Рішення № 102854413, 31.01.2022, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2022 року Справа № 925/1248/21(925/1780/21)

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В., розглянувши у письмовому провадженні справу

за позовом Аварійно-рятувального загону спеціального призначення

Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, м. Черкаси

до акціонерного товариства “Науково-виробниче підприємство

“Смілянський електромеханічний завод”, м. Сміла

про стягнення 5 658 грн. 36 коп.,

без повідомлення (виклику) учасників справи

у межах провадження у справі №925/1248/21 про визнання банкрутом акціонерного товариства “Науково-виробниче підприємство “Смілянський електромеханічний завод”, м. Сміла

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області звернувся з позовом Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області до акціонерного товариства “Науково-виробниче підприємство “Смілянський електромеханічний завод” про стягнення 5 658 грн. 36 коп. заборгованості, а саме: 5 461 грн. 88 коп. основного боргу, 139 грн. 57 коп. інфляційних втрат та 56 грн. 91 коп. 3% річних, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору №87 на постійне та обов`язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об`єктів та окремих територій від 01 лютого 2008 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28 грудня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У визначені законом строки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

Відповідач відзиву на позов у встановлений законом строк суду не надав, ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримав 04 січня 2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Ухвалою суду від 22 жовтня 2021 року зі справи №925/1248/21 відкрито провадження у справі про банкрутство акціонерного товариства “Науково-виробниче підприємство “Смілянський електромеханічний завод”.

Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном.

Призначено розпорядником майна акціонерного товариства “Науково-виробниче підприємство “Смілянський електромеханічний завод” арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

В зв`язку з чим розгляд даної справи здійснюється у межах провадження у справі №925/1248/21 про визнання банкрутом акціонерного товариства “Науково-виробниче підприємство “Смілянський електромеханічний завод” за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 01 лютого 2008 року між державною аварійно-рятувальною службою - Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління МНС України в Черкаській області (найменування позивача було змінено на Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Територіального управління МНС України у Черкаській області згідно наказу №106 від 30 січня 2012 року, в подальшому на підставі наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій №240 від 18 травня 2013 року загін змінив найменування на Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, а також на підставі наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 18 травня 2021 року №335 було змінено найменування на Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області)) (далі – “Аварійно-рятувальна служба”) та відкритим акціонерним товариством “Науково-виробниче підприємство “Смілянський електромеханічний завод” (в подальшому найменування відповідача було змінено на акціонерне товариство “Науково-виробниче підприємство “Смілянський електромеханічний завод” (далі – “Об`єкт”) було укладено договір на постійне та обов`язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об`єктів та окремих територій за №87.

Предметом договору є організація та здійснення “Аварійно-рятувальною службою” аварійно-рятувального обслуговування “Об`єкта” з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні надзвичайної ситуації на “Об`єкті”, а також здійснення профілактичної роботи із запобігання (профілактики) виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямованих на поліпшення техногенної безпеки об`єктів (територій) та підвищення рівня підготовленості “Об`єкта” до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій.

Відповідно до п. 2.1. договору позивач зобов`язувався: здійснювати добір основного особового складу “Аварійно-рятувальної служби” відповідного кваліфікаційного рівня та стану здоров`я, придатного до роботи в екстремальних умовах. Постійно підтримувати необхідний фізичний, психологічний рівень підготовки рятувальників та високий рівень професіоналізму для проведення аварійно-рятувальних робіт; забезпечувати функціонування структурних підрозділів у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості однієї оперативної одиниці згідно з нормативом виїзду на “Об`єкт”, що регламентується планами реагування на надзвичайні ситуації (планами ліквідації аварій, планами локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій); створювати та підтримувати у належному стані відповідні матеріально-технічні резерви для проведення аварійно-рятувальних робіт; організовувати ремонт та технічне обслуговування аварійно-рятувальних засобів, зазначених у табелі оснащення.

Згідно п. 3.12. договору відповідач зобов`язався оплачувати відповідно до умов договору, постійне та обов`язкове обслуговування “Аварійно-рятувальною службою” “Об`єкта”.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що вартість функціонування структурних підрозділів Аварійно-рятувальної служби у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості однієї оперативної одиниці складає 7,5% від загальної вартості постійного та обов`язкового обслуговування об`єкта (9 773,75 грн.), а саме 733,03 грн. на місяць.

В подальшому сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 24 червня 2009 року до договору №87, згідно умов якої було зменшено вартість обслуговування Аварійно-рятувальною службою, яка складає 3,5% від загальної вартості постійного та обов`язкового обслуговування об`єкта (9 773,75 грн.), а саме 342,08 грн. на місяць.

Дана додаткова угода вступає в силу з 01 серпня 2009 року.

01 червня 2016 року до договору було укладено додаткову угоду №4/87-16.

Згідно з угодою №4/87-16 сторони узгодили внесення змін до договору, зокрема в частині реквізитів сторін, а саме: найменування аварійно-рятувальної служби викладено у наступній редакції: Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області. Найменування Об`єкту - публічне акціонерне товариство “Науково - виробниче підприємство “Смілянський електромеханічний завод”.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 09 вересня 2021 року зі справи №925/752/21 розірвано договір №87 від 01 лютого 2008 року на постійне та обов`язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об`єктів та окремих територій.

Згідно ч. 3 ст. 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Аналогічні норми визначено в ч. 5 ст. 188 ГК України.

Рішення суду від 09 вересня 2021 року набрало законної сили 30 вересня 2021 року, про що вказано в наказі від 08 жовтня 2021 року про примусове виконання рішення в частині стягнення судового збору.

Отже, з урахуванням наведених вище норм закону, договір від 01 лютого 2008 року розірвано 30 вересня 2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою між сторонами було укладено договір про надання послуг.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

Виходячи з п. 2.1 договору №87 від 01 лютого 2008 року обов`язки позивача полягають у перебуванні в режимі постійної готовності для забезпечення своєчасного реагування на надзвичайну подію на “Об`єкті”.

В рішенні суду від 09 вересня 2021 року зі справи №925/752/21 було зазначено, що в порушення пунктів 3.12., 4.1., 4.2. договору, відповідачем не було сплачено за обслуговування за період з червня 2020 року по травень 2021 року. В наслідок чого, заборгованість за функціонування структурних підрозділів “Аварійно-рятувальної служби” у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення за вказаний період склала 4104.96 грн.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Стягнення боргу за вказаний період не було предметом розгляду по даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: нарядів на службу, позивач належним чином виконав свої зобов`язання, зокрема, перебував у режимі постійної готовності, тоді як відповідач, всупереч умовам договору, свої зобов`язання виконував неналежним чином, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості на суму 5 461 грн. 88 коп. за період з 01 червня 2020 року по 29 вересня 2021 року.

Згідно п. 4.4. договору плата за обслуговування “Об`єкта” “Аварійно-рятувальною службою” здійснюється щомісячним перерахуванням коштів у визначені строки згідно з наданим рахунком.

З метою стягнення заборгованості, відповідачу було відправлено претензію №257/01-03 від 30 березня 2021 року з вимогою сплатити заборгованість. Разом з претензією відповідачу, зокрема, було відправлено рахунок №87 від 29 березня 2021 року.

Претензія на суму 2 736 грн. 64 коп. була отримана відповідачем 05 квітня 2021 року, що підтверджується трекінгом рекомендованого листа (а.с. 14).

03 грудня 2021 року відповідачу було відправлено претензію № 503/01-03 від 03 грудня 2021 року.

Разом з претензією відповідачу, зокрема, було відправлено рахунок № 87 від 03 грудня 2021 року на суму 5 461 грн. 88 коп.

Претензію з додатками відповідач отримав 07 грудня 2021 року, що підтверджується трекінгом рекомендованого листа (а.с. 42).

Відповідач вимоги не виконав, заборгованість не сплатив.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки договором не було визначено строку сплати наданих позивачем послуг, то з урахуванням вимог ст. 530 ЦК України, відповідач повинен був повністю розрахуватися з позивачем за надані послуги не пізніше 14 грудня 2021 року, оскільки претензію на суму 5 461 грн. 88 коп. відповідач отримав 07 грудня 2021 року.

Водночас, строк виконання зобов`язання на суму 2 736 грн. 64 коп. настав 12 квітня 2021 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України під час розгляду справи не було доведено факту своєчасного та повного виконання своїх зобов`язань за договором.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню борг за надані послуги в розмірі 5 461 грн. 88 коп.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено вимогу про стягнення 139 грн. 57 коп. інфляційних втрат нарахованих за квітень – листопад 2021 року, а також 56 грн. 91 коп. – 3% річних нарахованих за період з 13 квітня 2021 року (оскільки претензію на суму 2 736 грн. 64 коп. відповідачем було отримано 05 квітня 2021 року) по 21 грудня 2021 року на суму 2 736 грн. 64 коп.

Судом враховано, що при нарахуванні інфляційних та річних позивачем не було враховано вимоги ч. 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства згідно якої протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Як зазначалося вище, ухвалою суду від 22 жовтня 2021 року зі справи №925/1248/21 відкрито провадження у справі про банкрутство акціонерного товариства “Науково-виробниче підприємство “Смілянський електромеханічний завод”.

Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Отже, з урахуванням положень ч. 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача та інфляційних нарахованих за період з 13 квітня 2021 року по 21 жовтня 2021 року на суму 2 736 грн. 64 коп. складає 43 грн. 19 коп. та 116 грн. 75 коп. відповідно.

В решті вимог про стягнення річних та інфляційних слід відмовити, у зв`язку з безпідставним нарахуванням.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з акціонерного товариства “Науково-виробниче підприємство “Смілянський електромеханічний завод”, вул. Коробейника, 1, м. Сміла, Черкаської області, ідентифікаційний код 30147563 на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, вул. Лазаренка прикордонника, 1, м. Черкаси, ідентифікаційний код 25576385 – 5 461 грн. 88 коп. основного боргу, 116 грн. 75 коп. інфляційних втрат, 43 грн. 19 коп. 3% річних та 2 255 грн. 24 коп. судового збору.

3. В решті вимог – в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 31 січня 2022 року.

Суддя А.В.Васянович