Рішення № 102876427, 17.01.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2022 р. справа № 300/2161/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Шумея М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коломийської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Коломийської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості (надалі відповідач) про визнання наказу від 01.02.2021 №НТ210201 та зобов`язання нарахувати та виплатити допомогу по безробіттю за період з 01.02.2021 до настання пенсійного віку.

Заявлені позовні вимоги позивача щодо предмета спору, обґрунтовані тим, що відповідач протиправно, в порушення норм статті 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», припинив виплату допомоги по безробіттю як особі передпенсійного віку, при цьому, призначив таку допомогу терміном на 270 календарних днів, замість 720 календарних днів. У зв`язку з чим просить зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити йому допомогу по безробіттю за період з 01.02.2021 до 10.05.2021.

17.05.2021 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відзив відповідача на позовну заяву обґрунтований правомірністю припинення виплати позивачу допомоги по безробіттю, вказавши на те, що відповідно до абзацу 4 пункту 3-2 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» для осіб, які втратили роботу в період карантину, не застосовуються вимоги щодо скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю, визначені пунктом 1 частини п`ятої статті 31 цього Закону, при цьому загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю для таких осіб не може перевищувати 270 календарних днів. Крім того, вимога про скасування оскаржуваного наказу є безпідставною, оскільки він стосується інших осіб.

У відповіді на відзив на позовну заяву, позивач вказала на безпідставність тверджень відповідача викладених у відзиві, відповідач, в свою чергу, надіслав заперечення на відповідь в якому не погоджується із позицією позивача.

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

30.04.2020 ОСОБА_1 звільнено з роботи у згідно з пунктом 1 статті 36 Кодексу законів про працю України за згодою сторін.

З 05.05.2020 позивачу, Коломийською міськрайонною філією Івано-Франківського обласного центру зайнятості, призначено допомогу по безробіттю терміном на 270 календарних днів.

10.02.2021 Коломийською міськрайонною філією Івано-Франківського обласного центру зайнятості, позивача, листом за № 33/10/671-21 повідомлено позивача про те, що відповідно до абзацу 4 пункту 3-2 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» для осіб, які втратили роботу в період карантину, не застосовуються вимоги щодо скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю, визначені пунктом 1 частини п`ятої статті 31 цього Закону, при цьому загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю для таких осіб не може перевищувати 270 календарних днів.

Позивач, вважаючи належною йому до виплати допомоги по безробіттю тривалістю не більше 720 календарних днів, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття, визначено Законом України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року №5067-VI (далі - Закон №5067-VI, в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Положеннями ч. 1 ст. 1 Закону №5067-VI визначено, що:

- безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування;

- безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи; зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи.

Згідно ст. 5 Закону №5067-VI, держава гарантує у сфері зайнятості: вільне обрання місця застосування праці та виду діяльності, вільний вибір або зміну професії; одержання заробітної плати (винагороди) відповідно до законодавства; професійну орієнтацію з метою самовизначення та реалізації здатності особи до праці; професійне навчання відповідно до здібностей та з урахуванням потреб ринку праці; підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями; безоплатне сприяння у працевлаштуванні, обранні підходящої роботи та одержанні інформації про ситуацію на ринку праці та перспективи його розвитку; соціальний захист у разі настання безробіття; захист від дискримінації у сфері зайнятості, необґрунтованої відмови у найманні на роботу і незаконного звільнення; додаткове сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян.

Відповідно до приписів ст. 43 Закону №5067-VI, статусу безробітного може набути, зокрема, особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Статус безробітного надається зазначеним у ч. 1 цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, встановлені Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року №1533-ІІІ (далі - Закон №1533-ІІІ, в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Приписами ч. 1 ст. 6 Закону №1533-ІІІ передбачено, що право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Згідно до ч. ч. 1, 4 ст. 22 Закону №1533-ІІІ:

- право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону та абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» - 180 календарних днів;

- для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону №1533-ІІІ, застрахованим особам, зазначеним у ч. 1 ст. 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків. Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.

За приписами п. 1 ч. 5 ст. 31 Закону №1533-ІІІ, тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації скорочується на строк до 90 календарних днів у разі звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін (на 90 календарних днів).

З аналізу вказаних норм чинного законодавства України вбачається, що держава гарантує у сфері зайнятості особам працездатного віку до призначення пенсії, які через відсутність роботи не мають доходів, проте готові та здатні приступити до роботи, соціальний захист у разі настання безробіття у формі права на отримання допомоги по безробіттю. Право на отримання відповідної допомоги мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Для осіб передпенсійного віку тривалість виплати не може перевищувати 720 календарних днів. За наявності у безробітного понад 10 років страхового стажу допомога призначається у розмірі 70% його середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку, затвердженого КМУ. Тривалість виплати скорочується на строк до 90 календарних днів у разі звільнення з останнього місця роботи, зокрема, за угодою сторін.

Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», зі змінами, внесеними постановами КМ України від 25.03.2020 №239, від 22.04.2020 №291, від 04.05.2020 №343, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 11.11.2020 №1100, запроваджено з 12.03.2020 до 31.12.2020 на усій території України карантин.

Пунктом 14 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 року №553-IX (далі Закон України від 13.04.2020 року №553-IX) доповнено четвертим абзацом п. 3-2 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яким встановлено, що для осіб, які втратили роботу в період карантину, не застосовуються вимоги щодо скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю, визначені пунктом 1 ч. 5 ст. 31 цього Закону (№1533-ІІІ), при цьому загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю для таких осіб не може перевищувати 270 календарних днів.

Положення Закону України від 13.04.2020 №553-IX набрали чинності 18.04.2020 року.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що з 18.04.2020 діють норми, згідно з якими загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю для осіб, які втратили роботу в період карантину, тобто з 12.03.2020, не може перевищувати 270 календарних днів, та водночас, приписами Закону України від 13.04.2020 №553-IX не встановлено обмежень та/або заборон на зменшення особам передпенсійного віку, які втратили роботу в період карантину, терміну виплати допомоги по безробіттю і окремо це питання наведеним Законом не врегульовано.

За наведених обставин, обмеження терміну виплати відповідної допомоги, передбачене положеннями п. 14 р. ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 13.04.2020 №553-IX, підлягає застосуванню також і до осіб передпенсійного віку, які втратили роботу в період карантину.

З долученої позивачем копії трудової книжки вбачається, що ОСОБА_1 була звільнена з останнього місця роботи 30.04.2020, тобто у період дії карантину, за згодою сторін.

Враховуючи викладене, суд вважає, що дії відповідача щодо припинення виплати допомоги по безробіттю, як особі передпенсійного віку в порядку передбаченому абзацом 2 частини четвертої статті 22 Закону України №1533-III «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», тривалістю до 720 календарних днів, правомірна та ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема п. 14 р. ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 13.04.2020 №553-IX, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Згідно приписів ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу, проте згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що суб`єктом владних повноважень доведено правомірність своїх дій, а відтак, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

відповідач - Коломийська міськрайонна філія Івано-Франківського обласного центру зайнятості, код ЄДРПОУ 41688344, вул. Мазепи, 4, м. Коломия, 78200.

Суддя Шумей М.В.