Рішення № 10290754, 17.06.2010, Роздільнянський районний суд Одеської області

Справа №2-115/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2010 року Роздільнянський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Ільяшук А.В.,

При секретарі Войнікової Л.Ф.,

За участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Дехтяренко В.В.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Підприємства комунальної власності територіальної громади "Роздільнатеплокомуненерго" - про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

20.03.2009 року позивач звернувся з вказаним позовом до відповідача та просив суд стягнути з відповідача на свою користь 3959,17 гривен заборгованості по заробітній платі, середній заробіток за період з 27.11.08 р по день фактичного розрахунку - 4902 грн. в місяць та моральної шкоди в сумі 3000 гривен. Свої позовні вимоги мотивував тим, що він працював в ПКВ "Роздільнатеплокомуненерго" з 27 грудня 2007 року на різних посадах: головного інженера, виконуючого обов'язки директора та директора підприємства. Згідно розпорядження Роздільнянської районної ради №59/08-КР та наказу по підприємству від 27.11.2008 року позивач був звільнений з роботи за власним бажанням. Згідно ст.115 та ст.116 КЗпП України відповідач повинен був виплатити позивачу весь розрахунок при звільненні. На день звільнення з роботи відповідач заборгував позивачу заробітну плату у сумі 3959,17 гривен, яку не виплатив до дня подачі позову. Позивач вважає,що відповідач має виплатити йому, крім цієї суми, ще й середній заробіток за весь час затримки, який складає 4902 грн. на день розрахунку. Крім того, невиплата позивачу розрахунку спричинила йому моральну шкоду, яка виражається в тому,що він не мав можливості матеріально забезпечувати сім'ю, в тому числі трьох неповнолітніх дітей шкільного віку, в зв'язку з недостатнім харчуванням його стан здоров'я значно погіршився, в результаті чого позивачу потрібно пройти курс лікування в санаторії, на що коштів у нього немає. Моральну шкоду позивач оцінив у 3000 гривен. 10.04.2009 року позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 3959,17 гривен заборгованості по заробітній платі на день звільнення з роботи 27.11.2008 року; середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 27.11.2008 року по 31.03.2009 року у розмірі 20276,40 грн.; з 1 квітня нараховувати по 222,80 грн. за кожний наступний день заборгованості до повного розрахунку; стягнути моральну шкоду у розмірі 10000 грн. 09.06.2009 року позивач подав "додаток до позовної заяви", де просив стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку у сумі 22059,38 гривен, та надав свій розрахунок вказаної суми; моральну шкоду збільшив до 20000 гривен, в зв'язку з погіршенням самопочуття. 23.07.2009 року позивач подав уточнення до позовної заяви, де збільшив розмір моральної шкоди до 30000 гривен. 20.10.2009 року позивач подав заяву про закриття провадження у справі у частині стягнення на його користь заборгованості по заробітній платі у сумі 3959,17 гривен, оскільки після подачі позову до суду, а саме: 21.04.2009 року, заборгованість по заробітній платі йому виплачена відповідачем. На інших позовних вимогах наполягав. Ухвалою суду від 20.10.2009 року провадження у справі в частині стягнення заборгованості по заробітній платі на день звільнення закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині. У судовому засіданні 23.04.2010 року подав заяву,де уточнив позовні вимоги та просив розглядати уточнену позовну заяву від 23.07.2009 року. Наполягав на стягненні на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 27.11.2008 року по 21.04.2009 року у сумі 22059,38 гривен, а також моральної шкоди у сумі 30000 гривен. Розмір моральної шкоди збільшив з 3000 до 30000 гривен, оскільки у нього погіршився стан здоров'я, в результаті чого він потребує довготривалого лікування та реабілітації. Крім того моральної шкоди завдано членам сім'ї позивача, які постраждали від Чорнобильської катастрофи. Невиплата позивачу своєчасно заробітної плати призвела до погіршення матеріального становища членів його сім'ї. Ознайомившись з запереченнями на позов, ОСОБА_1 вважає, що доводи, викладені в них, зачіпають його честь і гідність, як колишнього керівника підприємства, тому і просить стягнути таку значну суму у відшкодування моральної шкоди.

У судовому засіданні позивач підтримав позов в уточненому вигляді та просив його задовольнити повністю.

Відповідача позов не визнав, вважає,що вини підприємства у невиплаті всіх сум позивачу - немає, оскільки той працював директором ПКВТГ і мав сам собі виплачувати заробітну плату своєчасно. Крім того, пояснив, що за рішенням господарського суду Одеської області з 02.02.2009 року були арештовані рахунки підприємства. Арешт знято лише 25.05.2009 року, а це було об'єктивною причиною не виплати коштів позивачу. Щодо моральної шкоди, то представник підприємства вважає, що позивач спричинив відповідачу ще більшу моральну шкоду, оскільки за його керівництва постійно не виплачувалась заробітна плата робітникам та службовцям, а підприємство фактично доведено до банкрутства. Просив у задоволенні позову відмовити.

Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.1 ст.11 ЦПК - суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторони, дослідивши всі докази по справі у їх сукупності, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено наступне. 27.12.2007 року позивач призначений на посаду головного інженера ПКВ "Роздільнатеплокомуненерго", наказ №74 від 27.12.2007 року. Згідно розпорядження №23/08-КР від 27.03.2008 року ОСОБА_1 був призначений виконуючим обов'язки директора РКП "Роздільнатеплокомуненерго" з 08.04.2008 року на період проведення конкурсу на заміщення вакантної посади, наказ №11 від 08.04.2008 року (а.с.48,49). 27.06.2008 року позивач призначений на посаду директора комунального підприємства "Роздільнатеплокомуненерго" строком на 1 рік, рішення №205-У, наказ №29 від 27.06.2008 року,заробітна плата складала згідно штатного розпису - 3416,27 гривен на місяць (а.с.15,50,51). У 2008 році існувала щомісячна заборгованість по заробітній платі на підприємстві, через фінансові труднощі та неплатежі населення за послуги з теплопостачання (а.с.55). З 27.11.2008 року позивача звільнено із займаної посади за власним бажанням за ст.38 КЗпП України, розпорядження №59/08-КР (а.с.52,53). При звільненні відповідач не провів розрахунок з позивачем, зазначений у ст.116 КЗпП України. Заборгованість по заробітній платі за жовтень 2008 року складає 3959,17 гривен, яка виплачена 21.04.2009 року після подачі позову до суду (а.с.54). Згідно ст.117 КЗпП України середній заробіток за час затримки виплати належних сум при звільненні з 27.11.2008 року по 21 квітня 2009 року (включно) складає 18915 гривен. Розрахунок зроблено з таких сум: заробітна плата за 2 місяці перед звільненням складає 3416,27 + 4906,09 = 8322,36 гривен. Середня заробітна плата за 1 день складає 8322,36 : 44 = 189,15 гривен. З 27.11.2008 року по 21.04.2009 року кількість днів затримки = 100 днів. Сума середнього заробітку, яка підлягає стягненню за затримку розрахунку: 189,15 х 100 = 18915 гривен. При стягненні вказаної суми суд враховує положення Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06 листопада 1992 року №9 та Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці". Оскільки позивач звернувся з позовом 20.03.2009 року, а звільнений він був з 27.11.2008 року, то суд вважає,що він пропустив трьохмісячний строк позовної давності щодо вимоги про стягнення моральної шкоди,згідно ст.233,ст.237-1 КЗпП України. В задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди йому належить відмовити.

Враховуючи викладене, на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні, позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково. Суд не приймає до уваги посилання відповідача про наявність фінансових труднощів, як причину невиплати позивачу належних сум при звільненні, оскільки ці доводи не відповідають чинному трудовому законодавству.

На підставі ст..45 Конституції України, статей 47,116,117,237-1 КЗпП України, керуючись ст..ст.10,11,209,212,214,215,218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ПКВТГ "Роздільнатеплокомуненерго", яке розташоване у м.Роздільна, вул.Свердлова,2,Одеської області, р/р 26005023830001, ЄДРПОУ 31640133 в АКБ "Імексбанк" м.Роздільна, МФО 328384, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку з 27 листопада 2008 року по 21 квітня 2009 року (включно) у сумі 18 915 (вісімнадцять тисяч дев'ятсотсот п'ятнадцять) гривен.

В іншій частині позову ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з відповідача на користь держави ІТЗ розгляду справи у сумі 30 гривен

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Роздільнянський районний суд Одеської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та подачею після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

СУДДЯ: