Рішення № 102914789, 02.02.2022, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/14193/21

2-а/357/10/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючий - суддя Бондаренко О.В., при секретарі - Вангородській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської державної адміністрації в особі головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Дніпровського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської державної адміністрації Смалянова Вадима Сергійовича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

19.11.2021 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, шляхом направлення засобами поштового зв`язку, який зареєстрований судом 26.11.2021, мотивуючи тим, що 18 жовтня 2021 року о 10 год. 40 хв. він припаркував свій автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORTER, днз. НОМЕР_1 , по вул. Софіївська в м. Київ, відповідно до вимог п.15.1 ПДР України. Після чого вийшов із автомобіля та пішов по особистих справах. Повернувшись до автомобіля, представником інспекції з паркування йому було надано повідомлення про притягнення його до адміністративної відповідальності до постанови серія 1КІ №0000640808. Працівник інспекції одразу повідомив, що на нього вже складено постанову про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу 700 грн. (без зазначення кількості неоподаткованих мінімумів доходів громадян). За словами працівника інспекції з паркування він начебто залишив свій транспортний засіб на майданчику для платного паркування без оплати паркування. Згідно абз. 6, п.п.1, п. 17.11 Правил благоустрою міста Києва прийнятих та затверджених рішенням Київської міської ради IV скликання від 25 грудня 2008 року N 1051/1051 (із змінами та доповненнями) правом безкоштовного паркування користуються, зокрема, особи, що мають статус учасника бойових дій. Однак його доводи про те, що він є учасником бойових дій та має законне право на безкоштовне паркування, працівником інспекції з паркування до уваги взяті не були. Відповідач у його відсутності склав постанову, розгляд справи фактично не проводився, працівник інспекції з паркування відмовився прийняти до уваги його доводи та вручив повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серія 1КІ №0000640808, а на його вимогу надати копію чи примірник постанови відповідач відмовився та повідомив, що наданого повідомлення достатньо, копія постанови надійде пізніше до власника транспортного засобу зазначеного в постанові. Він вважає винесену постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності незаконною та необґрунтованою, оскільки, він, ОСОБА_1 , на законних підставах здійснив зупинку у визначеному місці для паркування, із дотриманням ПДР України, та мав право на безкоштовне паркування, згідно наданого йому статусу учасника бойових дій відповідно до «посвідчення учасника бойових дій від 18 червня 2015 року серія НОМЕР_2 ». Факт порушення ним будь - яких вимог розділу «XVII. Правила паркування транспортних засобів у м. Києві» рішення Київської міської ради П сесія IV скликання від 25.08.2008 року №1051/1051 (із змінами та доповненнями) також ні чим не зафіксований. Працівник інспекції з паркування, жодним чином не обґрунтовуючи своє рішення та не пред`явивши на вимогу документів, які б підтверджували його повноваження та те, що даний майданчик відноситься до місць платного паркування, у відповідності до п.17.3 і рішення Київської міської ради II сесія IV скликання від 25.08.2008 року №1051/1051 (із змінами та доповненнями) у відповідності до яких, він має права притягати водія до адміністративної відповідальності без доказів та без з`ясування всіх обставин справи, притягнув його до відповідальності. Також, оскаржувана постанова була складена працівником інспекції з паркування без його присутності та своєчасно надана не була. У зв`язку з вищевикладеним, просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення стягнення у справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки серії 1КІ№0000640808 від 18.10.2021 про притягнення його до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене ч. 1 ст. 152-1 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 700 грн.

02.12.2021 судом поновлено позивачу строк звернення до суду, прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Також, витребувано у відповідача Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської державної адміністрації належним чином завірені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 , передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, за результатами якої винесено постанову серії 1К1 №0000640808 від 18.10.2021, в тому числі матеріали відео та фото фіксації.

Позивач - ОСОБА_1 та представник позивача, адвокат Несвітайло Олексій Миколайович, у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача, за довіреністю у справі - Куліковський Володимир Володимирович, в судове засідання не з`вився, про дату, час та місце засідання повідомлений належним чином, 21.12.2021 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав. На позивача накладено адміністративне стягнення відповідно до ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, за неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування. Відповідно до примітки до ст. 152-1 КУпАП під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика). Суб`єктом правопорушення в цій статті, в разі фіксації зазначеного правопорушення в режимі фотозйомки, є відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. Зі змісту матеріалів фотофіксації вбачається, що транспортний засіб VOLKSWAGEN TRANSPORTER, номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстровано за позивачем, розміщено на майданчику для платного паркування А1204 за адресою: вул. Софіївська (вздовж вулиці з обох сторін) в м. Києві. Разом з тим, транспортний засіб позивача розміщено не в межах зарезервованих спеціальних місцях паркування, а тому вимоги підпункту 17.11.3, які регламентують порядок реалізації права на безоплатне паркування, позивачем не були дотримані. Також, як вбачається з матеріалів фотофіксації, позивачем у порушення вимог пункту 26 Правил паркування транспортних засобів не було розміщено під лобовим склом транспортного засобу документ про оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування. Враховуючи те, що матеріали фотофіксації містять інформацію про обставини події та підтверджують скоєння позивачем адміністративного правопорушення, встановивши відповідальну особу, а саме позивача, за яким зареєстровано транспортний засіб VOLKSWAGEN TRANSPORTER, днз НОМЕР_1 , головним інспектором з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Смаляним В.Є. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 18.10.2021 серія 1КІ № 0000640808 за порушення вимог ч. 1 ст. 152-1КУпАП. Доказів неправомірної поведінки головного інспектора з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Смаляним В.Є не надано, а приймаючи оскаржувану постанову, інспектор з паркування реалізовував свої повноваження по забезпеченню безпеки дорожнього руху. Враховуючи викладене, головним інспектором повністю дотримані норми чинного законодавства України при винесені постанови про накладення адміністративного стягнення від 18.10.2021 серія 1КІ № 0000640808, в свою чергу позивачем не доведено відсутність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 152-1 КУпАП та відповідно не спростовано правомірність дій інспектора з паркування при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення від 18.10.2021 серія 1КІ № 0000640808. Тому, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що 18.10.2021 головним інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Дніпровського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської державної адміністрації Смаляновим Вадимом Сергійовичем, відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису), серії 1КІ № 0000640808(а.с. 9), відповідно до якої 18.10.2021 о 10 год. 48 хв. гр. ОСОБА_1 залишив транспортний засіб VOLKSWAGEN TRANSPORTER, державний номерний знак НОМЕР_1 , на майданчику для платного паркування без оплати паркування по вул. Софіївська (вздовж вулиці з обох сторін) в м. Києві та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 152-1 КУпАП. Вказаною постановою позивача піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 700,00 грн.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2015 від 26 травня 2015 року наданого за поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Основного Закону України).

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Позивач в обґрунтування позову вказує на те, що оскаржувана постанова була складена працівником інспекції з паркування без його присутності та своєчасно надана не була, розгляд справи фактично не проводився, а працівник інспекції з паркування просто вручив повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серія 1КІ №0000640808.

Так, розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 152-1 КУпАП належить до компетенції інспекторів з паркування, у відповідності до абзацу 3 ст. 219 КУпАП (від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1, 3 і 7 ст. 122, частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування).

Відповідно до положення ч. 1 ст. 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе, зокрема, відповідальна особа - фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб.

Відповідно до абзацу 3, 4 статті 279-1 КУпАП якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі.

Також, відповідно до абзацу 5 статті 279-1 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Суд критично оцінює зазначені твердження позивача, оскільки інспектор з паркування, як особа уповноважена на розгляд справи, мав право виносити постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), без участі позивача ОСОБА_1 .

Однак, суд враховує той факт, що вручаючи особисто ОСОБА_1 повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності мав технічну можливість все таки встановити відповідальну особу за вчинення порушення правил паркування транспортних засобів та вручити позивачу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) серії 1КІ №0000640808, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам та виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України (п. 1.1. ПДР)

Пунктом 1.3 ПДР України визначено, що саме учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 152-1 КУпАП порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.

Суб`єктом правопорушення, передбаченого частинами першою, другою та восьмою цієї статті, є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення (момент паркування), а в разі фіксації зазначеного правопорушення в режимі фотозйомки (відеозапису) - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладання адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису).

Також, положення частини першої цієї статті не застосовується у випадках, визначених частинами шостою та сьомою статті 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо місць для безоплатного паркування, а також до осіб, які відповідно до закону звільняються від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів (примітка ст. 152-1 КУпАП).

Пунктом 17.3.1.Правил благоустрою міста Києва прийнятих та затверджених рішенням Київської міської ради IV скликання від 25.12.2008 №1051/1051 (із змінами та доповненнями) (далі - Правила) визначено, що платні місця для паркування транспортних засобів (майданчики для платного паркування) призначені для тимчасової стоянки транспортного засобу зі стягненням плати за паркування у відведених або спеціально обладнаних місцях без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місця для паркування транспортних засобів необхідним обладнанням. Організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.

Згідно п. 17.3.4. Правил перелік майданчиків для платного паркування транспортних засобів доводиться до відома учасників дорожнього руху через місцеві засоби масової інформації, а конкретні місця для паркування автотранспортних засобів позначаються шляхом встановлення дорожніх знаків і нанесення дорожньої розмітки згідно з Правилами дорожнього руху та визначаються розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Також, згідно ч. 5, п.п. 17.11.1 п. 17.11 Правил правом безкоштовного паркування користуються, зокрема, особи, що мають статус учасника бойових дій і прирівняних до них, а також члени сімей загиблих (померлих) осіб (виключивши звідти: "що мали статус учасника бойових дій"), які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів..

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 від 18.06.2015 року (а.с. 13).

Таким чином, позивач є особою, яка керувала вищевказаним транспортним засобом, згідно вищевказаних вимог законодавства, має пільги при користуванні місцями (майданчиками) для платного паркування та звільнений від обов`язку оплачувати паркування транспортних засобів, оскільки наділений правом безкоштовного паркування транспортного засобу.

Суд критично оцінює доводи відповідача, який зазначає, що зі змісту матеріалів фотофіксації вбачається, що транспортний засіб VOLKSWAGEN TRANSPORTER, днз НОМЕР_1 , який зареєстровано за позивачем, розміщено на майданчику для платного паркування А1204 за адресою: вул. Софіївська (вздовж вулиці з обох сторін) в м. Києві та вказаний транспортний засіб позивача розміщено не в межах зарезервованих спеціальних місцях паркування, а тому вимоги підпункту 17.11.3, які регламентують порядок реалізації права на безоплатне паркування, позивачем не були дотримані.

Так, дійсно згідно п. 17.11.3. Правил благоустрою міста Києва оператор на майданчиках платного паркування автотранспортних засобів та автостоянках повинен забезпечити резервування, спеціальних місць паркування в обсязі 10 відсотків від загальної кількості, але не менше одного місця для паркування автомобілів та інших автотранспортних засобів, які перевозять інвалідів, з їх позначенням відповідними розмітками або іншими інформаційними покажчиками. При облаштуванні спеціальних місць (у разі можливості) передбачати їх резервування на відстані не більш як 50 метрів перед входом до будівлі, а біля житлових будинків - не більш як за 100 метрів.

Та, саме на зарезервованих спеціальних місцях паркування пільгами користуються особи, визначені в ч. 3 п. 17.11.1 цих Правил, а саме ветерани Великої Вітчизняної війни та інших локальних воєн.

Відповідно до примітки ст. 152-1 КУпАП під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика).

Відповідно до примітки ст. 14-2 КУпАП режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.

Однак, оглянувши в судовому засіданні матеріали фотофіксації щодо порушення позивачем правил паркування транспортних засобів (а.с. 42-46) судом встановлено, що такі матеріали не містять інформації про обставини події та не підтверджують скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, виходячи з наступного.

З матеріалів фотофіксації вбачається, що на тротуарі встановлено знак 5.43 разом з табличкою 7.14 «Платні послуги» та 7.6.1 (майданчики або зони стоянки транспортних засобів, на яких беруть плату за паркування) (п. 7 розділу ПДР). Також, зазначено вартість паркування за одну годину - 35 грн.

Згідно п. 17.4.1. Правил благоустрою міста Києва система платного паркування транспортних засобів включає, зокрема, місця для платного паркування транспортних засобів з дорожніми знаками, дорожньою розміткою.

Головним інспектором з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Смаляним В.Є., який реалізовував свої повноваження по забезпеченню безпеки дорожнього руху, 18.10.2021 було зафіксовано припаркований транспортний засібVOLKSWAGEN TRANSPORTER, днз НОМЕР_1 , на вулиці біля тротуару, однак, уповноваженою посадовою особою при фіксуванні порушення правил паркування не зафіксовано часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів, дорожніх знаків, які визначають майданчики або зони стоянки транспортних засобів, на яких беруть плату за паркування, а також інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.

Отже, головним інспектором недотримані норми чинного законодавства України при винесені постанови про накладення адміністративного стягнення від 18.10.2021 серія 1КІ № 0000640808, в свою чергу позивачем доведено відсутність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 152-1 КУпАП.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.

В разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені статтею 251 КУпАП), які у відповідності до статті 252 цього Кодексу повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів в подальшому виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові.

Факт порушення ПДР має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами. Зазначена позиція узгоджується з постановою Верховного Суду від 15.03.2019 у справі №686/11314/17).

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі№560/751/17).

Відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.05.2020, №240/12/17).

Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем, саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року (справа №338/1/17).

Отже, обґрунтованими є доводи позивача, щодо порушення його прав при накладенні адміністративного стягнення.

Крім того, відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами: 1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину; 2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані; 3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї; 4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію; 5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята без всебічного, повного і об`єктивного дослідження усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому суд, відповідно до п. 3 ст. 293 КУпАП, ст. 286 КАС, скасовує вказану постанову і закриває провадження у справі.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 139, 205, 241, 242, 244, 246, 255, 268-272, 286, 297 КАС України, ст. 7, 33, ч. 1 ст.126, 245, 251, 252, 256, 258, 276, 280, 283, 288, 289, 293 КУпАП, суд -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської державної адміністрації в особі головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Дніпровського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської державної адміністрації Смалянова Вадима Сергійовича (код ЄДРПОУ: 37405284, місцезнаходження: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису), серії 1КІ № 0000640808 від 18.10.2021, якою ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 700,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 02.02.2022.

СуддяО. В. Бондаренко