Рішення № 102876426, 17.01.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2022 р. справа № 300/1954/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Шумея М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення; зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі відповідач) з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування рішення; зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 05.05.2021 відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наявності у позивача відповідного загального трудового стажу та пільгового стажу рішенням № 468 від 09.03.2021 відповідач відмовив мені у призначенні пенсії, зазначивши, що до пільгового стажу не зараховано період роботи: з 28.07.1987 по 17.2.1998 - у ПАТ «Алчевський металургійний комбінат , м. Алчевськ; з 19.12.2008 по 15.05.2010 - у ТОВ «Інтерпром», м. Алчевськ, оскільки довідки на підтвердження трудового стажу видані установою, яка розміщується на тимчасово окупованій території України); та з 12.0.1999 по 30.09.2008 - в «АО «Золотодобывающая компания «Полюс», РФ, з 07.06.2010 по 16.10.2020 - період роботи в «ЗАО шахта «Гуковская», РФ, оскільки стаж не підтверджено компетентними органами Російської Федерації. Вважає таку відмову неправомірною, так як усі необхідні записи для зарахування стажу відображені в трудовій книжці, у зв`язку із чим просить зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії з урахуванням спірного стажу.

Відповідач направив суду відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погодився, із посиланням на відповідні норми права та твердження, просив в задоволенні позову відмовити, вказавши, що позивачу правомірно відмовлено у зарахуванні оскаржуваний стажу роботи, оскільки довідки на підтвердження трудового стажу видані установою, яка розміщується на тимчасово окупованій території України, а також стаж не підтверджено компетентними органами Російської Федерації.

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

Позивач, звернувся до відповідача із заявою та відповідними документами про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 з 28.07.1987 по 17.12.1998 - період роботи у ПАТ «Алчевськнй металургійний комбінат», м. Алчевськ:

запис № 5 від 28.07.1987 року трудової книжки - «прийнят в ТЛЦ-2 слесарем по ремонту металлургического оборудования 4 разряда на гарячих участках работ (Список №1), распоряжение № 552-к от 28.07.1987»;

запис № 6 від 0.01.1988р - «там же слесарем по ремонту металлургического оборудования 5 разряда на гарячих участках работ (Список № 1)»;

запис № 14 від 12.07.1999 - «принят в цех подготовки производства электриком 5 разряда, распоряжение № 174-кот 12.07.1999»;

- запис № 16 - «уволен по окончанию срока договора ст. 79 ТК РФ, распоряжение № 76-К от 30.09.2008».

З 19.12.2008 по 15.05.2010 - період роботи у ТОВ «Інтерпром», м. Алчевськ:

- запис № 17 від 09.12.2008 - «Принят слесарем ремонтником, как работником, занятым на шлаковых отвалах и обработке шлака, приказ № 164 от 18.12.2008»,

- запис № 18 від 19.12.2008 - «по результатам аттестации рабочих мест и условий труда подтверждено право на льготное пенсионное обеспечение, приказ № 20 от 01.11.2007»;

- запис № 19 від 15.05.2010 - «уволен по собственному желанию ст. 38 КЗоТ Украины, приказ №54 от 14.05.2010».

3 07.06.2010 по 16.10.2020 - період роботи в «ЗАО шахта «Гуковская», РФ:

- запис № 20 від 07.06.2010 - «принят на участок ВШТ электриком 5 разряда, приказ №268- к от 07.06.2010»;

- запис № 21 від 02.10.2014 - «переведен элсктрослесарсм на участок откачки 5 разряда в связи с консервацией шахты», приказ № 94-к от 02.10.2014»

- запис № 22 від 16.10.2020 - «уволен по собственному желанию ст. 80 ТК РФ приказ № 149-к от 16.10.2020».

Рішенням відповідача від 09.03.2021 №2021 позивачу відмовлено у призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1, оскільки з наданими документами, страховий стаж позивача становить 23 роки 1 місяць при необхідних 25 років. Крім того, у рішенні відповідач вказав на незарахований стаж роботи ОСОБА_1 з 28.07.1987 по 17.2.1998 - у ПАТ «Алчевський металургійний комбінат , м. Алчевськ; з 19.12.2008 по 15.05.2010 - у ТОВ «Інтерпром», м. Алчевськ, оскільки довідки на підтвердження трудового стажу видані установою, яка розміщується на тимчасово окупованій території України); та з 12.0.1999 по 30.09.2008 - в «АО «Золотодобывающая компания «Полюс», РФ, з 07.06.2010 по 16.10.2020 - період роботи в «ЗАО шахта «Гуковская», РФ, оскільки стаж не підтверджено компетентними органами Російської Федерації.

Не погодившись з висновками та оскаржуваним рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно положень частини 1 статті 4 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України Про недержавне пенсійне забезпечення, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно частини 1 статті 8 вказаного Закону, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною 1 статті 24 Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

При цьому, згідно з частиною 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За приписами статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній.

У пунктах 1 та 2 Порядку зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що в трудовій книжці ОСОБА_1 наявні записи про його роботу: з 28.07.1987 по 17.2.1998 - у ПАТ «Алчевський металургійний комбінат , м. Алчевськ; з 19.12.2008 по 15.05.2010 - у ТОВ «Інтерпром», м. Алчевськ; з 12.0.1999 по 30.09.2008 - в «АО «Золотодобывающая компания «Полюс», РФ; з 07.06.2010 по 16.10.2020 - період роботи в «ЗАО шахта «Гуковская», РФ. Крім того, у трудовій книжці позивача наявний запис про проведення атестації робочих місць з посиланням на відповідний наказ (а.с.16-23).

Водночас, необхідно зазначити, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №1.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Суд констатує, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 19.02.2020 по справі № 520/15025/16-а, провадження № 11-1207апп19.

Також, на підтвердження пільгового трудового стажу у період з 12.0.1999 по 30.09.2008 - в «АО «Золотодобывающая компания «Полюс», РФ, та періоду роботи з 07.06.2010 по 16.10.2020 в «ЗАО шахта «Гуковская», РФ позивач надав довідки Російської Федерації від 15.07.2019 №019/218, №019/246; від 17.10.2020 №20/69. Твердження відповідача, що зазначені довідки є підробленими, суд не бере до уваги, оскільки відповідачем отримано помилкову інформацію з Російської Федерації щодо іншого підприємства, в якому позивач дійсно не працював.

Вказане дає суду підстави дійти висновків, щодо необґрунтованої відмови відповідача у зарахуванні оскаржуваного стажу до пільгового.

За таких обставин, суд вважає адміністративний позов позивача обґрунтованим, а рішення за № 468 від 09.03.2021 Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в призначенні, ОСОБА_1 , пенсії - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, позивач, квитанцією за № 25241 від 13.04.2021 підтвердив сплату судового збору в розмірі 908 гривень, за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в розмірі 908 гривень. Доказів понесення інших судових витрат суду не надано.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за № 468 від 09.03.2021 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1, з урахуванням висновків суду, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 28.07.1987 по 17.12.1998 у ПАТ «Алчевський металургійний комбінат», з 12.07.1999 по 30.09.2008 в «АО «Золотодобывающая компания «Полюс», з 19.12.2008 по 15.05.2010 у ТОВ «Інтерпром», з 07.06.2010 по 16.10.2020 у «ЗАО шахта «Гуковская».

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) сплачений судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шумей М.В.