Постанова № 102877788, 01.02.2022, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/4696/21

Провадження № 3/242/23/22

ПОСТАНОВА

І м е н е м У к р а ї н и

01 лютого 2022 року м. Селидове

Суддя Селидівського міського суду Донецької області Владимирська І.М., при секретарях судового засідання Гандзюк К.С., Носаль А.В., за участі прокурора Новікова В.С., захисника Ященко І.О., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Донецькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, –

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 524 від 16.08.2021, ОСОБА_1 наказом ДП «Селидіввугілля» від 25.02.2019 р. № 33-к прийнято на посаду начальника дільниці підземного ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля». ОСОБА_1 , будучи начальником дільниці підземним ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидівугілля» відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом декларування та суб`єктом відповідальності за корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру декларацій ОСОБА_1 , порушуючи вимоги абз. ч.1 ст.45 ЗУ «Про запобігання корупції», несвоєчасно без поважних причин подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 рік до Єдиного державного реєстру декларацій , 09.08.2021 року о 12 год. 53 хв. Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 525 від 16.08.2021 року ОСОБА_1 наказом ДП «Селидіввугілля» від 25.02.2019 р. № 33-к прийнято на посаду начальника дільниці підземного ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля». ОСОБА_1 , будучи начальником дільниці підземним ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидівугілля», відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом декларування та суб`єктом відповідальності за корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру декларацій ОСОБА_1 , порушуючи вимоги абз. ч.1 ст.45 ЗУ «Про запобігання корупції», без поважних причин подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік , 09.08.2021 року о 12 год. 55 хв.Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 526 від 16.08.2021 року, ОСОБА_1 наказом ДП «Селидіввугілля» від 25.02.2019 р. № 33-к прийнято на посаду начальника дільниці підземного ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля». ОСОБА_1 будучи начальником дільниці підземним ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидівугілля» відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом декларування та суб`єктом відповідальності за корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру декларацій ОСОБА_1 , порушуючи вимоги абз. ч.1 ст.45 ЗУ «Про запобігання корупції», без поважних причин подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік , 01.04.2021 року о 15 год. 50 хв. Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Згідно ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 13.01.2022 року матеріали справ № 242/4696/21 (номер провадження 3/242/23/22) відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП , № 242/4697/21 (номер провадження 3/242/21/22) відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та № 242/4698/21 (номер провадження 3/242/22/22) відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП об`єднано в одне провадження та присвоєно об`єднаній справі № 242/4696/21 (номер провадження 3/242/23/22).

Прокурор в судовому засіданні зазначив, що докази, надані суду, є достатніми, винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, за ч. 1 ст.172-6 КУпАП доведена повністю, дії останнього кваліфіковано вірно. Вважає, що строк накладення стягнення враховується з дати складання протоколу про адміністративне правопорушення, а саме 16 серпня 2021 року. Просить визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, пов`язаних з корупцією, та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу.

Захисник Ященко І.О. в судовому засіданні просить закрити провадження за протоколами про адміністративне правопорушення №524 та №525, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу корупційного правопорушення, оскільки в бездіяльності ОСОБА_1 відсутні ознаки суб`єктивної сторони складу адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, переконливі докази винуватості особи, що притягається до адмінвідповідальності, відсутні, перевірка своєчасності подання декларації ОСОБА_1 за 2018 та 2019 роки відбувалася в порушення Порядку, тобто неналежним суб`єктом, за межами компетенції особи Національної поліції України та без відповідного звернення до НАЗК. Провадження за протоколом №526 просить закрити за малозначністю, обмежившись усним зауваженням.

ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав думку адвоката, пояснив, що він не заперечує факту неподання ним у встановлений законом строк декларацій, однак зазначає, що він не вважає, що скоїв правопорушення, яке призвело до негативних наслідків. Він не був своєчасно повідомлений про необхідність подання декларації у визначені законом строки.

Вислухавши думку прокурора, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та його захисника, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією – діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Згідно до абз. 2 п. 2 розділу XIII «Прикінцевих положень» Закону України «Про запобігання корупції», про початок роботи системи подання та оприлюднення відповідно до цього Закону декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, приймається рішення Національного агентства з питань запобігання корупції.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції», Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, обов`язкові для виконання нормативно-правові акти.

Відповідно до п. п. 1 п. 5 розділу ІІ Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 року за № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 року, щорічна декларація подається у період з 00:00 годин 01 січня до 00:00 годин до 01 квітня року, наступного за звітним роком.

Таким чином, граничний термін подання декларацій встановлено Законом України «Про запобігання корупції» та обмежено моментом у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення, що повністю узгоджується із положенням ч. ч. 2, 3 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні були дослідженні наступні докази: протоколи про адміністративні правопорушення № 524 від 16.08.2021 року, № 525 від 16.08.2021 року, № 526 від 16.08.2021 року; копії службових документів, що підтверджують, що ОСОБА_1 є посадовою особою юридичної особи публічного права, уповноваженою на виконання функцій держави; результати пошуку декларації в Єдиному державному реєстрі декларацій, роздруковані з офіційного сайту Національного агентства з питань запобігання корупції декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з яких вбачається, що декларації були подані ОСОБА_1 01.04.2021 та 09.08.2021 року; матеріали перевірки НАЗК щодо можливого порушення ОСОБА_1 антикорупційного законодавства.

Вищезазначені докази, на переконання суду, є допустимими, достатніми та достовірними, оскільки підтверджують обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень.

З викладеного вбачається, що ОСОБА_1 , будучи суб`єктом дії Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно подав декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування.

Частина 1 ст. 172-6 КУпАП передбачає відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_1 , належить до таких, які пов`язані з корупцією.

Закон України «Про запобігання корупції» визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

Правопорушення, пов`язане з корупцією, - це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені Законом України «Про запобігання корупції» вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, за яке встановлено, в тому числі, і адміністративну відповідальність.

Таким чином, при кваліфікації діяння, пов`язаного з корупцією, не вимагається встановлення і доведення таких ознак складу правопорушення, як наявність ознак корупції .

Відповідно до підпункту «а» п.2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 є суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, та відповідно до абзацу першого ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» як особа, яка зобов`язана щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Згідно роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією» від 22 травня 2017 року, вирішуючи питання про притягнення осіб до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, щодо порушення вимог фінансового контролю, яке полягало у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, слід враховувати: об`єктивні ознаки складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об`єктивну сторону, яка має активну форму прояву та полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації.

Так, для кваліфікації діяння за частиною першою статті 172-6 КУпАП необхідним є встановлення несвоєчасності подання декларації, тобто подання поза строком, визначеним законом, та неповажності причин такого несвоєчасного подання.

Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо.

Переліку таких поважних причин у розумінні ч. 1 ст. 172-6 КУпАП законом не встановлено. Отже, поважність несвоєчасного подання декларацій у кожному окремому випадку має визначатись залежно від конкретних обставин кожної справи.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 був обізнаний з вимогами щодо подання декларацій і доказів поважності несвоєчасності подання декларації не надав.

Тобто, за встановлених судом фактичних обставин, очевидним є те, що декларації були подані із порушенням строку, який встановлений Законом № 1700-VII. При цьому, поважних причин для цього не було. Тому, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Як вбачається зі складених протоколів № 524 від 16.08.2021 року, № 525 від 16.08.2021 року та №526 від16.08.2021 року про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, ОСОБА_1 , який працював на посаді начальника дільниці підземного ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» з 25.02.2019 року та як суб`єкт декларування відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» повинен був до 1 квітня подати декларацію за минулий рік, проте в порушення абз. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», подав декларацію за 2018 рік 09.08.2021 року о 12 год. 53 хв, за 2019 рік 09.08.2021 року о 12 год. 55 хв., за 2020 рік 01.04.2021 року о 15 год.50 хв.

Такі дії містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, тобто порушення вимог фінансового контролю: несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування. За таких обставин, оцінивши наведені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та доведеність його вини. Надаючи правову оцінку доводам і запереченням наданим ОСОБА_1 під час розгляду справи, суд зазначає, що вони не спростовують фактів, викладених в протоколах про адміністративні правопорушення.

До доводів сторони захисту про те, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки суб`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, суд ставиться критично, виходячи з того, що суб`єктивна сторона правопорушень, пов`язаних з корупцією, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.Умисною є форма вини, яка характеризується тим, що особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає можливість настання негативних наслідків та бажає настання таких наслідків (прямий умисел), або байдуже ставиться до їх настання чи свідомо допускає їх настання (непрямий умисел). Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 усвідомлював суспільну небезпечність несвоєчасного подання декларації, передбачав можливість настання негативних наслідків - неможливості здійснення фінансового контролю з боку держави, та байдуже ставився до їх настання.

Аналізуючи доводи захисника, що протоколи №524, №525 складені не уповноваженою на це особою, судом встановлено наступне: статтею 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено право уповноважених на те посадових осіб органів внутрішніх справ (Національної поліції) складати протоколи про адміністративне правопорушення за ст. ст. 172-4 - 172-9. Статтею 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладено на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Разом з тим, Закон України «Про запобігання корупції», який є основним спеціальним Законом у сфері боротьби з корупцією тільки Національне агентство наділив правом здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (стаття 11 Закону).

Статтею 49 цього Закону встановлено, що державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, а також юридичні особи публічного права зобов`язані перевіряти факт подання суб`єктами декларування, які в них працюють (працювали або входять чи входили до складу утвореної в органі конкурсної комісії, до складу Громадської ради доброчесності, відповідних громадських рад, рад громадського контролю, утворених при державних органах), відповідно до цього Закону декларацій та повідомляти Національне агентство про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному ним порядку.

Якщо за результатами контролю встановлено, що суб`єкт декларування не подав декларацію, Національне агентство письмово повідомляє про факт неподання декларації спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції, а також керівнику державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, вищому органу управління відповідного громадського об`єднання, іншого непідприємницького товариства про факт неподання декларації відповідним суб`єктом декларування.

В матеріалах, долучених до протоколів № 524 від 16.08.2021 року та № 525 від 16.08.2021 року, вбачаються повідомлення НАЗК до Департаменту стратегічних розслідувань НП України та матеріали перевірок. З огляду на викладене, на підставі аналізу вищезазначених нормативних актів суд приходить до висновку, що досудова перевірка по справі та подальше складання протоколів проведені уповноваженими органами, що дає підстави вважати допустимими докази по справі.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника (вік, соціальне положення, майновий стан), ступінь вини, відношення до скоєного адміністративного правопорушення, обставини, що пом`якшують відповідальність.

Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи характер вчинених правопорушень за протоколами № 525 від 16.08.2021 року та № 526 від 16.08.2021, особу правопорушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, вважає, що накладення адміністративного стягнення у виді штрафу достатньо вплине на правопорушника.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення № 524 від 16.08.2021 року, пов`язаного з корупцією, судом встановлено, що ОСОБА_1 , який працював на посаді начальника дільниці підземного ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» з 25.02.2019 року та як суб`єкт декларування відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» повинен був до 1 квітня подати декларацію за минулий рік, проте в порушення абз. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_1 подав декларацію за 2018 рік 09.08.2021 року о 12 год. 53 хв.

Тобто, фактом виявлення адміністративного правопорушення є 09.08.2021 року (дата подачі декларації).

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ також звернув увагу суддів, що для визначення початку перебігу строку давності притягнення особи до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, важливу роль відіграють як день вчинення, так і день виявлення правопорушення (рекомендації від 22 травня 2017 року № 223-943/0/4-17). Разом з цим, на сьогодні в антикорупційному законодавстві України, а також у КУпАП чітко не визначено, що слід розуміти під моментом виявлення правопорушення, пов`язаного з корупцією, що є колізією в законодавстві. Відповідно до ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з КУпАП та інших законів України. Згідно з вимогами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини ( далі ЄСПЛ) як джерело права. ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності. Про це ЄСПЛ зокрема зазначає у рішеннях «Єлоєв проти України» від 06 листопада 2008 року, «Фельдман проти України» від 08 квітня 2010 року, «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року. Рішенням ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, з вимогою, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого питання, порушує вимогу «якості закону». В разі, коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосовувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Така правова позиція узгоджується зі ст. 8 Конституції України, відповідно до якої, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Як вбачається з правових висновків, викладених в п. 17, 18 постанови Верховного Суду від 03.05.2018 року (справа № 487/2854/17) КУпАП не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення. Проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. Характер триваючого правопорушення оцінюється судом в кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

В постанові КАС ВС від 18.06.2020 року (справа № 682/2447/16-а) роз`яснено, що триваючими адміністративними проступками є проступки, пов`язані з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою, припиняються виконанням регламентованих обов`язків, якщо ці обов`язки ще можливо виконати.

Відповідно до ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті. Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Так, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення №524 від 16 серпня 2021 року, ОСОБА_1 зобов`язаний був подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до 24 години 00 хвилин 31 березня 2019 року, отже строки накладення адміністративного стягнення за несвоєчасне подання останнім декларації, передбачені ч. 4 ст. 38 КУпАП, слід вираховувати починаючи з 01 квітня 2019 року, тобто з першого дня, який слідує після спливу строку на подачу декларації. Це зумовлено тим, що у перший день порушення строку подачі декларації відповідним суб`єктом у державних органів та юридичних осіб публічного права, передбачених ч.1 ст.51-2 Закону України «Про запобігання корупції» , є право та обов`язок надсилати відповідні повідомлення до НАЗК, а у спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції у цей день з`являються повноваження розпочинати діяльність щодо встановлення факту вчинення відповідного адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією.

З огляду на викладене, строк притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності за протоколом №524 закінчився 01 квітня 2021 року.

На час розгляду справи про адміністративне правопорушення сплив строк накладення адміністративного стягнення за протоколом № 524 від 16.08.2021 відносно ОСОБА_1 , передбачений ст. 38 КУпАП, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення за вищезазначеним протоколом необхідно закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про закриття провадження в справі за протоколом № 524 від 16.08.2021відносно ОСОБА_1 у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.

Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно ст. 40-1 КУпАП, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір з ОСОБА_1 на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.38, 247, 283, 284 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ), визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-6 КУпАП та відповідно до ст.36 КУпАП застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень на р/р UA538999980313080106000005672, отримувач коштів: Донецьке ГУК/Селидівська МТГ/22030101, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998; код класифікації доходів бюджету: 37967785.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( НОМЕР_2 ) судовий збір на користь держави у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. на р/р UA798999980000031211256026001, отримувач: ГУК у м. Києві /м.Київ/ 22030106, код отримувача(код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України(ЕАП), код банку отримувача(МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Провадження по справі за протоколом № 524 від 16.08.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП (за епізодом несвоєчасного подання декларації за 2018 рік) закрити на підставі п.7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Скарга на постанову суду до Донецького апеляційного суду може бути подана протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя І.М. Владимирська