Рішення № 102860106, 18.01.2022, Яремчанський міський суд

Справа № 354/549/20

Провадження по справі № 2/354/128/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2022 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

в складі:

головуючої судді Ваврійчук Т.Л.

за участю секретаря судового засідання Кулик В.Р.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Гресько В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яремче цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківський обласний спеціалізований(спеціальний) кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» Івано-Франківської обласної ради» про визнання протиправним та скасування наказу №11-к від 17.03.2020 року в частині звільнення позивача з роботи, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 26.06.2020 року звернулася в суд з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківський обласний спеціалізований(спеціальний) кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» Івано-Франківської обласної ради»(надалі-КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР»), у якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №11-к від 17.03.2020 року про звільнення її з роботи з посади сестри медичної стаціонару (палатної), поновити на роботі на раніше займаній посаді, стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та 10000 грн. грошового відшкодування завданої моральної шкоди. В обґрунтування заявлених вимог позивач вказала, що з 01.11.1985 року працювала у КП «Ворохтянський обласний кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» на посаді медичної сестри. 25.10.2019 року вказане підприємство було реорганізоване шляхом перетворення у КНП ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР». 31.03.2020 року вона була звільнена з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України на підставі наказу №11-к від 17.03.2020 року згідно п.1 ст.40 КЗпП України. Зазначила, що звільнення її з роботи є незаконним та необґрунтованим та відбулося із грубим порушенням трудового законодавства. Наказ №11-к від 17.03.2020 року був прийнятий без наявності правових підстав та за відсутності реальних та документально зафіксованих змін в організації виробництва і праці. Зазначений наказ був виданий відповідачем на підставі наказу №30-О від 15.01.2020 року «Про скорочення чисельності та штату працівників» у розпорядчій частині якого відсутнє посилання на затвердження нового штатного розпису підприємства, чи внесення змін в існуючий, у даному наказі відсутнє посилання на те які посади та яка їхня кількість виключається зі штату, яка кількість посад та одиниць скорочуються. Новий штатний розпис був затверджений відповідачем та введений в дію 01.04.2020 року, тобто після звільнення її з роботи у зв`язку зі скороченням. Про заплановане звільнення роботодавцем всупереч вимог ч.3 ст.22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності » та ч.2 ст.49-4 КЗпП України не було повідомлено належним чином первинну профспілкову організацію санаторію, і хоча вона в травні 2017 року вийшла із членів профспілки, проте ч.2 ст.19 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено, що у питаннях колективних інтересів працівників профспілки здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках. Окрім цього, всупереч вимог ч.1 ст.49-2 КЗпП України про майбутнє вивільнення з роботи вона не була повідомлена у встановлені законом строки та порядку, відповідачем не було вручено їй персональне повідомлення про звільнення. У підготованому відповідачем документі під назвою «Загальний список працівників, які працюють у КНП «ІФОСКТС» Смерічка» ІФОР» повідомлення про скорочення згідно наказу №30-О від 15.01.2020 року» міститься список усіх працівників підприємства, однак у ньому відсутня інформація про дату ознайомлення працівників та її в тому числі із даним наказом, а у самому наказі наявна вказівка лише про скорочення певної чисельності ліжко-місць у санаторії, без посилання на конкретний перелік посад та осіб, які підлягатимуть звільненню, відтак зазначений документ не може вважатись належним повідомленням про звільнення. Також при проведенні процедури скорочення відповідачем не було перевірено у неї наявність переважного права на залишення на роботі, не враховано її кваліфікацію, продуктивність праці, наявність тривалого безперервного стажу роботи, який на той час становив 34 роки та 5 місяців, те, що вона неодноразово проходила курси підвищення кваліфікації та здобула вищу кваліфікаційну категорію за спеціальністю» Сестринська справа», за час перебування на роботі неодноразово заохочувалась за успіхи у роботі, жодного разу не притягувалась до дисциплінарної відповідальності та не вчиняла порушень трудової дисципліни. За результатами проведеного скорочення на посаді сестри медичної стаціонару (палатної) у відділенні кістково-суглобного туберкульозу та ортопедичної патології, де вона працювала до звільнення, залишились працювати менш кваліфіковані працівники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які мають менший стаж роботи та кваліфікаційний рівень та не мають законодавчо визначених гарантій переважного чи першочергового права на залишення на роботі. При проведенні процедури скорочення відповідачем також не було запропоновано їй жодної іншої роботи на підприємстві. При цьому зі штатного розпису, який діяв станом на 01.01.2020 року вбачається, що у відділенні, де вона працювала було в наявності 10 цілих штатних одиниць та 4 штатні одиниці по 0,5 ставки на посаді «Сестра медична стаціонару(палатна), згідно штатного розпису, який почав діяти з 01.04.2020 року у цьому відділенні наявні 9 штатних одиниць за вказаною посадою, звільненими з роботи внаслідок скорочення були 6 осіб, залишились працювати 7 осіб, таким чином вільними залишались дві посади за її професією, однак відповідач їй ці посади не запропонував. Водночас у зазначений період часу відповідач здійснював прийом на роботу нових працівників, зокрема 02.03.2020 року була прийнята на роботу працівниця на посаду сестри медичної з дієтичного харчування, в той час як основні кваліфікаційні вимоги її посади, яку обіймала вона та зазначеної посади є однаковими, а тому у відповідача була наявна можливість перевести її на вільне робоче місце дієтсестри чи запропонувати їй вказану посаду. Проте на вказану посаду була прийнята працівниця, яка має меншу кваліфікацію та без спеціалізації за фахом «дієтотерапія», що свідчить про порушення відповідачем вимог ч.2 ст.40 та ч.3 ст.49-2 КЗпП України та є достатньою підставою для поновлення на роботі. Також при скороченні роботодавець не врахував того, що вона відноситься до пільгової категорії громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню визначені п.5 ч.1 ст.14 Закону України «Про зайнятість населення», як особа якій до настання права на пенсію за віком залишилось менше 10 років. Також слід врахувати те, що Івано-Франківська обласна рада, як представник власника КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» у 2019-2020 роках не приймала рішень про реорганізацію чи ліквідацію відповідача, не давала вказівок та доручень щодо скорочення чисельності чи штату працівників, а Концепція реформи фінансування системи охорони здоров`я України, на яку послався відповідач при її звільненні, не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії та не вказує на наявність у відповідача об`єктивних підстав для автоматичного скорочення кількості працівників у зв`язку із реорганізацією. Зазначене свідчить про те, що зміни в організації виробництва та праці у відповідача фактично не відбулись, а її звільнення з роботи проведене з порушенням вимог ч.2 ст.40, п.2,3 ч.2 ст.42, ч.1 ст.43, ч.1-3 ст.49-2 КЗпП України, а тому наказ КНП ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» №11-к від 17.03.2020 року в частині звільнення її з роботи слід визнати незаконним та скасувати, поновити її на раніше займаній посаді та стягнути на її користь середньомісячний заробіток за весь час вимушеного прогулу. Також вказала, що вищезазначеними неправомірними діями відповідача, які полягають у незаконному звільненні з роботи, їй було завдано моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 10000 грн. Зазначений розмір моральної шкоди обґрунтований тим, що внаслідок протиправної поведінки відповідача їй було завдано душевних страждань, вона була позбавлена можливості заробляти на життя працею, яку вона вільно обрала. Враховуючи те, що трудову книжку вона отримала 30.04.2020 року, а також положення п.1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України, п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України щодо строків звернення до суду у період дії карантину, нею не пропущено законодавчо визначений строк на звернення до суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2020 року вказану справу передано у провадження судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області Остап`юк М.В.

Ухвалою суду від 13.08.2020 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді від 22.09.2020 року задоволено заяву судді Остап`юк М.В. про самовідвід від розгляду даної справи.

22.09.2020 року КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» подало відзив на позов, у якому зазначено, що 30.11.2016 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №1013-р щодо «Концепції реформи фінансування системи охорони здоров`я України». 10.01.2020 року Департамент охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації звернувся із листом до керівників медичних закладів області в тому числі КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» в якому зазначено, що починаючи з 01.04.2020 року Національна служба здоров`я України починає закупівлю медичних послуг у закладах охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги, організаційно-правової форми власності та буде здійснювати їх оплату за договором. Процедура закупівель медичних послуг передбачатиме дотримання надавачами умов надання послуг та специфікації на конкретні послуги чи групи послуг, перелік яких включає 27 пакетів та розміщений на сайті НСЗУ. При цьому послуги із санаторно-курортного лікування не входять у перелік пакетів медичних послуг, оплата яких буде здійснюватись НСЗУ та інші кошти в державному та обласному бюджеті 2020 року на оплату таких послуг починаючи з 01.04.2020 року не передбачені. Вказаним листом департамент просив в термін до 15.01.2020 року прийняти рішення про скорочення чисельності чи штату працівників, повідомити профспілку про можливе вивільнення, уповноважити відділ кадрів провести необхідні заходи у зв`язку із можливим вивільненням працівників, скласти та затвердити новий штатний розпис, визначити кандидатів, які можуть підлягати вивільненню із врахуванням переважного права на залишення на роботі, повідомити службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників. На виконання даного листа 15.01.2020 року в.о. генерального директора КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» був виданий наказ №30-О «Про скорочення ліжок та чисельності штату працівників». 27.01.2020 року КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» подало до Яремчанської міської філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості звіт за формою 4-ПН «Інформація про заплановане масове вивільнення працівників» у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці». Також 15.01.2020 року був надісланий лист №6 адресований голові профспілкового комітету санаторію «Смерічка», в якому повідомлено, що у зв`язку із реорганізацією санаторію затверджено новий штатний розпис та структура у новій редакції. 20.03.2020 року за вих.№39 відповідач надіслав голові профспілки подання, в якому просив ознайомитись зі змістом наказу №11-к від 17.03.2020 року та надати згоду на звільнення працівників, згідно переліку. Як вбачається із витягу з протоколу №2 засідання профспілкового комітету санаторію «Смерічка» від 27.03.2020 року профспілка за результатами розгляду даного подання, вияснивши всі обставини відносно кожного працівника, через відсутність відповідних вакансій на підприємстві та керуючись постановою Кабінету Міністрів України №1013-р від 30.11.2016 року надала згоду на звільнення працівників, які не мали переважного права на залишення на роботі. Відповідно до ст. 64 ГК України, п.4.9 Статуту КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Керівник з дотриманням вимог чинного законодавства вправі сам особисто вирішити питання хто із працівників під час звільнення має переважне право залишитись на роботі. Позивачкою також не наведено у чому полягає завдана їй моральна шкода, із посиланням на обов`язкові елементи складу цивільного правопорушення, критерії, за якими суд мав би оцінювати(визначати) розмір моральної шкоди та не наведено доказів на підтвердження факту заподіяння їй моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру. Із врахуванням наведеного, відповідач вважає, що при звільненні позивача з роботи були виконані всі дії, які передбачені законодавством України під час звільнення працівників, а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі за безпідставністю.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2020 року вказану справу передано у провадження судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області Ваврійчук Т.Л.

Ухвалою суду від 30.09.2020 року вказану справу прийнято до провадження суддею Ваврійчук Т.Л. та призначено у ній підготовче судове засідання.

19.10.2020 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гресько В.В. надійшла відповідь на відзив у якій зазначено, що лист Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської ОДА від 10.01.2020 року №15/14-12/33 на який посилається відповідач, як на передумову ініціювання процедури скорочення працівників КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» не містить жодних вказівок про те, що новий штатний розпис має бути введений в дію саме 01.04.2020 року, а працівники звільнені по скороченню 31.03.2020 року, навпаки, у даному листі зазначено, що штатний розпис має бути затверджений у встановленому законом порядку, а звільнення проведене із урахуванням переважного права на залишення на роботі при своєчасному повідомленні про таке скорочення працівників. У акті інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ІФ8604/1677/АВ від 16.06.2020 року посадовими особами Управління Держпраці в Івано-Франківській області зазначено, що у наказі №30-О від 15.01.2020 року відсутній перелік посад, кількість і категорії працівників, які будуть виключені зі штатного розпису. Вказаний акт перевірки був підписаний посадовими особами відповідача, які жодних зауважень чи заперечень щодо висновків перевірки не висловлювали. Наведене свідчить про те, що зазначений наказ носив декларативний характер, а новий штатний розпис ним не був затверджений. Відтак відсутні і зміни в організації виробництва і праці, які є єдиною підставою для звільнення працівників за п.1 ст.40 КЗпП України. Відповідно до вимог ч.2 ст.49-4 КЗпП України власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення про зміни у організації праці, які тягнуть за собою скорочення чисельності чи штату працівників повинен провести відповідні консультації з професійними спілками. У листі відповідача №6 від 15.01.2020 року, адресованому голові профспілки санаторію, відсутній перелік посад та прізвища працівників, які підлягають скороченню, а також відповідачем не надано будь-якого підтвердження того, що даний лист дійсно був направлений та отриманий профспілковим комітетом. Окрім цього, як зазначено в акті інспекційного відвідування, роботодавець розпочав процедуру звільнення 15.01.2020 року, а працівників звільнено 31.03.2020 року, що суперечить вимога ст.2 ст.49-4 КЗпП України. При звільненні позивача з роботи відповідачем порушено вимоги ч.1 ст.42 КЗпП України, не проведено порівняльного аналізу продуктивності праці і кваліфікації працівників, не досліджувалось питання про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів, досвід трудової діяльності, не надано жодних доказів, які б підтверджували визначення переважного права на залишення на роботі працівників, що засвідчено актом Управління Держпраці, а також слідує із листа відповідача №98 від 16.06.2020 року, з якого вбачається, що після скорочення на посаді сестри медичної стаціонару (палатної) залишились працювати особи, із меншим трудовим стажем, кваліфікацією та рівнем освіти аніж у позивачки. Розуміння термінів «кваліфікація» та «продуктивність праці» зводяться відповідачем до наявності чи відсутності пенсії та засобів для існування у того чи іншого працівника, що суперечить вимогам ч.1 ст.42 КЗпП України та є дискримінаційним по відношенню до позивачки, оскільки при визначенні переважного права на залишення на роботі позивача відповідачем враховано лише наявність інших засобів для існування. Вказане свідчить про допущені відповідачем порушення при звільненні позивачки з роботи та підтверджує, що її звільнення є незаконним, необґрунтованим та проведене із порушення вимог трудового законодавства. Також зазначив, що положеннями ч.1 ст.237-1 КЗпП України, ст.23 ЦК України визначено підстави відповідальності за завдану працівникові моральну шкоду та порядок її визначення, при цьому тягар доказування відсутності факту заподіяння позивачу моральної шкоди та вини в її заподіянні покладається саме на відповідача(п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року), проте у даному випадку таких доказів відповідачем суду не надано. Душевні страждання у зв`язку із протиправним звільненням позивачки з роботи полягають в тому, що вона була позбавлена можливості заробляти собі на життя працею, які вільно обрала ще 35 років тому, така ситуація призвела до втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагала від неї додаткових зусиль для організації свого життя, пошуку інших джерел заробітку.

07.12.2020 року судом за клопотанням представника позивача постановлено ухвалу про витребування доказів у відповідача та продовження строку підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 21.01.2021 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Гресько В.В. позов підтримали та просять його задовольнити з мотивів наведених у позовній заяві та відповіді на відзив. Вказали, що звільнення позивача з роботи відбулось з порушенням норм трудового законодавства. Наказ КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» №11-к від 17.03.2020 року прийнятий без правових підстав, реальних і зафіксованих змін в організації праці. У відповідності до чинного законодавства за два місяці до відповідних змін в організації виробництва чи праці мав бути затверджений новий штатний розпис підприємства чи внесені зміни до існуючого, що є підставою для повідомлення працівників про наступне вивільнення. Натомість новий штатний розпис вступив у дію з наступного дня після звільнення працівників. Проте з наказу відповідача №11-к від 17.03.2020 року слідує, що підставою звільнення працівників є наказ №30-О від 15.01.2020 року в якому відсутнє застереження про затвердження і введення в дію нового штатного розпису КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР», перелік і кількість посад та штатних одиниць, що підлягають скороченню, а тому неможливо стверджувати про те, що підлягала скороченню також посада, яку займала позивач і це підтверджено актом інспекційного відвідування за результатами проведеної Управлінням Держпраці перевірки дотримання вимог трудового законодавства при звільненні працівників КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР», який відповідач не оспорював. Таким чином наказ №30-О від 15.01.2020 року носив декларативний характер та були відсутні зміни в організації праці, що є підставою для звільнення зі п.1 ст.40 КЗПП України. Про заплановане звільнення робітників відповідачем не було повідомлено належним чином первинну профспілкову організацію. До направленого профспілці листа №6 від 15.01.2020 року не були долучені документи, які б підтверджували, що на підприємстві має місце зміна в організації праці, причини звільнення, кількість та категорії працівників, які підлягали подальшому вивільненню. Жодних доказів того, що зазначений лист був отриманий профспілковим комітетом суду не надано. Всупереч вимог ч.2 ст.49-4 КЗпП України матеріали справи не містять персонального повідомлення позивача про звільнення, і це зафіксовано в акті перевірки. У документ під назвою «Загальний список працівників, які працюють у КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» повідомлення про скорочення згідно наказу №30-О від 15.01.2020 року», на який посилається відповідач як на доказ належного повідомлення працівників про наступне скорочення, включені всі працівники підприємства, він не містить точної дати ознайомлення із його змістом, а тому неможливо встановити коли була ознайомлена із цим документом позивач та з`ясувати чи було це за два місяці до звільнення. При цьому у наказі №10-О від 15.01.2020 року зазначено лише про скорочення певної кількості ліжко-місць у закладі без посилання на подальше скорочення працівників. Окрім цього позивач ставить під сумнів те, що у документі, який вона підписувала, була зазначена інформація про ознайомлення із наказом №30-О від 15.01.2020 року, оскільки за її твердженням назву наказу було дописано пізніше. Таким чином, при звільненні ОСОБА_1 відповідачем були порушені вимог ст. 49-2 КЗпП України. При звільненні позивача також не було враховано у неї наявність переважного права на залишення на роботі як працівника з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці. З акту інспекційного відвідування слідує, що відповідачем були порушені вимоги ст. 42 КЗпП України. З листа КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» №98 від 16.06.2020 року вбачається, що у відділі, де працювала позивач, залишились працювати медичні сестри з меншим досвідом, кваліфікаційним рівнем та освітою. При звільненні позивачу не пропонувалась будь-яка інша робота на підприємстві, в той час як у період звільнення відповідач 02.03.2020 року прийняв на роботу нового працівника на посаду дієтсестри, яка за кваліфікаційними вимогами є спорідненою із посадою, яку обіймала ОСОБА_1 і за рекомендацією атестаційної комісії остання могла бути залишена на даній посаді. Відповідач у відзиві вказує, що єдиною причиною звільнення ОСОБА_1 є те, що вона пенсіонер та має засоби для існування, що суперечить вимога ч.1 ст. 42 КЗпП України та є дискримінаційним. Також не враховано наявність у позивача, якій залишалось менше 10 років до досягнення пенсійного віку пільг, визначених Законом України «Про зайнятість населення». З отриманих відповідей на адвокатські запити встановлено, що жоден із вищестоящих органів не приймав відповідних рішень та не надавав доручень відповідачу на скорочення штатів та чисельності працівників з 01.04.2020 року. Із врахуванням наведеного вважають, що наявні всі необхідні підстави для скасування наказу відповідача №11-к від 17.03.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади медичної сестри стаціонару(палатної) та поновлення її на роботі на займаній посаді, стягнувши на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період 31.03.2020 року по день постановлення рішення суду про поновлення на роботі та завданої моральної шкоди у розмірі 10000 грн.

Представник відповідача КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» адвокат Ридай Н.В. у судовому засіданні відносно позову заперечив та просить у його задоволенні відмовити, з мотивів наведених у відзиві на позов. Вказав, що 10.10.2020 року Департамент охорони здоров`я Івано-Франківської ОДА повідомив керівництво некомерційних комунальних закладів охорони здоров`я про те, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 року №1013-р про затвердження «Концепції реформи фінансування системи охорони здоров`я України» слід привести медичні послуги, які надаються закладами до нормативів, оскільки відбудеться зменшення надання медичних гарантій та буде зменшено фінансування, що надається з державного бюджету. У зв`язку із цим пропонувалось вирішити питання зменшення чисельності штату медзакладів з огляду на оптимізацію сфери охорони здоров`я. З цією метою в.о. генерального директора КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» ОСОБА_14 звернувся до відділу кадрів щоб видати наказ про проведення відповідних заходів щодо вивільнення працівників. 22.01.2020 року відповідачем направлено до Яремчанської міської філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості звіт за формою №4-ПН про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку зі змінами і організації виробництва і праці, а також відповідачем вчинялися законодавчо визначені дії спрямовані на повідомлення працівників про можливе подальше звільнення. Зокрема були проведені загальні збори трудового колективу закладу, 15.01.2020 року був виданий наказ №30-О «Про скорочення ліжок та чисельності штату працівників» та того ж дня направлене повідомлення за №6 голові профспілкового комітету про затвердження нового штатного розпису та подальше вивільнення працівників. 20.03.2020 року голові профспілкового комітету був направлений лист в якому керівництво санаторію просило надати згоду на звільнення працівників санаторію згідно наданого переліку у загальній кількості 52 особи. 27.03.2020 року відбулось засідання профкому на якому члени профспілки одноголосно надали згоду на звільнення вказаних працівників, в тому числі позивача ОСОБА_1 , яка не мала переважного права на залишення на роботі, оскільки отримує пенсію та має відповідні засоби до існування. Зазначив, що лист №6 від 15.01.2020 року був направлений відповідачем голові профкому простим листом і доказів, щодо його отримання та квитанції про направлення у відповідача немає, працівники санаторію були повідомлені про звільнення після 15.01.2020 року, що підтверджується долученим до матеріалів справи документом під назвою «Загальний список працівників, які працюють у КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» повідомлення про скорочення згідно наказу №30-О від 15.01.2020 року» ознайомлення із яким працівників було завершено 31.01.2020 року. Також зазначив, що йому невідомо, яким чином працівники отримали повідомлення про звільнення датовані 25.03.2020 року.

В подальшому у судові засідання, призначене на 28.04.2021 року представник відповідача не з`явився та подав клопотання про проведення судового засідання у його відсутності. У судове засідання, призначене на 18.01.2022 року представник відповідача не з`явився, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час розгляду справи належно повідомлявся.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що працювала у КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» на посаді старшої медсестри. Наприкінці грудня 2019 року чи на початку січня 2020 року були проведені загальні збори трудового колективу санаторію, на яких головний лікар повідомив, що буде реорганізація закладу і можливо відбудеться скорочення, оскільки не буде фінансування. Після цього кадровик ходила по закладу із журналом в якому був список із прізвищами всіх працівників санаторію і змушувала всіх розписуватись у цьому списку, працівники не хотіли підписуватись, бо переживали за скорочення, але кадровик запевняла, що це підписи про ознайомлення із тим, що відбудеться реорганізація і зміна назви закладу, що санаторій буде перетворений у комунальне підприємство. Це був журнал, де на титульній сторінці було написано нову назву закладу і був надрукований повний список працівників, більше нічого зазначено не було. Працівники не хотіли підписувати цей список, однак кадровик ходила, наполягала, казала, що у разі відмови зберуть комісію та засвідчать відмову під підпису. Вона відмовлялась ставити підпис у цьому журналі, її викликали на розмову до головного лікаря, який запевняв, що це просто відбувається зміна назви закладу, але про скорочення нічого не говорив. У цьому списку працівники просто ставили підпис навпроти свого прізвища, дату ніхто не ставив. Вона підписала даний список наприкінці січня 2020 року, на той час ряду підписів працівників ще не було. Окремого списку працівників, які підлягали вивільненню не було, ніхто не знав які посади та кандидатури будуть скорочені. В середині березня 2020 року санаторій закрили на карантин, працівників розпустили і в цей час по пошті ряду працівників прийшли повідомлення про звільнення та необхідність з`явитися для отримання трудової книжки. Зазначила, що у відділі, де працювала ОСОБА_1 залишились працювати інші медичні сестри стаціонару, які мали менший стаж роботи та досвід аніж позивач, молодші за віком. Про засідання профкому працівників не повідомляли і вони присутніми на засіданні не були. Із наказом про скорочення працівників не ознайомлювали і ніхто не знав хто буде звільнений з роботи, у яких відділах та які посади будуть скорочені, в подальшому відповідач використав список працівників, який вони підписали на підтвердження ознайомлення їх з наказом про звільнення, але назва наказу у цьому списку була дописана пізніше. Вони звертались з приводу неправомірних дій відповідача в Управління Держпраці і перевіркою було встановлено наявність порушень.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що вона працювала разом із позивачем у КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР». Вказала, що у грудні 2019 року відбулись загальні збори трудового колективу санаторію на яких керівництво повідомило про реорганізацію закладу шляхом перетворення та можливе подальше скорочення, але жодної інформації про те які посади та кого буде скорочено до відома працівників не доводили. У січні 2020 року кадровик санаторію обходила працівників та просила підписатись у журналі про те, що вони були присутні на загальних зборах колективу та повідомлені про зміну назви санаторію. На той час у вказаному журналі була відсутня будь-яка назва, а знаходився лише повний список працівників закладу. Вона особисто підписала даний список у середині лютого 2020 року, коли там було вже багато підписів інших працівників. Потім у березні 2020 року заклад закрили на карантин під час якого по пошті вона та інші працівники отримали листи із повідомленням про звільнення з роботи, наказу про звільнення до цих повідомлень долучено не було. При цьому на роботі у відділі ОСОБА_1 залишили тільки молодих працівників із меншим стажем, попередньо говорили, що буде скорочення пенсіонерів. Також вказала, що про засідання профспілкового комітету їй нічого не було відомо, вона на ньому присутня не була. Про наявність у працівників переважного права на залишення на роботі ніхто не з`ясовував, ніякої іншої роботи їм не пропонували і на момент закриття санаторію на карантин не було відомо, хто із працівників підлягає звільненню. Індивідуального повідомлення про звільнення вона не отримувала та не підписувала такого.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що вона працювала у КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» на посаді старшого вихователя та обіймала посаду голови профспілкового комітету. Вказала, що 17.05.2019 року Івано-Франківська обласна рада прийняла рішення про припинення шляхом перетворення комунальних закладів охорони здоров`я, було винесено рішення про створення комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківський обласний спеціалізований (спеціальний) кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка « Івано-Франківської обласної ради» шляхом реорганізації комунального закладу «Ворохтянський обласний кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка». У закладу був підписаний договір з НСЗУ на 2 медичні пакети послуг, а тому керівництво змушене було зменшити кількість ліжко-місць і працівників, результат залежав від попередньої кількості пролікованих пацієнтів, а тому скорочення було неминуче. Про це повідомили всіх працівників закладу, говорили, що не знають скільки і кого буде звільнено, але скорочення працівників обов`язково відбудеться. У грудні 2019 року відбулись загальні збори трудового колективу на яких вона також була присутня. В подальшому був виданий наказ №30-О від 15.01.2020 року і додатком до нього був прикріплений загальний список всіх працівників закладу, з яким кадровик ознайомлювала всіх працівників і вона особисто перша підписалась про те, що ознайомлена із наказом, ознайомлення із даним списком було завершено 31.01.2020 року і ОСОБА_1 його теж підписала. Після цього, 15.01.2020 року керівництво закладу листом №6 попередило профком, що буде скорочення чи зміна умов праці, без конкретного списку працівників, які підлягали вивільненню, з посиланням на затвердження нового штатного розпису. Вказаний лист був зареєстрований у журналі реєстрації вхідної кореспонденції профкому. Чи був цей штатний розпис доведений до відома працівників їй невідомо. До 31.01.2020 року всіх працівників під підпис повідомили, що буде скорочення або зміна умов праці і 17.03.2020 року був виданий наказ №11-к на скорочення. Керівництво направило на профком лист із копією даного наказу 20.03.2020 року, на засіданні профкому 27.03.2020 року були розглянуті кандидатури всіх працівників, що підлягли звільненню, перевірено всі надані довідки щодо переважного права і профком одноголосно надав згоду на звільнення, зважаючи на відсутність вільних вакансій, щодо чотирьох працівників було рекомендовано надати їм переважне право в разі повторного прийняття на роботу, але їхнє звільнення також було погоджене профкомом. У зв`язку із запровадженням карантинних заходів було прийнято рішення провести закрите засідання профкому у відсутності працівників та онлайн. ОСОБА_1 вийшла із членів профспілки у 2017 році, проте вона також була включена у список працівників згоду на звільнення яких було надано профспілкою. З приводу наявності у позивача переважного права на залишення на роботі, пояснила, що на засіданні були розглянуті всі кандидатури, що підлягали звільненню і щодо кожного перевірялись відповідні обставини. Зазначила, що ОСОБА_1 працювала у відділенні кістково-суглобного туберкульозу та ортопедичної патології. Станом на 31.03.2020 року на весь санаторій були наявні 27,5 ставок медичної сестри стаціонару, на яких працював 31 працівник, була стовідсоткова зайнятість. З 01.04.2020 року залишились 24 ставки на яких працювало 24 працівники, 19- які працювали на посаді палатної медсестри і 5, які були переведені з інших посад. Після звільнення у відділенні, де працювала ОСОБА_1 залишились працювати ОСОБА_4 -не підлягала звільненню як молодий спеціаліст по держзамовленню; ОСОБА_5 -мала стаж більше 22 років та вищу категорію; ОСОБА_3 -стаж понад 20 років, єдиний годувальник в сім`ї, на утриманні син студент; ОСОБА_8 - стаж 21 рік, єдиний годувальник у сім`ї, чоловік офіційно не працює, на утриманні двоє неповнолітніх дітей; ОСОБА_6 -стаж більше 22 років, залишилось менше 3-х років до досягнення пенсійного віку; ОСОБА_7 -стаж більше 22 років, залишилось менше 3-х років до досягнення пенсійного віку; ОСОБА_2 -стаж більше 22 років, залишилось менше 3-х років до досягнення пенсійного віку; ОСОБА_12 -молодий спеціаліст з вищою освітою, лікар-реабілітолог, залишилась працювати медсестрою. Таким чином при звільненні працівників профспілковим комітетом були перевірені всі критерії щодо наявності у кожного хто підлягав звільненню переважного права на залишення на роботі. ОСОБА_1 на момент звільнення залишалось вісім років до досягнення пенсійного віку, але вона мала інший дохід, за який може існувати-пенсійне забезпечення. Відповідно до вимог ст.26 Закону України «Про пенсійне забезпечення» профспілка виходила із особистої ситуації кожного працівника, ті хто має ще якесь забезпечення підлягали скороченню. Вказала, що наказ із переліком працівників, які підлягали звільненню був доведений до відома профспілкового комітету 20.03.2020 року, кількість працівників, які підлягали звільненню була визначена на підставі нового штатного розпису, однак даний штатний розпис, який почав діяти з 01.04.2020 року для ознайомлення профспілці наданий не був. Також вказала, що 25.03.2020 року працівникам, які підлягали звільненню, були направлені повідомлення про звільнення, оскільки не було відомо чи профспілка у зв`язку із карантином буде проводити своє засідання. Щодо позивача було рекомендовано надати першочергове право на поворотне прийняття на роботу. Також вказала, що дійсно станом на 01.04.2020 року залишились вільними 5 ставок сестер медичних стаціонару, на які були переведені інші працівники, посади яких були скорочені, ці працівники не були внесені у список осіб, які підлягали звільненню, рішення про їх залишення на роботі приймала адміністрація.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається із записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 згідно наказу № 51 «к» від 01.11.1985 року була прийнята на роботу на посаду медсестри палатної дитячого санаторію «Смерічка». Наказом № 7 «к» від 16.01.1995 року була переведена на 0,5 ставки палатної медсестри. Відповідно до наказу № 14 «к» від 01.02.2000 року переведена на 1,0 ставки палатної медсестри. Відповідно до наказу №1-О від 24.10.2019 року КЗ «Ворохтянський обласний кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» реорганізовано шляхом перетворення в Комунальне некомерційне підприємство «Івано-Франківський обласний спеціалізований (спеціальний) кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» Івано-Франківської обласної ради. Наказом №11-к від 17.03.2020 року ОСОБА_1 звільнена із займаної посади з 31.03.2020 року згідно п.1 ст.40 КЗпП України(т.а.с.32-36).

Відповідно до виданого ОСОБА_1 посвідчення №35 останній наказом по Івано-Франківському фтизіопульмонологічному центрі №40а від 21.06.2002 року присвоєно першу кваліфікаційну категорію за спеціальністю медсестра стаціонару(т.1 а.с.39).

Згідно свідоцтва № НОМЕР_2 до диплома № НОМЕР_3 ОСОБА_1 у період з 16.04. по 15.05.2007 року пройшла підвищення кваліфікації на курсах медсестер у Івано-Франківському базовому медичному коледжі(т.1 а.с.40).

Згідно свідоцтва №НОМЕР_5 до диплома № НОМЕР_3 ОСОБА_1 у період з 20.03. по 13.04.2017 року пройшла підвищення кваліфікації на курсах медсестер у Івано-Франківському базовому медичному коледжі(т.1 а.с.41).

Відповідно до виданого ОСОБА_1 посвідчення №17 останній наказом по Івано-Франківському обласному фтизіопульмонологічному центрі №64-о від 24.04.2017 року присвоєно вищу кваліфікаційну категорію за спеціальністю «Сестринська справа» (т.1 а.с.42).

Відповідно до наказу КЗ «Ворохтянський обласний кістково-туберкульозний санаторій Смерічка» №51-О від 13.06.2019 року з нагоди Дня медичного працівника ОСОБА_1 була нагороджена грамотою за сумлінну працю, кращі показники в роботі, чуйне ставлення до хворих, високий професіоналізм (т.1 а.с.43-44).

Судом встановлено, що 24.10.2019 року в.о. генерального директора комунального закладу «Ворохтянський обласний кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» ОСОБА_14 видано наказ №1-о про реорганізацію комунального закладу «Ворохтянський обласний кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» шляхом перетворення в Комунальне некомерційне підприємство «Івано-Франківський обласний спеціалізований(спеціальний) кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» Івано-Франківської обласної ради», що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці ОСОБА_1 (т.1 а.с.34).

10.01.2020 року Департамент охорони здоров`я Івано-Франківської ОДА листом № 15/14-12/33 повідомив керівництво закладів охорони здоров`я області, в тому числі КНП ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» про те, що з 01.04.2020 року НСЗУ розпочне закупівлю медичних послуг у закладах охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги, організаційно-правової форми(крім бюджетної установи) та форми власності та буде здійснювати їх оплату за договором. Перелік вимог до 27 пакетів медичних послуг розміщений на сайті НСЗУ. Одночасно зазначено, що послуги санаторно-курортного лікування не входять до переліку пакетів медичних послуг оплата яких буде здійснюватись НСЗУ та інші кошти в державному та обласному бюджеті на 2020 рік на оплату таких послуг (починаючи з 01.04.2020 року)також не передбачені. Враховуючи викладене просив в термін до 15.01.2020 року розробити пропозиції щодо можливості перепрофілювання підприємства, що дають можливість здійснити контрактування з НСЗУ та відповідно, отримувати оплату за договором, чи запропонувати інші можливі джерела фінансування підприємства із розробленням перспективного плану розвитку закладу з визначенням структури підприємства, кількості посад і штатних одиниць, необхідних підприємству для реалізації поставлених завдань та виконання фінансового плану ; прийняти рішення про скорочення чисельності чи штату працівників; повідомити профспілку про можливе звільнення працівників; видати наказ, яким уповноважити відділ кадрів провести необхідні заходи у зв`язку з можливим звільненням працівників; скласти й затвердити в установленому порядку новий штатний розпис, визначити кандидатів, які можуть підлягати звільненню, із врахуванням переважного права на залишення на роботі; попередити працівників про можливе наступне звільнення; повідомити службу зайнятості про заплановане звільнення працівників; про вжиті заходи поінформувати департамент охорони здоров`я облдержадміністрації в термін до 16.01.2020 року(т.1 а.с.138).

15.01.2020 року в.о. генерального директора КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» ОСОБА_14 на виконання листа Департаменту охорони здоров`я ОДА Івано-Франківської області від 10.01.2020 року №15/14-12/33 у зв`язку із тим, що з 01.04.2020 року НСЗУ розпочне закупівлю медичних послуг в закладах охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги (перелік вимог викладені НСЗУ в 27 пакетах медичних послуг, де послуги із санаторно-курортного лікування не входять до переліку пакетів медичних послуг, оплата яких буде здійснюватись НСЗУ та інші кошти в державному бюджеті на 2020 рік на оплату таких послуг, починаючи з 01.04.2020 року також не передбачені), та провівши аналіз діяльності санаторію за 2018-2019 роки, видав наказ №30-О «Про скорочення ліжок та чисельності штату працівників», яким вирішено скоротити чисельність працівників КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» на 50%, привівши число ліжок до 150 та скоротивши 60 ліжок, а саме: 10 педіатричне відділення, 15 дитяче кістково-туберкульозне відділення, 25 доросле кістково-туберкульозне відділення і 10 фтизіопульмонологічне відділення.(т.1 а.с.49).

Підпунктами 2.1-2.4 пункту другого даного наказу зобов`язано інспектора з кадрів провести необхідні заходи в зв`язку із можливим вивільненням працівників, а саме: повідомити листом профспілкову організацію санаторію; повідомити Яремчанський міський центр зайнятості про масове вивільнення працівників; визначити працівників, які можуть підлягати звільненню; повідомити працівників про можливе звільнення або зміну умов правці.

Наказом № 31-О від 15.01.2020 року в.о. генерального директора КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» ОСОБА_14 зобов`язав інспектора з кадрів ОСОБА_13 ознацомити працівників із наказом №30-О від 15.01.2020 року під особистий підпис до 31.01.2020 року(т.1 а.с.51).

Листом за вих. №6 від 15.01.2020 року керівництво КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» інформувало голову профспілкового комітету санаторію «Смерічка» про затвердження штатного розпису та структури КНП ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» у новій редакції та просило розглянути питання можливого звільнення працівників з 01.04.2020 року згідно п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із реорганізацією та оптимізацією штатної чисельності. У вказаному листі відсутнє посилання на відповідні додатки, в тому числі затверджений новий штатний розпис санаторію та перелік працівників, що підлягають вивільненню(т.1 а.с.155).

У судовому засіданні був оглянутий журнал реєстрації вхідної кореспонденції профспілкового комітету санаторію «Смерічка» за 2020 рік, наданий свідком ОСОБА_11 , пронумерований на 12 аркушах шкільного зошиту та скріплений печаткою профспілкового комітету із підписом голови профспілки ОСОБА_11 , у якому наявні п`ять записів, перший з яких датовано 09.01.2020 року, під №2 наявний запис-адміністрація повідомлення про скорочення №6 від 15.01.2020 року лист №6.

22.01.2020 року за вих. №7 КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» направило до Яремчанської міської філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості звіт за формою №4-ПН про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку зі змінами і організації виробництва і праці в якому зазначено, що відповідно до наказу №30-о від 15.01.2020 року з 31.03.2020 року підлягають вивільненню 78 працівників закладу в тому числі: 20 сестер медичних, 30 молодших медичних сестер(санітарок), бухгалтер 2 особи, лікар фтизіатр 2 особи, юрисконсульт 1 особа, медичний директор 1 особа, заступник генерального директора з організаційно-методичної роботи 1 особа, головна медична сестра 1 особа, старша медична сестра 1 особа, завідувач господарством 1 особа, бібліотекар 1 особа, швачка 1 особа, кастелянша 1 особа, прибиральник службових приміщень 2 особи, прибиральник території 1 особа, електромайстер з ремонту та обслуговування 1 особа, машиніст насосних установок 2 особи, кухаря 1 особа, офіціант 3 особи, мийник посуду 1 особа, сторож 1 особа.(т.1 а.с.128).

Наказом КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» №32-о від 27.01.2020 року «Про створення комісії по скороченню» у зв`язку з оптимізацією ліжкового фонду та відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік» створено комісію по скороченню у складі: ОСОБА_14 -голова комісії, члени комісії ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_9 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_13 та зобов`язано керівників структурних підрозділів подати пропозиції щодо кандидатур, які підлягають скороченню(т.1 а.с.79-80).

З дослідженого судом документу під назвою «Загальний список працівників, які працюють у КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» повідомлення про скорочення згідно наказу № 30-О від 15.01.2020 року» вбачається, що даний документ містить список працівників санаторію «Смерічка» у кількості 210 осіб, із зазначенням прізвища, дати народження, освіти та займаної посади та підпису працівника. В тому числі під №150 у даному списку зазначена ОСОБА_1 - медсестра палатна. Вказаний список завірений підписами в.о. генерального директора закладу ОСОБА_14 та інспектора з кадрів ОСОБА_13 із відміткою про те, що ознайомлення з наказом №30-О від 15.01.2020 року завершено 30.01.2020 року. Водночас інформація про відповідну дату ознайомлення працівників зі змістом зазначеного наказу у вказаному списку відсутня, а дата та номер наказу у друкованій назві документу дописані вручну(т.1 а.с.140-153).

У судовому засіданні було оглянуто оригінал зазначеного списку, наданий свідком ОСОБА_23 , на титульній сторінці якого розміщено наказ КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» №30-О від 15.01.2020 року до якого долучено «Загальний список працівників, які працюють у КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» повідомлення про скорочення згідно наказу № 30-О від 15.01.2020 року».

Наказом №8-к від 02.03.2020 року КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» прийнято на роботу ОСОБА_24 на посаду медичної сестри з дієтхарчування дитячого відділення з 03.03.2020 року(т.1 а.с.119).

20.03.2020 року КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» направило голові профспілкового комітету санаторію ОСОБА_21 листа за вих. №39 в якому з посиланням на «Концепцію реформи фінансування системи охорони здоров`я України», затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 року №1013-р, враховуючи наказ КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» №30-О від 15.01.2020 року та затвердження нового штатного розпису відповідно до наказу №30-О від 15.01.2020 року планується скорочення чисельності працівників у зв`язку із чим керівництво закладу просило надати згоду на звільнення працівників санаторію згідно наказу №11-к від 17.03.2020 року у загальній кількості 52 особи, в тому числі під №31 у вказаному списку зазначена позивач ОСОБА_1 -сестра медична стаціонару(палатна)(т.1 а.с.156).

Листом за вих.№1 від 27.03.2020 року профспілка працівників КЗ «Обласний кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» надала згоду на звільнення працівників, які не мають переважного права на залишення на роботі згідно ст.42 КЗпП України через відсутність відповідних вакансій на підприємстві у кількості 48 осіб, в тому числі позивача ОСОБА_1 , рекомендувала розглянути варіанти про можливе працевлаштування, перекваліфікації або відомчої заміни лікарів ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та просила першочергово надати переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу медичним сестрам ОСОБА_29 , ОСОБА_1 , ОСОБА_30 (т.1 а.с.159-160).

Як слідує із витягу з протоколу №2 засідання профспілкового комітету санаторію «Смерічка» від 27.03.2020 року на засіданні були присутні голова профкому ОСОБА_21 та п`ятеро членів профкому. За прийняте на засіданні рішення усі присутні члени профкому проголосували-«за».(т.1 а.с. 157-158).

Наказом КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» №11-К від 17.03.2020 року «Про звільнення з роботи» за підписом в.о. генерального директора ОСОБА_14 у зв`язку зі схваленням «Концепції реформи фінансування системи охорони здоров`я України», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 року №1013-р, враховуючи наказ КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» №31-о від 15.01.2020 року та затвердженням нового штатного розпису, відповідачем звільнено позивача ОСОБА_1 з роботи з посади сестри медичної стаціонару (палатної) на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, з 31.03.2020 року. Відмітка про ознайомлення позивача із зазначеним наказом відсутня(т.1 а.с.37).

Відповідно до записів у особовій картці ОСОБА_1 трудову книжку остання отримала 30.04.2020 року(т.1 а.с.69).

Згідно листа Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації №Гр.-41 від 08.04.2020 року впродовж 2020 року департаментом не приймались рішення про зміни в організації виробництва праці, в тому числі реорганізація перепрофілювання, які мають наслідком скорочення чисельності або штату працівників КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР»(т.1 а.с.82).

Із листа Івано-Франківської обласної ради №11-176/493/204 від 27.04.2020 року вбачається, що у 2019-2020 роках обласна рада не приймала рішень про реорганізацію чи ліквідацію КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР», а також не надавала вказівок та доручень щодо скорочення чисельності/штату працівників цього підприємства(т.1 а.с.81).

Відповідно до листа профспілки працівників КЗ «Обласний кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» №2 від 22.05.2020 року ОСОБА_1 за власним бажанням у травні 2017 року вийшла із членів профспілки(т.1 а.с.74).

З листа ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 15.05.2020 року вбачається, що КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» у березні 2020 року подано повідомлення про прийняття одного працівника на роботу за формою затвердженою постановою Кабінету Міністрів України №413 від 17.06.2015 року(т.1 а.с.78).

Листом за вих. №36/01-05 від 18.05.2020 року Івано-Франківська обласна організація профспілки працівників охорони здоров`я повідомила, що в КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» наявна єдина первинна профспілкова організація, засновником якої є Профспілка працівників охорони здоров`я України. Звернення до обласного комітету профспілки разом із підписами членів профспілки надіслано до обкому профспілки 21.01.2020 року. Первинна профспілкова організація санаторію «Смерічка» разом із обласним комітетом профспілки та Галузевою профспілкою відстоювали питання збереження закладу та недопущення скорочення працівників, однак незважаючи на всі дії фінансування закладу скоротилось, що призвело до скорочення штатної кількості працюючих на 52 особи(з 236 до 184 осіб)(т,1 а.с.77).

Як вбачається із акту інспекційного відвідування(невиїзного інспектування) юридичної особи, яка використовує найману працю №ІФ8604/1677/АВ від 16.06.2020 року, Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області у період з 12 по 16.06.2020 року проведено позапланову перевірку КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» в ході якої встановлено, що на момент проведення заходу контролю чисельність працівників КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» становить 184 особи. Згідно представлених закладом документів 15.01.2020 року в.о. генерального директора КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» видано наказ №30-О «Про скорочення ліжок та чисельності штату працівників». На виконання п.2.4 даного наказу інспектором з кадрів повідомлено працівників про можливе звільнення або зміну умов праці. Одночасно листом №6 від 15.01.2020 року в.о. генерального директора КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» повідомив профспілковий комітет про затвердження штатного розпису та структури закладу у новій редакції та виклав прохання розглянути питання щодо можливого звільнення працівників із 01.04.2020 року згідно п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із реорганізацією та оптимізацією штатної чисельності. Однак, в даних наказі №30-О від 15.01.2020 року та листі №6 від 15.01.2020 року відсутні перелік посад, роботи на яких з певних причин не проводитимуться, кількість і категорії працівників, які будуть виключені зі штатного розпису підприємства. Первинною профспілковою організацією санаторію «Смерічка» у відповідь на лист №6 від 15.01.2020 року прийнято рішення разом із обласним комітетом профспілки і Галузевою профспілкою відстоювати питання збереження закладу та недопущення скорочення працівників(лист-інформація від 12.06.2020 року №3 профспілкової організації санаторію`Смерічка»). 20.03.2020 року в.о. генерального директора закладу не отримавши відповіді від профспілкового комітету подав повторне подання про вивільнення працівників №39. 27.03.2020 року первинною профспілковою організацією санаторію «Смерічка» було проведено засідання профкому, при цьому членами профкому було прийнято рішення у зв`язку із поширенням на території України коронавірусної інфекції COVID-19 та введенням карантину не запрошувати на дане засідання працівників, які підлягають скороченню та провести засідання онлайн(лист-інформація від 12.06.2020 року №3 профспілкової організації санаторію «Смерічка»).

За результатами проведення інспекційного відвідування виявлено наступні порушення законодавства: ч.1 ст.43 КЗпП України- перед плановим вивільненням працівників роботодавець видав наказ(з основної діяльності) про необхідність внесення змін у структуру і штатний розпис підприємства, однак у ньому відсутні перелік посад, роботи на яких з певних причин не проводитимуться, кількість і категорії працівників, які будуть виключені зі штатного розпису підприємства. Представлений документ із назвою «Загальний список працівників, які працюють у КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» повідомлення про скорочення згідно наказу №30-О від 15.01.2020 року», де працівників установи ознайомлено зі скороченням, підтвердженням якого є підписи працівників, не містить інформації щодо дат ознайомлення працівників та наявності чи відсутності вакантних посад у КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР», де вказане повідомлення здійснюється окремо кожному працівнику; ч.1 ст.49-4 КЗпП України-процедуру скорочення КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» згідно з наказом від 15.01.2020 року №30-О, листом-поданням №6 від 15.01.2020 року розпочато 15.01.2020 року, звільнення працівників з роботи проведено 31.03.2020 року згідно наказу №11-к від 17.03.2020 року, чим порушено законодавчо визначений тримісячний термін на проведення консультацій з професійними спілками щодо звільнення працівників; ст.42 КЗпП України-в ході проведення заходу контролю КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» представлено документ без дати та номеру в якому містилась інформація щодо застосування переважного права для залишення на роботі щодо 6 осіб, які підлягали скороченню із 52, інших документів, які б підтверджували визначення переважного права на залишення на роботі працівників, які підлягали вивільненню згідно п.1 ст.40 КЗпП України не надано (т.1 а.с.104-108).

За результатами проведення позапланової перевірки КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області внесено припис №ІФ8604/1677/ВА/П від 16.06.2020 року про усунення виявлених порушень в термін до 30.06.2020 року(т.1 а.с.109-110).

Із листа Управління Держпраці в Івано-Франківській області №16-07/15-10/5473 від 21.08.2020 року слідує, що Управлінням Держпраці на підставі направлення на проведення позапланової перевірки від 11.06.2020 року, виданого начальником Управління, проведено контрольний захід у КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» у період з 12.06. по 16.06.2020 року, зауваження та заперечення щодо якого від уповноважених осіб підприємства не надходили. Припис від 16.06.2020 року № №ІФ8604/1677/ВА/П не оскаржувався, змін в частині виявлених порушень чи скасування припису не відбувалось(т.1 а.с.113).

Згідно штатного розпису КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» станом на 01.01.2020 року були наявні 33 посади сестри медичної стаціонару (палатної), з яких 14 посад у відділенні кістково-суглобного туберкульозу та ортопедичної патології, в якому працювала позивач (т.1 а.с.52-61).

Відповідно до штатного розпису КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» станом на 01.04.2020 року у штаті підприємства наявні 24 посади сестри медичної стаціонару (палатної), з яких 9 посад у відділенні кістково-суглобного туберкульозу та ортопедичної патології(т.1 а.с.62-68).

Листом за вих. №98 від 16.06.2020 року КНП ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» повідомило представника позивача про те, що 31.03.2020 року з посади сестри медичної стаціонару було звільнено 12 працівників, вакантних посад за період з 01.02.2020 року по 31.03.2020 року не було. 02.03.2020 року прийнято дієтсестру ОСОБА_24 , оскільки попередня дієтсестра звільнилась і підготовленої медсестри яка мала кваліфікацію по дієтології не було. Станом на 01.04.2020 року у трудових відносинах із закладом на посаді сестри медичної стаціонару перебувають 19 осіб, з яких 16 осіб мають вищу категорію, 2-є осіб мають 2-гу категорію та 1 особа має кваліфікацію спеціаліст, стаж роботи 14 осіб до 20 років, у 1 особи стаж становить 29 років, у 3 осіб стаж 30 років, 1 особа стаж становить 31 рік(т.1 а.с.117-118).

Із листа КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» №90 від 21.04.2021 року вбачається, що вказаний заклад починаючи з 19.03.2020 року по даний час знаходиться на карантині, згідно наказу ДОЗ ОДА №85/35 від 16.03.2020 року(т.2 а.с.5).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

У статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року закріплено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі i сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Статтею 43 Конституції України закріплено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до ст.5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно ч.1 ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У частині 2 ст.22 КЗпП України зазначено, що відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

В силу ч.4 ст.36 КЗпП України, у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно ч.2 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Порядок вивільнення працівників регулюється ст.49-2 КЗпП України, якою передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги наведених вище норм частини другої статті 40 та статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював та які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду та які існували на день звільнення.

Відповідний правовий висновок викладений Верховним Судом України у справі за № 6-40цс15 від 01.04.2015 року, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №800/538/17.

Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

При цьому при виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 725/3265/18.

Згідно вимог ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби ; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

З аналізу наведених норм чинного законодавства України вбачається, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню.

Статтею 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України чи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового та митного законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Відповідно до положень ч.2 ст.49-4 КЗпП України ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення.

Професійні спілки мають право вносити пропозиції відповідним органам про перенесення строків або тимчасове припинення чи відміну заходів, пов`язаних з вивільненням працівників.

Пунктом 10 ст.247 КЗпП України передбачено, що виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, надає згоду або відмовляє в наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з працівником, який є членом професійної спілки.

Відповідно до ч.1, 2 ст.19 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» №1045-XIV від 15.09.1999 року(надалі-Закон №1045-XIV) профспілки, їх об`єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об`єднаннями громадян. У питаннях колективних інтересів працівників профспілки, їх об`єднання здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках.

Згідно з ч.3 ст.22 Закону №1045-XIV у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Відповідно до ч.1 ст.39 Закону №1045-XIV у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний термін обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог « іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік (частини перша, друга статті 235 КЗпП України).

Судом встановлено, що 15.01.2020 року в.о. генерального директора КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» ОСОБА_14 був виданий наказ №30-О «Про скорочення ліжок та чисельності штату працівників», яким вирішено скоротити чисельність працівників КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» на 50%, привівши число ліжок до 150 та скоротивши 60 ліжок.

У зазначеному наказі відсутня інформація про найменування та перелік вакансій, які підлягають скороченню, а також кількість та категорії працівників, які підлягають звільненню у зв`язку зі скороченням чисельності штату.

Того ж дня керівництвом закладу направлено голові профспілкового комітету санаторію «Смерічка» лист №6 в якому викладено прохання розглянути питання можливого звільнення працівників з 01.04.2020 року згідно п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із реорганізацією та оптимізацією штатної чисельності у зв`язку із затвердженням нового штатного розпису та структури КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР».

Даний лист не містить посилання на конкретну кількість і категорії працівників, яких може стосуватися наступне вивільнення та інформації про зміни, які відбулися у структурі закладу у зв`язку із затвердженням нового штатного розпису.

Докази направлення та отримання даного листа профспілковим комітетом санаторію «Смерічка» у матеріалах справи відсутні. Копія нового штатного розпису КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» профспілковому комітету не направлялась та до відома членів профспілки доведена не була, що підтвердила допитана у судовому засіданні голова профкому ОСОБА_11 .

У ході судового розгляду встановлено, що позивач ОСОБА_1 у травні 2017 року за власною ініціативою вийшла з членів профспілкового комітету санаторію «Смерічка», проте вона була включена у список працівників КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР», що підлягають звільненню у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників який був надісланий відповідачем до профспілкового комітету 20.03.2020 року і на засіданні профспілки була надана згода на звільнення позивача із можливістю надання їй переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу.

Разом з тим, як встановлено судом, засідання профспілки, на якому було розглянуте дане повідомлення відбулось лише 27.03.2020 року, в той час як позивач була звільнена з роботи з 31.03.2020 року.

Наведене свідчить про те, що фактично рішення про звільнення ОСОБА_1 та сам наказ про звільнення були прийняті відповідачем до направлення подання до профспілкового комітету санаторію «Смерічка».

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем при прийнятті рішення про масове звільнення працівників в тому числі позивача у зв`язку із скороченням штату та чисельності працівників були дотримані вимоги ст. 49-4 КЗпП України та Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» в частині повідомлення первинного профспілкового органу про заплановане вивільнення працівників в установлений законом тримісячний строк до намічуваного звільнення.

Окрім цього, з досліджених судом доказів вбачається, що всупереч вимог ст.49-2 КЗпП України позивачу за два місяці перед звільненням не було вручене персональне попередження про подальше вивільнення.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача про те, що позивач, як і інші працівники КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР», була належно повідомлена про майбутнє вивільнення, оскільки підписала документ під назвою «Загальний список працівників, які працюють у КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» повідомлення про скорочення згідно наказу №30-О від 15.01.2020 року».

При цьому суд звертає увагу на те, що як зазначено вище, у наказі відповідача №30-О від 15.01.2020 року наведена лише інформація про скорочення певної кількості ліжко-місць у закладі, жодних відомостей про конкретний перелік, категорії та кількість посад чи прізвища кандидатів, які підлягатимуть скороченню у відповідних відділеннях санаторію даний наказ не містить, а тому, будучи долучений до загального списку із підписами працівників закладу, він не може розцінюватись судом як належне попередження позивача про подальше вивільнення в розумінні ст.49-2 КЗпП України.

Окрім цього, у вказаному списку працівників наявний лише підпис ОСОБА_1 проте дата, коли позивач була ознайомлена зі змістом наказу №30-О від 15.01.2020 року, відсутня, а також допитані судом свідки ствердили, що ознайомлення працівників зі змістом наказу №30-О від 15.01.2020 року не проводилось, оскільки їм для підписання надавався лише загальний список працівників, а також пояснили, що станом на 31.01.2020 року даний список не містив підписів усіх працівників.

Доказів того, що позивачу ОСОБА_1 в установленому законом порядку за два місяці до звільнення було направлене відповідне персональне попередження відповідачем суду не надано.

Суд також наголошує на тому, що окрім відсутності особистого попередження про звільнення, матеріали справи також не містять будь-яких доказів того, що позивачу при звільненні у зв`язку зі скороченням чисельності працівників було запропоновано інші вакантні посади, на які вона зі своєю кваліфікацією та досвідом роботи могла б претендувати, а також належним чином перевірено наявність чи відсутність у неї переважного права на залишення на роботі, що суперечить вимогам ст.42 КЗпП України, оскільки позивачу взагалі не було запропоновано будь-яких вакансій для заміщення.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на відсутність вільних вакансій у КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» та відсутність у позивача переважного права на залишення на роботі, оскільки зазначені доводи спростовуються дослідженими у ході судового розгляду доказами, з яких слідує, що незважаючи на заплановане масове вивільнення працівників 02.03.2020 року відповідачем була прийнята на роботу медична сестра з дієтхарчування, що свідчить про наявність у відповідача вільних вакансій у період з 15.01.2020 по 31.03.2020 року, тобто в період коли проводились заходи, пов`язані із подальшим масовим вивільненням працівників, разом тим доказів того, що дана вакансія як і будь-яка інша робота пропонувалась позивачу суду не надано.

Окрім цього, із наданої відповідачем інформації вбачається, що станом на 01.04.2020 року на посаді медичної сестри стаціонару палатної в тому числі і у відділенні кістково-суглобного туберкульозу та ортопедичної патології, де працювала позивач, залишились працювати особи із нижчим рівнем кваліфікації та трудовим стажем аніж у ОСОБА_1 .

При цьому за приписами ст.42 КЗпП України переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці і лише

при відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевага надається особам, перелік яких наведено у ч.2 ст.42 КЗпП України, тобто визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці.

Однак, як встановлено, судом, при звільненні позивача відповідач зазначених норм трудового законодавства не врахував та керувався наявністю у ОСОБА_1 інших засобів до існування, що підтвердили у своїх поясненнях у судовому засіданні представник відповідача та свідок ОСОБА_11 .

Також судом встановлено, що у відповідача станом на 01.04.2020 року залишались вільними вакансії медичної сестри стаціонару палатаної, на які були переведені інші працівники, що підтвердила у судовому засіданні голова профкому ОСОБА_11 , однак наявність у даних осіб переважного права на зайняття цих вакансій та підстави з яких вони не могли бути запропоновані позивачу, відповідачем в ході розгляду справи не обґрунтовано та належними доказами не доведено.

При цьому суд враховує те, що у акті перевірки Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 16.06.2020 року зазначено, що питання щодо переважного права позивача на залишення на роботі відповідачем взагалі не розглядалось, оскільки на засіданні профспілкового комітету санаторію «Смерічка» 27.03.2020 року було розглянуто питання щодо переважного права на залишення на роботі лише щодо шести осіб, в коло яких ОСОБА_1 включена не була і доказів протилежного суду не представлено.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до п.5 ч.1 ст.14 Закону України «Про зайнятість населення» до категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» залишилося 10 і менше років» однак у даному випадку відповідачем не було враховано того, що на момент звільнення позивач відносилась до осіб, яким залишалось менше 10 років до призначення пенсії за віком.

Інформації про вручення позивачу копії наказу №11-к від 17.03.2020 року про звільнення та ознайомлення із ним матеріали справи також не містять.

Однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У відповідності до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Таким чином, відповідачем в ході судового розгляду не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами, що він своєчасно та належним чином повідомив позивача про наступне вивільнення, в установлений законом строк звернувся до первинної профспілкової організації із повідомленням про заплановане вивільнення працівників та отримав відповідну згоду на звільнення позивача до прийняття рішення про звільнення, належним чином виконав свій обов`язок щодо працевлаштування позивача, перевірив наявність у неї переважного права на залишення на роботі та надав пропозиції щодо всіх наявних на підприємстві станом на 15.01.2020 року вакансій, а також тих, які з`явилися протягом двох місяців з моменту прийняття відповідного рішення про скорочення чисельності штату та існували на день звільнення позивача, а також не надано суду доказів щодо їх відсутності та неможливості працевлаштування позивача із зазначених причин.

Із врахуванням викладеного суд приходить до переконання, що звільнення позивача та розірвання із нею трудового договору відповідно до наказу №11-к від 17.03.2020 року за п.1 ст.40 КЗпП України, проведено КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» з порушенням вимог трудового законодавства, передбачених ст.42, 43, 49-2, 49-4 КЗпП України, без дотримання прав та гарантій наданих працівникові Кодексом законів про працю України, чим допущено порушення трудових прав позивача, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є підставними, обґрунтованими та доведеними, а право позивача на працю, порушене відповідачем, підлягає захисту судом, шляхом визнання неправомірним та скасування наказу КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» №11-к від 17.03.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади сестри медичної стаціонару(палатної) з 31.03.2020 року, поновивши позивача на роботі на займаній посаді.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995року №100(далі Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абзаців 3 та 4 пункту 2 Порядку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються: одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо), премії.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (годинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної(годинної) заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яке проводиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (абзац 1 пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які не підлягають урахуванню при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу, зокрема згідно п. 4 не враховуються: матеріальна допомога, виплати за щорічну і додаткову відпустки, премії, допомога у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю.

Отже, згідно зазначених норм середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати, отриманої за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні, на число цих відпрацьованих робочих днів.

Враховуючи, що звільнення позивача відбулось 31.03.2020 року, середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих нею за два місяці роботи, які передували звільненню-лютий та березень 2020 року. Разом з тим, позивачем долучено до матеріалів справи довідку про отриманий заробіток за січень та лютий 2020 року. В ході судового розгляду відповідачем не надано інформації про розмір заробітної плати виплаченої ОСОБА_1 у березні 2020 року.

Відтак, при проведенні розрахунків суд приймає до уваги надану позивачем довідку КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» №314 від 18.05.2020 року (т.1 а.с.70) з якої вбачається, що розмір нарахованої та виплаченої позивачу у січні заробітної плати становить 7110,40 грн., у лютому 2020 року-7039,70 грн., що в загальному становить 14150,10 грн.

Як вбачається із повідомлення КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» №90 від 2.04.2021 року у січні 2020 року кількість відпрацьованих ОСОБА_1 годин становить 151,2 год у лютому 2020 року-144 год. Тривалість робочого дня згідно з колективним договором становить 7 год. 12 хв.

З наведеного слідує, що у КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» встановлено 36-годинний робочий тиждень та ведеться погодинний облік тривалості робочого часу. Таким чином, середньогодинний заробіток позивача, за два останні місяці перед звільненням з роботи становить 47,93 грн.(14150,10/295,2=4793, де 14150,10- заробітна плата за січень, лютий 2020 року, 295,2 -тривалість робочого часу відпрацьованого за січень, лютий 2020 року).

Сторонами не було подано доказів щодо графіку вихідних та робочих днів за місцем роботи позивача,тому судом проведений розрахунок тривалості робочого часу, який підлягає урахуванню при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, урахуванням кількості робочих та вихідних днів у 2020-2022 роках, виходячи із нормативів тривалості робочого часу при 36-годинному робочому тижні згідно виробничого календаря на 2020-2022, що за період з 01.04.2020 року по 18.01.2022 року(враховуючи, що кількість відпрацьованих робочих днів у січні 2022 року станом на 18.01.2022 року складає 10 днів) становить 3232,8 год.(квітень 2020 року-151,2 год.; травень 2020 року-136,8 год.; червень 2020 року-144,0 год.; липень 2020 року-165,6 год.; серпень 2020 року-144,0 год.; вересень 2020 року-158,4 год.; жовтень 2020 року-151,2 год.; листопад 2020 року-151,2 год.; грудень 2020 року-158,4 год.; січень 2021 року-136,8 год.; лютий 2021 року-144,0 год.; березень 2021 року-158,4 год.; квітень 2021 року-158,4 год.; травень 2021 року-129,6 год.; червень 2021 року-144,0 год.; липень 2021 року-158,4 год.; серпень 2021 року-151,2 год.; вересень 2021 року-158,4 год.; жовтень 2021 року-144,0 год., листопад 2021 року -158,4 год.; грудень 2021 року- 158,4 год.; січень 2020 року-136,8 год.

Таким чином розмір середнього заробітку, який підлягає до стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 за весь час вимушеного прогулу за період з 01.04.2020 року по 18.01.2022 року включно складає 154948,10 грн.(3232,8 год.* 47,93 грн.=154948,10 грн.).

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди суд враховує наступне.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст.237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплата належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Тома проти Люксембургу (2001), «Надбала проти Польщі» (2000) визнається, що при визнанні звільнення позивача незаконним, суд вважає доведеним, що порушення його законних прав призвели до моральних страждань, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд вважає, що внаслідок порушення відповідачем вимог чинного законодавства при звільненні позивача з роботи, ОСОБА_1 була спричинена моральна шкода, яка виразилась у перенесених нею моральних стражданнях та втраті нормальних життєвих зв`язків. Встановлено, що позивач була позбавлена можливості певний період працювати, отримувати заробітну плату і це призвело до моральних страждань та необхідності додаткових зусиль для організації свого життя, відстоювання свого порушеного права у суді.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із ступеня та характеру перенесених позивачкою моральних страждань, що були викликані порушенням її гарантованого Конституцією права на працю, характеру та способу заподіяння моральної шкоди, що призвело до порушення усталених життєвих зв`язків ОСОБА_1 та вважає, що вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди підлягають до часткового задоволення, шляхом стягнення із КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» в користь ОСОБА_1 2000 грн. грошового відшкодування завданої моральної шкоди, що відповідатиме принципам розумності та справедливості.

У відповідності до частини 1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач у відповідності до ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, в силу вимог ч.6 ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід держави 2522 грн. судового збору за заявлені позовні вимоги немайнового характеру та майнового характеру.

Щодо вимоги позивача про стягнення на її користь понесених судових витрат, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

У відповідності до частин першої - другої ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ч.1 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою-ч.2 ст.137 ЦПК України.

У відповідності до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача адвокатом Гресько В.В. надано суду:

-витяг з договору про надання правової допомоги №2/2020 від 30.04.2020 року, відповідно до п.3.1 якого за надання послуг правової допомоги, визначених цим договором, клієнт зобов`язується сплатити грошову винагороду(гонорар) у розмірі та в порядку, що встановлені у Додатку 31 до цього договору, який є його невід`ємною частиною;

-Додаток №1 до договору про надання правової допомоги №2/2020 від 30.04.2020 року, «Розмір та порядок здійснення оплати послуг правової допомоги(гонорару)» відповідно до якого розмір оплати за надання послуг за вказаним договором становить 6000,00 грн., з яких- підготовка позовної заяви ОСОБА_1 до КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» про визнання незаконним та скасування наказу №11-к від 17.03.2020 року, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу-6000,00 грн.;

-акт приймання-передачі наданих послуг від 15.06.2020 року, з якого вбачається, що адвокатом Гресько В.В. було надано позивачу ОСОБА_1 наступну правничу допомогу: підготовка позовної заяви до КНП «ІФ ОСКТС «Смерічка» ІФОР» про визнання незаконним та скасування наказу №11-к від 17.03.2020 року, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу на загальну суму 6000, 00 грн.;

-квитанцію АТ КБ «ПриватБанк» №0.0.1737105663.1 від 16.06.2020 року відповідно до якої позивачем ОСОБА_1 сплачено на рахунок АБ «Гресько і партнери» грошові кошти у сумі 6000,00 грн.;

-меморіальний ордер №@2PL346645 від 16.06.2020 року, відповідно до якого на рахунок АБ «Гресько і партнери» зараховано грошові кошти у сумі 6000,00 грн. в якості оплати за договором №2/2020 від 30.04.2020 року, платник ОСОБА_1 ;

-додаткову угоду №1 від 07.12.2020 року до договору про надання правової допомоги №2/2020 від 30.04.2020 року, відповідно до якої термін зазначеного договору продовжено до 31.12.2021 року;

-додаткову угоду №2 від 01.12.2021 року до договору про надання правової допомоги №2/2020 від 30.04.2020 року, відповідно до якої термін зазначеного договору продовжено до 31.12.2022 року.

Аналізуючи вказані докази, за відсутності заперечень відповідача щодо обґрунтованості розміру вказаних витрат, суд приходить до переконання, що з відповідача слід стягнути на користь позивача 6000,00 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на положення п.п. 2,4 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд також вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за один місяць.

На підставі наведеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст.4, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.5-1, 22, 36, 40, 42, 43, 47, 49-2, 49-4, 232-235, 247 Кодексу законів про працю України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів», суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківський обласний спеціалізований(спеціальний) кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» Івано-Франківської обласної ради» про визнання протиправним та скасування наказу №11-к від 17.03.2020 року в частині звільнення позивача з роботи, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу- задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківський обласний спеціалізований(спеціальний) кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» Івано-Франківської обласної ради»№11-К від 17 березня 2020 року «Про звільнення з роботи», яким звільнено ОСОБА_1 з посади сестри медичної стаціонару(палатної) з 31 березня 2020 року на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді сестри медичної стаціонару(палатної)Комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківський обласний спеціалізований(спеціальний) кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» Івано-Франківської обласної ради».

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківський обласний спеціалізований(спеціальний) кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» Івано-Франківської обласної ради»на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за весь час вимушеного прогулу з 01 квітня 2020 року по 18 січня 2022 року включно у сумі 154948(сто п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот сорок вісім) гривень 10 коп. із врахуванням установлених законодавством України податків, зборів та обов`язкових платежів.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківський обласний спеціалізований(спеціальний) кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» Івано-Франківської обласної ради»на користь ОСОБА_1 2000(дві тисячі)гривень грошового відшкодування моральної шкоди та 6000(шість тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог-відмовити.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківський обласний спеціалізований(спеціальний) кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» Івано-Франківської обласної ради»в користь держави 2522(дві тисячі п`ятсот двадцять дві) гривні 40 коп. судового збору.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за один місяць допустити до негайного виконання.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Івано-Франківський обласний спеціалізований(спеціальний) кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» Івано-Франківської обласної ради» юридична адреса: 78595, вул. Д. Галицького, 65а, смт. Ворохта, Надвірнянський район Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 01993210.

Повний текст рішення суду складено 28 січня 2022 року.

Головуючий суддя: Т.Л. Ваврійчук