Ухвала суду № 10288601, 23.06.2010, Апеляційний суд Запорізької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-2998/10 Головуючий у 1-й інстанції: Мінасов В.В.

Суддя-доповідач: Спас О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2010 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Крилової О.В.

суддів: Спас О.В.,

Бабак А.М.

при секретарі Семенчук О.В.

за участю відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 24 лютого 2010 року у справі за позовом Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_3 про стягнення вартості навчання,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2009 року Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення вартості навчання, в якому було зазначено, що 05.09.2004 року між ним та відповідачем було укладено угоду про підготовку фахівця за державним замовленням та його працевлаштування. Після закінчення навчання відповідача було направлено для працевлаштування до УМВС України в Запорізькій області. 18.07.2007 року відповідача було призначено на посаду оперуповноваженого Комунарського РВ ЗМУ та 26.11.2007 року звільнено за порушенням дисципліни. На навчання відповідача державою було витрачено 7528,8 грн., яки позивач просив стягнути з відповідача на користь державного бюджету та 75,29 грн. судового збору і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 24 лютого 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь державного бюджету на рахунок: ГУДКУ в Запорізької області, МФО 813015, код 24523731 р/р 352250002003234 вартість навчання у розмірі 7213,8 грн., 73 грн. судового збору, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

В решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції у звязку з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Позивачем надані заперечення на апеляційну скаргу, в яких він вважає доводи апеляційної скарги безпідставними і просить залишити рішення без змін.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасника апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З матеріалів справи вбачається, що суд правильно встановив правовідносини, які склалися між учасниками справи, дав їм належну правову оцінку. Під час розгляду справи апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції дотримався вимог ст. 212 ЦПК України і оцінив всі надані сторонами докази на ґрунті всебічного, повного, обєктивного та безпосереднього їх дослідження, а також оцінив належність допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, відобразив в рішенні результати оцінки доказів.

Суд першої інстанції застосував вірно норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.

Судом першої інстанції встановлені та не оспорені сторонами ті обставини, що відповідач 05.09.2004р. уклала з позивачем угоду про підготовку фахівця за державним замовленням та наступне працевлаштування (а.с.10). Пунктом 4.1. якої передбачено відповідач зобовязалася відшкодувати МВС фактичні витрати за своє навчання в повному обсязі в разі звільнення з органів внутрішніх справ до закінчення трьохрічного терміну перебування на службі з підстав порушення дисципліни.

Відповідач закінчила навчання у позивача 16.06.2007р. та розподілена до УМВС України в Запорізькій області (а.с.19).

Наказом УМВС України в Запорізькій області № 641 о/с від 26.11.2007р. відповідач звільнена з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни (а.с. 17).

Загальна вартість навчання відповідача склала 7213,8 грн., що документально відображено позивачем (а.с. 8 16) та відповідає сумі, стягнутій рішенням суду з урахуванням заперечень відповідачки, що частково знайшли своє підтвердження.

Судом першої інстанції при вирішенні спору правильно застосовано норми матеріального права та інші нормативно-правові акти. Зокрема, суд вірно застосував ст. 56 Закону України «Про вищу освіту», яка визначає, що випускник, який навчався за державним замовленням працевлаштовується відповідно до укладеної угоди. Обовязок випускника відшкодувати до державного бюджету повну вартість навчання за умов, що склалися між сторонами, встановлений п. 2 Указу Президента України №77/96 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів», постановою Кабінету Міністрів України №992 «Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», постановою Кабінету Міністрів України №313 «Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, повязаних з їх утриманням у вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ», наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та звязку України, адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України № 419/831/240/605/537/219/534 від 16.07.2007р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.07.2007р. за № 863/14130 «Про затвердження Порядку розрахунку витрат, повязаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах».

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки рішення суду, оскільки є безпідставними.

Довід про відсутність у позивача права вимоги за позовом спростовується Статутом Запорізького юридичного інституту Міністерства внутрішніх справ України у п. 1.1., п. 1.11 якого визначено, що інститут є структурним підрозділом МВС України і є юридичною особою.

Довід про неправомірність застосування нормативно-правових актів, прийнятих у 2007р., є неприйнятним, так як ці акти видано на вдосконалення вже існуючого порядку відшкодування випускниками до державного бюджету повної вартості навчання за визначених законами та нормативними актами умов.

Наявність або відсутність нормативно-правових актів міністерств та відомств не звільняє відповідача від встановленого вищевказаним Законом та Указом Президента №77/96 від 23.01.1996р. обовязку з відшкодування державному бюджету вартості її навчання з урахуванням тієї обставини, що вона не відпрацювала встановленого трьохрічного строку в МВС України, звідки звільнена за порушення дисципліни.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права. а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків. Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі.

Керуючись ст.ст. 307, , 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 24 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :