Рішення № 102882194, 01.02.2022, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/4036/21

Провадження № 2/524/101/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2022 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі: головуючого судді Нестеренка С.Г., за участі: - секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту,-

В С Т А Н О В И В

У травні 2021 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту, в якому просив звільнити з-під арешту нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , належну на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , реєстраційний номер обтяження:1745451, підстава обтяження: повідомлення, 13Д, 15.03.2004 р., накладеного Крюківським районним судом м.Кременчука Полтавської області.

На обґрунтування позову вказав, що маючи намір оформити спадщину на частку своєї дружини ОСОБА_4 та сина ОСОБА_3 , які померли, звернувся до приватного нотаріуса Бухарової Н.К. із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріус повідомила, що на квартиру, яку позивач мав намір успадкувати, було накладено обтяження (арешт) реєстраційний № 1745451 вiд 09.03.2005 р. згідно повідомлення 13Д вiд 15.03.2004 р. Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області.

На його запит Крюківський районний суд м. Кременчука повідомив, що згідно облікових даних інформація стосовно таких учасників по справі як ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за 2004 рiк відсутня.

Зважаючи на вищевикладене та на те, що арешт майна перешкоджає позивачу реалізувати свої права як спадкоємця на спадкове майно, вважав, що наявні усі підстави для звільнення цього майна з-під арешту.

Ухвалою судді від 09 червня 2021 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалами суду від 03 серпня 2021 року та 16 грудня 2021 року були задоволені клопотання представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_6 про витребування доказів та витребувано від Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори копії матеріалів щодо накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 з наданням копії усіх документів (повідомлення, лист, ухвали судів тощо), визнано підготовку справи до розгляду закінченою, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні, і відповідно від приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Бухарової С.К. копії матеріалів спадкової справи. Визнано підготовку справи до розгляду закінченою, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , представники третіх осіб - виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області в особі Департаменту державної реєстрації, - Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори не прибули, були належним чином повідомлені про час, дату і місце розгляду справи.

Позивач просив розглянути справу за його відсутності, позов підтримав, просив задовольнити, про що подав письмову заяву, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не прибув, був належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомляв, відзив на позов, проти якого вказав, що не заперечує, не подавав.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

З копії свідоцтва про право власності на житло, виданого 22.08.1996 р. Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Кременчуцької міської ради народних депутатів Полтавської області згідно з розпорядженням № 6752, постає, що квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 54,74 кв.м., належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

З копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 27.04.2007 р., виданого Центральним відділом РАЦС Кременчуцького міського управління юстиції, актовий запис №1056 постає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

Також з копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 03.08.2016 р., виданого Кременчуцьким МВ ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, актовий запис за № 801, постає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, постає, що на квартиру АДРЕСА_2 , власником якої значиться ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було накладено обтяження (арешт) реєстраційний номер 1745451 вiд 09.03.2005 р., підстава обтяження - повідомлення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області 13Д вiд 15.03.2004 р.

З копії повідомлення Крюківського районного суду м. Кременчука від 15.03.2004 року постає, що Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області повідомив Першу Кременчуцьку державну нотаріальну контору про накладення заборони на відчуження об`єкту нерухомого майна, тип заборони - окреме майно, дата накладення заборони - 15.03.2004 року, документ, на підставі якого накладена заборона - ухвала від 15.03.2004 року, інформацiя про обєкт заборони: квартира АДРЕСА_1 , інформація про власника майна: ОСОБА_4 , проживаюча в квартирі АДРЕСА_3 .

Однак на звернення відповідача до Крюківського районного суду м. Кременчука останньому було повідомлено (вих. №6/114 від 01.03.2021 року), що у суду немає можливості встановити в якій саме справі було винeceнo ухвалу суду від 15.03.2004 року про накладення заборони на квартиру за АДРЕСА_1 . Згідно облікових даних щодо надходження та розгляду справ за 2004 рік, інформація щодо таких учасників по справі як ОСОБА_4 або ОСОБА_5 відсутня (а.с. 6). Тотожна попередній відповіді і відповідь вказаного суду, яка надійшла 19 листопада 2021 р. (а.с. 100).

При перевірці електронного реєстру боржників та виконавчих проваджень, судом встановлено, що за результатами пошуку фізичних осіб за параметрами пошуку за прізвищем, ім`ям та по батькові записів щодо виконавчих проваджень стосовно ОСОБА_4 не знайдено.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст. 316, 317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У ст. 321 ЦК України визначено правило непорушності права власності, а саме:

1. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

2. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

3. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-26цс13 від 15 травня 2013 року.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Позивач має намір розпорядитися належним йому майном, а саме оформити спадщину після смерті дружина та сина, проте через наявність арешту позбавлений можливості це зробити. Таким чином, арешт накладений на майно порушує право власності позивача.

Згідно із ч.2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до ч.ч. 1,2,3 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Наведе свідчить про те, що безпідставне обтяження майна позивача, а саме нерухоме майно, яке належить позивачеві на праві власності, перешкоджає позивачеві, як власнику, у реалізації права власності, зокрема прав володіння, користування та розпорядження власністю.

Крім того суд враховує відсутність інформації про наявність відповідних виконавчих проваджень в електронному реєстрі боржників та виконавчих проваджень стосовно особи спадкодавця ОСОБА_4 , відсутність у матеріалах спадкової справи відкритої після смерті ОСОБА_4 вимог певних осіб як кредиторів, майно якої має намір спадкувати позивач.

Відповідач та треті особи не надали жодні належні і допустимі докази на спростування позову, наявності факту накладення арешту на законних для того підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно, зокрема, для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.

У відповідності до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо який у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію [про захист прав людини і основоположних свобод] та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтується. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України», N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Враховуючи наведені обставини, які не були спростовані відповідачем та третіми особами, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Тому необхідно звільнити з-під арешту, накладеного на підставі повідомлення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області за № 13Д вiд 15.03.2004 р. на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 54,74 кв.м., що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 22.08.1996 р. Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Кременчуцької міської ради народних депутатів Полтавської області згідно з розпорядженням № 6752, зареєстрованого 09.03.2005 року реєстратором Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори, реєстраційний номер обтяження: 1745451.

Сторони у справі не заявляли вимоги щодо відшкодування понесених ними будь-яких судових витрат.

Керуючись, ст. 41 Конституції України, ст. 316, 317, 319, 391 ЦК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 142, 258, 259, 263-265, 273, 280-283, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Звільнити з-під арешту, накладеного на підставі повідомлення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області за № 13Д вiд 15.03.2004 р. на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 54,74 кв.м., що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 22.08.1996 р. Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Кременчуцької міської ради народних депутатів Полтавської області згідно з розпорядженням № 6752, зареєстрованого 09.03.2005 року реєстратором Першою Кременчуцькою державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер обтяження: 1745451

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 ,

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 .

Треті особи: - виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (в особі Департаменту державної реєстрації), місцезнаходження за адресою: Полтавська обл., м.Кременчук, вул. І.Сердюка, буд. № 27,

- Перша Кременчуцька державна нотаріальна контора, місцезнаходження за адресою: Полтавська обл., м.Кременчук, вул. Перемоги, буд. № 9/1.

Повний текст заочного рішення виготовлено 01 лютого 2022 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданої до Автозаводського районного суду м. Кременчука упродовж тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Заочне рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня розгляду заяви про перегляд заочного рішення у разі його не скасування. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: