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, а тому її необхідно залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

З урахуванням положень статті 139 КАС України, а також беручи до уваги те, що позовну заяву позивача залишено без задоволення, витрати позивача пов`язані зі сплатою судового збору слід залишити без відшкодування.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 55 Конституції України, ст. 2, 5, 6-10, 14, 20 77, 90, 122, 139, 159, 205, 229, 241-246, 255, 268, 286, 295 КАС України, ст. ст. 7, 9, 247, 251, 252, 287-289, 291-294 КУпАП, Законом України «Про Національну поліцію», суд, -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського взводу ТОП БПП в м. Біла Церква УПП в Київській області ДПП молодшого лейтенанта поліції Грегуль Андрія Андрійовича, Департаменту патрульної поліції про визнаня протиправною та скасування постанови, - залишити без задоволення.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

Відповідач: Поліцейський взводу ТОП БПП в м. Біла Церква УПП в Київській області ДПП молодший лейтенант поліції Грегуль Андрій Андрійович ( адреса місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сухоярська, буд. 18-а );

Відповідач: Департамент патрульної поліції ( адреса місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ: 40108646 ).

Повний текст судового рішення складено 01 лютого 2022 року.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов