Ухвала суду № 102880685, 31.01.2022, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 173/1426/21

провадження № 1-кп/208/243/22

УХВАЛА

31 січня 2022 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Забєліної О.Л.

при секретарі Грищенко О.Л.

за участю: прокурора Скрипник Д.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Лисак О.О.

у відкритому судовому засіданні розглянувши матеріали обвинувального акта у кримінальному провадженні № 112021041430000167 від 30.06.2021 за обвинувальним актом по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України. Під час судового розгляду до обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Заводського районного суду місті Дніпродзержинська знаходиться матеріали обвинувального акту по кримінальному провадженню № 112021041430000167 від 30.06.2021 р. за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, під час судового розгляду до обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, термін дії якого спливає 02.02.2022р.

У судовому засіданні прокурор висловив думку про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 , оскільки ризики, визначені ст.177 КПК України не зменшилися, підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу немає.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечив проти клопотання прокурора, він має на утриманні малолітнього сина, мати якого має інвалідність, потребують допомоги, має намір влаштуватись на роботу, вказав що у прокурора відсутні докази його вини.

Захисник обвинуваченого Лисак О.О. підтримала свого підзахісного, просила змінити запобіжний захід на домашній арешт у нічний час, обвинувачений має стіки соціальні зв`язки, всі речові докази зібрані, експертизи проведені, не має наміру впливати на свідків, ризики визначені прокурором відсутні.

При вирішенні вказаного питання судом приймається до уваги те, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, тяжкість можливих наслідків уникнення від слідства і серйозність пред`явленого обвинувачення, необхідність попередити тиск на свідків. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.29 Конституції України, ніхто не може триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно вимог ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений волі інакше, як згідно з процедурою, встановленою законом, а також якщо є розумні підстави вважати необхідним запобігти вчинення особою правопорушення або втечу після його вчинення.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання неможливості виконання завдань кримінального провадження, передбачені ст.177 КПК України.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так у рішенні ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (пункті 175) зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також див. рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, SeriesA,№ 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).

При розгляді вказаного питання, суд виходить з того, що в наявності обґрунтована підозра про вчинення ОСОБА_1 особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, та на даній стадії судового розгляду суд не має повноважень давати оцінку доказам щодо їх достатності та допустимості.

Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому суд має керуватися практикою ЄСПЛ, а саме тим, що оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58).

Також суд враховує, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Як відображено у рішеннях ЄСПЛ, аргументи на користь і проти звільнення не можуть бути «загальними та абстрактними» (Boicenco v. Moldova (Бойченко проти Молдови) § 142; Khudoyorov v. Russia (Худойоров проти Росії), § 173), але повинні стосуватись специфічних фактів і особистих обставин заявника, які виправдовують його тримання під вартою Aleksanyan v. Russia (Алексанян проти Россії), § 179).

Суд вважає, оскільки обвинувачений не має постійного місця проживання та реєстрації на території здійснення судочинства, офіційно не працевлаштований, розлучений, тобто не має міцних соціальних зв`язків, то може ухилитися від суду, а при наявності обґрунтованої підозри, та тяжкості покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним, обвинувачений може переховуватися від суду, таким чином, суд приходить до висновку, що існує ризик втечі обвинуваченого та ухилення від правосуддя.

Крім того, суд бере до уваги що ОСОБА_1 інкримінується вчинення особливо тяжкого злочину, пов`язаного із заподіянням смерті іншій людині скоєного в стані алкогольного сп`яніння, тобто останній не дотримуються норм суспільної моралі та загальноприйнятих правил поведінки у соціумі, а отже може вчинити новий злочин.

Також судом прийнято до уваги, що по справі допитано не всіх свідків, а отже існує ризик того що обвинувачений, перебуваючи на свободі зможе вчинити спроби незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою викривлення їх показань для уникнення покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що раніше обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, тому строк тримання під вартою обвинуваченого має бути продовжений, а суспільний інтерес, у даному випадку, превалює над правом обвинуваченого на свободу. Від цього підстав для зміни запобіжного заходу на даний час немає.

На підставі ч.4 ст.183 КПК України, суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування

На підставі викладеного та керуючись ст. 139, 140, 143 177, 178, 183, 331 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт у нічний час - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, продовжити строк тримання ОСОБА_1 під вартою на 60 днів, тобто до 30.03.2022 включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

На ухвалу про продовження терміну тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська протягом 7 днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Суддя О.Л. Забєліна