Рішення № 102891492, 27.01.2022, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/5399/21

Провадження №2/487/516/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

27.01.2022 року м.Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді - Бобрової І.В., за участю секретаря судового засідання - Тітова А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва цивільну справу №487/5399/21 за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів -,

ВСТАНОВИВ:

02.08.2021 Орган опіки та піклування ВК ММР, діючи в інтересах дитини, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ОСОБА_3 стосовно дитини ОСОБА_1 ; стягнути з відповідачів аліменти на утримання ОСОБА_1 у розмірі ј частини усіх видів заробітку відповідачів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, на її особистий рахунок.

Вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 13.04.2021 органами поліції був складений акт про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку до Миколаївської обласної дитячої клінічної лікарні. До лікарського закладу дитину доставлено в незадовільному стані. Крім того від народження у ОСОБА_1 діагностовано вроджену ваду серця, але батьки не вживали заходів до лікування дитини. Протягом перебування дитини у медичному закладі батьки не навідували та не забирали її, на підставі чого органами охорони здоров`я та органами внутрішніх справ складено Акт про покинуту дитину, яку батьки відмовилися забрати з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров`я. Рішенням ВК ММР від 12.05.2020 №379 малолітній надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування та влаштовано до КНП «Миколаївський обласний будинок дитини» МОР на повне державне утримання. За час перебування дитини в закладі батьки її не провідували, не утримували, долею дитини не цікавились, до служби у справах дітей щодо повернення їм дитини на виховання не зверталися.

Ухвалою суду від 17.08.2021 відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 23.12.2021 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача у судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просила розглянути справу за її відсутності, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені вчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомили, відзиви не надали.

Судом було ухвалено про проведення заочного розгляду справи на підставі ст.280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, що діє в інтересах ОСОБА_1 , підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 18.08.2020 року батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (арк. спр.5).

13.04.2021 року поліцейським 1 взводу 2 роти 2 батальйону УПП в Миколаївській області Ісаченком О.М. складено Акт органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, за яким 13.04.2021 року о 14 год.00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , була знайдена дитина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом зі старшою сестрою ОСОБА_4 .Дитину доставлено до Миколаївської обласної дитячої клінічної лікарні (арк. спр.8).

Згідно з Актом закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, яку батьки (матір або батько), інші родичі або законний представник відмовилися забрати з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров`я від 20.04.2021 року встановлено, що 20.04.2021 року в КНП «МОДКЛ`МОР батьки, інші родичі або законний представник відмовилися забрати дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. спр.9).

Рішенням виконавчого комітету ММР від 28.04.2021 року дитину ОСОБА_1 влаштовано до КНП «Миколаївський обласний будинок дитини» Миколаївської обласної ради (арк. спр.10).

Рішенням виконавчого комітету ММР від 12.05.2021 року ОСОБА_1 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування (арк. спр. 10).

До суду також було надано висновок органу опіки та піклування Миколаївської міської Ради від 22.10.2021 року №7750/02.02.01-22/03/14/21 про доцільність позбавлення відповідачів батьківських прав стосовно дитини ОСОБА_1 (арк. спр.25-26).

Положеннями ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, визначено, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особистості необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розумінні. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним зокрема, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2009 року в справі «Савіни проти України», визначено, що під час розгляду справи суд повинен з`ясовувати, чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів; чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини; чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження та чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки; чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я; чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки); чи мали заінтересовані сторони, зокрема батьки, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків (ст.11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до вимог ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, фізичний, духовний та моральний розвиток останньої, що є найважливішими обов`язками матері та батька.

Батьки мають право на переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини; мають право вибирати форми й методи виховання, за винятком тих, які суперечать закону, моральним принципам суспільства (ст.151 СК України).

Згідно з ч.4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Відповідно до ст. 165 Сімейного Кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

На підставі п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно з п.16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років і тільки з підстав передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Також, положення статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначають, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Як зазначено у висновку органу опіки та піклування виконкому ММР про доцільність позбавлення батьківських прав від 22.10.2021 року №7750/02.02.01-22/03/14/21 за інформацією медичного закладу дитина була доставлена в незадовільному стані: дефіцит маси тіла, пелюшковий дерматит, гіпотрофія ІІ-ІІІ ступенів. Дитина має вроджену ваду серця, проте батьки не вживали заходів до лікування дитини, чим наражали її життя на небезпеку. За час перебування дитини в закладі, батьки її не провідували, не утримували, долею дитини не цікавилися, до служби у справах дітей щодо повернення їм дитини не зверталися.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, той факт, що навіть після початку розгляду справи в суді, відповідачами не було вжито будь-яких заходів по поновленню виконання своїх обов`язків по відношенню до малолітньої дитини, суд вважає, що позовні вимоги про позбавлення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 батьківських прав обґрунтовані та підлягають задоволенню виходячи з інтересів дитини.

Правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені ст. 166 СК України.

Так, згідно ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Разом з цим, згідно з ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду (ч. 3 ст. 166 СК України).

Згідно зі ст. 193 СК України, якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров`я, навчального або іншого закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнуті з них на загальних підставах. За рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Крім того відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідачів необхідно стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 992,40 грн..

Керуючись ст.10,18,23,76, 258,259,263-265,280-282,352,354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини, ОСОБА_1 , у розмірі ј частини усіх видів їх заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду (02.08.2021 року) і до досягнення дитиною повноліття, на її особистий рахунок.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 496,20 грн. (чотириста дев`яносто шість гривень 20 коп.).

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 496,20 грн. (чотириста дев`яносто шість гривень 20 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви на його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили якщо протягом строків встановлених ЦПК України не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, ЄДРПОУ 04056612, м.Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 01.02.2022 року.

Головуючий суддя І.В. БОБРОВА