Рішення № 102854110, 12.01.2022, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.01.2022м. СумиСправа № 920/1047/21

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., за участі секретаря судового засідання Осокіної А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1047/21 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Державної екологічної інспекції у Сумській області (вул. Першотравнева, буд. 29, м. Суми, 40030, ідентифікаційний код 37970834),

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства «ЛАН» (вул. Солдатенка, буд. 50, с. Слобода, Буринський район, Сумська область, 41715, ідентифікаційний код 31264508),

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: 1) Буринської міської ради (вул. Першотравнева, буд. 1, м. Буринь, Буринський район, Сумська область, 41700, ідентифікаційний код 04058025);

2) Сумської обласної ради (Майдан Незалежності, буд. 2, м. Суми, 40000),

про стягнення 746 327,30 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача: Матюха Д.М. згідно виписки з ЄДР,

відповідача: адвокат Коваленко О.І. згідно ордеру від 13.10.2021 серії ВМ № 1020617 та посвідчення від 05.02.2015 № 000417,

третіх осіб – не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

15.04.2021 позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача збитки, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України, а саме:

- 223 898,19 грн до спеціального фонду Державного бюджету України;

- 149 265,46 грн до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради;

- 373 163,65 грн до спеціального фонду місцевого бюджету Буринської міської ради. А також позивач просить суд витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Позовні вимоги обгрунтовані здійсненням відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що є порушенням вимог статей 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

У позовній заяві позивач зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які заявник поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, складає витрати на сплату судового збору у сумі 11 194,91 грн.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Ухвалою від 28.09.2021 у справі № 920/1047/21 судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 920/1047/21 за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 16.11.2021, 11:00 з повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання; залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Буринську міську раду (вул. Першотравнева, буд. 1, м. Буринь, Буринський район, Сумська область, 41700, ідентифікаційний код 04058025) та Сумську обласну раду (Майдан Незалежності, буд. 2, м. Суми, 40000).

12.10.2021 третьою особою – Сумською обласною радою подано до суду письмові пояснення від 06.10.2021 № 01-24/1437 (вх. № 8664/21) де третя особа зазначає, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд розглядати справу без участі її представника.

18.10.2021 представником відповідача подано до суду відзив б/д, б/н (вх. № 8732/21), де представник відповідача проти позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що 06.05.2021 відповідачем отримано дозвіл на викиди в атмосферне повітря № 5920986001-2 з розрахунку максимально допустимих потенційних викидів забруднюючих речовин. Відповідач зазначає, що позивачем додано до позовної заяви розрахунок розміру відшкодування збитків за опалення приміщень в період з 15.05.2020 по 05.05.2021, проте позивачем не обгрунтовано з яких вихідних даних ним розраховано розмір збитків, масу забруднюючих речовин, які саме речовини, період здійснення викидів. Відповідач зазначає, що ні в акті перевірки, ні в приписі, ні в протоколі та постанові про вчинення адміністративного правопорушення не вбачається, що саме було виявлено позивачем 23.11.2020, зокрема не вказано джерело викидів, кількість та масу викидів.

Посилаючись на пункт 3.7 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства Енергетики та захисту довкілля України від 28.04.2020 № 277, відповідач зазначає, що йому не зрозуміло на підставі яких даних позивач вважає, що відповідачем здійснювався обігрів приміщень в період з 05.058.2020 по 05.05.2021. А тому відповідач вважає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження умов застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності, зокрема вини у заподіянні шкоди та розміру збитків. Наданий позивачем розрахунок, містить вихідні дані, які не були встановлені під час перевірки та після неї, в частині джерела забруднення, маси викидів, період, протягом якого здійснювалися викиди.

Також у відзиві представник відповідача зазначає, що попередній розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс становить 15 000,00 грн витрат на правничу допомогу. На підтвердження факту понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача додано до відзиву орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, копію договору про надання правничої допомоги від 11.10.2021, копію платіжного доручення від 11.10.2021 № 315 на суму 15 000,00 грн та копію ордеру від 13.10.2021 серії ВМ № 1020617.

02.11.2021 представником позивача подано до суду відповідь на відзив від 01.11.2021 № 3733/10-23 (вх № 9200/21), де представник позивача зазначає, що відповідачем не наданого доказів на спростування факту не заподіяння відповідачем збитків навколишньому природному середовищу, в наслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в період з 05.05.2020 по 05.05.2021 та наявності у нього дозволу на викиди у вказаний період. На підставі наведеного представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Витрати, які відповідач поніс на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн, позивач вважає необгрунованими та не співмірними зі складністю цієї справи, предметом заявлених позовних вимог та кількістю виконаних адвокатом робіт.

Представником відповідача подано до суду заперечення на відповідь на відзив б/д, б/н (вх. № 93666/21 від 10.11.2021), де представник відповідача підтримує викладену ним у відзиві позицію та наводить заперечення щодо посилання позивача на практику Верховного Суду та зазначає, що вказані позивачем рішення підтверджують саме позицію відповідача про необгрунтованість даних вказаних у дозволі на викиди, з посиланням на пункту 3.7 Методики.

Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 16.11.2021 у справі № 920/1047/21 постановлено закрити підготовче провадження у справі № 920/1047/21; призначити справу до судового розгляду по суті в судове засідання на 12.01.2022, 11:00.

Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Представник позивача приймав участь у судовому засіданні по суті, позовні вимоги підтримав та наполягає на їх задоволенні судом в повному обсязі.

Представник відповідача приймав участь у судовому засіданні по суті, проти позовних вимог заперечував з підстав наведених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, а також представником відповідача в судовому засіданні по суті заявлено клопотання про відшкодування витрат відповідача витрат на правничу допомогу.

Представники третіх осіб у судове засідання по суті не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлені судом належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 16.11.2021), повернуті відділенням поштового зв`язку на адресу суду.

Згідно із частиною третьою статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

В судовому засіданні 12.01.2022 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до статті 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить право пред`являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у Сумській області від 02.02.2021 за № 52, Інспекція є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища на території Сумської області, зокрема, щодо охорони атмосферного повітря.

В період з 12.11.2020 по 25.11.2020 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Сумської області Матюхою О.О. в присутності голови СФГ «ЛАН» Власенка Є.М. проведена позапланова перевірка по дотриманню вимог природоохоронного законодавства Селянським (фермерським) господарством «ЛАН» за адресою: Сумська обл., Буринський район, с. Слобода, вул. Солдатенка, буд. 50.

Актом позапланової перевірки відповідача від 25.11.2020 № 340/02 зафіксовано факт здійснення відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що є порушеннями вимог статей 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

25.11.2020 підписано акт позапланової перевірки від 25.11.2020 № 340/02 головою СФГ «ЛАН.» Власенком Є.М. без зауважень.

За порушення, зазначені в акті від 25.11.2020 № 340/02 притягнуто відповідальних осіб до адміністративної відповідальності, про що складено протокол про адміністративне правопорушення і винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 24.11.2020.

На підставі акту позапланової перевірки відповідача від 25.11.2020 № 340/02 позивачем 25.11.2020 винесено припис № 228/02 про усунення виявлених порушень.

В період з 11.05.2021 по 12.05.2021 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Сумської області Матюхою О.О. в присутності голови СФГ «ЛАН» Власенка Є.М. проведена позапланова перевірка стану виконання раніше наданого припису в ході якої було встановлено, що відповідач 06.05.2021 отримав дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 5920986001-2.

На підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 28.04.2020 № 277 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 07.05.2020 за № 414/34697, розмір шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу в наслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в період з 05.05.2020 року по 05.05.2021 року в загальній сумі – становить 746 327,30 грн з використанням розрахункового методу визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин, що відповідає пункту 3.7 Методики та характеру виявленого та зафіксованого актом від 25.11.2020 № 340/02 порушення.

Розрахунок розміру збитків проведено згідно з пунктом 4.1. Методики, якою передбачено, що розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тони забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1, 2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини. Збитки розраховано за формулою 12 - З = mi х 1,1П х Ai х Кт х Кзi, де З - розмір збитків, грн; mi -маса i-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно, т; 1,1П - розмір мінімальної заробітної плати (П) на дату виявлення порушення за одну тонну умовної забруднюючої речовини, помноженої на коефіцієнт (1,1), грн/т; Ai - безрозмірний показник відносної небезпечності i-тої забруднюючої речовини; Кт - коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості; Кзi - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту i-тою забруднюючою речовиною.

Загальний розмір відшкодування збитків розраховано як сума розміру збитків за наднормативний викид в атмосферне повітря кожної забруднюючої речовини.

Відповідно до матеріалів справи, розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерел викидів забруднюючих речовин, віднесених до інших і на які не встановлені нормативи граничнодопустимих викидів відповідно до законодавства, здійснюється за формулою 4 згідно з пунктом 3.7 Методики за характеристиками джерела викидів (утворення), зафіксованими у відповідній документації суб`єкта господарювання, де mi – маса наднормативного викиду i-тої забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду цієї забруднюючої речовини.

Розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснено за характеристиками джерел викиду (джерел утворення), зафіксованими у акті позапланової перевірки СФГ «ЛАН» від 25.11.2020 № 340/02, що відповідає вимогам пункту 3.7. Методики, з урахуванням часу роботи стаціонарного джерела викиду в період з 05.05.2020 по 05.05.2021.

Факт здійснення відповідачем наднормативних викидів в атмосферне повітря в період з 05.05.2020 по 05.05.2021 підтверджується актом позапланової перевірки СФГ «ЛАН» від 25.11.2020 № 340/02, приписом від 25.11.2020 № 228/02, матеріалами адміністративної справи № 013622 від 24.11.2020 за ч. 1 ст. 78 КУпАП, актом позапланової перевірки СФГ «ЛАН» від 12.05.2021 № 198/02, дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 5920986001-2 від 06.05.2021, документами, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для СФГ «ЛАН» та розрахунком розміру заподіяних збитків.

16.08.2021 позивач звернувся до відповідача із претензією № 70/13-21/Пр з вимогою відшкодувати збитки, заподіяні державі внаслідок забруднення атмосферного повітря наднормативним викидом у сумі 746 327,30 грн.

У зв`язку з тим, що відповідачем добровільно не сплачено суму завданих збитків, заподіяних державі внаслідок забруднення атмосферного повітря наднормативним викидом, позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення 746 327,30 грн.

Відповідач вважає, що на його думку, позивачем не доведено факту здійснення ним наднормативних викидів, відсутня його вина у вказаних викидах, позивачем не вірно проведений розрахунок розміру заподіяних збитків.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» підприємства, установи, організації та громадяни – суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин.

За приписами частин п`ятої, шостої статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого, зокрема, суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Як встановлено судом, що внаслідок проведеної перевірки позивачем складено акт від 25.11.2020 № 340/02, у якому зафіксовано факт викидів відповідачем забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел без відповідного дозволу, що є порушенням вимог статтей 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», внаслідок чого заподіяна шкода навколишньому природному середовищу.

06.05.2021 відповідачем отримано дозвіл № 5920986001-2 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Разом з тим, доказів наявності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами у спірний період з 05.05.2020 по 05.05.2021 відповідачем суду не надано.

Факт здійснення відповідачем наднормативних викидів в атмосферне повітря в період з 05.05.2020 по 05.05.2021 підтверджується актом позапланової перевірки СФГ «ЛАН» від 25.11.2020 № 340/02, приписом від 25.11.2020 № 228/02, матеріалами адміністративної справи № 013622 від 24.11.2020 за ч. 1 ст. 78 КУпАП, актом позапланової перевірки СФГ «ЛАН» від 12.05.2021 № 198/02, дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 5920986001-2 від 06.05.2021, документами, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для СФГ «ЛАН» та розрахунком розміру заподіяних збитків.

Із врахуванням вищевикладених обставин суд дійшов висновку, що на відповідача покладається відповідальність за порушення вимог пункту 1 частини першої статті 10, частин п`ятої, шостої статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Статтею 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Приписами частини третьої статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Відповідно до частини першої статті 69 вказаного Закону, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

За нормами статті 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади віднесено до переліку видів порушень законодавства в галузі охорони атмосферного повітря.

Статтею 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» передбачено, що шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню в порядку та розмірах, встановлених законом.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб`єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб) передбачений у Методиці.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.1.2 Методики наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, зокрема, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб`єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами (пункт 2.2 Методики).

З урахуванням вище викладеного, позивачем для визначення розміру заподіяних збитків, цілком правомірно був застосований розрахунковий метод на підставі наявних в справі документів.

В розрахунку розміру заподіяних збитків, який наявний в матеріалах справи зазначається, що розрахунок маси викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря здійснений відповідно до пункту 3.7 Методики.

Пунктом 3.7 Методики, передбачається, що розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за:

- характеристиками джерел викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб`єкта господарювання (Звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин, технологічні регламенти виробництва);

- результатами інструментально-лабораторних вимірювань; затвердженими методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Позивачем була визначена маса наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду на підставі документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для Селянського (фермерського) господарства «ЛАН», що відповідає вимогам пункту 3.7 Методики та характеру виявленого позивачем порушення.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17.03.2020 у справі № 912/823/18 та від 18.03.2019 у справі № 910/23296/17.

Суд вважає безпідставними твердження відповідача щодо неправомірності дій посадових осіб позивача в частині неправомірно проведеного, на думку відповідача, розрахунку розміру заподіяних навколишньому природному середовищу збитків, оскільки відповідачем дії позивача у встановленому чинним законодавством порядку не оскаржувалися та протиправними не визнавались.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина заподіювана шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювана шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

У відповідності до правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної у роз`ясненнях «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» від 27.06.2001 № 025/744 (зі змінами та доповненнями) визначено, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника.

Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, а навпаки, відповідач повинен довести, що у його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що складається з протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; настання шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.

Судом встановлено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема: протиправної поведінки відповідача, яка виявилась у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу; безпосереднього причинного зв`язку між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства; самої шкоди та вини.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища є обґрунтованими.

За наведених обставин суд визнає необґрунтованими доводи відповідача стосовно недоведеності позивачем факту здійснення відповідачем наднормативних викидів, відсутності його вини у вказаних викидах, а також щодо не вірно здійсненого позивачем розрахунок у розміру заподіяних збитків.

Відповідно до статті 42 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.

За приписами пункту «г» частини четвертої, частини шостої статті 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством. Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров`я населення.

Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Отже, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, з відповідача підлягає стягненню завдана ним шкода на рахунок Буринської міської ради Сумської області для їх подальшого перерозподілу між бюджетами відповідно до статей 29, 69-1 Бюджетного кодексу України.

Оскільки відповідач належними доказами позовні вимоги не спростував, доказів сплати суми завданої шкоди суду не надав, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди в сумі 746 324,30 грн визнаються судом законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладеного.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а тому підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладеного.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 11 194,91 грн покладається на відповідача.

Щодо клопотання представника відповідача про відшкодування витрат відповідача витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

У відзиві представник відповідача зазначає, що попередній розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс становить 15 000,00 грн витрат на правничу допомогу. На підтвердження факту понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача додано до відзиву орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, копію договору про надання правничої допомоги від 11.10.2021, копію платіжного доручення від 11.10.2021 № 315 на суму 15 000,00 грн та копію ордеру від 13.10.2021 серії ВМ № 1020617.

У судовому засіданні по суті представник відповідача зазначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу повністю відповідає складності справи та об`єму часу, витраченого на виконання робіт з надання правової допомоги та обсягом наданих адвокатом послуг, а докази таких витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення у даній справі у відповідності до положень частини восьмої статті 129 ГПК України.

Враховуючи вищевказане клопотання представника відповідача, суд не вирішує при ухваленні даного рішення питання розподілу витрат на правову допомогу, що не позбавляє його права на подання у встановлений чинним законодавством строк відповідної заяви про ухвалення додаткового рішення та доказів на підтвердження відповідних витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «ЛАН» (вул. Солдатенка, буд. 50, с. Слобода, Буринський район, Сумська область, 41715, ідентифікаційний код 31264508) збитки в сумі 746 327,30 грн (сімсот сорок шість тисяч триста двадцять сім гривень 30 коп.), завдані внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України, а саме: 223 898,19 грн (двісті двадцять три тисячі вісімсот дев`яносто вісім гривень 19 коп.) - до спеціального фонду Державного бюджету України, 149 265,46 грн (сто сорок дев`ять тисяч двісті шістдесят п`ять гривень 46 коп.) - до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради, 373 163,65 грн (триста сімдесят три тисячі сто шістдесят три гривні 65 коп.) - до спеціального фонду місцевого бюджету Буринської міської ради, з початковим зарахуванням стягуваної суми на рахунок Буринської міської ради Сумської області код платежу - 24062100 (грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням природоохоронного законодавства в наслідок господарської та іншої діяльності), р/р - UА538999980333149331000018504, код ЄДРПОУ отримувача - 37970404, банк отримувача - Казначейство України.

3. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «ЛАН» (вул. Солдатенка, буд. 50, с. Слобода, Буринський район, Сумська область, 41715, ідентифікаційний код 31264508) на користь Державної екологічної інспекції у Сумській області (вул. Першотравнева, буд. 29, м. Суми, 40030, ідентифікаційний код 37970834) відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 11 194,00 грн (одинадцять тисяч сто дев`яносто чотири гривні 00 коп.).

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката на 20.01.2022, 09:30. Судове засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Сумської області за адресою: м. Суми, проспект Шевченка Тараса, 18/1, 1-й поверх, зал судового засідання № 2.

6. Встановити відповідачу - Селянському (фермерському) господарству «ЛАН» (вул. Солдатенка, буд. 50, с. Слобода, Буринський район, Сумська область, 41715, ідентифікаційний код 31264508) строк для подання доказів щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення у даній справі у відповідності до положень частини восьмої статті 129 ГПК України.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 31 січня 2022 року у зв`язку з відпусткою судді Джепи Ю.А. з 24.01.2022 по 28.01.2022.

Суддя Ю.А. Джепа