Рішення № 102845434, 23.12.2021, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/6521/19

(2/199/1900/21)

РІШЕННЯ

Іменем України

23.12.2021 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі головуючого судді - Авраменка А.М.,

при секретарі судового засідання - Мажарі К.Р.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Шевченко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Інвест», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

07 серпня 2019 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернулась позивач із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послалась на те, що 15 липня 2011 року о 19 годині 50 хвилин з вини ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом «ГАЗ-33023 ЗНГ» д.н.з. НОМЕР_1 , на автодорозі с. Башмачка при виїзді з прилеглої дороги на головну автодорогу «Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя» сталася ДТП за участю автомобіля «Hyundai Accent» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням позивача, внаслідок чого останній автомобіль отримав механічні пошкодження і не підлягає ремонту, а позивач отримала тяжкі тілесні ушкодження за критерієм невиправного знівечення обличчя. В момент ДТП ОСОБА_3 був працівником відповідача ТОВ «Авангард-Інвест» та виконував свої трудові обов`язки, а транспортний засіб «ГАЗ-33023 ЗНГ» д.н.з. НОМЕР_1 належав зазначеному відповідачу. За фактом зазначеної ДТП Солонянським РВ МУ УМВС України 06 жовтня 2011 року було порушено кримінальну справу за ст.286 ч.2 КК України, позивача визнано потерпілою, а також за наслідками проведення низки експертиз встановлено вину ОСОБА_3 у вчиненні ДТП, повідомлено останньому про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України. Однак оскільки підозрюваний ухиляється від досудового розслідування, його оголошено в розшук, а досудове розслідування зупинено. Внаслідок вищевказаної ДТП позивачу завдано матеріальної шкоди у вигляді пошкодження її автомобіля «Hyundai Accent» д.н.з. НОМЕР_2 , розмір такої шкоди згідно висновку експертного дослідження становить 93880,56 гривень, з якої 68380,56 гривень позивач просить стягнути з відповідача ТОВ «Авангард-Інвест», як роботодавця винуватця ДТП та власника джерела підвищеної небезпеки, а решту 25500 гривень - з відповідача ПрАТ «СК «Провідна», як страховика цивільно-правової відповідальності відповідача ТОВ «Авангард-Інвест», з огляду на ліміт відповідальності такого страховика на момент ДТП. Також позивач просить стягнути з ТОВ «Авангард-Інвест» в якості відшкодування майнової шкоди витрати на проведену оцінку вартості майнової шкоди (пошкодженого автомобіля) в розмірі 900 гривень, витрати на евакуатор в розмірі 1950 гривень, а також витрати на правову консультацію в розмірі 700 гривень. Крім того, позивач, посилаючись на спричинення їй в ДТП тілесних ушкоджень, які зумовили необхідність її лікування, загальна вартість якого з урахуванням необхідності лікування пошкоджених зубів склала 57843,26 гривень, з яких ПрАТ «СК «Провідна» компенсувало лише 10430,01 гривень, просила стягнути з ПрАТ «СК «Провідна» в межах ліміту відповідальності страховика 40570 гривень, а решту 6843,26 гривень - з ТОВ «Авангард-Інвест» як роботодавця винуватця ДТП та власника джерела підвищеної небезпеки. Також з ТОВ «Авангард-Інвест» позивач просила стягнути 133,25 гривень витрат за проведення експертизи та складення судово-медичного висновку для визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих позивачем в ДТП. Окрім того позивач послалась на те, що внаслідок отримання нею тяжких тілесних ушкоджень в ДТП за ознакою невиправного знівечення обличчя їй було завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях та болю, втраті душевного спокою, стресі, зміні звичного режиму життя, неможливості нормально працювати протягом останніх 7 років. Позивач вказує, що внаслідок отриманих нею травм її життя змінилось, до ДТП вона була вродливою дівчиною, яка мала природню красу і не застосовувала сильні косметичні засоби на обличчі, а після ДТП стала викликати у людей посмішки, почала соромитись свого зовнішнього вигляду, деякі друзі перестали з нею спілкуватись. Оточуючі люди та близькі постійно звертають увагу на отримані позивачем ушкодження обличчя, що зумовило необхідність витрачання багато часу на приховування шрамів косметичними засобами щодня, а отже змінило щоденний уклад життя позивача і розпорядок її дня. І це знівечення обличчя є невиправними. За таких обставин позивач оцінює завдану їй моральну шкоду в 1000000 гривень, який просить стягнути з ТОВ «Авангард-Інвест» як роботодавця винуватця ДТП та власника джерела підвищеної небезпеки. Вказала позивач і на те, що вона у 2019 році понесла витрати на правову допомогу адвоката, на що витратила 15000 гривень, які просила стягнути з відповідачів по справі пропорційно до розміру заявлених до кожного позовних вимог, а саме з відповідача ТОВ «Авангард-Інвест» стягнути 8160 гривень таких судових витрат, а з відповідача ПрАТ «СК «Провідна» - 6840 гривень. (Т.1 а.с.1-8)

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2019 року у попередньому складі суду позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження цивільній справі, яку вирішено розглядати за правила загального позовного провадження та призначено у підготовче засідання. (Т.1 а.с.127)

07 вересня 2019 року відповідачем ТОВ «Авангард-Інвест» подано відзив на позов, в якому вказаний відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що вина ОСОБА_3 у завданні позивачу майнової та моральної шкоди не доведена належними доказами, якими має бути обвинувальний вирок суду. Також відповідач вказана на відсутність мотивування вини ТОВ «Авангард-Інвест» у завданні шкоди, не вказано, якими діями цього відповідача цю шкоду завдано. (Т.1 а.с.136)

07 вересня 2019 року відповідачем ПрАТ «СК «Провідна» подано до суду відзив, в якому вказаний відповідач просив розглянути справу за відсутності його представника, відмовити у задоволенні позову, застосувати строки позовної давності до вимог про стягнення майнової шкоди в розмірі 25500 гривень. Відзив мотивований тим, що у ПрАТ «СК «Провідна» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 08 квітня 2011 року №АА/4750779 застраховано осіб, які на законних підставах керують транспортним засобом «ГАЗ-33023 ЗНГ» д.н.з. НОМЕР_1 . Ліміт відповідальності страховика становить 100000 гривень за шкоду, завдану життю та здоров`ю потерпілого, 50000 гривень за шкоду, завдану майну потерпілого, франшиза 500 гривень. 15 липня 2011 року на а/д Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя сталася ДТП за участю забезпеченого ПрАТ «СК «Провідна» транспортного засобу «ГАЗ-33023 ЗНГ» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Hyundai Accent» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням позивача, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а позивач тяжкі тілесні ушкодження. Відповідач ПрАТ «СК «Провідна» зазначає про відсутність підстав для стягнення з нього розміру майнової шкоди, визначеної позивачем в розмірі 25500 гривень, оскільки з дати ДТП, тобто моменту виникнення у позивача права вимоги до такого відповідача, і до дня подання цього позову минув загальний трирічний строк позовної давності. За законом саме на позивача, як потерпілу, покладається обов`язок із надання страховику винної в ДТП особи доказів на підтвердження розміру завданої шкоди, а оскільки позивачем не подано належних доказів розміру шкоди, завданої ушкодженням здоров`я в ДТП, ПрАТ «СК «Провідна» здійснено страхову виплату лише в частині підтвердженого в розміру - на суму 10430,01 гривень. Решта вимог до страховика не підлягає задоволенню через їх недоведеність і необґрунтованість. (Т.1 а.с.139-143)

09 жовтня 2019 року відповідачем ТОВ «Авангард-Інвест» подано заяву про застосування строків позовної давності, а саме трирічного строку позовної давності, який вказаний відповідач обчислює з дати ДТП та вважає, що він сплив 14 липня 2014 року до всіх позовних вимог до цього відповідача. (Т.1 а.с.153)

08, 15 жовтня 2019 року відповідачем ТОВ «Авангард-Інвест» подано доповнення до раніше поданого відзиву. У доповненнях відповідач посилається на відсутність обґрунтованого розрахунку моральної шкоди, відсутність обґрунтування та доказів завдання такої шкоди саме з вини ТОВ «Авангард-Інвест», а також вказує на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду із даним позовом, оскільки ще 20 червня 2013 року за заявою позивача було залишено без розгляду її позов до ТОВ «Авангард-Інвест» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП. Послався відповідач і на недоведеність розміру витрат на лікування позивача, оскільки матеріали справи не містять доказів призначень зазначених у чеках медичних препаратів, відсутній розрахунок розміру шкоди. Поставив відповідач під сумнів достовірність експертних висновків, якими віднесено отримані позивачем в ДТП тілесні ушкодження до тяжких, а також встановлено вину ОСОБА_3 в ДТП. Крім того відповідач повторно зазначив на відсутність вироку суду, який би підтверджував протиправність дій заподіювача шкоди позивачу. (Т.1 а.с.158-162, 169-173)

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2019 року у попередньому складі суду зупинено провадження у справі до вирішення питання про відвід судді. (Т.1 а.с.191-192)

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача ТОВ «Авангард-Інвест» про відвід судді у справі. (Т.1 а.с.196)

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2019 року поновлено провадження у справі. (Т.1 а.с.212)

Ухвалами Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2019 року у попередньому складі суду за клопотанням позивача витребувано докази, а також відмовлено у задоволенні клопотання представника ТОВ «Авангард-Інвест» про призначення комплексної судово-медичної експертизи. (Т.1 а.с.221-224)

Ухвалами Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2020 року у попередньому складі суду відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотань про передачу цивільної справи за підсудністю до іншого суду, а також про зупинення провадження у справі, натомість задоволено клопотання про витребування доказів. (Т.2 а.с.27-29)

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2020 року у попередньому складі суду закрито підготовче провадження у справі, яку призначено до судового розгляду по суті. (Т.2 а.с.103)

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2020 року у попередньому складі суду відмовлено представнику відповідача ТОВ «Авангард-Інвест» у задоволенні клопотань про залишення позову без розгляду, про застосування штрафу до позивача. (Т.2 а.с.181)

05 серпня 2020 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська від 05 серпня 2020 року у попередньому складі суду за наслідками розгляду справи по суті ухвалено рішення суду, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, оскільки звернення з цим позовом в порядку цивільного судочинства можливо лише за наявності підстав, визначених ст.128 ч.7 КПК України (особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільній позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства). Однак передбачених ст.128 ч.7 КПК України підстав в ході розгляду справи не встановлено, звернення позивача до суду із позовом визнано передчасним. (Т.2 а.с.183-187)

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року вищевказане рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення. (Т.2 а.с.217-222)

Постановою Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2021 року касаційну скаргу представника позивача задоволено, вищевказані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної скасовано, справу направлено на новий розгляду до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська. Постанова суду касаційної інстанції, окрім іншого, мотивована тим, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12 березня 2019 року по справі №920/715/17 питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та заподіювача шкоди, що не регулюється нормами КПК України, а суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази. Слідчі дії у кримінальному провадженні тривають з 2011 року, і до моменту звернення позивача до суду із цим позовом досудове розслідування не було закінчено, що фактично позбавляє позивача можливості протягом розумного строку захистити свої права у межах кримінального провадження, а також може свідчити про нездатність держави захистити порушені права. Враховуючи те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні не закінчено, цивільний позов ОСОБА_1 , поданий у жовтні 2012 році в межах кримінального провадження, по суті на розгляд суду не передавався, а ОСОБА_1 з метою відшкодування завданої їй майнової, а також моральної шкоди звернулася із цим позовом до ТОВ «Авангард-Інвест», як до роботодавця винної особи, а також до страховика - ПрАТ «СК «Провідна», відмова у позові з формальних підстав не відповідає положенням ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, не надав належної оцінки вказаним вище обставинам, дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивачем подано цивільний позов в межах кримінального провадження, обмеживши право позивача на судовий захист, не надав оцінки доказам, поданим сторонами, а також їхнім доводам, не вирішив спір про відшкодування завданої шкоди по суті. (Т.3 а.с.31-39)

24 лютого 2021 року матеріали цивільної справи повернулись до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська та 25 лютого 2021 року у відповідності і на підставі ст.ст.14, 33, 34ЦПК України розподілені і передані для розгляду судді Авраменко А.М. (Т.3 а.с.41, 42)

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2021 року у новому складі цивільну справу прийнято до провадження, розгляд справи вирішено здійснити за правилами загального позовного провадження з викликом сторін зі стадії підготовчого провадження спочатку. (Т.3 а.с.43)

18 серпня 2021 року представником відповідача ТОВ «Авангард-Інвест» подано новий відзив на позов, в якому представник просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач самостійно визнала ОСОБА_3 винним у кримінальному правопорушенні, не зазначила, на підставі чого та ким дії ОСОБА_3 визнані неправомірними, а завдані позивачу тілесні ушкодження тяжкими. Не надано доказів позивачем перебування водія ОСОБА_3 у трудових правовідносинах з ТОВ «Авангард-Інвест» на момент ДТП, а також доказів, що ДТП сталася під час виконання ОСОБА_3 своїх трудових (службових) обов`язків. Вказав представник відповідача і на те, що позивачем не подано доказів понесення витрат на лікування, а також доказів завдання позивачу моральної шкоди внаслідок події ДТП та її наслідків, розміру такої шкоди, вини відповідача. (Т.3 а.с.127-129)

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня 2021 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду по суті. (Т.3 а.с.141)

В судовому засіданні позивач, її представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позові, проти наявності підстав для застосування строків позовної давності заперечували. Разом з тим, в останньому судовому засіданні позивач на питання суду пояснила, що дійсно раніше вже зверталась до суду із позовом до ТОВ «Авангард-Інвест» про відшкодування шкоди, який у 2013 році було залишено без розгляду за її заявою. Підтвердила позивач і той факт, що їй після ДТП з матеріалів кримінальної справи задовго до подання цього позову було відомо про те, що ОСОБА_3 був працівником ТОВ «Авангард-Інвест», а також те, що цивільно-правова відповідальність останнього була застрахована у ПрАТ «СК «Провідна», позивач регулярно знайомилась із матеріалами кримінальної справи.

Представник відповідача ТОВ «Авангард-Інвест» в судовому засіданні проти задоволення позовних заперечував в повному обсязі з підстав, викладених відповідачем у відзивах на позов, доповненні до відзиву, послався на пропуску позивачем строку позовної давності.

16 листопада 2021 року представником відповідача ТОВ «Авангард-Інвест» подано клопотання, в якому він просить суд прийняти до уваги його оцінку доказів по справі, а саме висновків експертиз, які, на думку представника, не дозволяють встановити беззаперечно ані вину ОСОБА_3 у вчиненні ДТП, ані походження та тяжкість тілесних ушкоджень позивача.

17 листопада 2021 року представником позивача подано суду заперечення проти застосування строків позовної давності, в якому представник зазначає, що строк позовної давності не сплив, оскільки має обчислюватись з дати повідомлення ОСОБА_3 про підозру у кримінальному провадженні, порушеному за фактом ДТП, тобто з 29 січня 2019 року. Саме з цієї дати позивач і дізналась про винуватця ДТП та змогла пред`явити даний позов 07 серпня 2019 року.

Відповідач ПрАТ «СК «Провідна» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин у відповідності до ст.ст.211, 223, 240 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання та здійснити розгляд справи по суті за відсутності відповідача ПрАТ «СК «Провідна», який не з`явився.

Вислухавши представників сторін та позивача, а також дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 15 липня 2011 року о 19 годині 50 хвилин водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом «ГАЗ-33023 ЗНГ» д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по автодорозі с. Башмачка, при виїзді з прилеглої дороги на головну автодорогу «Н-08» сполученням «Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя» не надав перевагу в русі автомобілю «Hyundai Accent» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням позивача, внаслідок чого сталося зіткнення вказаних автомобілів. В результаті цього ДТП зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а позивач отримала тілесні ушкодження. Викладені обставини підтверджуються копіями довідок про ДТП, копією довідки по кримінальній справі (Т.1 а.с.69-71). Крім того факт ДТП та наведені її наслідки визнані сторонами по справі, а отже у відповідності до ст.82 ч.1 ЦПК України вважаються встановленими судом.

На момент вищевказаної ДТП автомобіль «Hyundai Accent» д.н.з. НОМЕР_2 на праві власності належав позивачу, яка змінила своє прізвище при реєстрації шлюбу в 2013 році з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копією посвідчення водія, копією талону на проходження державного технічного огляду, а також копією свідоцтва про реєстрацію шлюбу (Т.1 а.с.17, 18, 215).

На момент ДТП власником транспортного засобу «ГАЗ-33023 ЗНГ» д.н.з. НОМЕР_1 був відповідач ТОВ «Авангард-Інвест», що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копією листа ТОВ «Авангард-Інвест» на адресу Солонянського РВ УМВС України в Дніпропетровській області (Т.1 а.с.67, 72).

Також судом встановлено, що на момент ДТП ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з відповідачем ТОВ «Авангард-Інвест» та, керуючи транспортним засобом «ГАЗ-33023 ЗНГ» д.н.з. НОМЕР_1 , виконував свої трудові (службові) обов`язки водія, що підтверджується копією посвідчення водія, копією подорожнього листа № НОМЕР_3 вантажного автомобіля від 14-15 липня 2011 року, копією листа ТОВ «Авангард-Інвест» на адресу Солонянського РВ УМВС України в Дніпропетровській області, копією характеристики на ОСОБА_3 від ТОВ «Авангард-Інвест» (Т.1 а.с.67, 68, 72, Т.2 а.с.42).

Судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника транспортного засобу «ГАЗ-33023 ЗНГ» д.н.з. НОМЕР_1 , а також осіб, які на відповідній правовій підставі керують таким транспортним засобом, перед третіми особами на час вищевказаної ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «Провідна» на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АА/4750779 від 08 квітня 2011 року). Забезпеченим транспортним засобом є «ГАЗ-33023 ЗНГ» д.н.з. НОМЕР_1 , страхувальником - ТОВ «Авангард-Інвест», ліміт відповідальності страховика за одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, визначено в розмірі 50000 гривень, за шкоду, завдану життю та здоров`ю, 100000 гривень, розмір франшизи за шкоду, завдану майну потерпілого, - 500 гривень, що підтверджується копією відповідного полісу та визнано відповідачем ПрАТ «СК «Провідна» у своєму відзиві (Т.1 а.с.139-144).

06 жовтня 2011 року слідчим Солонянського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області була порушена кримінальна справа за ч.2 ст.286 КК України, 03 листопада 2011 року позивача постановою слідчого визнано потерпілою у вказаній кримінальній справі, а 29 січня 2019 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у кримінальному провадженні №12012040570000166 (до набрання чинності КПК від 2012 року - кримінальна справа). 31 січня 2019 року постановою старшого слідчого Солонянського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні зупинено, підозрюваного ОСОБА_3 оголошено в розшук, який триває і дотепер. Викладене підтверджується копіями відповідних постанов та листів органу досудового розслідування (Т.1 а.с.90-95, Т.2 а.с.60-64, 114, 118).

Згідно висновку експерта №ZUs120312 від 28 березня 2012 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai Accent» д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження в ДТП від 15 липня 2011 року становить 140612,97 гривень, а ринкова вартість зазначеного автомобіля до ДТП становить 93880,56 гривень, а тому ремонт цього транспортного засобу є економічно не обґрунтованим. Таким чином розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу, як власнику вищевказаного автомобіля, внаслідок пошкодження авто з урахуванням амортизаційного зносу, втрати товарного вигляду становить 93880,56 гривень. Вартість проведення експертного дослідження та складення висновку експертизи склала 900 гривень та була сплачена позивачем, що підтверджується копією квитанції. (Т.1 а.с.20-57, 96)

Відповідно до копій квитанції та акту виконаних робіт витрати позивача на евакуацію її транспортного засобу з місця ДТП склали в загальному розмірі 1950 гривень (Т.1 а.с.96, 97).

Згідно висновку спеціаліста №70/27-229 від 29 липня 2011 року в дорожній обстановці, яка мала місце при ДТП від 15 липня 2011 року та наведена судом вище (обставини ДТП), водій автомобіля «ГАЗ-33023 ЗНГ» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 повинен був діяти згідно вимог п.10.1 Правил дорожнього руху, а водій автомобіля «Hyundai Accent» д.н.з. НОМЕР_2 (позивач) - згідно п.12.3 Правил дорожнього руху. Технічна можливість запобігти зіткненню для водія автомобіля «ГАЗ-33023 ЗНГ» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 визначалась виконанням ним вимог п.10.1 Правил дорожнього руху, виконання яких було необхідною умовою для запобігання ДТП з його боку, і для виконання яких у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які б не дозволяли йому виконати їх. При заданих вихідних даних водій автомобіля «Hyundai Accent» д.н.з. НОМЕР_2 не мала технічної можливості запобігти зіткненню. Дії водія автомобіля «ГАЗ-33023 ЗНГ» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку із ДТП. В діях водія автомобіля «Hyundai Accent» д.н.з. НОМЕР_2 (позивача) не вбачається невідповідності вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху. (Т.1 а.с.58-60, Т.2 а.с.36-38)

Згідно висновку експерта №70/27-429 від 27 червня 2013 року в дорожній обстановці, яка мала місце при ДТП від 15 липня 2011 року та описана судом вище (обставини ДТП), водій автомобіля «ГАЗ-33023 ЗНГ» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 повинен був діяти згідно вимог п.10.1 Правил дорожнього руху, а водій автомобіля «Hyundai Accent» д.н.з. НОМЕР_2 (позивач) - згідно п.12.3 Правил дорожнього руху. Технічна можливість запобігти зіткненню для водія автомобіля «ГАЗ-33023 ЗНГ» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 визначалась виконанням ним вимог п.10.1 Правил дорожнього руху, виконання яких було необхідною умовою для запобігання ДТП з його боку, і для виконання яких у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які б не дозволяли йому виконати їх. При заданих вихідних даних водій автомобіля «Hyundai Accent» д.н.з. НОМЕР_2 не мала технічної можливості уникнути зіткнення своєчасним застосуванням екстреного гальмування і зменшенням швидкості до швидкості автомобіля «ГАЗ-33023 ЗНГ» д.н.з. НОМЕР_1 . Дії водія автомобіля «ГАЗ-33023 ЗНГ» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку із ДТП. В діях водія автомобіля «Hyundai Accent» д.н.з. НОМЕР_2 (позивача) не вбачається невідповідності вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху. (Т.1 а.с.61-66, Т.2 а.с.39-41)

Відповідно до висновку фахівця судово-медичного експерта №2709 ОКЗ «Бюро судово-медичної експертизи» від 17 серпня 2011 року у позивача виявлені ушкодження у вигляді закрито черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, множинних рвано-забійних ран верхньої повіки лівого ока, лівої підочної області, лівої щоки, ділянки підборіддя, множинних ран лівої кисті, грудної клітини зліва, які могли виникнути від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо в умовах ДТП від дії виступаючих частин салону автомобіля, уламків скла, можливо в термін, зазначений обстеженою, тобто 15 липня 2011 року. За своїм характером черепно-мозкова травма, струс головного мозку відносяться до легких тілесних ушкоджень, що зумовили короткочасний розлад здоров`я тривалістю 6 діб, але не більше як три тижні (21 день). Після загоєння рвано-забійних ран обличчя у позивача сформувались рубці в області повік лівого ока, лівої підочної області, ділянки підборіддя. Дані рубці значних розмірів, виражені, помітні та самі по собі (з часом або під дією нехірургічних методів лікування) не зникнуть та суттєво не змінять своїх властивостей, тобто є невиправними. Якщо слідством або судом буде визнано, що вказані рубці є такими, що знівечили обличчя, то наявні у позивача тілесні ушкодження згідно з п.2.1.8 «Правил судово-медичного визначення тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року №6, повинні бути віднесені до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм невиправного знівечення обличчя. Вартість вищевказаного судово-медичного дослідження, проведеного на замовлення позивача, склала 131,25 гривень та була сплачена позивачем, про що свідчить відповідна квитанція. (Т.1 а.с.75-77, 109, Т.2 а.с.43-45)

Відповідно до висновку експерта КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР №69-Д від 21 квітня 2016 року рубці шкіри обличчя позивача (повік лівого ока, підборіддя) на момент проведення комісійної судово-медичної експертизи залишаються невиправними і для їх виправлення необхідне хірургічне втручання (косметична операція). Вказані тілесні ушкодження (рубці обличчя) можуть бути розцінені як тяжкі тілесні ушкодження, якщо будуть визнані такими, що знівечили обличчя, що відповідає вимогам п.2.1.8 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року №6, та знаходяться в причинному зв`язку з рвано-забійними ранами обличчя, спричиненими 15 липня 2011 року за мов ДТП. (Т.1 а.с.78-89, Т.2 а.с.46-59)

З огляду на наведені вище тілесні ушкодження, отримані внаслідок ДТП від 15 липня 2011 року, позивач змушена була проходити протягом 2011-2015 років тривале та коштовне лікування, в тому числі і стаціонарне, проходити різні медичні обстеження, здавати аналізи, приймати медичні препарати, проходити медичні та косметичні (стосовно рубців на шкірі обличчя) процедури, лікувати пошкоджені внаслідок ДТП зуби. Вартість такого лікування відповідно до копій наданих позивачем медичних та розрахункових документів, зокрема копій листів оглядів, виписок з історій хвороб, медичних довідок, направлень, копій чеків на придбання медичних препаратів, копій рахунків за надані медичні та косметичні послуги, копій нарядів-наказів на платне надання медичної допомоги, копій актів та рахунку за наданні стоматологічні послуги підтверджена на загальну суму 55896,16 гривень, з яких 44200 гривень - стоматологічні послуги. (Т.1 а.с.98-122, Т.2 а.с.136-147, 161-172)

При цьому судом у відповідності до ст.82 ч.1 ЦПК України зі змісту позову, пояснень сторони позивача, а також листів на ім`я позивача та змісту відзиву ПрАТ «СК «Провідна» встановлено, що вказаним відповідачем, як страховиком відповідача, в позасудовому добровільному порядку було виплачено позивачу страхове відшкодування в якості відшкодування наведених вище витрат позивача на лікування лише на суму 10430,01 гривень 01 жовтня та 09 листопада 2012 року. Решта суми витрат на лікування (45466,15 гривень) залишається невідшкодованою. (Т.1 а.с.73, 74, 142)

22 жовтня 2012 року ОСОБА_6 до органу досудового розслідування подано позовну заяву, в якій позивач просила визнати її цивільним позивачем по кримінальній справі та стягнути з ТОВ «Авангард-Інвест» матеріальну (майнову) та моральну шкоду, завдану внаслідок ДТП, що підтверджується копією відповідної позовної заяви та листами органу досудового розслідування (Т.2 а.с.115, 118-120, 132-134, 157-159).

29 липня 2020 року позивач своєю заявою, адресованою старшому слідчому Солонянського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області просила відкликати вищевказану позовну заяву, подану нею в рамках кримінального провадження. (Т.2 а.с.178, 179)

У квітні 2012 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернулась позивач ОСОБА_7 із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП. Позов зареєстровано за №401/4632/12 (провадження №2/401/3015/12). Ухвалою того ж суду від 29 травня 2012 року зазначену позовну заяву було повернуто позивачу через не усунення недоліків позову.

15 червня 2012 року ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська було відкрито провадження у цивільній справі №401/6323/12 (провадження №2/401/3354/12) за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП. Ухвалою того ж суду від 20 червня 2013 року вказану позовну заяву ОСОБА_7 зі зміненим складом відповідачів та третіх осіб, а саме її позов до ТОВ «Авангард-Інвест», третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок скоєння ДТП, - залишити без розгляду. Позов залишено без розгляду за заявою позивача.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2019 року позовна заяву, зареєстровану за №199/4305/19 (провадження №2/199/2580/19), ОСОБА_1 до ТОВ «Авангард-Інвест» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, повернуто позивачу у зв`язку із не усуненням недоліків позову.

Наведені вище факти звернення позивача до суду із аналогічними позовними заявами протягом 2012, 2019 років встановлені судом із відзиву відповідача ТОВ «Авангард-Інвест», наданих ним копій ухвал, а також із загальнодоступних відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, який суд використовує у відповідності до ст.81 ч.7 ЦПК України, ст.ст.4, 6 Закону України «Про доступ до судових рішень». (Т.2 а.с.150-151)

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані положеннями ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Закону України «Про страхування», Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 09 липня 2010 року №566 (далі - Розпорядження).

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст.11, 629 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір, який є обов`язковим для виконання, акти цивільного законодавства, а також завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Разом з тим на даний час відповідного спеціального закону, до якого відсилає бланкетна норма ст.1177 ЦК України, немає, а також приймаючи до уваги відсутність обвинувального вироку відносно ОСОБА_3 чи ухвали суду про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих обставин, правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10 лютого 2021 року при скасуванні попереднього рішення суду у даній справі, а також правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12 березня 2019 року по справі №920/715/17, суд приходить до висновку, до спірних правовідносин сторін підлягають застосуванню загальні правила цивільної відповідальності за завдання шкоди фізичній особі в рамках деліктних правовідносин.

Так, нормою ст.1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я . Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст.1167, 1168 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 ст.1167 ЦК України. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ч.2 ст.1167 ЦК України). Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є в тому числі діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності тощо) володіє транспортним засобом, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Положеннями ст.1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Нормою ст.1195 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Разом з тим, відповідно до ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Відповідно до ст.21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Положеннями ст.ст.3, 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.979, 980 ЦК України передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників (страхувальників) наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

За змістом ст.17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.981 ЦК України договір обов`язкового страхування, яким особа страхує свою цивільно-правову відповідальність, укладається у письмові формі, зокрема, шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва - поліса.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.9 Закону України «Про страхування» обов`язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Обов`язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого. Обов`язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, становить 51000 гривень на одного потерпілого. Розміри лімітів відповідальності страховика мають переглядатися Уповноваженим органом відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін.

Пунктом 1 Розпорядження встановлено, що розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цим розпорядженням (після 27 серпня 2010 року) за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 50000 гривень на одного потерпілого, за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, у розмірі 100000 гривень на одного потерпілого.

Згідно ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена п.п.1, 2 ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ст.23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5% ліміту, визначеного у п.9.3 ст.9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

За змістом ст.ст.23, 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов`язана з лікуванням потерпілого. У зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів. Зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом.

За змістом ст.ст.28, 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана в тому числі з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи МТСБУ.

Нормою ст.12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розмір якої не може перевищувати 2% від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров`ю потерпілих, не застосовується.

Згідно ст.ст.35-37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров`я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку. Після розгляду страховиком наданих йому визначених у ст.35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування. Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у ст.35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду. При вирішенні питання про виплату страхового відшкодування у зв`язку із заподіяною особі шкодою страховик має право письмово вимагати від відповідного закладу охорони здоров`я відомості про діагноз, лікування та прогноз хвороби потерпілого, використовувати висновки судово-медичної експертизи, а також за необхідності отримати додаткову інформацію, направити потерпілого на медичне обстеження, відшкодовуючи всі пов`язані з цим витрати. Відомості, отримані страховиком про діагноз, лікування та прогноз захворювання потерпілого, є конфіденційними. Страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Нормою ст.16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За змістом ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені судом фактичні обставини в контексті викладених норм законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, а отже і про можливість задоволення позову, однак частково. Свою правову позицію суд мотивує наступним.

Так, наведене вище судом чинне на час виникнення та існування спірних правовідносин сторін цивільне законодавство визначає порядок, підстави та розміри відшкодування винною особою збитків (шкоди), завданих потерпілій особі. При цьому, законом передбачена певна особливість врегулювання тих деліктних правовідносин, за якими шкода потерпілій особи завдана внаслідок ДТП транспортним засобом (джерелом підвищеної небезпеки). Така особливість полягає, зокрема, в участі у врегулюванні правовідносин третьої сторони - страховика (страхові організації, що має право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) власника транспортного засобу, винного у заподіянні майнової шкоди (пошкодженні транспортного засобу) потерпілої особи. Такий страховик, за умови обов`язкового за законом попереднього укладення з винним у ДТП власником авто (страхувальником) договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, здійснює відшкодування в межах ліміту своєї відповідальності (страхової суми) завданої страхувальником шкоди потерпілій особі. За таких обставин, згідно положень закону покладення на застраховану винну у ДТП особу обов`язку відшкодувати потерпілому шкоду можливе лише у випадку обґрунтованої, законної відмови страховика здійснити таке відшкодування за свого страхувальника або у випадку, якщо виплачене страховиком страхове відшкодування (страхова виплата) є меншою від розміру завданої шкоди. В останньому випадку на винну особу (страхувальника) може бути покладено обов`язок з відшкодування різниці між страховою виплатою та розміром завданої шкоди. При цьому, в такому випадку розмір здійсненої страхової виплати (страхового відшкодування) має бути максимально наближеним до встановленого ліміту відповідальності страховика (страхової суми) і може бути зменшений лише на розмір франшизи. Покладання ж обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Наведений вище правовий висновок узгоджується із правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 04 липня 2018 року по справі №755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року по справі №760/15471/15-ц, у постановах Верховного Суду 06 березня 2019 року по справі №369/11306/16-ц, від 13 березня 2019 року по справі №227/2552/17, від 13 березня 2019 року по справі №727/1881/16-ц, від 20 березня 2019 року по справі №522/438/18, від 20 березня 2019 року по справі №695/882/15-ц.

Ще однією особливістю деліктних правовідносин, за якими майнова шкода потерпілій особі завдана внаслідок пошкодження її автомобіля в ДТП, є порядок/спосіб визначення розміру матеріальної шкоди. За загальним правилом розмір такої майнової шкоди визначається в залежності від вартості відновлювального ремонту транспортного засобу потерпілої особи, однак лише за умови, що внаслідок ДТП такий транспортний засіб не вважається фізично знищеним. В останньому випадку застосовується другий порядок/спосіб визначення розміру майнової шкоди, який є взаємовиключним по виношенню до першого. Відповідно до ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи МТСБУ.

Правовий висновок суду, наведений абзацом вище, узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду у постановах від 01 квітня 2020 року по справі №754/10777/15-ц, від 08 квітня 2020 року по справі №658/1677/18, від 10 червня 2020 року по справі №357/12491/18, від 14 липня 2020 року по справі №525/1592/18, від 11 листопада 2020 року по справі №755/22467/15-ц, від 17 лютого 2021 року по справі №753/11069/16, від 31 березня 2021 року по справі №127/19300/17.

Крім того, цивільним законодавством, а саме ст.1172 ЦК України, передбачено ще одну особливість регулювання деліктних правовідносин, яка, з огляду на її загальний характер, підлягає застосуванню і до делікту, який полягає у завданні шкоди майнового та/або немайнового характеру потерпілій особі внаслідок ДТП, зокрема при взаємодії декількох джерел підвищеної небезпеки. Означена особливість полягає в тому, що обов`язок з відшкодування шкоди фактично перекладається із безпосереднього заподіювача шкоди, в тому числі водія транспортного засобу, винного в ДТП, на роботодавця цього заподіювача шкоди, зберігаючи інші загальні (ст.ст.1166-1168 ЦК України) та/або спеціальні (ст.ст.1187, 1188, 1194 ЦК України тощо) елементи складу цивільного правопорушення в залежності від характеру останнього. Отже, застосування норми ст.1172 ЦК України можливе за наявності певних умов: як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина заподіювача шкоди у її спричиненні за виключенням визначених законом випадків), так і спеціальних умов (перебування заподіювача шкоди у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою-роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання заподіювачем шкоди своїх трудових (службових) обов`язків). При цьому під виконанням працівником (заподіювачем шкоди) своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника. Вищевикладена правова позиція суду щодо підстав цивільної відповідальності за завдану шкоду (деліктна відповідальність) відповідає правовим позиціями, викладеним у постановах Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року по справі №6-108цс13, від 21 вересня 2016 року по справі №6-933цс16, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року по справі №426/16825/16-ц, постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року по справі №914/820/17, від 17 жовтня 2018 року по справі №758/12370/16-ц, від 05 грудня 2018 року по справі №703/2166/16-ц, від 14 січня 2019 року про справі №243/4692/17, від 20 листопада 2019 року по справі №501/2298/16-ц, від 13 травня 2020 року по справі №369/3204/17, від 21 серпня 2020 року по справі № 905/1391/19, від 02 листопада 2020 року по справі №133/1238/17, п.п.4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27 березня 1992 року.

Що стосується безпосередньо правовідносин сторін по даній цивільній справі, то в ході її розгляду дійсно знайшов підтвердження факт ДТП від 15 липня 2011 року, яка сталася саме з вини водія транспортного засобу «ГАЗ-33023 ЗНГ» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 , і внаслідок якої останнім завдано позивачу, як власнику автомобіля «Hyundai Accent» д.н.з. НОМЕР_2 та особі, яка отримала тілесні ушкодження, майнової та немайнової шкоди.

Разом з тим, судом також встановлено, що ОСОБА_3 в момент ДТП керував автомобілем, який належить відповідачу ТОВ «Авангард-Інвест», а також виконуючи при цьому свої трудові обов`язки як працівник відповідача ТОВ «Авангард-Інвест», тому саме цей відповідач згідно ст.1172 ЦК України є особою, відповідальною за спричинену позивачу в ДТП шкоду - майнову та немайнову. При цьому, цивільно-правова відповідальність ТОВ «Авангард-Інвест» перед третіми особами на час ДТП була застрахована у відповідача ПрАТ «СК «Провідна» із лімітами відповідальності (страховими сумами) даного страховика в розмірі 50000 гривень - за шкоду, спричинену майну (франшиза - 500 гривень), та в розмірі 100000 гривень - за шкоду, завдану життю та здоров`ю потерпілої особи (позивача), а також в розмірі 5000 гривень - за моральну шкоду, яку потерпіла особа зазначала у зв`язку із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п.1 Розпорядження). Отже, саме ПрАТ «СК «Провідна», як страховик, повинен в першу чергу нести цивільну відповідальність за завдану позивачу в ДТП майнову і немайнову шкоду, однак в межах лімітів своєї відповідальності, а вже в частині сум, що виходять за межі означених лімітів відповідальності, - ТОВ «Авангард-Інвест».

Стосовно заявленого позивачем до відшкодування розміру завданої їй майнової шкоди, то в ході розгляду справи судом встановлено, що ремонт пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля позивача, з огляду на висновок експерта, є економічно необґрунтованим, а тому відповідно до законодавства таке авто вважається фізично знищеним, а отже розмір завданої позивачу майнової шкоди внаслідок знищення її автомобіля має дорівнювати його вартості до ДТП, а також вартості витрат на евакуацію авто з місця ДТП, що становить 93880,56 гривень та 1950 гривень відповідно і повністю підтверджується наявними у справі доказами. Також підтверджено належними доказами вартість витрат позивача на суму 900 гривень на проведення експертного дослідження з метою визначення розміру майнової шкоди, завданої позивачу знищенням її автомобіля внаслідок ДТП. Частково підтверджено, на суму 131,25 гривень, заявлений позивачем розмір її витрат на проведення судово-медичного дослідження з визначення характеру та ступеня тяжкості отриманих позивачем внаслідок ДТП тілесних ушкоджень. Всі наведені суми в загальному розмірі 96861,81 гривень охоплюються поняттям шкоди, завданої майну позивача (збитки), а тому мають бути відшкодовані ПрАТ «СК «Провідна» в межах ліміту відповідальності останнього за шкоду, завдану майну, за вирахуванням франшизи, а отже в розмірі 49500 гривень, а решта суми 47361,81 гривень - ТОВ «Авангард-Інвест». В той же час, позивач через помилкове визначення ліміту відповідальності ПрАТ «СК «Провідна», як страховика, в розмірі 25500 гривень, а також невірне зазначення вартості витрат на проведення судово-медичного дослідження (133,25 гривень замість 131,25 гривень) просить стягнути з останнього значно менше - 25500 гривень (частина вартості фізично знищеного в ДТП авто), а з ТОВ «Авангард-Інвест» значно більше - 71363,81 гривень. Таким чином, з огляду на принцип диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України), наведені позовні вимог підлягали б частковому задоволенню шляхом стягнення з ПрАТ «СК «Провідна» 25500 гривень (фактично заявлені вимоги), а з ТОВ «Авангард-Інвест» 47361,81 гривень (зменшені відповідно до наведених судом вище висновків вимоги).

При цьому не є спроможним твердження ПрАТ «СК «Провідна» про неможливість навіть часткового задоволення означеної вище позовної вимоги до цього відповідача через пропуск позивачем передбаченого ст.37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» річного строку подання заяви про страхове відшкодування, якщо шкода завдана майну потерпілого. Така оцінка судом тверджень ПрАТ «СК «Провідна» ґрунтується на тому, що Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на момент ДТП від 15 липня 2011 року ще не містив означеної норми в ст.37, а отже у відповідності до ст.5 ЦК України зазначена норма не може регулювати спірні правовідносини сторін.

В той же час обома відповідачами суду на різних стадіях розгляду справи подані заяви про застосування строків позовної давності, від яких вони не відмовлялись. Такі заяви суд вважає за можливе задовольнити частково - лише в частині наведених абзацом позовних вимог про відшкодування шкоди, завданої майну позивача (збитків), керуючись наступним.

Вирішуючи заяву про застосування строків позовної давності, суд виходить із того, що застосування позовної давності можливе лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. При цьому, розгляд заяви про застосування позовної давності та відмова у позові з підстав пропуску строків позовної давності, у випадку обґрунтованості вказаної заяви та відсутності підстав для поновлення цього строку, є обов`язком, а не правом суду. Схожий за змістом висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року по справі №369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року по справі №367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року по справі №575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року по справі №183/1617/16, від 28 листопада 2018 року по справі №504/2864/13-ц, від 05 грудня 2018 року по справах №522/2202/15-ц, №522/2201/15-ц та №522/2110/15-ц, від 07 серпня 2019 року по справі №2004/1979/12, від 18 грудня 2019 року по справі №522/1029/18, від 16 червня 2020 року по справі №372/266/15-ц, від 23 червня 2020 року по справі №536/1841/15-ц, від 07 липня 2020 по справі №712/8916/17, а також у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року по справі №509/3589/16-ц, від 28 жовтня 2020 року по справі №686/7483/15-ц, від 11 листопада 2020 року по справі №359/3162/16-ц.

За змістом ст.ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.267 ч.ч.3, 4 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Нормою ст.261 ч.1 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст.268 ч.1 п.3 ЦПК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію.

Як встановлено в ході розгляду справи, позивач 22 жовтня 2012 року подавала в рамках кримінальної справи цивільний позов до ТОВ «Авангард-Інвест» про відшкодування майнової та немайнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, а також у червні 2013 року судом за заявою позивача залишено без розгляду поданий нею у червні 2012 року цивільний позов до ТОВ «Авангард-Інвест», третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок ДТП. Крім того, в останньому судовому засіданні у даній цивільній справі позивач на питання суду повідомила, що їй ще на момент подання перелічених позовних заяв було відомо, що ПрАТ «СК «Провідна» є страховиком ТОВ «Авангард-Інвест», а останнє, в свою чергу, роботодавцем ОСОБА_3 , як винуватця ДТП. Однак, із даним позовом позивач звернулась до суду лише 07 серпня 2019 року, тобто задовго після спливу загального трирічного строку позовної давності навість при обчисленні його з найпізнішої із наведених вище дат - червня 2013 року. Відтак, позовні вимоги позивача в часині вимог про відшкодування шкоди, завданої ману позивача, на суму 96861,81 гривень задоволенню не підлягають через сплив строку позовної давності.

При цьому суд критично оцінює та не приймає до уваги твердження сторони позивача, зокрема представника позивача, викладені у письмових запереченнях проти застосування строків позовної давності, оскільки такі твердження були фактично спростовані позивачем її відповідями на питання суду в останньому судовому засіданні, суперечать наведеним вище висновкам суду та встановленим фактичним обставинам у вигляді фактів звернення позивача із цивільними позовними заявами протягом 2012-2013 років. Крім того, наведені фактичні обставини, норми закону, пояснення позивача, дати висновків спеціаліста та експерта, а це 2011 та 2013 роки, щодо порушення водіями-учасниками ДТП правил дорожнього руху, на яких (висновках) позивач ґрунтує свої твердження про вину ОСОБА_3 в ДТП і про зміст яких вона дізналась не пізніше років їх складення, безумовно свідчать про те, що дата пред`явлення у 2019 році ОСОБА_3 підозри не була тією датою, з якої позивач дізналась про особу, яка порушила її права, в розумінні ст.261 ч.1 ЦК України.

Також суд оцінює як неспроможні та помилкові твердження відповідачів про не обхідність застосування строків позовної давності до всіх заявлених позовних вимог. Така оцінка і результат розгляду заяв про застосування строків позовної давності ґрунтується на тому, що решта заявлених позовних вимог (про відшкодування витрат на лікування та моральної шкоди) охоплюються нормою ст.268 ч.1 п.3 ЦПК України, відповідно до якої позовна давність на такі вимоги не поширюється.

Вирішуючи по суті позовні вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а саме позовні вимоги про відшкодування витрат позивача на лікування, то судом з наявних матеріалів справи та візуального огляду в судовому засіданні рубців шкіри обличчя позивача, зокрема в контексті висновку фахівця судово-медичного експерта №2709 ОКЗ «Бюро судово-медичної експертизи» від 17 серпня 2011 року, висновку експерта КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР №69-Д від 21 квітня 2016 року, достеменно встановлено, що внаслідок ДТП позивачу з вини ОСОБА_3 завдано тілесні ушкодження, які мають бути розцінені як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою невиправного знівечення обличчя. При цьому такі тілесні ушкодження зумовили необхідність проходження позивачем тривалого та коштовного лікування, підтверджена належними доказами вартість якого склала 55896,16 гривень із заявлених позивачем 57843,26 гривень, з яких 10430,01 гривень були відшкодовані ПрАТ «СК «Провідна», як страховиком, в позасудовому порядку ще у 2012 році. Відтак, невідшкодованою залишилась сума в розмірі 45466,15 гривень. А враховуючи ліміт відповідальності страховика ПрАТ «СК «Провідна» за даний вид шкоди (100000 гривень), з якої не вираховується франшиза, вся вказана невиплачена сума має бути стягнута з ПрАТ «СК «Провідна», як зі страховика. В той же час, позивач через помилкове визначення ліміту відповідальності страховика ПрАТ «СК «Провідна» за даним різновидом шкоди в розмірі 51000 гривень просить стягнути з такого страховика меншу суму - 40570 гривень, натомість до відповідача ТОВ «Авангард-Інвест» фактично безпідставно пред`являє вимогу про стягнення 6843,26 гривень. Таким чином позовні вимоги про відшкодування витрат на лікування, з огляду на принцип диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України), підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з ПрАТ «СК «Провідна» на користь позивача 40570 гривень.

До тверджень відповідачів про недоведеність взагалі, окрім вже виплаченої, вартості витрат на лікування позивача суд ставиться критично та не приймає до уваги, оскільки на підтвердження таких витрат на загальну суму 55896,16 гривень позивачем подано належні, допустимі, достовірні та достатні докази, якими є як копії медичних документів щодо діагнозів позивача, пройденого лікування, медичних призначень та процедур, так і копії квитанцій/касових документів на підтвердження кількості та вартості пройдених позивачем медичних процедур, придбаних ліків, призначення яких, з огляду на характер отриманих позивачем тілесних ушкоджень, дозволяють суду дійти висновку про обґрунтованість і необхідність таких витрат, доведеність їх розміру. Також суд звертає увагу на положення п.37.3 ст.37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких страховик при вирішенні питання про виплату страхового відшкодування мав право самостійно вимагати від закладу охорони здоров`я документи та відомості, необхідні для перевірки достовірності заявленого розміру витрат на лікування, чим ПрАТ «СК «Провідна», вочевидь, не скористалось.

Стосовно позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд, вирішуючи їх по суті, окрім наведених вище правових позицій та висновків, виходив з наступного.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. А у випадку, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - така шкода відшкодовується незалежно від вини заподіювача шкоди. Необхідним, зокрема, є з`ясування, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22 липня 2020 року №520/11029/14-ц, від 24 листопада 2021 року по справі №243/2295/19.

До правовідносин із відшкодування моральної шкоди так само підлягають застосуванню норми ст.ст.1172, 1187, 1188, 1194 ЦК України, про що вже зазначалось судом вище.

Не викликає в суду сумнівів дійсність спричинення позивачу внаслідок ДТП від 15 липня 2011 року з вини працівника відповідача ТОВ «Авангард-Інвест» ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована у ПрАТ «СК «Провідна», моральної шкоди, яка полягає в фізичному болю, сильних душевних стражданнях і хвилюваннях, тривалої емоційної напруженості, втраті душевного спокою, стресі, зміні звичного укладу життя, зумовлених отриманням позивачем внаслідок ДТП тяжких тілесних ушкоджень за ознакою невиправного знівечення обличчя. Характер отриманих тілесних ушкоджень також зумовив необхідність докладання позивачем додатків значних щоденних зусиль для подолання всього наведеного та пристосування до нових неприйнятних для позивача як для жінки умов життя, а саме необхідності постійного приховування, в тому числі за допомогою косметики, отриманих нею рубців шкіри обличчя, які його знівечили. Разом з тим, позивачем не подано суду доказів на підтвердження всіх заявлених нею фактичних обставин, на підставі яких нею визначено розмір грошового відшкодування моральної шкоди, зокрема доказів неможливості належного працевлаштування та трудової діяльності протягом останніх семи років, втрату частини свого оточення (друзів) через отримані травми. З урахуванням викладеного, керуючись вимогами розумності та справедливості при визначенні розміру відшкодування, а також приймаючи до уваги ліміт відповідальності ПрАТ «СК «Провідна» в розмірі 5000 гривень за даний вид шкоди, враховуючи непред`явлення позивачем позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди до вказаного страховика, суд вважає позовні вимоги про стягнення моральної шкоди такими, що підлягають лише частковому задоволенню - шляхом стягнення з відповідача ТОВ «Авангард-Інвест» на користь позивача 680000 гривень.

При цьому суд вважає безпідставними твердження сторони відповідача про те, що позивач не підтвердила достатніми та допустимими доказами, не обґрунтувала факт заподіяння їй моральної шкоди та її розмір, оскільки отримання тяжких тілесних ушкоджень із наслідком у вигляді невиправного знівечення обличчя це невідновлювальна для позивача втрата, що спричиняє їй постійні страждання та хвилювання. А розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, що і було фактично здійснено судом при частковому задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, а також вирахувано із суми ту її частину, яку мало би сплатити ПрАТ «СК «Провідна» при пред`явленні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди до цього відповідача.

Не приймає суд до уваги твердження сторони відповідача ТОВ «Авангард-Інвест» про недоведеність перебування ОСОБА_3 у трудових правовідносинах із вказаним відповідачем, виконання трудових обов`язків в момент ДТП, оскільки такі твердження повністю спростовуються наявними у справі доказами, на підставі яких такі фактичні обставини судом і встановлені, а самі доказі зазначені за текстом рішення суду вище у відповідній його частині.

З тих же підстав, що наведені вище, суд критично ставиться і не приймає до уваги як неспроможні твердження ТОВ «Авангард-Інвест» про недоведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні ДТП від 15 липня 2011 року. Крім того, про помилковість даного твердження відповідача свідчить і правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12 березня 2019 року по справі №920/715/17, а також правова позиція Верховного Суду у даній цивільній справі, викладена при скасуванні попереднього рішення суду по суті спору у цій справі.

Хибними є твердження відповідача ТОВ «Авангард-Інвест» про неможливість використання як доказів у даній цивільній справі експертних висновків, підготовлених і отриманих в рамках кримінальної справи (кримінального провадження) за обвинуваченням ОСОБА_3 , оскільки для використання таких висновків законом не передбачено окремого дозволу слідчого, такі висновки отримані судом в тому числі за наслідками їх витребування на підставі ухвали суду у законний спосіб, а також зазначені висновки безпосередньо стосуються предмета доказування у даній цивільній справі. Викладена правова позиція суду узгоджується із правовим висновком Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року по справі №761/16077/19 в частині можливості використання як доказу висновку експертизи з матеріалів кримінального провадження.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, враховуючи положення ст.ст.133, 137, 141 ЦПК України, зміст та характер заявлених позовних вимог, результат розгляду справи, а також приймаючи до уваги, що позивач на підставі ст.5 ч.1 п.п.2, 6 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за даною категорією справ, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ТОВ «Авангард-Інвест» на користь держави судовий збір в розмірі 6531,4 гривень, а з відповідача ПрАТ «СК «Провідна» судовий збір в розмірі 471,83 гривень. Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 700 гривень та 15000 гривень, то враховуючи, що позивачем в порушення вимог ст.137 ч.3 ЦПК України не подано суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а факт сплати таких витрат на суму 15000 гривень взагалі не підтверджено жодним доказом, суд не знаходить достатніх та законних підстав для стягнення означених витрат з відповідачів на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 15, 16, 22, 23, 629, 979-981, 999, 1166-1168, 1172, 1177, 1187, 1188, 1194, 1195 ЦК України, ст.ст.3, 5, 9, 12, 21, 22-24, 28, 30, 35-37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.9 Закону України «Про страхування», п.1 Розпорядження, ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 95, 133, 137, 141, 223, 240, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Інвест», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Інвест» (ЄДРПОУ 32692239; адреса місцезнаходження: 69063, м. Запоріжжя вул. Благовіщенська/А. Амосова, 4/40) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 680000 гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (ЄДРПОУ 23510137; адреса місцезнаходження: 03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 25) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, у вигляді витрат на лікування 40570 гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

У рахунок відшкодування судових витрат по справі стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Інвест» (ЄДРПОУ 32692239; адреса місцезнаходження: 69063, м. Запоріжжя вул. Благовіщенська/А. Амосова, 4/40) на користь держави судовий збір в розмірі 6531,4 гривень.

У рахунок відшкодування судових витрат по справі стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (ЄДРПОУ 23510137; адреса місцезнаходження: 03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 25) на користь держави судовий збір в розмірі 471,83 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 04 січня 2022 року.

Суддя А.М. Авраменко