Ухвала суду № 102885969, 27.01.2022, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 2-131/12

6/368/3/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2022 р. Кагарлицький районний суд Київської області

у складі: головуючого - судді Шевченко І.І

при секретарі Лєвшин Н.О.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик Київської області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Проперті Групп», первісний стягувач – Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»», боржники - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Кагарлицький відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про заміну сторони (стягувача) у виконавчому листі, видачу дублікату виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання провадження, -

ВСТАНОВИВ:

представник заявника просить суд замінити стягувача ПАТ «КБ «НАДРА» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП», у виконавчих листах, виданих по справі № 2-131/12, видати дублікати виконавчих листів щодо стягнення заборгованості з боржника 1 та боржника 2 та поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчих листів до виконання, обґрунтовуючи заяву наступним.

03.03.2012 року Кагарлицький районний суд Київської області ухвалив рішення по справі № 2-131/12 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 407/П/23/2008-980 від 02.09.2008 р. з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «НАДРА».

На виконання рішення суду по справі № 2-131/12 від 03.03.2012 року Кагарлицький районний суд Київської області видав банку виконавчі листи.

04.08.2020 року між ПАТ «КБ «НАДРА», та ТОВ "ФК "ДНІПРОФІНАНСГРУП" укладено Договір про відступлення прав вимоги №GL48N718070_А_3, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов`язаннями передбаченими кредитним договором № 407/П/23/200 8-980 від 02.09.2008 р., перейшло до ТОВ "ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП»".

20.08.2020 року між ТОВ "ФК "ДНІПРОФІНАНСГРУП" та ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» укладено Договір про відступлення прав вимоги № GL48N718070_А102, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов`язаннями передбаченими кредитним договором №407/П/23/2008-980 від 02.09.2008р., перейшло до ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП».

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За змістом ст. 512 ЦК України, ст. 442 ЦПК України та ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Провівши аналіз положень ЦПК України, а саме ст. 442, при цьому взявши до уваги положення ч. 5 ст. 124 Конституції України та ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини, основоположних свобод, статус стягувача та боржника, сторони судового процесу, набувають з моменту, коли у позивача з`являється право на отримання виконавчого документу - тобто з моменту набранням рішення законної сили.

Враховуючи принцип обов`язковості виконання судових рішень, закріплений основним Законом України, неприпустимо вважати що заміна сторони виконавчого провадження можлива виключно за наявності відкритого виконавчого провадження при примусовому виконанні рішення суду.

Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із ЗУ «Про виконавче провадження».

Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах від 9 жовтня 2019 року № 711/10368/2012 та від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту ст. 512, 514 ЦК України та ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження».

Є всі підстави для заміни стягувача у виконавчих листах, виданих по справі №2-131/12, його правонаступником ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП».

Щодо видачі дубліката виконавчого документа.

На виконання рішення суду по справі № 2-131/12 від 03.03.2012 року Кагарлицький районний суд Київської області видав банку виконавчі листи.

В Автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутня інформація щодо відкриття виконавчих проваджень відносно боржників.

Відповідно до офіційної інформації з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, станом на день подання цієї заяви оригінал виконавчого листа щодо: боржника 1 на примусовому виконанні не перебуває; боржника 2 на примусовому виконанні не перебуває.

Згідно Акту ПАТ КБ «НАДРА» про втрату оригіналів виконавчих документів до договору відступлення прав вимог, оригінали виконавчих листів втрачені, що підтверджується відповідним записом у зазначеному акті.

Оригінали виконавчих листів у заявника та первісного стягувача відсутні, заборгованість за кредитним договором не погашена.

З моменту прийняття рішення державним органом про ліквідацію банку, його діяльність була припинена, закрито територіальні відділення банку та звільнено відповідальних за супровід судових справ працівників, що обумовило втрату оригіналів виконавчих листів.

Наразі місцезнаходження виконавчих листів щодо боржника 1 та боржника 2 невідомо та можливість їх встановлення відсутня.

Отже, виконавчі документи стягувачем втрачено. Відсутність виконавчих листів підтверджується актом ліквідатора ПАТ КБ « НАДРА» про втрату виконавчих листів.

Як указано в підпункті 17.4 пункту 17 Розділу XIII ЦПК України «Перехідні положення» у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

ВС зауважив, що аналіз пункту 17.4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.

ЦПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого документа з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати виконавчого документа. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката виконавчого документа не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат виконавчого документа має повністю відтворювати втрачений виконавчий документ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність виконавчого документа у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 18 листопада 2020 року по справі №263/4331/18 «сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено». Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, провадження № 61-11034св19.

Отже, право отримання стягувачем дублікату виконавчого документа не залежить від причин втрати виконавчого документу.

Проте вважають за необхідне пояснити поважність цих причин.

04.06.2015 року за рішенням НБУ було розпочато процедуру ліквідації ПАТ КБ «НАДРА», якою фактично було припинено нормальну діяльність банку.

Згідно законодавства України процедуру ліквідації та виконання обов`язку щодо ведення діяльності Банку здійснював державний орган - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який належним чином не забезпечив супровід судових справ банку.

Отже попередній кредитор не мав можливості забезпечити дотримання процесуальних строків з об`єктивних причин, що не залежали від нього, з огляду на припинення його діяльності рішеннями державних органів.

Позиція регулятора грунтується на тому, що банк повністю втрачає процесуальну дієздатність після винесення рішення НБУ про прийняття постанови про відкликання ліцензії та ліквідацію.

Повноваження органів управління банку, що ліквідується, покладаються на Фонд. З аналізу норм Закону України «Про банки та банківську діяльність», зокрема п. 2 ст. 48 випливає, що основною функцією Фонду в процесі ліквідації банків с організація відчуження всіх активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, до яких входять і права вимоги за кредитними договорами і аж ніяк не здійснення завдань щодо реального стягнення заборгованості за кредитними договорами.

В даному випадку, через обставини, що не залежали від ПАТ КБ «Надра», який втратив можливість реалізації своїх прав щодо стягнення заборгованості боржників за кредитними договорами у примусовому порядку з 04.06.2015 року, що унеможливило ефективне, прозоре управління проблемною заборгованістю банків з державною участю.

Отже, ліквідація банку, припинення основної діяльності банку, зміна всього керівництва, закриття територіальних відділень Банку та звільнення відповідальних за супровід судових справ працівників, виконання функцій Фонду з відчуження великої кількості активів, що також не залежала від первісного стягувача - Банку, вплинуло на факт втрати оригіналів виконавчих листів.

Щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Згідно з інформацією з Автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого листа щодо боржника 1 та боржника 2 відсутні.

Згідно Акту ПАТ КБ «НАДРА» про втрату оригіналів виконавчих документів до договору відступлення прав вимог, оригінали виконавчих листів втрачені у зв`язку з проведення процедури ліквідації банку, що підтверджується відповідним записом у зазначеному акті.

Статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено трирічний строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Первісним стягувачем було пропущено строк для пред`явлення виконавчого листа щодо боржника 1 та боржника 2 з причин його втрати.

Крім того, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання припав на період ліквідації банку, та, як було зазначено вище, це призвело до припинення основної діяльності банку, зміну всього керівництва, закриття територіальних відділень Банку та звільнення відповідальних за супровід судових справ працівників.

Строк пропущено з об`єктивних причин, що не залежали від попереднього кредитора в особі банку ПАТ КБ «Надра».

За рішенням НБУ у банку було запроваджено процедуру ліквідації, через яку фактично було припинено нормальну діяльність банку. Процедуру ліквідації здійснював Фонд - державний орган, який належним чином не забезпечив супровід судових справ банку.

Пунктом 11 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку. Таким чином, початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» унеможливив пред`явлення виконавчого листа до виконання, що й призвело до пропущення процесуальних строків.

Отже, попередній кредитор не мав можливості забезпечити дотримання процесуальних строків з об`єктивних причин, що не залежали від нього, з огляду на припинення його діяльності рішеннями державних органів. Саме процедурою ліквідації банку, якою припинено основну діяльність банку, змінено весь склад керівництва, закрито територіальні відділення банку та звільнено відповідальних за супровід судових справ працівників, обумовлено втрату оригіналів виконавчих листів та пропущення процесуальних строків.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що в інституті поновлення пропущених строків вирішення посадовою особою або державним органом будь-якого питання на власний розсуд має особливо важливе значення. Під час розгляду подібних вимог мають враховуватись конкретні обставини справи. Крім того, можна зробити висновок, що під час розгляду заяв про поновлення пропущених строків для пред`явлення виконавчих документів до виконання мають враховуватись також інші принципи верховенства права, наприклад, принцип обов`язковості судових рішень. Трактуючи цей принцип ЄСПЛ зазначав, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін.

Рішення суду від 03.03.2012 року, яке ухвалив Кагарлицький районний суд Київської області, про стягнення заборгованості за кредитним договором не виконується, а пропущення строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання не дає можливості заявнику звернутися до органів державної виконавчої служби для примусового виконання, що порушує норми чинного законодавства та рішення ЄСПЛ.

Таким чином, перебування ПАТ «КБ «НАДРА» у процедурі ліквідації в період втрати виконавчого листа та пропущення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, є поважною причиною та підставою для поновлення цього строку.

Обов`язковість рішення суду

Тривале невиконання рішення суду викликає у відповідача хибне переконання про необов`язковість його виконання та завдає шкоди репутації всій судовій системі України.

Згідно ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

У своїй практиці розгляду заяв щодо виконання рішень судів Верховний суд України неодноразово зазначав, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).

Відмова суду у видачі дублікату виконавчого документа для пред`явлення виконавчого документу на виконання фактично буде означати, що рішення суду буде не виконане.

Щодо дотримання вимог ЦПК України при поданні даної заяви

Верховний суд у Постанові від 9 грудня 2019 року у справі №2-3627/09 дійшов наступних висновків: «Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі ст.ст. 23, 431, 433, 442 ЦПК України вимоги щодо заміни сторони виконавчого провадження, видачі дубліката виконавчого листа та поновлення строків пред`явлення виконавчого документа до виконання підлягають розгляду судами першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

В заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Вимоги даної заяви поєднуються одним кредитним договором, розглядом однієї справи, тим самим складом учасників, і тим же судом.

Основним Законом України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відмова суду в прийнятті заяв, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не мас права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Представник заявника в судове засідання не з`явився, подавши до суду заяву, в якій просить судове засідання проводити у відсутність представника. Заяву підтримує в повному обсязі.

Боржники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, причини не явки суд не повідомили.

Представник заінтересованої особи в особі публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»» в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, причини не явки суд не повідомив.

Представник заінтересованої особи в особі Кагарлицький відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений, про що свідчить розписка про отримання судової повістки, причини не явки суд не повідомив.

Розгляд справи відбувається відповідно до вимог ст. 247 ч. 2 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з пунктом 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п`ята статті 442 ЦПК України).

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 цього Кодексу).

За змістом частини першої статті 512 ЦК України відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору:

а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України);

б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України);

в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Статтею 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи з цих норм права, зокрема, пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У разі заміни кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Судом встановлено, що 03 березня 2012 року Кагарлицьким районним судом Київської області було винесено заочне рішення, згідно якого стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» на р/р НОМЕР_1 , МФО 320564, код ЄДРПОУ 20025456 заборгованість по кредиту в сумі 45 403 грн. 20 коп., заборгованість по сплаті відсотків в сумі 22 036 грн. 32 коп., пеню за прострочення сплати кредиту в сумі 4 731 грн. 02 коп., суму індексації за період прострочених платежів в сумі 3 609 грн. 26 коп. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 757 грн. 80 коп., а всього 76 537 (сімдесят шість тисяч сімсот сімдесят дев`ять) грн. 59 коп. (а.с.56).

14 березня 2012 р. за заявою позивача було видано два виконавчих листа (а.с. 64)

04 серпня 2020 року між ПАТ «Комерційний банк «Надра»» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»» було укладено договір відступлення права вимоги № GL48N718070_A_3, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп»» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2

20 серпня 2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінанс Проперті Групп» було укладено договір відступлення права вимоги GL48N718070_A102, відповідно до умов якого до Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінанс Проперті Групп» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Відповідно до ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Згідно ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована особа мають право звернутись до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Стаття 512 Цивільного кодексу України передбачає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва, яке можливе на будь-якій стадії процесу.

Виходячи зі змісту ст. ст. 512, 514 ЦК України, ст. 442 ЦПК України, ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 20.11.2013 року за № 6-122цс13, а саме: відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для усіх судів України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення права вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи, тощо) і до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, у зв`язку з тим, що 20.08.2020 року ТОВ «ФК «Дніпрофінасгруп» та ТОВ «Фінанс Проперті Групп» уклали договір факторингу, відповідно до якого ТОВ «Фінанс Проперті Групп» отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тому це є підставою для процесуального правонаступництва в цьому спорі.

За таких підстав, суд вважає за можливе заяву ТОВ «Фінанс Проперті Групп» в частині вимог щодо заміни стягувача задовольнити та замінити сторону стягувача виконавчого провадження його правонаступником.

Що стосується вимог заяви про видачу дублікату виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання провадження, то слід зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» в указаній редакції, стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред`явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу у зв`язку з його втратою заявники повинні подати докази, а суди мають обов`язково перевірити, чи не було виконано втрачені судові рішення, судові накази, чи не втратили вони законної сили.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити будь-який ризик свавілля.

На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. andOthers v. Bulgaria», заява №1365/07, 24 April 2008, § 39), «Олександр Волков проти України» («OleksandrVolkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170)).

Разом з тим Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що знаючи про судовий процес, учасник справи повинен в розумні інтервали часу вживати заходів, аби дізнатися про стан відомого йому судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) дійшла висновку, що якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2021 року у справі № 460/5039/18 (провадження № 61-18869св20) зроблено висновок про те, що «якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».

Згідно із ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справ, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

До суду від ТОВ «Фінанс Проперті Групп» не надано будь-яких об`єктивних доказів того, що протягом періоду з моменту постановлення рішення (03.03.2012 року) до звернення з заявою про видачу виконавчих листів (14.09.2012 року), а також з моменту звернення до суду з заявою (11.01.2022 року), позивач, а тепер і заявник цікавився рухом цієї справи, виконанням рішенням суду, яке набрало чинності, наявністю (відсутністю) виконавчого провадження та виконавчого документа, не встановлено таких і в судовому засіданні.

За таких обставин, суд, дійшов висновку, про те, що звертаючись до суду із заявою про видачу виконавчого листа та поновлення строку на його пред`явлення, представником заявника не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження втрати оригіналу виконавчого документа, а також враховуючи те, що строк, встановлений для пред`явлення виконавчого листа до виконання, вже минув, тому у задоволенні заяви ТОВ «Фінанс Проперті Групп» про видачу виконавчого листа та поновлення строку на його пред`явлення слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись розділом VI ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Проперті Групп», первісний стягувач – Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»», боржники - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Кагарлицький відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про заміну сторони (стягувача) у виконавчому листі, видачу дублікату виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання провадження - задовольнити частково.

Замінити стягувача ПАТ «КБ «НАДРА» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП», код ЄДРПОУ 41487593, у виконавчих листах, виданих по справі № 2-131/12.

Ухвалу суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення та подається до апеляційному суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 27.01.2022 р.

Суддя І.І. Шевченко