Ухвала суду № 102905567, 31.01.2022, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/464/22

4-с/357/7/22

Категорія

У Х В А Л А

іменем України

31 січня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа: в.о. начальника Відділу державної виконавчої служби у м. Біла Церква Білоцерківського району Київської області Бібаєва Віта Вікторівна на дії ( бездіяльність ) державного виконавця, -

В С Т А Н О В И В :

В січні 2022 року скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, заінтересована особа: в.о. начальника Відділу державної виконавчої служби у м. Біла Церква Білоцерківського району Київської області Бібаєва Віта Вікторівна на дії ( бездіяльність ) державного виконавця, обґрунтовуючи наступним.

В 2010 році на примусовому виконанні у міському відділі державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області перебувало виконавче провадження № 41175 по примусовому виконанню виконавчого листа №2-2933 від 13.10.2010 р., де стягувачем був ПАТ «Універсал Банк», а він боржником. В ході цього виконання постановою від 08.12.2010 р. міським відділом ДВС Білоцерківського МРУЮ було накладено арешт на його майно.

Згідно інформаційної довідки за № 284700441 від 15.11.2021 р. з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, 41175, 08.12.2010 р. MB ДВС Білоцерківського МРУЮ 13.10.2010 р. зареєстровано за № 10606370 реєстратором Київська обласна філія державного підприємства «Інформаційний центр» МЮ України обтяження - арешт нерухомого майна.

Через карантинні обмеження з`ясувати безпосередньо в відділі ДВС причину збереження цього арешту він не зміг.

Він звернувся за правничою допомогою, 02.02.2021 р. він отримав в відділі ДВС у м. Біла Церква відповідь за № 114362, датовану 29.11.2021 р. на адвокатський запит.

З тексту цієї відповіді вбачається, що дійсно 06.12.2010 р. до відділу ДВС м. Біла Церква на примусове виконання надійшов виконавчий лист № 2-2933 від 13.10.2010 р., виданий Білоцерківським міськрайонним судом, відносно ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 06/101335 на користь ПАТ «Універсал Банк» боргу у сумі 49 323,88 грн.

08.12.2010 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 23188201 (з накладенням арешту на майно).

18.11.2011 року згідно п. 5 ч. ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на момент прийняття рішення) державним виконавцем винесено постанова про повернення виконавчого документа стягувачу.

04.03.2013 року цей само виконавчий документ знову надійшов до відділу ДВС м. Біла Церква.

06.03.2013 року знову було відкрито виконавче провадження № 36916918. 07.05.2014 р. згідно п.10 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на момент прийняття рішення) державним виконавцем винесено постанова про направлення виконавчого документа за належністю до іншого ДВС.

11.09.2014 року цей само виконавчий документ вже втретє надійшов до відділу ДВС м. Біла Церква.

11.09.2014 року знову було відкрито виконавче провадження № 44735868. 27.10.2014 р. згідно п. 10 ч. 1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на момент прийняття рішення) державним виконавцем винесено постанова про направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу ДВС.

29.05.2015 року цей само виконавчий документ вже четвертий раз надійшов до відділу ДВС м. Біла Церква.

29.05.2015 року знову було відкрито виконавче провадження № 47699453.

30.06.2016 року згідно п. 2 ч. 1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на момент прийняття рішення) державним виконавцем винесено постанова про повернення виконавчого документа стягувачу.

В відповіді не вказано дату, але вказано, що цей же виконавчий документ знову надійшов на примусове виконання.

26.05.2017 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Далі у відповіді виконавчої служби зазначено, що у зв`язку із знищенням архівних справ після закінчення трирічного строку їх зберігання, неможливо встановити чи однозначно ідентифікувати номер виконавчого провадження, при примусовому виконанні якого накладався арешт на майно ОСОБА_1 (зареєстрованого запису про обтяження № 10606370).

Вказано також, що на момент завершення виконавчих проваджень, які перебувають в архіві ДВС, не було правових підстав для припинення арешту майна боржника запис про обтяження № 10606370.

Повідомлено його також про те, що частиною 4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено вичерпний перелік, які передбачають зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. І відповідно до ч. 5 ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження» - у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

В цій же відповіді зазначена і інша інформація, яка не має відношення до арешту його майна в 2010 році.

Обставини накладення арешту на все його майно 02.12.2021 р. по примусовому стягненню з нього аліментів на користь стягувача ОСОБА_2 , про що також зазначено у цій же відповіді ВДВС. Постановою державного виконавця Якобчука С.М. від 13.01.2022 р. у виконавчому провадженні № 41608597 по виконавчому листу № 2/176/294/13 від 23.05.2013 р. (стягувач ОСОБА_2 ) знято арешт з усього мого майна.

Тобто, ДВС належно не обґрунтувала, чому і на яких підставах не було здійснено необхідних дій для звільнення його майна з-під арешту, накладеного 08.12.2010 р. Згадана відповідь за № 114362 від 29.11.2021 р. є, на його думку, суперечливою – одночасно повідомляється, що на примусовому виконанні відсутнє виконавче провадження, на підставі якого накладався арешт на його майно, що все знищене в зв`язку з закінченням терміну зберігання.

29 грудня 2021 року на його прохання його представник зверталася до Білоцерківського міського ДВС з заявою про зняття арешту.

На цю заяву 14.01.2022 року поштою надійшла відповідь за № 1486 від 05.01.2022 року за підписом в.о. начальника відділу В. Бібаєвої, в якій знову зазначена загальна інформація про ряд виконавчих проваджень, які знищені в різні періоди за терміном зберігання.

Відповіді на питання, поставлені в заяві від 29.12.2021 року не надані, в знятті арешту з його майна, накладеного ще постановою від 08.12.2010 року, фактично відмовлено.

Одне, що йому стало зрозумілим, що виконавчі провадження знищені, терміни примусового виконання давно минули, а накладений на його майно арешт не зняли, і тепер він через суд може вирішити цю проблему.

Оскільки після отримання ним інформації з Держеєстру про наявність арешту нерухомого майна на його ім`я він звертався до ВДВС з адвокатським запитом та з заявою про припинення (зняття) арешту, відповідь на яку надійшла 14.01.2022 р., він вважає, що передбачений законом 10-денний строк для подачі скарги на бездіяльність працівників ВДВС він пропустив з поважних причин. У нього були всі підстави вважати, що працівники державної виконавчої служби належним чином оцінять всі обставини і вирішать цю проблему без необхідності звернення до суду. Тобто, він намагався вжити всіх заходів досудового врегулювання цього спору з виконавцями. Йому це не вдалось з незалежних від нього причин, а рішення (бездіяльність) в.о. начальника відділу ДВС В. Бібаєвої, яка винесла 05.01.2022 р. відповідь за № 1486 якою фактично відмовила у знятті арешту з його майна, не відповідає вимогам діючого законодавства, суперечать змісту судового рішення та грубо порушують його права.

Подання ним скарги в січні 2022 р. обумовлено тим, що йому необхідно було отримати відповідь на заяву його представника з ВДВС, підготовкою правової позиції, тощо.

Просив суд поновити йому пропущений строк для звернення до суду із скаргою на дїї/бездіяльність державного виконавця - в.о. начальника відділу державної виконавчої служби у м. Біла Церква Білоцерківського району Київської області Бібаєвої Віти Вікторівни, яка фактично відмовила у знятті арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 . Визнати неправомірною бездіяльність в.о. начальника відділу державної виконавчої служби у м. Біла Церква Білоцерківського району Київської області Бібаєвої Віти Вікторівни щодо не зняття арешту з усього майна, що належить ОСОБА_1 , який був накладений 08.12.2010 р. постановою про відкриття виконавчого провадження 41175. Зобов`язати в.о.начальника відділу державної виконавчої служби у м. Біла Церква Білоцерківського району Київської області Бібаєву Віту Вікторівну зняти арешт з усього майна (коштів), яке належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладеного Постановою міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції від 08.12.2010 р. про відкриття виконавчого провадження, шляхом вилучення (скасування) запису про обтяження від 13.12.2010 р. за № 10606370 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, об`єкт обтяження - невизначене майно, все майно, яке належить ОСОБА_1 , підстава обтяження - постанова відкриття виконавчого провадження, 41175, 08.12.2010 р., міський відділ державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, на підставі якого все належне йому майно безпідставно перебуває під арештом ( а. с. 1-6 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2022 року ( а. с. 20 ) головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою судді від 19.01.2022 року поновлено ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду, прийнято до розгляду та відкрито провадження за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа: в.о. начальника Відділу державної виконавчої служби у м. Біла Церква Білоцерківського району Київської області Бібаєва Віта Вікторівна на дії ( бездіяльність ) державного виконавця. Розгляд справи було призначено на 31.01.2022 року ( а. с. 24-25 ).

31 січня 2022 року за вх. № 4134 судом отримано відзив на скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця.

Скаржник в судове засідання не з`явився, 31.01.2022 року за вх. № 4211 судом отримано заяву від представника скаржника, в якій просила розглянути справу у відсутності представника ОСОБА_1 . Просила скаргу задовольнити.

Заінтересована особа в.о. начальника Відділу державної виконавчої служби у м. Біла Церква Білоцерківського району Київської області Бібаєва Віта Вікторівна в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи ДВС повідомлена належним чином електронними засобами.

Заяв та клопотань з боку учасників судового розгляду на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Частина 2 статті 450 ЦПК України передбачає, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників судового розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки, учасники судового розгляду в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали виконавчого провадження, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Статтею 449 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Встановлено, що скаржнику ОСОБА_1 поновлено строк для звернення до суду ухвалою судді від 19 січня 2021 року.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що в 2010 році на примусовому виконанні у міському відділі державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області перебувало виконавче провадження № 41175 по примусовому виконанню виконавчого листа №2-2933 від 13.10.2010 р., де стягувачем був ПАТ «Універсал Банк», а ОСОБА_1 боржником. В ході цього виконання постановою від 08.12.2010 р. міським відділом ДВС Білоцерківського МРУЮ було накладено арешт на майно боржника.

Згідно інформаційної довідки за № 284700441 від 15.11.2021 року з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, 41175, 08.12.2010 р. MB ДВС Білоцерківського МРУЮ 13.10.2010 р. зареєстровано за № 10606370 реєстратором Київська обласна філія державного підприємства «Інформаційний центр» МЮ України обтяження - арешт нерухомого майна.

Для з`ясування причин збереження цього арешту, скаржник звернувся до ДВС запитом та просив скасувати такий арешт, який порушує його права на вільне розпорядження своїм майном.

З відповіді від 02.02.2021 р. за № 114362, датовану 29.11.2021 р. на адвокатський запит вбачається, що відділом ДВС перераховано всі виконавчі провадження, які перебували на розгляді стосовно скаржника, тобто, у відповіді зазначена і інша інформація, яка не має відношення до арешту його майна в 2010 році.

ДВС належно не обґрунтувала, чому і на яких підставах не було здійснено необхідних дій для звільнення його майна з-під арешту, накладеного 08.12.2010 р.

Згадана відповідь за № 114362 від 29.11.2021 р. повідомляє, що на примусовому виконанні відсутнє виконавче провадження, на підставі якого накладався арешт на його майно, що все знищене в зв`язку з закінченням терміну зберігання.

29 грудня 2021 року на його прохання, представник скаржника зверталася до Білоцерківського міського ДВС з заявою про зняття арешту.

На цю заяву 14.01.2022 року поштою надійшла відповідь за № 1486 від 05.01.2022 року за підписом в.о. начальника відділу В. Бібаєвої, в якій зазначена загальна інформація про ряд виконавчих проваджень, які знищені в різні періоди за терміном зберігання.

Відповіді на питання, поставлені в заяві від 29.12.2021 року не надані, в знятті арешту з його майна, накладеного ще постановою від 08.12.2010 року, фактично відмовлено.

Звертаючись до суду з вказаною скаргою просив визнати бездіяльність в.о. начальника ДВС та зобов`язати зняти арешт з всього майна, яке належить ОСОБА_1 , який був накладений у 2010 році і дотепер не знятий за відсутності виконавчого провадження, що порушує його законні права.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність організації і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", скарги на, рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника відділу державної виконавчої служби, державних виконавців і посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, що стосуються виконання судових рішень, подаються до суду, який видав виконавчий документ.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України "Про виконавче провадження".

Оскільки ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, він не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розд. VII ЦПК України.

Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19).

Про ефективність вказаної послідовності дій свідчить судова практика. Так, у постанові від 20.06.2018 р. Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №210/1072/15-ц йде мова про боржника, який звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, в результаті чого останнього зобов`язано провести виконавчі дії по зняттю арештів з нерухомого майна та грошових коштів.

Отже, арешт майна, який не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами судового контролю за виконанням рішень.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в своїх постановах від 02.06.2020 р. у справі № 201/10187/18, від 20.06.2018 р. у справі №210/1072/15-ц, а також у постанові Верховного Суду № 712/12136/18 від 24.05.2021 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тобто, звертаючись до суду з скаргою на дії державного виконавця, ОСОБА_1 обраний передбачений розд. VII ЦПК України спосіб судового захисту.

Так, з отриманих пояснень з ДВС на скаргу ОСОБА_1 вбачається, що відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень 06.12.2010 року до відділу державної виконавчої служби м. Біла Церква, Білоцерківського району Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) на примусове виконання надійшов виконавчий лист № 2-2933 від 13.10.2010 року, виданий Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, відносно ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №06/101335 на користь ПАТ «Універсал Банк» боргу у сумі 49323 грн. 88 коп.

08.12.2010 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №23188201 ( з накладанням арешту на майно).

18.11.2011 державним виконавцем на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21.04.1999 року № 606 - XIV, чинній на момент прийняття рішення) винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Матеріали зазначеного виконавчого провадження знищено відповідно до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби затвердженого наказом № 2274/5 від 25.12.2008 Міністерства юстиції України ( в редакції чинній на момент знищення), як такі термін зберігання яких закінчився.

Відповідно до даних спецрозділу Автоматизованої системи виконавчого провадження у період 17.03.2014 року по 07.05.2015 року на примусовому виконанні перебував виконавчий лист №28/357/1007/13, виданий 02.08.2013 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в сумі 23501,43 грн. (ВП№ 42583101).

07.02.2014 року державним виконавцем прийнято рішення про повернення виконавчий документ стягувачу на підставі п.5 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (який діяв до 05.10.2016 № 1404-VIII)

Виконавче провадження № 42583101 знищено за терміном зберігання.

Відповідно до даних спецрозділу Автоматизованої системи виконавчого провадження у період 13.03.2015 року по 27.07.2015 року на примусовому виконанні перебував виконавчий лист №2/357/3962/14, виданий 05.02.2015 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в сумі 65154,65 грн. (ВП№ 46923093).

27.07.2015 року державним виконавцем прийнято рішення про повернення виконавчий документ стягувачу на підставі п.2 ч. 1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (який діяв до 05.10.2016 № 1404-VIII).

Виконавче провадження № 46923093 знищено за терміном зберігання.

Відповідно до даних спецрозділу Автоматизованої системи виконавчого провадження у період 17.03.2016 року по 23.12.2016 року на примусовому виконанні перебував виконавчий лист №202/33183/13-ц, виданий 14.02.2014 Індустріальним районним судом м. Дніпропетровськ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованості в сумі 60227,93 грн. (ВП № 50556597).

23.12.2016 року державним виконавцем прийнято рішення про повернення виконавчий документ стягувачу на підставі п.2 ч. 1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (який діяв до 05.10.2016 № 1404-VIII).

Виконавче провадження № 50556597 знищено за терміном зберігання.

Відповідно до даних спецрозділу Автоматизованої системи виконавчого провадження у період 05.10.2016 року по 29.12.2016 року на примусовому виконанні перебував судовий наказ №2н/1003/3011/12, виданий 05.12.2012 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «МТС Україна» заборгованості в сумі 686,53 грн. (ВП№ 52821479).

29.12.2016 року державним виконавцем прийнято рішення про повернення виконавчий документ стягувачу на підставі п.2 ч. 1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (який діяв до 05.10.2016 № 1404-VIII).

Виконавче провадження № 52821479 знищено за терміном зберігання.

Відповідно до даних спецрозділу Автоматизованої системи виконавчого провадження у період 22.04.2014 року по 27.05.2014 року на примусовому виконанні перебував виконавчий лист №2/176/294/13, виданий 08.07.2013 Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 229,40 грн. (ВП № 43082439).

27.05.2014 року державним виконавцем прийнято рішення про повернення виконавчий документ стягувачу на підставі п.5 ч. 1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (який діяв до 05.10.2016 № 1404-VHI).

Виконавче провадження № 43082439 знищено за терміном зберігання.

На примусовому виконанні перебуває виконавче провадження №41608597 відкрите 20.01.2014 на підставі виконавчого листа № 176/217/13ц виданого 23.05.2013 р. Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця до повноліття дитини, починаючи з 29.01.2013 року.

20.01.2014 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

10.09.2018 року державним виконавцем, керуючись статтями 11, 71 Закону України «Про виконавче провадження», прийнято рішення та винесено постанови про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, про винесення постанову про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України та про тимчасове обмеження у праві у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїм. Постанови про тимчасові обмеження направлені до виконання шляхом підписання електронним цифровим підписом.

25.11.2019 року до відділу надійшла заява про те, що стягувач не має претензій у зв`язку із сплатою аліментів.

25.11.2019 року державним виконавцем скасовано постанови про тимчасові обмеження боржника про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, про винесення постанову про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України та про тимчасове обмеження у праві у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїм. Постанови про тимчасові обмеження направлені до виконання шляхом підписання електронним цифровим підписом.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна існує чинний запис про обтяження майна скаржника № 10606370, який внесено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Отже, з вказаного вбачається, що відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень 06.12.2010 року до відділу державної виконавчої служби м. Біла Церква Білоцерківського району Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) на примусове виконання надійшов виконавчий лист № 2-2933 від 13.10.2010 року, виданий Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, відносно ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №06/101335 на користь ПАТ «Універсал Банк» боргу у сумі 49323 ( сорок девять тисяч триста двадцять три) грн. 88 коп.

08.12.2010 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №23188201 ( з накладанням арешту на майно).

18.11.2011 року державним виконавцем на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21.04.1999 року № 606 - XIV, чинній на момент прийняття рішення) винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Наразі, матеріали зазначеного виконавчого провадження знищено відповідно до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби затвердженого наказом № 2274/5 від 25.12.2008 Міністерства юстиції України ( в редакції чинній на момент знищення), як такі термін зберігання яких закінчився.

Як встановлено, що після повернення виконавчого документу стягувачу у 2011 році, останній (стягувач) повторно не пред`являв до ДВС виконавчий лист ( з 2011 року по сьогодні пройшло більш десяти років ).

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною другою статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Частиною першою статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно із положеннями статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виходячи зі змісту статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження; повернення виконавчого документа стягувачу; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Отже , як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Положеннями статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Відповідно до частин третьої, четвертої і п`ятої статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

До підстав зняття арешту також належать закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (частина перша статті 50 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною другою статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Положеннями ч. ч. 4, 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодження: 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення, зазначеного у частині шостій ст.61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8)отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Оскільки на сьогодні виконавче провадження № 23188201, яким 08.12.2010 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ( з накладанням арешту на майно), знищено, 18.11.2011 року державним виконавцем на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21.04.1999 року № 606 - XIV, чинній на момент прийняття рішення) винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, відомості про повторне звернення стягувача до ДВС відсутні, то наявність арешту на майно ОСОБА_1 порушує права останнього на вільне розпорядження своєю власністю.

Право на захист власності викладено у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – «Перший протокол», «Конвенція»): «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів».

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві.

Так, відповідно до ч. 4 ст. ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності . Право власності є непорушним.

Аналогічне визначене і в ст. 321 ЦК України щодо непорушності права власності.

Отже, наявність арешту на майно скаржника за відсутністю виконавчого провадження, порушує право останнього на вільне володіння та розпорядження своєю власністю.

Тому, не зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачеві є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право ОСОБА_1 , яке підлягає захисту шляхом зобов`язання зняти арешт з нерухомого майна.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі №817/928/17, провадження №К/9901/20268/18.

За змістом ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, про обґрунтованість скарги ОСОБА_1 .

Тому, скарга ОСОБА_1 , заінтересована особа: в.о. начальника Відділу державної виконавчої служби у м. Біла Церква Білоцерківського району Київської області Бібаєва Віта Вікторівна на дії ( бездіяльність ) державного виконавця підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 18, 44, 49, 50, 59, 60 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 12, 13, 18, 81, 128, 247, 263, 450, 447-451 ЦПК України, п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність організації і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 129-1 Конституції України, ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа: в.о. начальника Відділу державної виконавчої служби у м. Біла Церква Білоцерківського району Київської області Бібаєва Віта Вікторівна на дії ( бездіяльність ) державного виконавця, - задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність в.о. начальника відділу державної виконавчої служби у м. Біла Церква Білоцерківського району Київської області Бібаєвої Віти Вікторівни щодо не зняття арешту з майна, що належить ОСОБА_1 , який був накладений 08.12.2010 року постановою про відкриття виконавчого провадження № 41175.

Зобов`язати в.о. начальника відділу державної виконавчої служби у м. Біла Церква Білоцерківського району Київської області Бібаєву Віту Вікторівну зняти арешт з майна (коштів), яке належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладеного Постановою міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції від 08.12.2010 р. про відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційної інстанції безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст ухвали виготовлено 31 січня 2022 року.

Ухвала надрукована в нарадчій кімнаті одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов