Рішення № 102893345, 26.01.2022, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/6840/21

2-а/214/33/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 січня 2022 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Прасолова В.М.

при секретарі - Петренко К.І.

за участю представника позивача - Руденко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , подану його представником Руденко Юлією Вікторівною, до інспектора батальйону №1 роти №1 полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Шаркової Тетяни Володимирівни, третя особа Департамент патрульної поліції Національної поліції України, про скасування постанови, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - Руденко Ю.В. звернулася до суду з адміністративним позовом, уточнивши який, просить: скасувати винесену 08.08.2021 інспектором 1 батальйону 1 роти Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області лейтенантом поліції Шарковою Т.В. (далі за текстом «інспектор») постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 4606015 відносно ОСОБА_1 , за ст. 122 ч. 1 КУпАП, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

В обґрунтування позову зазначено наступне. 08.08.2021 о 15:56:25 інспектором оскаржувана постанова. З винесеною постановою позивач категорично не погоджується, вважає її незаконною і необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав. Законодавством передбачені основні засади, на яких здійснюється, зокерма адміністративне провадження. Стаття 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Стаття 279 ч. 2 КУпАП зазначає, що головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказує, що позивач дійсно 08.08.2021 приблизно о 15:30 - 16:00 рухався по вул. Олексія Соломяного, 62 в м. Кривому Розі на автомобілі марки MERCEDES - BENZ GLA 200 CDI НОМЕР_1 (далі за текстом «автомобіль «Мерседес»), який належить його дружині ОСОБА_2 зі швидкістю 50 км/год. З невідомих причин позивач у вказану дату та час був зупинений працівниками патрульної поліції та звинувачений у перевищенні швидкості, а саме 82 км/год. з відповідним перевищенням на 32 км/год., що начебто було зафіксовано лазерним вимірювачем TruCAM LTI 20/20 ТС8361. Позивачем було повідомлено, що з перевищенням дозволеної швидкості він не рухався, а зафіксована швидкість не відповідає дійсності, так як: по-перше: автомобіль, на якому він рухався, оснащений системою адаптивного круїз - контролю, який, за допомогою новітніх «розумних» технологій, автоматично тримає завдану швидкість: в даному випадку в населеному пункті 50 км/год.; друге: позивач декілька разів наполегливо зауважував працівникам поліції, що спосіб вимірювання швидкості лазерним вимірювачем TruCAM LTI 20/20, який працівник поліції в момент вимірювання тримає в руках, є незаконним, а тому посилання на його дані, як на підставу притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП є також незаконним. Вказує, що дані твердження позивача обґрунтовуються судовою практикою. Так, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2021 у справі № 554/1946/21 позов водія до Управління патрульної поліції у Полтавській області задоволено - постанову інспектора поліції про притягнення водія до адміністративної відповідальності за ст. 122 КУпАП скасовано. Згідно статті 40 Закону «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото - і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. Отже, при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото - і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото - і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 названого Закону, а також статті 19 Конституції України. У даному випадку фіксація перевищення швидкості була здійснена TruCam'ом, який інспектор тримав в руках, що може дати більшу похибку аніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, яким керував позивач внаслідок вібрацій та дрибіжання, а тому позовні вимоги є обґрунтованими. Аналогічне рішення на користь водія прийнято і Восьмим апеляційним адміністративним судом 21.01.2021 по справі № 157/703/20. У зв`язку з повною незгодою позивача з винесеною постановою він не ставив на ній свій підпис. Незважаючи на заперечення позивача відповідач винесла оскаржувану постанову в справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях позивача складу проступку та відсутності належних доказів його вини. Також у позивача є сумніви щодо проведеної своєчасної повірки вимірювального пристрою LTI 20-20 TruCAM ТС8361, яким 08.08.2021 зафіксовано начебто перевищення швидкості позивачем. Так, за положеннями п.п. 16 п. 3 Порядку проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року №193 у разі якщо відбиток повірочного тавра або пломбу пошкоджено чи свідоцтво про повірку втрачено, засіб вимірювальної техніки вважається неповіреним. З урахуванням вищевказаного Шостим апеляційним адміністративним судом по справі № 752/8928/20 від 01.02.2021 постанова працівника поліції визнана протиправною, скасована, водія звільнено від адміністративної відповідальності. Кожний окремий пристрій TruCAM підлягає додатковій державній експертизи в сфері криптографічного захисту інформації. Дійсно, Мінекономрозвитку видало 29.08.2012 сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки № UА-МІ/1-290302012, яким затверджено сам засіб вимірювальної техніки - лазерний вимірювач швидкості LTI 20-20 «TruCAM». Тобто, затверджено засіб в цілому, без зазначення номеру такого приладу. При цьому, постановою КМУ № 373 від 29.03.2006 затверджено Правила забезпечення захисту інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідно до цих Правил, кожен окремий пристрій «TruCAM LTI 20-20» підлягає додатковій обов`язковій державній експертизі у сфері криптографічного захисту інформації. Отже, якщо в оскаржуваній постанові вказано, що вимірювання швидкості здійснювалося лазерним вимірювачем «TruCAM LTI 20-20 ТС 8361», то саме на цей пристрій із вказаним заводським номером ТС 8361 повинен бути експертний висновок. В іншому випадку цей пристрій не може бути використаний для вимірювання швидкості руху транспортних засобів. Таку позицію висловив Шостий апеляційний адміністративний суд у рішенні від 21.05.2020 у справі №760/27046/19. Крім того, вимірювач швидкості TruCAM повинен знаходитися в Реєстрі затверджених типів засобів вимірювальної техніки Мінекономрозвитку та його необхідно надавати для проведення періодичних державних випробувань, відповідно до вимоги ст. 16 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та Порядку ведення Реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки. Вимірювання швидкості руху 08.08.2021 автомобіля «Мерседес» проводилося за допомогою лазерного вимірювача швидкості автотранспортних засобів LTI 20/20 TruCAM серійний номер ТС8361. Вказаний тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM» зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12, затверджений сертифікатом № UA-MI/1-2903-2012, виданим Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 29.08.2012. Наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України №100 від 19.02.2002 , зареєстрованим в Мінюсті України 04.03.2002 за №222/6510, який втратив чинність на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі №972 від 14.06.2016, затверджено Порядок оформлення та видачі сертифікатів затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженого типу та свідоцтв про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки, згідно якому - п.2.5 сертифікати затвердження типу засобів вимірювальної техніки та свідоцтва оформлюються на типи засобів вимірювальної техніки, які занесені під одним реєстраційним номером до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки (далі Державний реєстр); п.2.6 сертифікати затвердження типу засобів вимірювальної техніки та свідоцтва про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки чинні до вилучення відповідних типів засобів вимірювальної техніки з Державного реєстру. Під час дії вищевказаного Положення наказом Міністерством економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 року №1362 були внесені зміни до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, а саме, згідно п.1 були виключені з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки певні типи засобів вимірювальної техніки, унесені до нього за відповідними номерами, зокрема У3197-12. Отже тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM», який зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12, є виключеним з Державного реєстру на підставі наказу Міністерством економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 №1362 та сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UA-MI/1-2903-2012 від 29.08.2012 року є не чинним з 02.11.2015 року. Таким чином вимірювання швидкості руху автомобіля було проведено за допомогою не сертифікованого технічного засобу, який з 2015 року виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, а тому накладення адміністративного стягнення на позивача є неправомірним. Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. КУпАП визначено форму й передбачено основні вимоги щодо змісту як протоколу про адміністративне правопорушення, так і рішення, що виноситься в конкретній адміністративній справі, а також визначається компетенція осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення. Зазначає, що в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 08.08.2021 серія ЕАО № 4606015 в п. 7 в графі «До постанови додаються» не вказано жодний доказ на підтвердження скоєння позивачем зазначеного в фабулі адміністративного правопорушення. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Положеннями ч. 2, 3, 4, 5 ст. 77 КАС України визначено: - в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Відповідну постанову від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а Верховний Суд зазначив, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно з ч. 1,ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту;c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя;d) допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;e) якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, - одержувати безоплатну допомогу перекладача. Таким чином, з моменту ратифікації Конвенції Держава Україна та її органи влади взяли на себе зобов`язання визнати юрисдикцію Європейського Суду з прав людини, керуватись його рішеннями та при вирішенні будь-якого питання діяти через призму визнання людини, її прав та свобод найвищою соціальною цінністю. Відповідно до практики ЄСПЛ (зокрема, mutatis mutandis рішення у справах: "OZTURK v. GERMANY" від 21 лютого 1984 року, пункт 53 та "Швидка проти України" від 30.10.2014 року), справи про адміністративні правопорушення даної категорії, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 Конвенції належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 Конвенції. Такий підхід законотворця до встановлення процедури розгляду справ даної категорії органом першої інстанції та іншими уповноваженими законом суб`єктами не суперечить гарантіям статті 6 Конвенції за умови компенсації спрощеності такої процедури, шляхом гарантування можливості проведення в подальшому судового розгляду справи та з дотриманням гарантій статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення у справі "FEJDE v. SWEDEN" від 29 жовтня 1991 року). Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у цьому Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення». У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності. Відтак, на всі стадії як розгляду справ даної категорії, так і оскарження рішень за наслідками такого розгляду, на осіб, які як притягуються до адміністративної відповідальності, так і яких притягнуто до адміністративної відповідальності поширюються всі гарантії статті 6 Конвенції. Рішенням у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії» від 23.05.1993 ЄСПЛ вказав, що принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, а також, що вкрай важливо, відповісти на них. Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» від 1.07.2003 р. (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), від 27.09.2001 р.). А тому при оскаржені рішення суду слід звертати увагу на те, що залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням процесу. Зі змісту рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» (п. 45) вбачається, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів. Вказана позиція розповсюджує свою дію у т.ч. і на стадію розгляду постанови у справі про адміністративне правопорушення працівниками поліції.

Під час розгляду справи заявлялися клопотання про відкладення розгляду, які задоволені.

У судове засідання 26 січня 2022 року, коли справа була розглянута за суттю, позивач не з`явився. Представник позивача подала заяву, згідно якої просить розглядати справу за її відсутністю, та зазначає, що позов підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. При цьому подала відзив на позовну заяву, зазначивши наступне. Під час несення служби в м. Кривий Ріг , по вул. Олексія Соломяного, 62 08.08.2021 року було виявлено за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam ІІ LTI 20/20 (серійний номер ТС 008361) порушення Правил дорожнього руху, а саме, що водій транспортного засобу «Мерседес», рухався зі швидкістю 82 (вісімдесят два) км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 32 (Тридцять два) км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР України, після чого на підставі ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" транспортний засіб було зупинено поліцейськими. Зазначає, що вказаний факт підтверджувався фото та відеозаписом, на якому було зафіксовано державний номерний знак вищезазначеного транспортного засобу, що перевищив встановлені Правилами дорожнього руху обмеження швидкісного режиму для населеного пункту. Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Згідно з п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Відповідно до п. 2.3 б) ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Відповідно до пункту 12.4 Правил дорожнього руху України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Вона, інспектор, підійшла до водія автомобіля, представилася належним чином, повідомила водію суть скоєного ним адміністративного правопорушення, запропонувала йому пред`явити документи, передбачені вимогами п. 2.1. Правил дорожнього руху України, а саме: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 2.4.а ПДР України. Врахувавши ст. 222 КУпАП, ст. 278 КУпАП, що до компетенції поліцейського належить розгляд адміністративної справи за порушення правил дорожнього руху, з`ясувавши всі обставини, які підлягають з`ясуванню під час розгляду адміністративної справи (ст. 280 КУпАП), оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП), додержуючись вимог ст. 258 КУпАП, наказу 1395 від 07.11.2015 року «Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853, встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, роз`яснивши права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності: ст. ст. 268, 287-289, 307-308 КУпАП, винесла, відносно гр. ОСОБА_1 постанову за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Зазначає, що під час розгляду справи та в позовній заяві позивач стверджує, що він увімкнув «круіз-контроль» на 50 км, але вважає, що жодним чином останній не підтверджує факт того, що останній рухався саме зі швидкістю 50 км./год., оскільки відповідно до норм КАС України кожна сторона має довести ті обставини на які посилається. Зазначає, що позивач посилався на те, що вона не могла вимірювати швидкість тримаючи, прилад Трукам у руці. З даним твердженням не погоджується, оскільки відповідно до розділу 1 настанови з експлуатації Трукам 2 передбачено, що вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний TruCam ІІ LTI 20/20 призначений для вимірювання швидкості руху транспортних засобів в ручному або в автоматичному режимах. Зазначає, що позивачу його права, передбачені ст.268 КУпАП, були роз`яснені, це роз`яснення зафіксовано на бодікамеру. Жодного клопотання під час розгляду справи позивач не заявляв. За результатами розгляду адміністративної справи, керуючись положеннями статей 33, 284, 36 КУпАП, до позивача було застосовано адміністративне стягнення - штраф у розмірі 255 грн., шляхом винесення постанови. Зазначає, що розглядаючи дану справу, вона діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Враховуючи вищевказане, постанову вважає є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню. Щодо правомірності притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності зазначила наступне. Принцип роботи лазерного вимірювача швидкості TruCam ІІ LTI 20/20. Лазерний вимірювач швидкості TruCam ІІ LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Відповідно до Інструкції виробника Laser Technologe Inc, США, використання лазерного вимірювача швидкості TruCam ІІ LTI 20/20 передбачає можливість використання даного приладу в автоматичному режимі, вказаний режим дозволяє автоматично фіксувати номерний знак та швидкість руху транспортного засобу. Відповідно до наведеної інструкції лазерний вимірювач швидкості TruCam ІІ LTI 20/20 може використовуватись як в мобільному так і в статичному положенні. Тобто поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Під час фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад автоматично здійснює фотографування транспортного засобу порушника. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. З відстані у 350-450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону. Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості. При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника. Виробник приладу TruCam ІІ (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження факту порушення. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але, також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam. Тому, достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam, у тому числі під час її пред`явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі. Наполягає, що враховуючи викладене, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов`язковим. Вказує, що позивач зазначив про недійсність, станом на день притягнення до адміністративної відповідальності, сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки № UA-МІ/1-2903-2012 від 29.08.2012 є недіючим. Однак, як вбачається із сертифікату перевірки типу вимірювача швидкості транспортних засобів LTI 20/20 TruCAM II, прилад відповідає типу засобів вимірювальної техніки застосовним вимогам Технічного регламенту. Даний сертифікат діючий до 26.12.2028. Водночас, відрахування терміну, коли потрібно проводити періодичну повірку здійснюється від року, зазначеного у додатковому метрологічному маркуванні. Враховуючи, що останні цифри року нанесення додаткового метрологічного маркування 20, то для засобів вимірювальної техніки з міжповірочним інтервалом 1 рік періодичну повірку необхідно провести у 2021 році. Зазначає, що можливість використання виробу «TruCAM ІІ LTI 20/20», виробництва Laser Technology Inc., також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 27.09.2018 року № 04/02/03/-3008, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних. Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Тобто, покази приладу TruCam ІІ LTI 20/20 оцінюються інспектором як доказ в розумінні ст. 251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Позиція стосовно правомірності використання приладу TruCAM ІІ LTI 20/20 та достовірності результатів, отриманих за його допомогою, була викладена, зокрема, у постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2019 у справі № 359/9278/18, від 26.02.2019 у справі № 750/14111/18 та від 14.03.2019 у справі № 378/183/19. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМ України від 10.10.2001 року №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Згідно з п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Відповідно до п. 2.3 б) ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Відповідно до вимоги п.12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. У випадках, передбачених ч. 1 та 2 ст. 258 КУпАП, посадовими особами Національної поліції на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до, пункту 2 розділу 3 інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 10.11.2015 за № 1408/27853, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Зокрема постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена за ч. 4 ст. 122 КУпАП, та виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений у додатку 5 до Інструкції, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Згідно частини 8 Розділу 3 Інструкції, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Зазначає, що справа про адміністративне правопорушення відносно позивача була розглянута інспектором у його присутності на місці зупинки транспортного засобу. Постанова у справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи (ст. 285 КУпАП). Вказує, що в позовній заяві позивач не заперечив, що постанова про застосування адміністративного стягнення йому була оголошена та вручена, що підтверджується підписом позивача на постанові. Згідно ст. 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122 КУпАП покладено на органи Національної поліції. У відповідності до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Наполягає, що оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, тому немає підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Враховуючи викладене, оскаржувана постанова винесена у межах повноважень відповідача в порядку та у спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин у справі, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог

Третя особа до суду не з`явилася, про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена.

Під час розгляду справи судом досліджені наступні письмові докази: посвідчення водія (а.с. 16-17), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (а.с.18-19), постанова (а.с. 20-22), безкоштовний запит (а.с. 42, 43, ,44, ,45,46), список (а.с.47-48), відповідь на запит (а.с. 59), настанова по експлуатації TruCam (а.с. 60-64), експертний висновок (а.с. 65,66).

Також у судовому засіданні оглянутий диск (а.с.67). Оглядом цього диску, наданого відповідачем, встановлено, що на ньому маються 7 файлів.

На файлі з останніми цифрами та буквами «136.avi» мається зображення автомобіля «Мерседес», який рухається по проїзній частині в напрямку оператора. При цьому будь який позначок, які стосуються дати цього зображення, швидкості руху не мається.

На файлі з останніми цифрами «0152» на початку маються позначки «15:47», наприкінці маються цифри «15:52». На ньому мається зображення автомобіля «Мерседес», в якому перебуває позивач, поряд з автомобілем знаходиться поліцейський, який тримає в руках прилад, на якому є букви «Tru». Поліцейський вчиняє якісь маніпуляції з цим приладом, після чого демонструє його позивачу. Позивач розмовляє по телефону, розповідає, що його зупинили. Далі позивач зазначає, що рухався із швидкістю в межах 65 км./год., надає документи та зазначає, що виставив «Круіз».

На файлах з останніми цифрами «0153, 0154, 0155, 0156» записи починаються о «15:32» та закінчуються о «15:56». На ньому мається зображення автомобіля «Мерседес», в якому перебуває позивач, поряд з автомобілем знаходиться поліцейський, при цьому позивач та поліцейський розмовляють, при розмові позивач стверджує, що рухався із швидкістю 65 км./год., поліцейський стверджує, що позивач допустив перевищення швидкості руху, вказані особи сперечаються з приводу правильності застосування приладу.

На файлі з останніми цифрами «0157» на початку маються позначки «15:57», наприкінці маються цифри «15:58», роз`яснює позивачу права та вручає копію постанови.

Європейський суд з прав людини у справі Barbera, MessequeandJabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність особи, мають відповідати як вимогам належності, достатності, так і переконливості.

Під час розгляду справи судом досліджені наступні письмові докази: посвідчення водія (а.с. 16-17), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (а.с.18-19), постанова (а.с. 20-22), безкоштовний запит (а.с. 42, 43, ,44, ,45 ,46), список (а.с.47-48), відповідь на запит (а.с. 59), настанова по експлуатації TruCam (а.с. 60-64), експертний висновок (а.с. 65,66).

Відповідно до ст. 73 КАС України, суд вважає належним доказом постанову (а.с.20-22), так як він підтверджує факт, про наявність постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст.73 КАС України, суд вважає належними доказами безкоштовний запит (а.с. 42, 43, ,44, ,45 ,46), список (а.с.47-48), відповідь на запит (а.с. 59), настанову по експлуатації TruCam (а.с. 60-64), експертний висновок (а.с. 65,66), так як вони стосуються правомірності застосування прилад «Трукам».

Згідно ст.73 КАС України, диск (а.с. 67), суд вважає належним доказом, оскільки він стосується швидкості руху, пояснень позивача при розгляді справи поліцейським, порядку розгляду справи.

Відповідно до ст.73 КАС України, суд вважає не належними доказами посвідчення водія (а.с. 16-17), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (а.с.18-19), так як вони не стосуються обставин, як підлягають доказуванню по справі.

З числа визнаних належними доказами, суд відповідно до ст.74 КАС України, вважає допустимими доказами постанову (а.с.20-22), безкоштовний запит (а.с. 42, 43, 44, 45, 46), список (а.с.47-48), відповідь на запит (а.с. 59), настанову по експлуатації TruCam (а.с. 60-64), експертний висновок (а.с. 65,66), диск (а.с. 67), оскільки вони добуті без порушення вимог закону.

Відповідно до ст.75 КАС України, суд вважає достовірними доказами постанову (а.с.20-22), безкоштовний запит (а.с. 42, 43, ,44, ,45 ,46), список (а.с.47-48), відповідь на запит (а.с. 59), настанову по експлуатації TruCam (а.с. 60-64), експертний висновок (а.с. 65,66)

Оцінюючи з точки зору достовірності записів, які маються на диску (а.с.67), суд вважає, що файли з останніми цифрами «0152, 0153, 0154, 0155, 0156, 0157» є достовірним доказом.

Файл з останніми цифрами та буквами «136.avi» як доказ швидкості руху позивача, суд вважає недостовірним доказом, так як будь-яких позначок, які стосуються дати цього зображення, швидкості руху, на цьому файлі не мається.

Пояснення позивача про те, що він рухався із швидкістю не більше 60 км./год., не спростовуються будь-якими доказами, а тому суд вважає їх достовірними.

На підставі ст. 6 КАС України, оцінивши безпосередньо, всебічно, повно та об`єктивно досліджені у судовому засіданні докази, суд вважає їх достатніми для встановлення наступних обставин. При цьому суд керується вимогами ст.77 ч.2 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач 8 серпня 2021 приблизно о 15 год. 30 хв. рухався по вул. Олексія Солом`яного, 62 в м. Кривому Розі, керуючи автомобілем «Мерседес» зі швидкістю, яка не перевищувала 65 км/год. Вказані обставини встановлені змістом позову, змістом записів на диску, які не спростовані іншими доказами.

В цей час робітник поліції, тримаючи в руках лазерний вимірювач TruCAM LTI 20/20 ТС8361, вимірював швидкість руху цього автомобіля. Вказані обставини встановлені записами на диску, змістом позову та відзиву на позов.

8 серпня 2021 року позивач був зупинений працівниками патрульної поліції, які повідомили, що він вчинив перевищення швидкості руху, а саме рухався із швидкістю 82 км/год. Вказані обставини встановлені позовом, відзивом та записами на диску.

В цей же день відносно позивача була винесена постанова, якою він притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

При вирішенні справи, суд застосовує норми права, які передбачені Конституцією України, КАС України, КУпАП, Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року (далі за текстом «ПДР України»).

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Стаття 279 ч. 2 КУпАП зазначає, що під час розгляду справи про аідмиіністративне правопорушення на засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Відповідно до ч.2 ст.22 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.213, ст.ст.222, 258 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі передбачених ч.1 ст.121-2 КУпАП в порядку скороченого провадження, тобто без складання протоколу про адміністративне правопорушення з винесенням постанови по справі про адміністративне правопорушення за результатами її розгляду на місці вчинення правопорушення.

Статтями 8, 18, 23 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що на поліцію покладено завдання регулювати дорожній рух та здійснювати контроль за дотриманням Правил дорожнього руху України та його учасниками, також у випадках визначених законом поліція здійснює провадження у справах про адміністративне правопорушення і приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання ( п. 8 ч. 1 ст. 23 цього Закону) при цьому поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією, законами України та іншими нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність поліції.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення. у справах про протиправність таких рішень, покладено саме на суб`єкт владних повноважень.

Обговорюючи питання про правомірність застосування приладу «Трукам», суд бере до уваги наступне. Згідно статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото - і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. Отже, при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото - і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото - і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 названого Закону, а також статті 19 Конституції України. У судовому засіданні встановлено, що фіксація швидкості руху позивача була здійснена приладом «Трукам», який поліцейський тримав в руках.

За змістом п.п. 16 п. 3 Порядку проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року №193 у разі якщо відбиток повірочного тавра або пломбу пошкоджено чи свідоцтво про повірку втрачено, засіб вимірювальної техніки вважається неповіреним.

Кожний окремий пристрій TruCAM підлягає додатковій державній експертизі в сфері криптографічного захисту інформації. Мінекономрозвитку видало 29.08.2012 сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки № UА-МІ/1-290302012, яким затверджено сам засіб вимірювальної техніки - лазерний вимірювач швидкості LTI 20-20 «TruCAM». Тобто, затверджено засіб в цілому, без зазначення номеру такого приладу. Постановою КМУ № 373 від 29.03.2006 затверджено Правила забезпечення захисту інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідно до цих Правил, кожен окремий пристрій «TruCAM LTI 20-20» підлягає додатковій обов`язковій державній експертизі у сфері криптографічного захисту інформації. Вимірювач швидкості «Трукам» повинен знаходитися в Реєстрі затверджених типів засобів вимірювальної техніки Мінекономрозвитку та його необхідно надавати для проведення періодичних державних випробувань, відповідно до вимоги ст. 16 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та Порядку ведення Реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки. Вимірювання швидкості руху 8 серпня 2021 року автомобіля «Мерседес» проводилося за допомогою лазерного вимірювача швидкості автотранспортних засобів LTI 20/20 TruCAM серійний номер ТС8361. Вказаний тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM» зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12, затверджений сертифікатом № UA-MI/1-2903-2012, виданим Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 29.08.2012. Наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України №100 від 19.02.2002 , зареєстрованим в Мінюсті України 04.03.2002 за №222/6510, який втратив чинність на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі №972 від 14.06.2016, затверджено Порядок оформлення та видачі сертифікатів затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженого типу та свідоцтв про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки, згідно якому - п.2.5 сертифікати затвердження типу засобів вимірювальної техніки та свідоцтва оформлюються на типи засобів вимірювальної техніки, які занесені під одним реєстраційним номером до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки (далі Державний реєстр); п.2.6 сертифікати затвердження типу засобів вимірювальної техніки та свідоцтва про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки чинні до вилучення відповідних типів засобів вимірювальної техніки з Державного реєстру. Під час дії вищевказаного Положення наказом Міністерством економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 року №1362 були внесені зміни до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, а саме, згідно п.1 були виключені з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки певні типи засобів вимірювальної техніки, унесені до нього за відповідними номерами, зокрема У3197-12. Отже тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM», який зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12, є виключеним з Державного реєстру на підставі наказу Міністерством економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 №1362 та сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UA-MI/1-2903-2012 від 29.08.2012 року є не чинним з 02.11.2015 року.

Враховуючи вищевикладені положення ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото - і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), а тому вимірюваня швидкості руху засобов, яки поліцейський тримає в руці суперечить приписам ст. 40 названого Закону. Зважаючи на викладене, приходжу до переконання, що вимірювання швидкості руху автомобіля «Мерседес» було вчинено з порушенням вказаних вимог.

Суд приходить до переконання, що відповідач не довів, що позивач рухався із швидкістю 82 км./год. При цьому суд виходить з наступного.

Суд вважає, що вимірювання швидкості руху автомобіля було проведено з порушенням вимог щодо його розміщення та з використанням технічного засобу, який з 2015 року виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, а тому твердження відповідача про те, що вимірювання швидкості було вчинено з дотриманням вимог закону суд вважає необґрунтованим та не бере його до уваги.

Також відповідач, як на доказ швидкості руху позивача, посилається на зміст записів, які він надав суду. Але файл «136.avi», який мається на наданому відповідачем диску не містить будь яких відомостей про час зйомок та швидкість руху автомобіля. Не міститься таких об`єктивних відомостей і на інших файлах. Разом з тим, з цих записів вбачається, що позивач категорично та послідовно заперечував факт перевищення швидкості. Тому твердження відповідача, що факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем підтверджується вказаними записами є необґрунтованим і суд його до уваги не бере.

Суд вважає, що постанова про притягнення позивач до адміністративної відповідальності сама по собі не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення. При цьому суд приймає до уваги, що згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Як передбачено ст.279 КУпАП, розгляд справи розпочинається з представлення посадової особи, яка розглядає дану справу; на засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Отже із сукупності вказаних норм вбачається, що постанова є рішенням за наслідками розгляду справи, який передбачає дослідження доказів, а тому не може розцінюватися як доказ обґрунтованості цієї постанови.

Відповідно до ч. 3. ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Вирішуючи питання про те, чи доведена у судовому засіданні наявність у відповідача 8 серпня 2021 року вбачати в діях позивача адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 1 КУпАП, та виносити постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, суд виходить з наступного. Відповідальність за ст. 122 ч.1 КУпАП настає в разі перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину. Відповідно до пункту 12.4 Правил, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. У судовому засіданні встановлено, що позивач в населеному пункті рухався зі швидкістю не більше 65 км./год., що перевищує обмеження швидкості руху на 15 км./год., а тому його дії не містять складу вказаного адміністративного правопорушення. Тому постанова відносно нього винесена безпідставно та підлягає скасуванню.

Отже, дослідивши письмові докази, суд на підставі ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, у межах позовних вимог, вважає, що позовні вимоги належить задовольнити.

Також суд вважає, що задоволення позову буде відповідати такому, передбаченому ст.2 КАС України, завданню адміністративного судочинства, як справедливе вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав фізичної особи від порушень з боку суб`єктів владних повноважень та такій засаді цього судочинства, передбаченій ст.2 КАС України, як верховенство права.

Як передбачено ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Оскільки позов задоволений, то понесені позивачем судові витрати у сумі 908 грн. 00 коп. належить стягнути з суб`єкта владних повноважень - Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, так як відповідачем по справі є посадова особа цього Департаменту.

Керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст.8, 18, 23, 40 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 16 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», ст.ст.7, 22, 122, 222, 258, 246, 249, 279, 280 КУпАП, ст. ст. 2, 3, 5, 9, 73-77, 139, 162, 241-246, 250, 255, 257, 268, 269, 271, 286, 293 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до інспектора батальйону №1 роти №1 полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Шаркової Тетяни Володимирівни (місцезнаходження: м. Кривий Ріг, вул. Волгоградська 11), третя особа Департамент патрульної поліції Національної поліції України (ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: м. Киїі, вул. Федора Ернста,3) про скасування постанови - задовольнити.

Постанову серії ЕАО № 4606015, винесену 08 серпня 2021 інспектором батальйону №1 роти №1 полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Шарковою Тетяною Володимирівною про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП - скасувати.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України витрати по сплаті судового збору у сумі 908 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів з моменту його підписання до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку, передбаченому ст.286 КАС України.

Суддя В.М. Прасолов