Рішення № 102854074, 24.01.2022, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" січня 2022 р. м. Рівне Справа № 918/892/21

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях

до відповідача Фізичної особи-підприємця Борсук Аліси Олександрівни

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національного університету водного господарства та природокористування

про стягнення в сумі 4 823 грн. 82 коп.

В судове засідання учасники процесу не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (далі - позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Фізичної особи-підприємця Борсук Аліси Олександрівни (далі - відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національного університету водного господарства та природокористування (далі - третя особа) про стягнення в сумі 4 823 грн. 82 коп.

Позовні вимоги аргументовані неналежним виконанням відповідачем обов`язку щодо сплати орендних платежів за договором оренди державного майна від 16 липня 2015 року № 1331-2015, укладеним між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області та фізичною особою-підприємцем Борсук Алісою Олексіївною і заборгованість складає 2 350 грн. 86 коп.

В подальшому Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях повідомлено орендаря про припинення дії договору оренди та запропоновано повернути об`єкт оренди балансоутримувачу за актом приймання-передачі (повернення), а також про сплату заборгованості з орендної плати в розмірі 2 350 грн. 86 коп., пені в розмірі 138 грн. 98 коп. та неустойки 2 333 грн. 98 коп.

Однак відповідач орендоване приміщення не повернув, заборгованість не сплатив.

Отже зважаючи на вищевикладені обставини, позивач вважає, що відповідач порушив умови договору оренди комунального майна чим порушив майнові права останнього, тому позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості по орендній платі з врахуванням штрафних санкцій та виселити відповідача із займаного приміщення.

Представник позивача в судове засідання 24 січня 2022 року не з`явився, хоча про час, місце та дату проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідач у свою чергу заперечує позовні вимоги та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву, відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на наступні обставини.

Відповідач зазначає, що згідно п. 1.2. договору оренди державного майна від 16 липня 2015 року № 1331-2015 майно передається в оренду з метою розміщення торгівельного об`єкта з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи. Крім того, як зазначає відповідач, основний вид діяльності орендодавця, Фізичної особи-підприємця Борсук Аліси Олексіївни, діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, що підтверджується інформаційною довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Як зазначає відповідач, по факту в орендованому майні останнім було розміщено кафетерій та здійснювалось продаж кави, чаю та їжі у приготованому вигляді. Така діяльність відповідно передбачає прийом відвідувачів, а тому підпала під заборону під час дії карантинних обмежень. Також відповідач зазначає, що з 2015 року використовував орендоване приміщення за призначенням буфет та своєчасно сплачував орендну плату за договором оренди до фактичного введення карантинних обмежень на всій території України. В зв`язку з введенням карантину по всій території України Фізична особа-підприємець Борсук А.О. на законодавчому рівні була позбавлена можливості здійснювати господарську діяльність та використовувати орендоване майно за призначенням, оскільки така діяльність передбачає приймання відвідувачів, оскільки майно розташоване в закладі освіти. Зазначено, що Фізичної особи-підприємця Борсук А.О. з початку введення карантину (12.03.2020) не здійснює ніякої господарської діяльності в орендованому майні та не використовує його в господарській діяльності за призначенням, працівники за місцем орендованого майна відсутні, а тому звільнена від сплати орендної плати на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України. Крім того, заявлено про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені та неустойки є такими, що заявлені з порушенням строків позовної давності. Зокрема відповідач зазначає, що відповідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Припинення договору оренди, згідно імперативної норми договору та фактичних обставин справи, на думку відповідача, відбулось з 01.03.2021 року, акт приймання передачі мав би бути складений 03.03.2021 року, а даний позов подано лише в жовтні 2021 року, тобто після спливу 6 місячного строку нарахування штрафних санкцій.

Окрім того, відповідач зазначає, що позивач помилково прийшов висновку про відсутність підстав для звільнення ФОП Борсук А.О. від сплати орендної плати та помилково припустив, що припинення Договору оренди № 1336-2015 від 06.08.2015 року лише 17 травня 2021 року. Договір оренди імперативною нормою п. 10.6 є припиненим після спливу три місяці не внесення орендної плати, тобто з 01 березня 2020 року. Підтвердженням цього є повідомлення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, в абзаці 4 якого вказано, що позивач повідомляє про припинення даного Договору. Таким чином, відповідач вірно дійшов висновків щодо застосування строків давності щодо вимог про стягнення пені та неустойки.

Отже, на думку відповідача, зважаючи на викладені обставини, суд повинен відмовити в задоволенні позову повністю.

Представник відповідача в судове засідання 24 січня 2022 року не з`явився, хоча про час, місце та дату проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, в судове засідання 24 січня 2022 року не з`явилася, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Заяви та клопотання у справі.

03 листопада 2021 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача на підставі ст. 165 ГПК України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд в задоволенні позову відмовити.

08 листопада 2021 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача в порядку ст. 166 ГПК України надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій останній спростовує доводи відповідача та просить суд позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

15 листопада 2021 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача в порядку ст. 167 ГПК України надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній спростовує доводи наведені позивачем у відповіді та просить суд в задоволенні позову відмовити.

30 листопада 2021 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшла заява, в якій останній просить суд збільшити розмір позовних вимог до 6 223 грн. 71 коп., з яких 2 350 грн. 86 коп. заборгованості із орендної плати, 138 грн. 98 коп. пені та 3 733 грн. 87 коп. неустойки.

Відповідно до частини 1, 2, 5, 6 ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі. Суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Враховуючи те, що заява подана в передбачений законодавством України порядок, строк та спосіб, суд її задовольняє.

30 листопада 2021 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшли письмові пояснення по суті спору.

14 грудня 2021 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення по суті спору.

24 січня 2021 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від учасників процесу надійшли клопотання, в яких останні просить суд у зв`язку із хворобами представників відкласти розгляд справи на іншу дату.

Розглянувши клопотання учасників процесу про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Згідно вимог пунктів 2, 4, 6, 7 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Судом також враховано, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Судом враховано той факт, що учасники процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, докази чого наявні у матеріалах справи. Окрім того, слід зазначити, що суд неодноразово відкладав розгляд справи.

З огляду на те, що розгляд справи № 918/892/21 неодноразово відкладався та у зв`язку із його неявкою у призначене судове засідання, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, вимоги частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позивач та відповідач не позбавлені права направити у судове засідання інших представників, оскільки відповідно до частини 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (коло представників не обмежене).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотань позивача та відповідача про відкладення розгляду справи.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18 жовтня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/892/21, визначено здійснювати розгляд справи за загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08 листопада 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08 листопада 2021 року розгляд справи відкладено на 22 листопада 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22 листопада 2021 року відкладено розгляд справи на 06 грудня 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06 грудня 2021 року відкладено розгляд справи на 20 грудня 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області 20 грудня 2021 року, зокрема, підготовче засідання відкладено на 10 січня 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10 січня 2022 року закрито підготовче провадження у справі № 918/892/21, призначено справу до судового розгляду по суті на 24 січня 2022 року.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

16 липня 2015 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області (правонаступник Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській області) (далі - Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Борсук Алісою Олексіївною (далі - Орендар) укладено договір оренди державного майна № 1331-2015 (далі - Договір).

Предметом Договору є строкове платне користування державним нерухомим майном: частина коридору третього поверху навчального корпусу № 2, площею 6,0 кв.м., розташованого за адресою: м. Рівне, вул. Приходька, 75, що перебуває на балансі Національного університету водного господарства та природокористування (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 30 квітня 2015 року і становить за незалежною оцінкою 28 191 грн. 00 коп. без урахування ПДВ.

Згідно п. 1.2. Договору майно передається в оренду з метою розміщення торгівельного об`єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи.

Відповідно до п. 1.3. Договору стан майна на момент укладення Договору визначається в Акті прийому-передачі.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 № 786 (із змінами та доповненнями) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку червень 2015 року - 192 грн. 84 коп.

У пункті 3.3. Договору зазначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Відповідно до п. 3.6. Договору орендна плата перераховується таким чином: 50% - до Державного бюджету, 50% - Балансоутримувачу, щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно п. 3.7. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до Державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 5.3. Договору Орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до Державного бюджету та Балансоутримувачу.

Договір укладено строком на 1 рік, що діє з 16 липня 2015 року до 16 липня 2017 року включно (п. 10.1. Договору).

Пунктом 10.3. Договору визначено, що зміни до умов Договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Відповідно до п. 10.4. Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Згідно п. 10.8. Договору у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу. У разі, якщо Орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами Акта прийому-передачі. Обов`язок щодо складання Акта прийому-передачі про повернення майна покладається на орендаря (п. 10.9. Договору).

Пунктом 10.10. Договору визначено, що якщо Орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у визначеному розміру за користування майном за час прострочення.

У пункті 10.11. Договору сторони погодили, що взаємовідносини сторін не врегульовані цим Договором, регулюються чинним законодавством України.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір укладено в 3 (трьох) примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу: 1 - Орендодавцю, 2,3 - Орендарю та Балансоутримувачу.

16 липня 2015 року сторони підписали Акт прийому-передачі нерухомого майна, згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно згідно Договору.

15 березня 2016 року Договором про внесення змін до Договору оренди державного майна № 1331-2015 від 16 липня 2015 року внесено наступні зміни до Договору: "3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції ЇЇ розподілу, затвердженої постановою Кабінетом Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (із змінами та доповненнями) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - лютий 2016 року - 12,47 грн.

04 липня 2016 року Договором про внесення змін до Договору оренди державного майна № 1331-2015 від 16 липня 2015 року продовжено строк дії Договору до 16 липня 2017 року та доповнено пунктом наступного змісту: "У разі, коли на момент продовження дії Договору остання оцінка об`єкта оренди була проведена більш як три роки тому. за 2 місяця закінчення чинності даного Договору, Орендар надає Орендодавцеві пакет документів, необхідних для продовження строку дії та проведення незалежної оцінки об`єкта оренди.

02 серпня 2017 року Договором про внесення змін до Договору оренди державного майна № 1331-2015 від 16 липня 2015 року продовжено строк дії Договору до 16 липня 2018 року.

31 травня 2018 року Договором про внесення змін до Договору оренди державного майна №1331-2015 від 16 липня 2015 року продовжено строк дії Договору до 16 липня 2019 року та внесено наступні зміни до Договору: "1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно: частину коридору третього поверху навчального корпусу № 2 (реєстровий номер 02071116.1.КЧЦШЧЮ118), площею 6,0 кв.м,, розташованого за адресою: м. Рівне, вул. Приходька, 75, що перебуває на балансі Національного університету водного господарства та природокористування (далі - Балансоутримувач) вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 31 серпня 2018 року і становить за незалежною оцінкою 41 960 грн. без врахування ПДВ. 3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінетом Міністрів України від 04 жовтня 1995 року №786 зі змінами та доповненнями. Розмір орендної плати за базовий місяць становить - квітень 2018 року без ПДВ - 281, 97 грн.".

29 червня 2020 року Договором про внесення змін до Договору оренди державного майна № 1331-2015 від 16 липня 2015 року продовжено строк дії Договору до 16 липня 2020 року.

Як зазначає позивач, відповідач неналежним чином виконував умови Договору і в результаті виникла заборгованість з орендної плати за користування державним майном, у зв`язку із чим керуючись ст. 782 Цивільного кодексу України, Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській області було прийнято рішення про припинення дії Договору оренди.

З матеріалів справи вбачається, що Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській області листом від 17 травня 2021 року № 18-02.2.-1559 повідомило Фізичну особу підприємця Борсук А.О. та Балансоутримувача про прийняте рішення та зобов`язало відповідача сплатити заборгованість з орендної плати та повернути державне майно.

Наказом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській області від 24 травня 2021 року № 369 припинено дію Договору оренди державного майна № 1331-2015 від 17 липня 2015 року з 20 квітня 2021 року.

Як свідчать матеріали справи, Орендар не виконав умов Договору та не повернув орендоване майно для Балансоутримувача або ж Орендодавця, доказів протилежного до матеріалів справи не долучено.

Як зазначає позивач, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань згідно Договору, заборгованість відповідача перед державним бюджетом станом на дату подання позову (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) складає 4 823 грн. 82 коп., з яких 2 350 грн. 86 коп. заборгованості по орендній платі, 138 грн. 98 коп. пені та 2 333 грн. 98 коп. неустойки.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 6 223 грн. 71 коп., з яких 2 350 грн. 86 коп. заборгованості по орендній платі, 138 грн. 98 коп. пені та 3 733 грн. 87 коп. неустойки.

Зокрема позивач зазначає, що відповідач продовжує користуватися державним нерухомим майном після припинення договору оренди № 1331-2015 від 16 липня 2015 року, внаслідок чого збільшився розмір неустойки, а відтак позивачем нараховано неустойку.

17 травня 2021 року Регіональне відділення листом № 18-02.2-1559 повідомило відповідача про необхідність звільнити та повернути орендоване майно протягом трьох робочих, днів, а балансоутримувача НУВГП прийняти майно з орендного користування, оформивши належним чином та направивши на адресу Регіонального відділення один примірник акту приймання передавання (повернення) майна (вказаний лист направлено відповідачу 17 травня 2021 року).

13 вересня 2021 року Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській області звернулося до ФОП Борсук А.О. із претензією № 18-04-3094 щодо погашення заборгованості з орендної плати, пені, неустойки та зобов`язання повернення майна, яка залишена відповідачем без відповіді.

Відповідно до пункту 10.8. Договору, у разі припинення або розірвання цього договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем Балансоутримувачу.

Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок по складанню акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (пункту 10. 9. договору).

Однак, позивач зазначає, що ФОП Борсук А.О. не звільнила та не повернула орендоване майно, а також продовжує ним користуватися, а тому Регіональне відділення вважає, що наявні обґрунтовані обставини для виселення ФОП Борсук А.О. із займаного приміщення частину вестибулю другого поверху навчального корпусу № 2, площею 6,0 кв.м., розташованого за адресою: м. Рівне, вул. Приходька, 75.

З огляду на вищезазначене, позивач просить суд про виселення ФОП Борсук А.О. із займаного приміщення частини вестибулю другого поверху навчального корпусу № 2, площею 6,0 кв.м., розташованого за адресою: м. Рівне, вул. Приходька, 75 та стягнути заборгованість в розмірі 6 223 грн. 71 коп., з яких 2 350 грн. 86 коп. заборгованості по орендній платі, 138 грн. 98 коп. пені та 3 733 грн. 87 коп. неустойки.

Вищенаведені обставини стали причиною для звернення позивачем до суду з даним позовом та є предметом даного спору.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини на підставі укладеного Договору оренди державного майна.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

17 травня 2021 року Регіональне відділення листом № 18-02.2-1559 повідомило відповідача про необхідність звільнити та повернути орендоване майно протягом трьох робочих, днів, а балансоутримувача НУВГП прийняти майно з орендного користування, оформивши належним чином та направивши на адресу Регіонального відділення один примірник акту приймання передавання (повернення) майна.

24 травня 2021 року наказом Регіонального відділення № 369 припинено Договір оренди з 20 квітня 2021 року.

13 вересня 2021 року Регіональне відділення звернулося до ФОП Борсук А.О. із претензією № 18-04-3094 щодо погашення заборгованості з орендної плати, пені, неустойки та зобов`язання повернення майна, однак відповідач ігнорує вимоги Регіонального відділення.

Відповідно до пункту 10.8. Договору, у разі припинення або розірвання цього договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем Балансоутримувачу.

Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок по складанню акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (пункту 10.9. Договору).

Як свідчать матеріали справи, орендар не виконав умов договору та не повернув орендоване майно для балансоутримувача або ж орендодавця, доказів протилежного до матеріалів справи не долучено.

У відповідності до ч. 1, ст. 24 Закону України № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна", Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено.

Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договору.

Відповідно до ч. 1, ст. 25 Закону України № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Відтак, із наведених правових норм вбачається, що після закінчення строку дії договору, такий договір оренди припиняється, а орендар зобов`язаний звільнити та повернути орендоване майно.

Враховуючи ту обставину, що договір оренди закінчив свою дію, а відповідач не повернув орендоване майно, суд зазначає наступні норми права.

Статтею 764 ЦК України визначено, що якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Вбачається, що в даному випадку орендодавець заперечив щодо продовження договору оренди, відтак такий не продовжив свою дію автоматично у відповідності до законодавства.

Судом встановлено, що станом на момент розгляду даної справи ФОП Борсук А.О. не повернула орендоване майно для Регіонального відділення після припинення Договору оренди № 1331-2015 від 16 липня 2015 року та продовжує ним користуватися.

Доказів протилежного, матеріали справи не містять. Відповідачем не надані, зокрема акти приймання/передачі (повернення) спірного майна, листи із зверненнями щодо повернення майна, тощо.

При вирішенні даного спору судом враховано, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У розумінні приписів ст. ст. 15, 16 ЦК України право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутись з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У відповідності до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 326 ЦК України унормовано, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи усі зазначені вище обставини, норми права та докази які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку що позов в частині виселення ФОП Борсук А.О. із займаного приміщення частини коридору третього поверху навчального корпусу № 2, площею 6,0 кв.м., розташованого по вул. Приходька, 75 у м. Рівне, що перебуває на балансі Національного університету водного господарства та природокористування, підлягає до задоволення.

Крім того, Регіональним відділення заявлено позовну вимогу до ФОП Борсук А.О., щодо стягнення заборгованості в розмірі 6 223 грн. 71 коп., з яких 2 350 грн. 86 коп. заборгованості по орендній платі, 138 грн. 98 коп. пені та 3 733 грн. 87 коп. неустойки.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ч. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Згідно з ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Судом встановлено, що за Актом приймання-передавання орендованого майна від 16 липня 2015 року орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду державне нерухоме майно: частина коридору третього поверху навчального корпусу № 2, площею 6,0 кв.м, розташованого за адресою: м. Рівне, вул. Приходька, 75, що перебуває на балансі Національного університету водного господарства та природокористування.

В подальшому до вищезгаданого Договору було укладено договір про внесення змін, згідно якого пункти 1.1. та 3.1. Договору викладено у наступній редакції: "1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно: частину коридору третього поверху навчального корпусу № 2 (реєстровий номер 02071116.1.КЧЦШЧЮ118), площею 6,0 кв.м,, розташованого за адресою: м. Рівне, вул. Приходька, 75, що перебуває на балансі Національного університету водного господарства та природокористування (далі - Балансоутримувач) вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 31 серпня 2018 року і становить за незалежною оцінкою 41 960 грн. без врахування ПДВ. 3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінетом Міністрів України від 04 жовтня 1995 року №786 зі змінами та доповненнями. Розмір орендної плати за базовий місяць становить - квітень 2018 року без ПДВ - 281, 97 грн.".

Крім того, Договором про внесення змін було продовжено дію Договору на строк до 16 липня 2020 року.

При цьому п. 3.6. і п. 5.3. Договору залишалися незмінними.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

У ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендна плата визначається за результатами аукціону. У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна. У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно.

Згідно з ч. 5 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що перебувають у державній власності, між державним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається Порядком передачі майна в оренду. Порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим. Порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що перебувають у комунальній власності, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається представницьким органом місцевого самоврядування.

Пунктом 3.1 Договору (з рахуванням договору про внесення змін) визначено, що орендна плата визначається на підставі "Методики розрахунку орендної плати... ", затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 зі змінами та доповненнями. Розмір орендної плати за базовий місяць - серпень 2018 року становить без ПДВ - 281,87 грн.

У пункті 3.3. Договору зазначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Пунктом 3.6 Договору визначено, що орендна плата перераховується таким чином: 50% - до Державного бюджету, 50% - Балансоутримувачу, щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Як вбачається з розрахунку, заборгованість зі сплати орендної плати станом на 29 листопада 2021 року становить 2 350 грн. 86 коп.

Здійснені позивачем вказані розрахунки основного боргу визнаються судом арифметично обґрунтованими.

При цьому, доказів повернення відповідачем об`єкту оренди з користування у вказаному спірному періоді матеріали справи не містять.

Постановою КМУ від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу Covid-19" встановлено з 12 березня до 3 квітня 2020 року на усій території України карантин, заборонивши: відвідування закладів освіти її здобувачами; проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволяється проводити без участі глядачів (уболівальників).

Постановою КМУ від 16 березня 2020 року № 215 внесено зміни до постанови КМУ від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу Covid-19", зокрема, вказано, що з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв`язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.

В подальшому постановами Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 239, від 20 травня 2020 року № 392, від 22 липня 2020 року № 641, від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 09 грудня 2020 року № 1236, від 21 квітня 2021 року № 405, від 16 червня 2021 року № 611, від 11 серпня 2021 року № 855, від 22 вересня 2021 року № 981 карантин неодноразово продовжувався.

Окрім того, Законом України "Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб`єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом Sars-CoV-2" було внесено зміни до п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби Covid-19", зокрема доповнено п. п. 5 та 6 наступного змісту:

5) для суб`єктів господарювання, діяльність яких була заборонена/обмежена на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), строки дії договорів оренди державного та комунального майна, які закінчуються у цей період, продовжуються на період карантину та обмежувальних заходів, а також протягом одного місяця з дня його/їх закінчення;

6) суб`єктам господарювання, діяльність яких була заборонена у цей період, не нараховується та ними не сплачується орендна плата за договорами оренди державного або комунального майна.

Як вбачається Договору оренди № 1331-2015 від 16 липня 2015 року, майно передано в оренду відповідачу з метою розміщення торгівельного об`єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи (п. 1.2 Договору).

Таким чином, нежитлове приміщення, яке перебувало у відповідача в користуванні на підставі Договору оренди використовувалось з метою розміщення торговельного об`єкту з продажу продовольчих товарів.

У судових засіданнях судом встановлено, що нежитлове приміщення використовувалось відповідачем для торгівлі харчовими продуктами і не була забороненою.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що по факту в орендованому майні останнім розміщено кафетерій та здійснювалось продаж кави, чаю та їжі у приготованому вигляді. Така діяльність відповідно передбачає прийом відвідувачів, а тому підпала під заборону під час дії карантинних обмежень. Також відповідач зазначає, що з 2015 року використовував орендоване приміщення за призначенням буфет.

Окрім того, відповідач посилається на лист Рівненського міського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області № 30-02-08/912 від 22 серпня 2019 року, з якого вбачається, що проведено державну реєстрацію стаціонарної потужності (буфет) ФОП Борсук А.О. та присвоєно реєстраційний номер r-UA-17-18-1773.

В той час, як зазначено судом вище, що згідно п. 1.2. Договору оренди майно передано в оренду з метою розміщення торгівельного об`єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи.

Окрім того, суд зазначає, що вказаний лист Рівненського міського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області до заяв про звільнення від орендної плати не долучався.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що вказаний вище лист підтверджує лише факт державної реєстрації а не визначення спрямування діяльної фізичної особи-підприємця, що у свою чергу підтверджується виключно класифікатором видів економічної діяльності (КВЕД).

За наведених обставин, суд відхиляє як такі, що необґрунтовані та не доведені, доводи відповідача стосовно того, що в орендованому майні останнім було розміщено буфет, та що його діяльність (в орендованому приміщенні) не відноситься до тих видів діяльності, робота яких була дозволена під час карантину, у зв`язку з чим відповідач не мав права та не використовував об`єкт оренди з моменту встановлення обмежувальних заходів, був позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність та, відповідно, отримувати прибуток.

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як зазначено судом вище, згідно умов договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786.

Згідно Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 із змінами та доповненнями станом на дату укладення договору оренди державного майна № 1331-2015 від 16 липня 2015 року, визначено орендні ставки за використання нерухомого державного майна. Зокрема згідно п. 17 розділу Орендні ставки за використання нерухомого державного майна за розміщення торговельних об`єктів з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи, встановлено орендну ставку - 8, а за розміщення їдалень, буфетів, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи - 6.

Тобто законодавець чітко виокремив організаційно-економічні механізми справляння плати за оренду індивідуально визначеного майна державного підприємства (організації, установи, тощо) в залежності від виду його використання і орендні ставки для розміщення торговельних об`єктів з продажу продовольчих товарів та розміщення буфетів - різні.

З огляду на зазначене, судом не приймаються доводи відповідача про те, що майно передане в оренду згідно Договору фактично використовувалось для розміщення буфету, оскільки ця діяльність є підвидом торгівельної діяльності.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 року № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" встановлено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2: 1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1; 2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786 (ЗП України, 1996 р., № 2, ст. 57; Офіційний вісник України, 2011 р., № 71, ст. 2677), здійснюється у розмірі: - 50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2; - 25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3. Орендодавцям державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.

У Додатку №1 (Перелік орендарів, які звільняються від орендної плати за користування нерухомим державним майном) зазначено, що до таких орендарів відносяться:

- орендарі, які орендують приміщення (в учбових корпусах) закладів освіти і науки державної форми власності з метою розміщення: кафе, кафетеріїв, їдалень, буфетів, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи; ксерокопіювальної техніки для надання населенню послуг із ксерокопіювання документів; торговельних об`єктів з продажу поліграфічної продукції та канцтоварів; ліцензованої відео- та аудіопродукції, призначеної для закладів освіти; торговельних об`єктів з продажу непродовольчих товарів; торговельних автоматів, що відпускають продовольчі товари; науково-дослідних установ;

- орендарі, які орендують приміщення для розміщення: приватних закладів освіти; державних закладів освіти, що частково фінансуються з державного бюджету, та закладів освіти, що фінансуються з місцевого бюджету; державних та комунальних закладів позашкільної освіти (крім оздоровчих закладів для дітей та молоді) та закладів дошкільної освіти; видавництв друкованих засобів масової інформації та видавничої продукції, що видаються українською мовою; торговельних об`єктів з продажу книг, газет і журналів, виданих українською мовою; фізкультурно-спортивних закладів, діяльність яких спрямована на організацію та проведення занять різними видами спорту; бібліотек, музеїв; закладів, що провадять підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів; закладів культури незалежно від форми власності, що орендують приміщення для здійснення статутної діяльності в сфері культури та мистецтв; салонів краси, саун, турецьких лазень, соляріїв, кабінетів масажу, тренажерних залів;

- орендарі, які орендують приміщення з метою: організації концертів та іншої видовищно-розважальної діяльності; побутового обслуговування населення; здійснення туроператорської та турагентської діяльності.

У Додатку №2 (Перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків) вказано, що до таких орендарів відносяться:

- орендарі, які використовують нерухоме державне майно для розміщення: кафе, барів, кафе-барів, закусочних, буфетів, кафетеріїв, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи; кафе, барів, кафе-барів, закусочних, кафетеріїв, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи; ресторанів, ресторанів з нічним режимом роботи; їдалень, буфетів, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи; ксерокопіювальної техніки для надання населенню послуг із ксерокопіювання документів; комп`ютерних клубів та інтернет-кафе; торговельних об`єктів з продажу промислових товарів (крім таких, що здійснюють роздрібну торгівлю засобами гігієни); торговельних об`єктів з продажу непродовольчих товарів, що були у використанні; проведення виставок образотворчої та книжкової продукції, виробленої в Україні; виставок непродовольчих товарів без здійснення торгівлі; готелів; транспортних підприємств з перевезення пасажирів;офісних приміщень (зокрема в аеропортах);

- вітчизняні юридичні і фізичні особи, що є суб`єктами малого підприємництва, фізичні особи, які провадять виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах (зокрема в аеропортах);

- суб`єкти кінематографії, основною діяльністю яких є кіновиробництво або технічне забезпечення і обслуговування кіновиробництва, за умови, що вони внесені до Державного реєстру виробників, розповсюджувачів і демонстраторів фільмів.

У Додатку № 3 (Перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 25 відсотків) вказано, що до таких орендарів відносяться орендарі, які використовують нерухоме державне майно для розміщення на території аеропортів: кафе, барів, кафе-барів, закусочних, буфетів, кафетеріїв, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи; кафе, барів, кафе-барів, закусочних, кафетеріїв, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи; ресторанів, ресторанів з нічним режимом роботи; їдалень, буфетів, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи; торговельних об`єктів.

Суд зазначає, що вид господарської діяльності відповідача, яку він здійснює в орендованому на умовах Договору оренди № 1331-2015 від 16 липня 2015 року приміщенні, не відноситься до видів діяльності, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 року №611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину".

Відповідно до ч. 4 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Для застосування частини шостої статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) визначальною умовою є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені. Подібні правові висновки викладені у пункті 31.4 постанови Верховного Суду від 27 серпня 2019 року у справі № 914/2264/17.

При цьому незалежними від волі орендаря обставинами є, зокрема, незаконне захоплення майна іншою особою, неповідомлення орендодавцем орендаря про права третіх осіб на майно (наприклад, право застави, при реалізації якого може накладатися арешт на майно, що унеможливлює доступ орендаря до нього), аварійний чи незадовільний технічний стан майна, правомірне зайняття приміщення третьою особою на підставі договору оренди, раніше укладеного з орендодавцем.

При настанні таких обставин вже після укладення договору оренди доказами на підтвердження неможливості використання майна можуть бути, зокрема, сертифікат торгово-промислової палати щодо форс-мажорних обставин, документально оформлені результати розгляду заяв та скарг до правоохоронних органів, акт державного виконавця про арешт майна та його передачу третій особі на відповідальне зберігання, судове рішення у справі за позовом про усунення перешкод у користуванні майном, висновок судової експертизи про аварійний стан об`єкта оренди, рішення компетентного державного органу про початок його реконструкції, реставрації чи капітального ремонту тощо. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 905/1601/17.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 14 такого змісту: " 14. З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу".

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-IX, який набрав чинності 18 квітня 2020 року, пункт 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: "14. Встановити, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини другої статті 286 Господарського кодексу України, частин четвертої та шостої статті 762 Цивільного кодексу України, також є заходи, запроваджені суб`єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб".

Фонд державного майна України листом № 10-16-8306 від 30 квітня 2020 року "Щодо деяких питань реалізації Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Держаний бюджет України на 2020 рік" надав роз`яснення щодо порядку застосування звільнення орендарів державного майна від сплати орендної плати, зі змісту яких вбачається, що для отримання звільнення від орендної плати необхідно:

1. Перевірити чи поширюються заборони зі здійснення певного виду підприємницької та іншої діяльності, що запроваджені постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із змінами і доповненнями) на вид діяльності (цільове призначення), за яким використовується державне майно за договором оренди.

2. Якщо так, то орендар звертається із заявою до орендодавця з проханням звільнити такого орендаря від орендної плати за договором відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України.

3. Після отримання звернення орендаря орендодавець спільно з балансоутримувачем майна, що є об`єктом договору оренди, здійснює обстеження орендованого приміщення з метою отримання доказів призупинення орендарем діяльності на об`єкті оренди, про що складається акт.

4. На підставі заяви орендаря і складеного представниками орендодавця і балансоутримувача акту обстеження орендодавець приймає рішення про звільнення орендаря від сплати орендної плати на період карантину.

З викладеного вище вбачається, що для реалізації свого права на звільнення від орендної плати, відповідачу необхідно було звернутися з відповідною заявою до орендодавця.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до позивача з листом від 17 квітня 2020 року з питань звільнення від орендної плати на період карантину.

05 травня 2020 року Регіональне відділення звернулося до Балансоутримувача майна - НУВГП із листом № 16-02-1381, в якому просило надати інформацію щодо наявності обмежувальних заходів в НУВГП у зв`язку із встановленням карантину.

Листом № 18-02.2-275 від 10 вересня 2020 року Регіональне відділення повідомило відповідача про відсутність підстав для звільнення від сплати орендної плати по спірному договорі на період карантину.

Відповідач звернувся до Регіонального відділення з листом від 15 березня 2021 року та з питань щодо тимчасового скасування орендної плати.

19 березня 2021 року Регіональне відділення звернулося до Балансоутримувача майна - НУВГП із листом № 16-02-0855, в якому просило надати інформацію щодо періодів протягом яких у НУВГП діяла заборона на здійснення освітньої діяльності та відвідування закладу освіти її здобувачами.

Листом № 001-437 від 08 квітня 2021 року НУВГП повідомив Регіональне відділення, що відвідування учасників освітнього процесу, а також орендарями дозволялося з дотриманням санітарних норм та правил, а відтак ФОП Борсук А.О. мала постійний доступ до об`єкта оренди.

30 квітня 2021 року Регіональне відділення повідомило ФОП Борсук А.О., що у Регіонального відділення відсутні підстави для звільнення відповідача від сплати орендної плати у період карантину.

Окрім того, у своїх поясненнях відповідач зазначає, що позивач у своїх листах про відмову у тимчасовому скасуванні орендної плати не зазначив які саме необхідні документи та докази для здійснення вказаної дії по скасуванню орендної плати.

На думку відповідача, останній фактично позбавлений можливості надати документи та докази позивачу.

Суд оцінює вказані аргументи відповідача критично, оскільки відповідно до вищевказаних роз`яснень Фонду державного майна України, останній повинен лише перевірити заяву на наявність або відсутність підстав для її задоволення.

Обов`язок по доказуванню належними доказами права на звільнення від сплати оренди на час введених карантинних дії, покладено виключно на заявника (відповідача).

Також, слід зазначити що відповідачем не наведено аргументів, не подано до суду належних та допустимих доказів того, що останній позбавлений можливості долучити до заяви про звільнення від орендної плати усі необхідні докази.

За таких обставин, беручи до уваги, що той вид господарської діяльності, який здійснювався відповідачем в орендованому приміщенні, не підпадав під заборони, встановлені постановами КМУ, та не було встановлено заборони доступу до майна, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості тверджень відповідача, що він був звільнений від нарахування/сплати орендної плати за користуванням об`єктом оренди.

При цьому, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження обставин об`єктивної неможливості використовувати ним орендоване приміщення у спірний період, так само як і доказів невикористання у спірному періоді відповідачем об`єкта оренди у зв`язку з обставинами, за які відповідач не відповідає.

Доказів сплати орендних платежів станом на дату розгляду справи у суду відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості відповідача за Договором оренди № 1331-2015 від 16 липня 2015 року в розмірі 2 350 грн. 86 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростовані.

Разом з цим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 138 грн. 98 коп. та неустойку в розмірі 3 733 грн. 87 коп.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 ГК України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 3.7. Договору оренди зазначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Перевіривши розрахунки пені, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості.

Щодо стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю, суд зазначає наступне.

Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі є підставою для виникнення права наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України.

При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України суд враховує обставини невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки, як контрагента за договором оренди, та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 жовтня 2019 року у справі № 904/3315/18, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13 грудня 2019 року у справі № 910/20370/17.

Між сторонами орендних правовідносин велося листування з приводу повернення майна.

17 травня 2021 року листом № 18-02.2-1561 Регіональне відділення повідомило Орендаря про припинення вищезазначеного Договору та зобов`язало відповідача сплатити заборгованість з орендної плати та повернути державне майно.

24 травня 2021 року наказом Регіонального відділення № 369 припинено Договір оренди з 20 квітня 2021 року.

Як свідчать матеріали справи, майно, після закінчення терміну дії договору не повернуто, об`єкт оренди продовжує перебувати у користуванні ФОП Борсук А.О. без будь-якої правової підстави.

Пунктом 10.10 Договору оренди визначено, якщо Орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна. Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у визначеному розмірі за користування Майном за час прострочення.

Пунктом 10.11 Договору оренди визначено, що взаємовідносини Сторін не врегульовані цим Договором, регулюються чинним законодавством України.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 550 ЦК України визначено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Приписами ч.1 та 2 ст. 551 ЦК України унормовано, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 3 ч. 1, ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За змістом статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (частина перша статті 614 ЦК України).

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин, і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Отже, підставою для застосування наслідків, визначених частиною другою статті 785 ЦК України, є, зокрема, встановлення судом обставин про те, що неповернення об`єкта оренди за договором у період після закінчення строку дії відбулося лише з вини самого орендаря (відповідача), який не повернув і не намагався повернути об`єкт оренди орендодавцю у визначений договором строк, а продовжив користування орендованим майном.

Водночас варто зауважити, що передбачена частиною другою статті 785 ЦК України неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією в розумінні статті 230 ГК України.

Зазначені правові позиції висловлені у постановах КГС ВС від 13 лютого 2018 року у справі № 910/12949/16 та від 17 грудня 2018 року у справі № 906/1037/16.

Оскільки відповідач не виконав обов`язку щодо повернення орендованого майна за актом приймання-передачі, а також не вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, що зумовлюють наявність правових підстав для нарахування відповідачу неустойки в розмірі подвійної плати за час прострочення повернення орендованого майна після закінчення договору оренди.

Відповідачем заявлено про застосування наслідків пропуску позивачем позовної давності в частині стягнення неустойки та пені.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Однак суд повторно зауважує, що передбачена частиною другою статті 785 ЦК України неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією в розумінні статті 230 ГК України.

11 березня 2020 року у зв`язку з розповсюдженням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Вказаною постановою на всій території України запроваджено карантин в період з 12 березня 2020 року по 03 квітня 2020 року. В подальшому постановами Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 239, від 20 травня 2020 року № 392, від 22 липня 2020 року № 641, від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 09 грудня 2020 року № 1236, від 21 квітня 2021 року № 405, від 16 червня 2021 року № 611, від 11 серпня 2021 року № 855, від 22 вересня 2021 року № 981 карантин неодноразово продовжувався. Постановою Кабінету Міністрів України № 981 від 22 вересня 2021 року строк дії карантину продовжено до 31 грудня 2021 року.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Вказаний закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Таким чином, вищевказаним законом строк позовної давності, встановлений ст. ст. 257, 258 ЦК України, продовжено на строк дії карантину.

З огляду на зазначене, посилання відповідача про сплив строку позовної давності щодо стягнення пені як на підставі для відмови у позові, судом визнаються необґрунтованими.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено факт припинення між сторонами правовідносин щодо оренди державного майна у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, а відтак позовні вимоги про виселення із орендованого майна, стягнення простроченої заборгованості з орендної плати та стягнення пені за порушення строків внесення орендних платежів, судом визнаються обґрунтованими.

Крім того, під час судового розгляду справи встановлено, що відповідач зі спливом строку дії орендних правовідносин прострочив виконання обов`язку щодо повернення майна, а відтак позовні вимоги про стягнення неустойки у вигляді подвійної плати за користування майном за час такого прострочення, згідно частини 2 ст. 785 ЦК України, судом також визнаються обґрунтованими.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого витрати в зв`язку з розглядом справи складаються із суми сплаченого судового збору за подання даного позову в розмірі 4 540 грн. 00 коп.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі в сумі 4 540 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Виселити фізичну особу-підприємця Борсук Алісу Олексіївну ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) із займаного приміщення частини коридору третього поверху навчального корпусу № 2 (реєстровий номер 02071116.1.КЧЦШЧУ118, площею 6,0 кв.м., розташованого по вул. Приходька, 75 у м. Рівне, що перебуває на балансі Національного університету водного господарства та природокористування (33028, м. Рівне, вул. Соборна, буд. 11, код ЄДРПОУ 02071116).

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Борсук Аліси Олексіївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (33001, м. Рівне, вул. Петра Могили, буд. 24, код ЄДРПОУ 42956062) 2 350 (дві тисячі триста п`ятдесят) грн. 86 коп. заборгованості по орендній платі, 138 (сто тридцять вісім) грн. 98 коп. пені, 3 733 (три тисячі сімсот тридцять три) грн. 87 коп. неустойки та 4 540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 31 січня 2022 року.

Суддя Войтюк В.Р.

Віддруковано 4 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (33001, м. Рівне, вул. Петра Могили, 24);

3 - відповідачу рекомендованим (33028, м. Рівне, вул. О. Дундича, 24, кв. 81);

4 - третій особі рекомендованим (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 11).