Рішення № 102854175, 31.01.2022, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/4647/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, ідентифікаційний код 31557119) до Приватної фірми "VITA" (61186, м. Харків, вул. вул. Командарма Корка, буд.48/2, кв.222, ідентифікаційний код 22636617) про стягнення 29 548,20 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Приватної фірми "VITA", в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за невиконання договірних зобов`язань по оплаті теплової енергії в сумі 26 927,05 за період: 2018-2019, 2019-2020, 2020-2021 р.р., 3% річних в сумі 731,84 грн, інфляційні в сумі 1618,13 грн та 271,18 грн - пені. Витрати по сплаті судового збору позивач просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність у відповідача заборгованості з оплати теплової енергії за період 2018-2019, 2019-2020, 2020-2021 р.р., за договором № 1786 про постачання теплової енергії від 01.08.2002, що укладений між позивачем та відповідачем. Також, у зв`язку із простроченням відповідачем оплати по зазначеному договору позивачем нараховано пеню у розмірі 271,18 грн, 3% річних у розмірі 731,84 грн та інфляційні у розмірі 1618,13 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/4647/21. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Також, вказаною ухвалою роз`яснено відповідачу, що згідно статті 251 ГПК України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відзиву на позов у встановлений строк, справа згідно з ч.9 ст.165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 30.11.2021, була надіслана на адресу відповідача: 61186, м. Харків, вул. вул. Командарма Корка, буд.48/2, кв.222, яка зазначена позивачем у позовній заяві та відомості про місцезнаходження відповідача за цією ж адресою містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернута до суду 06.12.2021 з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Таким чином, суд вказує про те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Також, суд констатує, що процесуальні документи у цій справі (ухвала суду про відкриття провадження у справі від 30.11.2021) надсилалися всім учасникам судового процесу.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

01.08.2002 між позивачем, як енергопостачальною організацією, та відповідачем, як споживачем, укладено договір №1786 про постачання теплової енергії (надалі - Договір).

На підставі Розпорядження про початок та кінець опалювальних сезонів 2018-2019, 2019-2020, 2020-2021 р.р. позивачем було здійснено постачання теплової енергії до приміщення відповідача за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 73. Дане приміщення розташоване у житловому будинку за вищезазначеною адресою. Система опалення усього житлового будинку єдина з системою опалення приміщення відповідача, яке не обладнане окремим тепловим вводом, у зв`язку з чим КП "Харківські теплові мережі" не має технічної можливості відключити систему опалення відповідача. Тобто, постачання теплової енергії до приміщень відповідача здійснюється одночасно з теплопостачанням до усього житлового будинку.

Відповідно до п.1.1. Договору Енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячої воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього Договору в гарячій воді на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону;

- гаряче водопостачання - протягом року;

- технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою;

- кондиціювання повітря - по мірі необхідності. (Пункт 2.1. договору).

Згідно з п. 6.1 Договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

Розрахунковим періодом є календарний місяць по результатом якого підписується акт (в 3-х примірниках) на відпуск - получення теплової енергії (п.6.2 Договору).

Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальній організації вартість, зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду (п.6.3. договору).

Відповідно до п. 6.5. Договору, споживачі, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплопостачального обладнання Споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується Споживачем не пізніше як в термін 5 банківських днів з часу отримання рахунку на оплату.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2002 року (п. 10.1. Договору).

Відповідно до п.10.4. Договору він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Як стверджує позивач, факт споживання відповідачем теплової енергії у опалювальний період 2018-2019, 2019-2020, 2020-2021 підтверджується актами на включення та відключення опалення. Зазначені вище акти підписані представниками позивача і балансоутримувача житлового будинку та скріплені печатками. Вищезазначені акти на підключення та відключення опалення підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП "Харківські теплові мережі" та балансоутримувача цих будинків - КП "Жилкомсервіс.

Позивач на виконання умов договору поставив теплову енергію в спірний період та направив на адресу відповідача рахунки на сплату.

Відповідач, в свою чергу, не належним чином виконував взяті на себе за Договором зобов`язання, не сплачував вартість заявленої та отриманої теплової енергії у визначені Договором строки, порядку та розмірі, внаслідок чого за період з листопада 2018 року по квітень 2021 року включно утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 26 927,05 грн, яка до цього часу не погашена.

Станом на 01.11.2021 заборгованість за неналежне виконання договірних зобов`язань складає 26 927,05 грн, яка утворилася за період з листопада 2018 року по квітень 2021 року та не сплачена відповідачем.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до частини 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору не допускається.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності дост.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем, у встановленому законом порядку, позовні вимоги позивача не спростовано.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги порушення відповідачем умов договору про постачання теплової енергії № 1786 від 01.08.2002 в частині оплати вартості теплової енергії своєчасно та у повному обсязі, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов`язання за вказаним договором щодо оплати вартості теплової енергії в сумі 26 927,05 грн, а також, те, що відповідач позовні вимоги не спростував та доказів оплати теплової енергії до суду не надав, а отже позовні вимоги стягнення з відповідача суми заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 271,18 грн, 3% річних у розмірі 731,84 грн та інфляційні у розмірі 1618,13 грн.

За змістом ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) за яким передбачено правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2.3. договору, сторони визначили, в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не встановлено законом або договором.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання такого зобов`язання, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 271,18 грн. підлягають задоволенню повністю.

Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1618,13 грн та 3% річних у розмірі 731,84 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, згідно з ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем інфляційних втрат судом встановлено, що розрахунок позивача є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат в сумі 1618,13 грн є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, відповідають вимогам діючого законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем 3% річних судом встановлено, що розрахунок позивача є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 731,84 грн є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, відповідають вимогам діючого законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 611, 612, 623-629 Цивільного кодексу України; ст.ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватної фірми "VITA" (61186, м. Харків, вул. вул. Командарма Корка, буд.48/2, кв.222, ідентифікаційний код 22636617) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, ідентифікаційний код 31557119) заборгованість за невиконання договірних зобов`язань у сумі 26927,05 грн, пеню у сумі 271,18 грн, 3 % річних в сумі 731,84 грн, інфляційні в сумі 1618,13 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 2270,00 грн покласти на відповідача: Приватну фірму "VITA" (61186, м. Харків, вул. вул. Командарма Корка, буд.48/2, кв.222, ідентифікаційний код 22636617).

Стягнути з Приватної фірми "VITA" (61186, м. Харків, вул. вул. Командарма Корка, буд.48/2, кв.222, ідентифікаційний код 22636617) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, ідентифікаційний код 31557119) судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, ідентифікаційний код 31557119).

Відповідач: Приватна фірма "VITA" (61186, м. Харків, вул. вул. Командарма Корка, буд.48/2, кв.222, ідентифікаційний код 22636617).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "31" січня 2022 р.

Суддя І.О. Чистякова