Ухвала суду № 102853826, 25.01.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

25.01.2022 Справа № 914/3494/21

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Полюхович Х.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз”, Львівська область, м.Львів;

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Разан-К”, Львівська область, м.Львів;

про: стягнення заборгованості

ціна позову: 12792,71грн.

Представники:

Позивача: Олійник О.О. – представник, адвокат (довіреність від 01.09.2021р. №007.1 Др-188-0921);

Відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

19.11.2021р. на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява за позовом Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” від 17.11.2021р. б/н (вх. №3806) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Разан-К” про стягнення заборгованості; ціна позову: 12792,71грн.

Підставами позовних вимог Позивач зазначає задоволення рішенням Комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС, яке оформлено Протоколом від 29.12.2020р. №162/12, складеного щодо Відповідача Акту про порушення від 21.05.2020р. №006285 та проведення донарахування вартості необлікованого природного газу на суму 12792,71грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.11.2021р. у цій справі суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; призначити судове засідання з розгляду справи по суті на 21.12.2021р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання для надання пояснень по суті справи обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.12.2021р. у цій справі суд постановив відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 25.01.2022р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.

Процесуальні права та обов`язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердила представник Позивача, їй відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання з`явилась, в судовому засіданні надала усні пояснення по суті спору.

25.01.2022р. за вх. №251/22 Позивачем подано до суду клопотання про закриття провадження у справі та повернення судового збору від 24.01.2022р. б/н, у якому повідомляє про те, що 26.11.2021р. Відповідачем згідно Платіжного доручення від 26.11.2021р. №395 сплачено на користь Позивача 12792,71грн. заборгованості, стягнення якої є предметом спору у цій справі, і просить суд закрити провадження у цій справі у зв`язку із відсутністю предмета спору та повернути Позивачу сплачений за подання позовної заяви судовий збір.

До заяви долучено копію листа Відповідачу від 26.11.2021р. №15 та докази повноважень представника Позивача. Вказану заяву оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Представник Відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

Приписами ч.ч.1 та 2 ст.27 ГПК України встановлено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно із п.п.1, 2 ч.3 ст.2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п.п.1, 3, 4 ч.5 ст.13 ГПК України).

Приписами п.п.2, 3 ч.1 ст.42 ГПК України встановлено, що учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

З врахуванням наведеного суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.01.2020р. у справі №43/122, що учасник справи, керуючись принципами рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності сторін, вправі реалізувати своє процесуальне право участь в судовому процесі та подання письмових заяв по суті спору. Таке право реалізується учасником справи протягом строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Пунктом 7 резолютивної частини ухвали Господарського суду Львівської області від 23.11.2021р. про відкриття провадження у цій справі судом постановлено Відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали, відповідно до ст. 165 ГПК України надати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду); одночасно надіслати (надати) Позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого надіслання (надання) надати суду.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.11.2021р. про відкриття провадження у цій справі надіслано судом 23.11.2021р. на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження Відповідача: 79054, Львівська область, м.Львів, вул.Луганська, буд.18 (адреса зазначена Позивачем у позовній заяві та відповідає даним ЄДРЮОФОП та ГФ), та вручено Відповідачу 29.11.2021р., що підтверджується витягом інформації відстеження пересилання поштового відправлення за ідентифікатором №7901414287894 “Трекінг” з інтернет-порталу АТ “Укрпошта” (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.12.2021р. у цій справі надіслано судом 22.12.2021р. на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження Відповідача: 79054, Львівська область, м.Львів, вул.Луганська, буд.18 (адреса зазначена Позивачем у позовній заяві та відповідає даним ЄДРЮОФОП та ГФ), та вручено Відповідачу 28.12.2021р., що підтверджується витягом інформації відстеження пересилання поштового відправлення за ідентифікатором №7901414307704 “Трекінг” з інтернет-порталу АТ “Укрпошта” (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018р. у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), а також Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.11.2019р. у справі №913/879/17, від 21.05.2020р. у справі№10/249-10/19, від 15.06.2020р. у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021р. у справі №911/3142/19, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція 1950 року) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Beles and others v. the Czech Republic (Белеш та інші проти Чеської Республіки), § 49).

У свою чергу, Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип рівності сторін — один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду — передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Зокрема, «право на публічний розгляд», передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, означає право на «усне слухання». І це право було б позбавлене смислу, якби сторона у справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь у ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана до суду таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи.

Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його цивільних прав та обов`язків. Порушенням права на справедливий суд визнавався судовий розгляд без повідомлення особи за її відомим місцем проживання (пункт 97 та інші рішення у справі «Schmidt v. Latvia» від 27 квітня 2017 року). У § 87 у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01) Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. «Ruiz-Mateos v. Spain», рішення від 23 червня 1993 року, серія A, № 262, с. 25, параграф 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі – у розумінні «справедливого балансу» між сторонами – вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands», рішення від 27 жовтня 1993 року, серія A, № 274, с. 19, параграф 33, та «Ankerl v. Switzerland», рішення від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, параграф 38).

Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Як видно із зазначеного вище, дотримання процесуального механізму належного повідомлення учасників справи є необхідною і важливою умовою для забезпечення та реалізації завдань та принципів правосуддя.

Судові рішення, пов`язані з рухом цієї справи надсилались судом на адресу Відповідача (зокрема ухвали від 23.11.2021р. та від 21.12.2021р у цій справі), вручались йому, а також були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

Також суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З врахуванням наведеного суд приходить до висновків про повідомлення Відповідача про відкриття провадження у справі, а також про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду спору по суті у встановлені чинним процесуальним Законом порядку та спосіб, а також надання Учасникам справи достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав передбачених ГПК України. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.02.2018р. у справі №910/33054/15.

Разом з цим, судом враховується, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.05.2020р. у справі №922/1200/18 та від 04.06.2020р. у справі №914/6968/16.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що рішенням Вищої ради правосуддя від 01.04.2021р. №763/0/15-21 «Про надання уніфікованих рекомендацій для судів усіх інстанцій та юрисдикцій щодо безпечної роботи в умовах карантину» вирішено рекомендувати судам усіх інстанцій та юрисдикцій застосовувати у діяльності уніфіковані рекомендації щодо безпечної роботи в умовах карантину, що додаються.

Пунктом 4 уніфікованих рекомендацій щодо безпечної роботи в умовах карантину встановлено довести до відома учасників судових процесів можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами. При цьому відкладення розгляду справи можливе лише у крайньому разі, лише коли його проведення з використанням електронних засобів зв`язку неможливе через процедурні та технічні причини.

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення Учасників справи про дату, час та місце розгляду спору по суті, визнання ухвалою суду від 21.12.2021р. явки повноважних представників Учасників справи в судове засідання 25.01.2022р. у цій справі не обов`язковою, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності повноважного представника Відповідача за наявними у справі документами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.10 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника Відповідача за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наданих Позивачем доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з огляду на наступне.

Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» є оператором системи ГРМ на підставі постанови НКРЕКП від 29.06.2017р. №850 «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу ПАТ «Львівгаз»».

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначає, що між Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (надалі – Позивач, Оператор ГРМ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Разан-К» (надалі – Відповідач, Споживач) укладено Договір розподілу природного газ, за умовами якого (п.2.1. Договору) Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Відповідно до п.5.1. Договору облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається Споживачем на межі балансової належності об`єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Згідно п.5.2. Договору визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором.

Порядок визначення об`єму розподіленого Споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об`ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього Договору (п.5.4. Договору).

Відповідно до п.п.4, 7 п.7.2. Договору Оператор ГРМ має право перевіряти роботу комерційного вузла обліку (лічильника газу), у тому числі встановленого на об`єкті Споживача, у порядку, визначеному Кодексом газорозподільних систем; інші права, передбачені цим Договором та Кодексом газорозподільних систем.

Споживач зобов`язаний не допускати несанкціонованого відбору природного газу (п.п.5 п.7.4. Договору).

Пунктом 8.1. Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п.12.1. Договору цей Договір укладається на невизначений строк.

Протоколом щодо направлення ЗВТ на позачергову чи експертну перевірку від 14.05.2020р. Управління метрології АТ «Львівгаз» з ініціативи АТ «Львівгаз» в присутності представника Відповідача Боднарського Р.Т. запакувала належний Товариству з обмеженою відповідальністю «Разан-К» лічильник газу ЛГК G160, заводський №9546, 2006р. випуску, який був встановлений за адресою: м.Львів, вул.Луганська, 18, в поліетиленовий пакет з пломбою R26966022 та скерувала його на позачергову повірку.

Представник Споживача Боднарський Р.Т. запрошений на 21.05.2020р. о 10:00год. для проведення позачергової повірки ЗВТ за адресою: м.Львів, вул.Золота, 42.

Вказаний Протокол підписано представником Позивача інженером-метрологом Данчевським І.В. та представником Відповідача Боднарським Р.Т.

Актом технічної перевірки комерційного ВОГ (зняття на позачергову повірку) від 14.05.2020р. №2032 інженером-метрологом Позивача Данчевським І.В. знято ЗВТ, запаковано в політиленовий пакет із пломбою R26966022 та припинено подачу газу на вхідній засувці в приміщенні котельні ТзОВ «Разан-К» за адресою: м.Львів, вул.Луганська, 18.

Вказаний Акт підписано представником Позивача інженером-метрологом Данчевським І.В. та представником Відповідача Боднарським Р.Т.

Протоколом повірки ДП «Львівстандартметрологія» Результати визначення основної відносної похибки на установці УПЛГ-2500 ПАТ «Львівгаз» від 21.05.2020р. визнано непридатним до використання лічильник газу ЛГ-К-80 G160 1/20, заводський номер 9546, 2006р. випуску з підстав перевищення найбільшого значення основної відносної похибки витрат.

Довідкою Державного підприємства «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» від 21.05.2020р. №35/03378 про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки визнано непридатним промисловий лічильник газу типу ЛГ-К-80 G160, заводський номер 9546, 2006р. випуску з підстав того, що похибка перевищує допустимі значення.

21.05.2020р. представниками АТ «Львівгаз» Шумило Ю.І. та Данчевським І.В. за участю представника споживача Боднарського Р.Т. складено Акт про порушення №12 про те, що згідно довідки про непридатність №35/03378 від 21.05.2020р., виданої ДП «Львівстандартметрологія» лічильник ЛГ-К-80 G160, заводський номер 9546, 2006р. випуску з підстав того, що похибка перевищує допустимі значення.

За виявленими порушеннями споживачу необхідно відновити стабільну роботу ЗВТ. Провести ремонт.

Вказаний Акт про порушення підписано представниками Позивача Шумило Ю.І. і Данчевським І.В. та представником Відповідача Боднарським Р.Т.

28.12.2020р. Позивачем надіслано Відповідачу Запрошення від 21.12.2020р., у якому запропоновано взяти участь в засідання Комісії АТ «Львівгаз» з розгляду актів про порушення за адресою: м.Львів, вул.Золота, 42, прохідна 2, яке відбулось 29.12.2020р.

Рішенням Комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог ГРС, оформленим протоколом від 29.12.2020р. №162/12, вирішено задоволити складений щодо Відповідача Акт про порушення від 21.05.2020р. №006285.

Актом-розрахунком (для непобутових споживачів) від 29.12.2020р. на підставі Акту про порушення від 21.05.2020р. №006285 на підставі п.3 глави 2 розділу XI Кодексу ГРМ виконано розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу по формулі за період з 07:00год. 01.05.2020р. по 17:00год. 14.05.2020р. на суму 12792,71грн.

Вказаний Акт-розрахунок підписано повноважними представниками та завірено відтисками печатки Позивача.

13.04.2021р. Позивачем виставлено Відповідачу до оплати рахунок на оплату №61056086 на суму необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу на суму 12792,71грн.

Повідомленням про припинення (обмеження) газопостачання від 13.04.2021р. №61056086 Позивач повідомив Відповідача про припинення постачання природного газу у звязку із заборгованістю в розмірі 12792,71грн. і запропонував до 10:00год. 05.05.2021р. самостійно відключити від газових мереж споживання і підготувати до пломбування газоспоживаюче обладнання.

Супровідним листом від 13.04.2021р. вих. №790-Сл-5004-0421 Позивачем повідомлено Відповідача про те, що 29.12.2020р. відбулось засідання Комісії по розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС, проведення нарахування обсягів спожитого газу та перерахунків споживачам природного газу, за результатами якого прийнято рішення про задоволення Акту про порушення від 21.05.2020р. №006285. Також листом надіслано Відповідачу Рахунок на оплату від 13.04.2021р. №61056086; Повідомлення про припинення газопостачання від 13.04.2021р. №61056086. та Акт-розрахунок від 29.12.2020р.

Докази повної або часткової сплати Відповідачем Рахунку на оплату від 13.04.2021р. №61056086 в матеріалах справи відсутні, станом на час вирішення спору по суті Учасниками справи суду не заявлені та не подані.

З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь Позивача 12792,71грн. вартості необлікованого (донарахованого) природного газу.

25.01.2022р. за вх. №251/22 Позивачем подано до суду клопотання про закриття провадження у справі та повернення судового збору від 24.01.2022р. б/н, у якому повідомляє про те, що 26.11.2021р. Відповідачем згідно Платіжного доручення від 26.11.2021р. №395 сплачено на користь Позивача 12792,71грн. заборгованості, стягнення якої є предметом спору у цій справі і просить суд закрити провадження у цій справі у зв`язку із відсутністю предмета спору та повернути Позивачу сплачений за подання позовної заяви судовий збір.

В обґрунтування викладених в Заяві обставин Позивачем до заяви долучено копію листа Відповідачу від 26.11.2021р. №15 та докази повноважень представника Позивача.

Листом від 26.11.2021р. №15 Товариство з обмеженою відповідальністю «Разан-К», що є власником нежитлового приміщення на вул. Луганській, 18. підтверджує оплату рахунку №61056086 від 13 квітня 2021 року за вартість необлікованого (донарахованого) об`єм)у природного газу в розмірі 12792,71грн. У зв`язку з цим Відповідач просив письмово підтвердити, що АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» до ТОВ «Разан-К» не має жодних претензій.

До листа долучено копію Платіжного доручення від 26.11.2021р. №395 про сплату Відповідачем на користь Позивача 12792,71грн. Призначення платежу: « 3В764262 за дог.094212LB7ААР016 зг. рах. 61056036 ко 400104 KON Необлікований [донарахований) об`єм природного газу. В т.ч. ПДВ 20% - 2 132,12грн.

У відповідності з пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України та частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи – підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приписами ч.ч.3-5 вказаної статті передбачено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається; наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору; про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету; ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Суд в порядку ч.3 ст.192 ГПК роз`яснює Учасникам справи наслідки закриття провадження у справі, зокрема те, що, згідно ч.3. ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

З врахуванням наведеного та встановлених судом обставин, в тому числі щодо погашення Відповідачем після відкриття провадження у справі суми основного боргу в розмірі 12792,71грн., стягнення якого є предметом спору у цій справі суд зазначає про наявність правових підстав до закриття провадження у справі у звязку із відсутністю предмета спору.

Нормою ч.4 ст.231 ГПК України визначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2021 року для працездатних осіб в розмірі 2270 гривень.

Приписами ч.1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 2270грн. на сплату за подання до господарського суду позовної заяви судового збору та 10000грн. на оплату послуг професійної правничої допомоги.

Як доказ сплати судового збору Позивач подав Платіжне доручення від 03.11.2021р. №29309 про сплату за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 2270грн. Оригінал вказаного платіжного доручення є додатком №1 до позовної заяви.

Шиян Микола Володимирович є адвокатом та представником Позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Довіреності від 27.04.2021р. №007.1Др-143-0421 та Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 08.06.2002р. №1830.

Олійник Олена Олегівна є адвокатом та представником Позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Довіреності від 01.09.2021р. №007.1Др-188-0921 та Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 25.06.2021р. серії ТР №000463.

Згідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

При цьому суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі №826/1216/16, що на підтвердження факту понесення судових витрат та їх розміру суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.

Також судом враховано позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 03.10.2019р. у справі №922/445/19 (текст якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/85211544), відповідно до якої, за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Окрім того, суд зазначає що Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами п.3 ч.4 ст.129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

25.01.2022р. за вх. №251/22 Позивачем подано до суду клопотання про закриття провадження у справі та повернення судового збору від 24.01.2022р. б/н, у якому просить суд повернути Позивачу сплачений за подання позовної заяви судовий збір.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем станом на час вирішення клопотання Позивача про закриття провадження у справі та повернення судового збору в порядку, визначеному главою 8 розділу І ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 2270грн. та неподання Позивачем заяви про подання таких доказів в порядку, передбаченому приписами ч.8 ст.129 ГПК України, враховуючи недоведення Відповідачем розміру понесених судових витрат у справі, беручи до уваги наявність правових підстав до закриття провадження у справі у звязку із відсутністю предмета спору суд дійшов висновків про те, що Позивач наділений правом на повернення з Державного бюджету України 2270грн. сплаченого згідно Платіжного доручення від 03.11.2021р. №29309 судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 231, 234, 235, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити провадження у справі.

2. Повернути Акціонерному товариству “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” (79039, Львівська область, м.Львів, вул.Золота, буд.42; ідентифікаційний код: 03349039) з Державного бюджету України 2270грн. сплаченого згідно Платіжного доручення від 03.11.2021р. №29309 судового збору.

3. Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, визначені ст.235 ГПК України.

4. Строк та порядок оскарження ухвал визначено главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 31.01.2022р.

Головуючий суддя Фартушок Т.Б.