Постанова № 102870073, 31.01.2022, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/56/22

Провадження № 1-кс/467/8/22

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2022 року Суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Кологрива Т.М., за участю секретаря судового засідання Савчук О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка заяву засудженого ОСОБА_1 про відвід судді Кірімової О.М.

В С Т А Н О В И В :

На розгляді судді Арбузинського районного суду Миколаївської області Кірімової О.М. перебуває клопотання державної установи «Арбузинської виправної колонії № 83» про встановлення адміністративного нагляду засудженому ОСОБА_1 .

31 січня 2021 року засуджений заявив головуючому у справі судді Кірімовій О.М. відвід, мотивуючи його тим, що суддя сказала, що він затягує розгляд справи.

Прокурор в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи в його відсутність.

Засуджений в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи в його відсутність.

Вивчивши матеріали справи, суддя прийшов до наступного.

Статтею 75 КПК України установлено обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні, а статтею 76 того ж Кодексу – випадки, які вказують на недопустимість повторної участі судді в кримінальному провадженні.

За наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід (ч.1 ст.80 КПК України).

За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні (ч.2 ст. 80 КПК України).

А за вимогою ч.5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.

Разом з тим відвід, заявлений засудженим не можна вважати обґрунтованим та вмотивованим.

Так, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мироненко і Мартенко проти України» (рішення від 10 грудня 2009 року), наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв.

За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія А, № 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland, заява № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (дрішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38). Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі Веттштайна Wettstein), п. 43).

У своєму рішенні по справі «Фельдман проти України» Європейський суд з прав людини порушенням ст. 6 Конвенції визнав незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності ( рішення у справі «Фельдман проти України», заяви N 76556/01 та 38779/04, рішення від 8 квітня 2010 року, п.97).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».

Тобто, наведене указує на те, що головна мета відводу - це гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

При цьому, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими».

У цій ситуації, із предмета та меж судового розгляду, у якому заявлено відвід, не простежується будь-який взаємозв`язок, що прямо чи опосередковано вказував б на упередженість судді Кірімової О.М. щодо учасників провадження або обставин цієї справи.

Адже відсутня будь – яка об`єктивна інформація, яка б указувала на те, що суддя Кірімова О.М. не є безсторонньою, так як особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.

За відсутності будь – яких належних, допустимих і достовірних доказів щодо обставин, вказаних прокурором, її побоювання, що суддя Кірімова О.М. є упередженою у цій справі не можна вважати об`єктивно обґрунтованими.

Відповідно, у контексті об`єктивного та суб`єктивного критеріїв безсторонності суду, у задоволенні заяви засудженого про відвід головуючого судді слід відмовити через його безпідставність та недоведеність.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 75,76, 80-82, 369-372 КПК України, суддя

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви засудженого ОСОБА_1 про відвід судді Кірімової О.М. відмовити.

Суддя Т.М.Кологрива