Рішення № 102903088, 01.02.2022, Васильківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 362/5624/21

Провадження № 2/172/7/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.02.2022 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Битяка І.Г. за участі секретаря судового засідання Глушко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка у відсутність сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог вказує, що 30.06.2016 року о 23:00 год. сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме: ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «ВАЗ» номерний знак НОМЕР_1 в сел. Васильківка Дніпропетровської області вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортного засобу, що спричинило наїзд на пішохода ОСОБА_2 внаслідок даної ДТП пішохід отримав тілесні ушкодження. Відповідно до вироку Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 20.07.2017 року відповідач визнаний винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована. Про настання дорожньо-транспортної пригоди потерпіла особа повідомила позивача та надала усі необхідні документи, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-ІV. Після чого позивач визначив розмір заподіяної шкоди та здійснив регламентну виплату потерпілій особі. Просить суд стягнути з відповідача на користь позивача завдану шкоду в порядку регресу в сумі 17397,94 грн. та судові витрати у справі.

Ухвалою судді від 11.01.2022 року провадження у справі відкрито та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача Батенко Є.Г. надала суду заяву про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, у її відсутність, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги не визнає, надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що він є учасником бойових дій, а тому на підставі п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-ІV звільнений від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, а відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені в цьому пункті особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-ІV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до п. 21.1 ст. 21 Закону від 01.07.2004 року № 1961-ІV зурахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

За приписами ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я (п. 24.1 ст. 24 Закону від 01.07.2004 року № 1961-ІV).

Згідно з п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 Законувід 01.07.2004 року № 1961-ІV, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону (підп. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону від 01.07.2004 року № 1961-ІV).

Пунктом 13.1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-ІV передбачено, що учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Судом встановлено, що вироком Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 20.07.2017 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України за те, що він близько 23:00 год. 30 червня 2016 року, маючи посвідчення водія категорії А, В, С видане 23.03.2005 року, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ 2101» номерний знак НОМЕР_1 , який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію ТЗ від 23.03.2007 року АЕС 100244 належить ОСОБА_3 , у темний час доби, з увімкненим ближнім світлом фар, рухався по вул. Соборна, що в сел. Васильківка Дніпропетровської області в напрямку м. Дніпро зі швидкістю 40 км/год. У вказаний час пішохід ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рухався навпроти будинку № 80 по вул. Соборна в сел. Васильківка по правій стороні узбіччя на зустріч автомобілю. Водій ОСОБА_1 , не врахувавши дорожню обстановку та дорожні умови, не обрав безпечної швидкості, проявив неуважність та безпечність, в результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження. Достовірно розуміючи, що його дії носять злочинний характер, ОСОБА_1 зник з місця ДТП. Згідно з висновком автотехнічної експертизи №12/10.1/50 від 27.06.2017 року у даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «ВАЗ 2101» н/з НОМЕР_1 ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку з настанням події даної ДТП. Невиконання вищевказаних пунктів Правил дорожнього руху України призвело до даної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого пішоходу ОСОБА_2 заподіяно наступні тілесні ушкодження: ЧМТ із переломом основи черепу та кісток обличчя, забою головного мозку/вогнища у правій лобній та скроневій часточках; закритого осколковогоперелому правого стегна зі зміщенням уламків /стан після операції від 06.07.2016 року - відкрита репозиція - остеосинтез правої стегнової кістки. Тілесні ушкодження утворилися від дії тупого твердого предмету /предметів/ або при ударі об такий /такі/, можливо в умовах ДТП від дії виступаючих частин транспортного засобу, що рухався та елементи дорожнього покриття і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи.

Вирок суду набрав законної сиди 21.08.2017 року.

Положеннями ч. 6 ст. 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, суд вважає встановленим, що шкоду потерпілому ОСОБА_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 30 червня 2016 року, завдано з вини відповідача ОСОБА_1 .

Крім того, вказаним вироком встановлено, що водій ОСОБА_1 30.06.2016 року, в момент ДТП, керував автомобілем «ВАЗ 2101» номерний знак НОМЕР_1 , який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію ТЗ від 23.03.2007 року АЕС 100244 належить ОСОБА_3 .

З метою отримання відшкодування (регламентної виплати) ОСОБА_2 , як потерпілий від ДТП, звернувся до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування від 12.10.2018 року, в якій просив здійснити відшкодування витрат, пов`язаних з лікуванням в сумі 20000,00 грн., надавши при цьому нотаріально завірену копію довіреності, чеки, що підтверджують витрати на лікування та інші необхідні документи.

На підставі заяви потерпілого позивачем здійснено розрахунок на виплату страхового відшкодування, яка склала 17397,94 грн.

Згідно з наказом № 1663 від 21.02.2019 року та платіжним дорученням № 912456 від 22.02.2019 року Моторним (транспортним) страховим бюро України ОСОБА_4 , на підставі нотаріально посвідченої довіреності від ОСОБА_2 , перерахована виплата в сумі 17397,94 грн.

Частиною 1 ст.1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, з моменту виплати страхового відшкодування, тобто з 22.02.2019 року, у позивача виникло право регресної вимоги до ОСОБА_1 в розмірі 17397,94 грн., при цьому матеріали справи не містять відомостей на підтвердження повернення відповідачем Моторному (транспортному) страховому бюро України вказаної суми.

Разом з цим, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву посилається на п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-ІV як на правову підставу заперечення проти позову, зазначаючи, що він відповідно до посвідченням серії НОМЕР_2 від 30.04.2015 рок є учасником бойових дій, тому на нього не розповсюджується необхідність обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України і при цьому він користується пільгою щодо відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцем якої є він - ОСОБА_1 . Таким чином, відповідач вважає, що вказане позбавляє позивача права вимагати від нього як учасника бойових дій відшкодування витрат, пов`язаних з регламентною виплатою в порядку регресу.

Однак, суд не погоджується з позицією відповідача, оскільки пунктом 13.1 статті 13 Закону від 01.07.2004 року № 1961-ІV передбачено, зокрема, що учасники бойових дій, які особисто керують належними їм транспортними засобами, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, в такому випадку, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

В ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 дійсно є учасником бойових дій, в момент дорожньо-транспортної пригоди він особисто керував автомобілем «ВАЗ 2101» номерний знак НОМЕР_1 , який йому однак не належить ні на праві власності, ні на будь-якій іншій правовій підставі. Зазначена обставина встановлена вироком суду від 20.07.2017 року.

Таким чином, ОСОБА_1 не може бути звільнений від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, і як наслідок він же, як винуватець дорожньо-транспортної пригоди, не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Крім того, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати в розмірі 2270,00 грн. (судовий збір), які відповідно до ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1187, 1191 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-ІV, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 211, 247, 259, 263, 279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В

1. Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131) завдану шкоду в порядку регресу в розмірі 17397 (сімнадцять тисяч триста дев`яносто сім) гривень 94 копійки.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову до суду в сумі 2270,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Г. Битяк