Ухвала суду № 102863842, 31.01.2022, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

31.01.2022

Справа № 642/7542/21

Провадження № 4-с/642/8/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2022 року

Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Гримайло А.М.,

за участі секретаря - Корявець Ю.В.,

представника скаржника, адвоката - Приображенського А.А.

представника заінтересованої особи адвоката - Бардіна І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за скаргою представника ОСОБА_1 , адвоката Приображенського А.А. на дії Міжрайонного відділу ДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м.Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання неправомірними дій та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження, суд –

В С Т А Н О В И В:

09.11.21 року представник скаржника, адвокат Приображенський А.А. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 із скаргою на дії Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобоварському районах міста Харкова СМУ МЮ (м.Харків) з відкриття виконавчого провадження №67206935 та просив скасувати зазначену постанову від 21.10.2021 року, мотивуючи тим, що Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 11.03.2021 року, залишеного без змін Харківським апеляційним судом, визначено наступний порядок участі у вихованні сина ОСОБА_2 з наступним графіком спільних побачень: перша, третя субота та друга, четверта неділя місяця з 14-00 год. до 18-00 год., щосереди з 19-00 год. до 20-00 год. у присутності матері дитини ОСОБА_3 . Державним виконавцем Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харкова СМУ МЮ (м. Харків) Розтоцьким Д.П. 21.10.2021 року винесено незаконну постанову про відкриття виконавчого провадження №67206935 на підставі виконавчого листа №642/3503/19 від 10.08.2021 року, виданого Харківським апеляційним судом. Як вбачається з постанови, адресу боржника зазначено АДРЕСА_1 .

25.06.2021 ОСОБА_3 знялась з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , а 07.07.2021 року уклала договір оренди квартири в м. Одесі, до 30.08.2021 року забрала усі свої речі, які знаходились за вказаною адресою, та з кінця вересня 2021 року ОСОБА_3 проживає та працює в м. Одеса. Ніякого житла або місця перебування, роботи, майна в м. Харкові у ОСОБА_3 на час відкриття виконавчого провадження від 21.10.2021 року не було, у зв`язку з чим просив скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження.

Представник скаржника адвокат Приображенський А.А. в судове засідання з`явився, надав пояснення аналогічні викладеному у скарзі, просив поновити строк звернення зі скаргою та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження.

Представник заінтересованої особи адвокат Бардін І.С. в судове засідання з`явився, просив відмовити в задоволенні скарги, оскільки представником скаржника не надано суду належних та допустимих доказів порушення виконавцем вимог чинного законодавства, а також не вжито заходів для отримання доказів самостійно, як цього вимагає принцип змагальності сторін. Окрім цього, боржником не доведено суду, які саме права та законні інтереси заявника були порушені виконавцем, з матеріалів справи вбачається, що всі перелічені заявником можливі порушення не привели до порушення прав саме боржника. Оскільки матеріали цивільної справи не містять докази, які саме права та свободи заявника були порушені, заявник не обґрунтував в чому полягає порушення його законних інтересів і на відновлення якого порушеного права він звернувся зі скаргою, то у зв`язку з чим просив відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі.

Крім того, вважав, що заявник не довів поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м.Харків) Розтоцький Д.П. у судове засідання не з`явився, про час та дату слухання був повідомлений своєчасно належним чином, причини неявки суду невідомі.

Відповідно до ст. ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, які належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду скарги по суті.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, відзив та письмові пояснення, приходить до наступного.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено одну із основних засад судочинства - обов`язковість рішень суду, виконання будь-якого рішення є невід`ємною частиною правосуддя.

У силу статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положення статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Аналізуючи положення Закону України «Про виконавче провадження», можна дійти висновку, що стадія примусового виконання судового рішення є невід`ємною частиною відновлення прав особи із застосуванням судової процедури, відповідно до якої стягувач має сподіватись на фактичну реалізацію своїх прав згідно із юридично закріпленим змістом впродовж чітко регламентованого строку.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.

Відповідно до ч.2 ст.7 даного Закону державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому Законом.

Відповідно до ч.3 ст.8 цього ж Закону працівник органу державної виконавчої служби користується правами і виконує обов`язки, передбачені Законом.

Згідно ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковість виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавче.

Сукупність даних засад, а безпосередньо законність є вимогою суворого і неухильного додержання, точного й однакового виконання і правильного застосування законів і підзаконних нормативно-правових актів органами державної влади, їх посадовими особами.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п.1 ч.1 ст.26 Закону України Закону України «Про виконавче провадження»).

Державним виконавцем Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харкова СМУ МЮ (м. Харків) Розтоцьким Д.П. 21.10.2021 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №67206935 на підставі виконавчого листа №642/3503/19 від 10.08.2021 року, виданого Харківським апеляційним судом, про визначення порядку участі у вихованні сина ОСОБА_2 з наступним графіком спільних побачень: перша, третя субота та друга, четверта неділя місяця з 14-00 год. до 18-00 год., щосереди з 19-00 год. до 20-00 год. у присутності матері дитини ОСОБА_3 .

Відповідно до п.3 ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувана та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб).

Згідно частини 1 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувану.

Так, право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

В той же час положенням ч.3 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право, а не обов`язок стягувача зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

Відповідно до п.3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, та наказу Міністерства юстиції України від 01.06.2020 р. N 1825/5, у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцем проживання чи перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходженням боржника - юридичної особи, адреса якого відрізняється від адреси, зазначеної у виконавчому документі, до заяви про примусове виконання рішення стягувач має додати документ/копію документа, який підтверджує, що місцезнаходженням боржника - юридичної особи або адресою проживання чи перебування боржника - фізичної особи є територія, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або територія виконавчого округу приватного виконавця.

Зі змісту пред`явлених до примусового виконання виконавчого листа №642/3503/19 від 10.08.2021 року, виданого Харківським апеляційним судом вбачається зазначення адреси місця проживання боржника ОСОБА_4 , саме: АДРЕСА_1 .

Так при пред`явленні стягувачем зазначеного виконавчого документу до органу державної виконавчої служби в заяві не зазначались відмінності в адресі чи інших відомостей, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення та визначені місця виконання або підвідомчості.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями у судовому процесі (частина друга статті 2 ЦПК України).

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Таку скаргу може бути подано відповідно до положень ст. 449 ЦПК України, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Тлумачення зазначених норм дозволяє зробити висновок, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 68, 70-72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17(провадження № 12-197гс18) вказано, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.[…] Так, виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника (частина друга стаття 15 Закону № 1404-VIII), а розподіл грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) відповідно до положень статей 45, 46 цього Закону здійснюється у встановленій черговості вже після їх стягнення з боржника.»

Така позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду № 641/7824/18 від 22.04.2020 року.

Представник скаржника, адвокатом Приображенським А.А. в своїй скарзі не вказав, за захистом якого саме права чи інтересу звернувся до суду, на підставі яких доказів та норм матеріального права обґрунтовується, що виконання судового рішення у справі № 642/3503/19, яке набрало законної сили, на його думку не за визначеним місцем його виконання порушує права ОСОБА_3 як боржника у зазначеному виконавчому проваджені.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, скаржник не обґрунтував порушення його прав з огляду на обов`язковість виконання судових рішень, не зазначив, які його права чи свободи порушені діями якого державного виконавця чи якою посадовою особою органу при виконанні виконавчого листа № 642/3503/19.

Відповідно до ч.3 ст.451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця, або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

На підставі викладеного, оскільки в ході розгляду справи не було встановлено фактів протиправних дій державного виконавця, оскаржувані дії відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст.451 ЦПК України суд вважає, що відсутні підстави для задоволення скарги.

Керуючись ст.ст. 2, 81, 259-261, 447-451 ЦПК України, ст.4, 8, 24, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження», суд –

У Х В А Л И В:

Поновити строк представнику ОСОБА_1 , адвокату Приображенському А.А. для оскарження дій державного виконавця Міжрайонного відділу ДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м.Харкова Східного міжрегіонального управління Мінстерства юстиції та постанови про відкриття виконавчого провадження №67206935.

В задоволені скарги представника ОСОБА_1 , (адреса проживання АДРЕСА_2 ) адвоката Приображенського А.А. на дії Міжрайонного відділу ДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м.Харкова Східного міжрегіонального управління Мінстерства юстиції (м.Харків, вул. Москалівська 58), про визнання неправомірними дій та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Харкова.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст ухвали виготовлено 31.01.2022.

Суддя А.М. Гримайло