Рішення № 102887792, 31.01.2022, Оболонський районний суд міста Києва

31.01.2022 Справа № 756/11425/16-ц

Справа ун. № 756/11425/16-ц

пр.№2/756/19/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2022 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Луценко О.М.,

при секретарі - Гриненко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ « Універсал Банк», третя особа ОСОБА_2 про захист прав споживачв та визнання кредитного договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В

08 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ПАТ «Універсал Банк», третя особа ОСОБА_2 і просить визнати недійсним кредитний договір № 010-2008-1827 від 12.06.2008 року укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Універсал Банк».

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що 12.06.2008 року між нею та ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», укладено кредитний договір №010-2008-1827 відповідно до якого Банк зобов`язався надати їй 67000,00 доларів США терміном до 10 06.2038 року під 13,45% річних. Надалі сторонами було підписано: Додаткову угоду б/н від 10.11.2011 р., Додаткову угоду б/н від 25.11.2011 р., Додаткову угоду б/н від 21.06.2013 р., Додаткову угоду б/н від 17.02.2014 р. до Кредитного договору. 12.06.2008 р. між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк»та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 010-2008-1827-Р про солідарну відповідальність поручителя за виконання зобов`язань за кредитним договором. Надалі між банком та поручителем було підписано: нову редакцію Договору поруки б/н від 25.11.2011 р., нову редакцію Договору поруки б/н від 21.06.2013 р., нову редакцію Договору поруки б/н від 17.02.2014 р.

Згідно з п. 1.3. Кредитного договору, цільове призначення кредиту: на придбання майна, а саме: однокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, кредит виданий позичальнику для його особистих потреб і є споживчим кредитом.

Вважає, що при укладенні кредитного договору банк не дотримався вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» і письмово не повідомив її про основні умови кредитування чим позбавив можливості зробити свідомий і компетентний вибір щодо придбання фінансової послуги.

Банк навмисно не дотримався та грубо порушив вимоги п. 3.2., п. 3.3, п. 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені Постановою Правління Національного Банку України №168 від 10 травня 2007 року (далі Правила), хоча такі умови є істотними умовами кредитного договору, їх зміст та умови є такими, що можуть вплинути на рішення споживача про необхідність придбання послуги з надання кредиту та являються необхідними і обовязковими для такого виду договорів.

Зі змісту кредитного договору, враховуючи специфіку наданої банком для неї послуги прослідковується її обмеженість в правах як позичальника. Обсяг визначених банком у кредитному договорі прав і обовязків містить суттєву диспропорцію на користь банку, що суперечить принципу рівності сторін у договорі.

В кредитному договорі відсутні умови про вартість кредиту, в тому числі за кожним платіжним періодом на момент його укладення, відсутні умови про валютні ризики, що викликано односторонніми діями (бездіяльністю) банку, який не забезпечив узгодження з нею, як споживачем таких умов кредитного договору. У звязку із цим, подорожчання для неї кредитного продукту відносно його повної вартості у гривнях на момент прийняття на себе кредитних зобовязань вносить істотний дисбаланс між договірними зобовязаннями на шкоду споживача. У звязку з цим умови договору, які не були погоджені сторонами, з урахуванням вимог абз. 1 ч. 4 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є несправедливими.

Банком в належній формі не була доведене необхідна інформація про необхідні умови щодо кредитного продукту, оцінку можливих змін курсу іноземної валюти на майбутній час дії кредитного договору, а відтак банк, як сильна сторона договору, в порушення принципу добросовісності, фактично переклав шкідливі наслідки від невиконання своїх обовязків щодо оцінки ризиків від надання валютного кредиту на споживача, як слабкої сторони договору, чим вніс істотний дисбаланс у права та обовязки сторін за договором на шкоду споживача.

Оскільки АТ «Універсал Банк» в порушення вимог закону не повідомив у письмовій формі перед укладенням кредитного договору інформацію, передбачену ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитний договір містить несправедливі умови, зокрема визначеною кредитодавцем, зміни у витратах, в тому числі плати за дострокове погашення кредиту, сплати винагороди за надання фінансового інструменту, за дію, яку банк здійснює на власну користь, ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним кредитний договір № 010-2008-1827 (на придбання майна) від 12.06.2008 року, укладеного між нею та АТ «Універсал Банк».

У поданому відзиві на позовну заяву представник АТ «Універсал Банк» просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, а також застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги просив задовольнити, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини.

У судовому засіданні представник АТ «Універсал Банк» просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, окрім того суду пояснив, що позивач звернулася з позовом 08.09.2016року, тобто більше ніж через 8 років 3 місяців з моменту укладення кредитного договору від 12.06.2008 року. ОСОБА_1 неодноразово підтверджувала дійсність кредитного договору, сплачуючи відповідні платежі. При укладенні додаткових угод до кредитного договору також не заявляла жодних претензій до банку.

Третя особа до судового засідання не з`явився про дату, місце та час повідомлявся належним чином про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у позові, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом встановлено, що 12.06.2008 року між нею та ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», укладено кредитний договір №010-2008-1827 відповідно до якого Банк зобов`язався надати їй 67000,00 доларів США терміном до 10 06.2038 року під 13,45% річних.

Згідно з п. 1.3. Кредитного договору, цільове призначення кредиту: на придбання майна, а саме: однокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, кредит виданий позичальнику для його особистих потреб і є споживчим кредитом.

Суд приймає до уваги те, що фактично ні ПАТ «Універсал Банк», ні ОСОБА_1 не заперечують сам факт укладення кредитного договору, окрім того позивач визнала факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та користування кредитними коштами, а також періодичне погашення кредиту в межах своїх фінансових можливостей.

Отже, ПАТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за кредитним договором №010-2008-1827 від 12.06.2008 року виконав в повному обсязі, а саме надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі, встановленому договором, в свою чергу ОСОБА_3 наданими кредитними коштами користувалась.

Відповідно до п. 8.5 кредитного договору, позичальник своїм підписом засвідчив, що шляхом укладання та підписання даного договору, позичальник засвідчує факт та згоду з умовами цього договору, підтверджує свої права та обов`язки за цим договором і погоджується з ними, підтверджує свою здатність виконувати умови цього договору та що всі умови даного договору йому цілком зрозумілі, а також що перед укладенням цього договору позичальник був ознайомлений в письмовій формі про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту.

Крім цього, позивачем було підписано та отримано додаток № 1 до кредитного договору «Перелік та вартість супутних послуг, що надаються кредитором та третіми особами і пов`язані з отриманням та обслуговуванням кредиту», додаток № 2 до кредитного договору «Графік платежів», в якому вказана сукупна вартість кредиту на вимогу положень законодавства про захист прав споживачів.

Окрім того ані Закон України «Про захист прав споживачів», а ні Постанова Правління НБУ від 10.05.2007 № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» не вимагають від банків підписувати у споживачів інформаційний лист у двох примірниках, один з яких долучати до кредитної справи позичальників. На підставі вимог п. 2.4. Постанови НБУ від 10.05.2007 №168 банки зобов`язані отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною інформацією. Таке письмове підтвердження може бути викладене шляхом додавання зазначеного факту до тексту кредитного договору.

Позивач був вільним при укладанні кредитного договору, сам особисто обрав ті умови кредитування, які він вважав вигіднішими для себе, то позивач до того ж згідно з ч. 2 ст. 1056 ЦК України мав право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця,

Крім того, позичальник протягом декількох років здійснював погашення заборгованості близько 50 тис. дол. США, що підтверджує про прийняття позичальником усіх умов договору та згоду з його умовами.

Відповідно до п. 6 ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів» у позичальника існувала можливість в 14-денний термін відмовитись від кредиту, проте цим правом він не скористався, отже, оцінюючи всі фінансові ризики, позичальник не відмовився від отримання кредитних коштів саме в іноземній валюті - в доларах США та за умовами, відповідно до яких банк пропонував отримання кредиту.

Таким чином, з підписанням договору споживчого кредиту сторонами було досягнуто згоди по всім істотним умовам, встановленим діючим законодавством України для цього виду правочину: сума кредиту, відсоткова ставка, термін надання та повернення кредитних коштів, графік платежів, права та обов`язки сторін та інші умови, та приймаючи до уваги те, що позивач не скористався своїм правом на відмову від одержання кредиту, слідує, що позивач повністю погодився з умовами зазначеного договору та вважав їх справедливими по відношенню до себе.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Як роз`яснено у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» недійсними правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Частинами 1 та 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції чинній на час укладення спірного кредитного договору, Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

За приписами ч. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції чинній на час укладення спірного кредитного договору, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Банк у письмовій формі надав ОСОБА_1 у повному обсязі всю необхідну інформацію до укладення кредитного договору, передбачену положеннями Закону України «Про захист прав споживачів», сторони узгодили всі істотні умови договору та ОСОБА_1 особистим підписом засвідчила, що вона погодилася на отримання у кредит грошових коштів на придбання нерухомості саме на умовах, що визначені договором, волевиявлення сторін на укладення і підписання договору були вільними.

03.12.2019 року представником позивача подано суду клопотання про призначення судово- економічної експертизи.

25 червня 2020 року ухвалою суду клопотання задоволено, призначено судову економічну експертизу.

Відповідно до висновку № 3159 від 01.11.2021р. Київської незалежної судово- експертної установи вбачається, що в результаті проведеного дослідження, виходячи з наявних первинних документів( платіжних документів позичальника) та документів бухгалтерського обліку банку( відомостей щодо руху коштів( виписок) по рахункам, встановлено, що загальна сума коштів, сплачена позичальником за кредитним договором № 010-2008-1827 від 12.06.2008р. за період з 12.06.2008р.по 10.02.2015р. складає 57338,74 доларів США.

Судом встановлено, що графік платежів також місити графу» реальна процентна ставка» і її розмірі 15,32%, експертом таку величину визначено в значенні 15,57%.

Відмінність між визначеним банком абсолютним значенням подорожчання кредиту та значенням, яке визначено експертом, становить 776,39 доларів США.

Згідно із висновком експертизи цю суму становить збір на обов`язкове державне пенсійне страхування відповідно до пунктів 15-1, 15-3 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740 (далі - Порядок №1740).

На момент укладення кредитного договору зазначені пункти Порядку були викладені в такій редакції:

15-1 Збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі- продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, шо під визначення першої групи основних фондів згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ).

15-3 Нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі- нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Таким чином банк не був стороною договору купівлі-продажу квартири, відтак передбачити точну суму збору на обов`язкове державне пенсійне страхування; в додатку №1 до кредитного договору банк зробив посилання на Порядок виходячи з якого позичальник самостійно могла визначити розмір збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при укладення договору купівлі-продажу; Порядком №1740 звільнено від обов`язку сплати збору на обов`язкове і пенсійне страхування осіб, які: 1) придбавають житло і перебувають у одержання житла або 2) придбавають житло вперше; довести обставину, що позичальник не є особою, яка 1) придбаває житло і перебуває у черзі на одержання житла або 2) придбаває житло вперше - має саме- позичальник, оскільки саме позичальнику відомі відповідні обставини; довести обставину сплати позичальником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування осіб має довести сам позичальник; сплата або не сплата позичальником збору на обов`язкове державне її страхування осіб не перебуває у взаємозв`язку із укладенням кредитного договору чинністю і не стосується плат, що виникають у зв`язку із його укладенням.

Згідно із пунктом 3.3(6) постанови Правління НБУ №168: 3.3. Банки зобов`язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість к урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов`язань споживача, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовом) валюті платежу за кредитним договором, у вигляді: абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, пов`язані з наданням кредиту, обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту.

Умовами кредитного договору не передбачалось надання коштів на сплату на обов`язкове державне пенсійне страхування; збір на обов`язкове державне пенсійне страхування не є видом платкжів в розумінні пункту «б» н.3.3 постанови НБУ від 10 травня 2007 року №168; абсолютне значення подорожчання кредиту визначено з наявних у банка момент укладення цього договору показників і даних.

ПАТ «Універсал Банк» кредитний договір виконаний повністю адже кредитні кошти надані для ОСОБА_1 , останньою кредитний договір визнавався дійсним та виконувався тривалий час шляхом сплати обовязкових платежів по договору, неправомірність кредитного договору прямо не випливає із закону і не встановлена судом, права ОСОБА_1 , як споживача не порушені, підстав для визнання кредитного договору недійсним судом не встановлено, а тому суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Представником ПАТ «Універсал Банк» подано суду заяву про застосування строку позовної давності і відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 у звязку з його пропуском.

Відповідно до абз. 3 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Отже, відмова в позові в звязку із застосуванням строку позовної давності можлива тоді, коли позов є обґрунтованим і підлягав би задоволенню у разі, якщо б позивач дотримався передбаченого у ЦК України строку позовної давності.

В даній справі суд відмовляє в задоволенні позову в звязку з його необґрунтованістю, тому підстави для відмови в задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ « Універсал Банк», третя особа ОСОБА_2 про захист прав споживачв та визнання кредитного договору недійсним - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи.

Суддя: О.М.Луценко