Рішення № 102841710, 24.01.2022, Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 628/5229/21

Провадження № 2/628/3/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2022 року місто Куп`янськ

Куп`янський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого - судді Демченко І.М.,

за участю секретаря Романової Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Куп`янську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання виплатити заробітну плату за час відсторонення від роботи,

за участю позивача ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В :

31.12.2021 ОСОБА_1 звернувся до Куп`янського міськрайонного суду Харківської області з позовною заявою про визнання незаконним та скасування наказу № 304/к від 09.12.2021 про відсторонення від роботи його, як фахівця Куп`янського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення проти COVID-19, та стягнення заробітку за час незаконного відсторонення від роботи.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказує на те, що відсторонення від роботи є неприпустимим та таким, що порушує його права як громадянина та працівника, а дії роботодавця є незаконними та такими, що порушують як вимоги Конституції України так і інших нормативно-правових актів України. Зазначає, що стаття 46 КЗпП України містить вичерпний перелік підстав для відсторонення працівника від роботи, однак відсутність щеплення від COVID-19 у ньому відсутня. Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено перелік обов`язкових щеплень, які включені до календаря щеплень, і цим законом щеплення від COVID-19 не віднесено до обов`язкових, тому підстави для відсторонення з підстав ч.2 ст. 12 цього ж закону, у роботодавця були відсутні. Жодним законом в Україні не встановлено порядку відсторонення працівника від роботи у разі відсутності щеплення від COVID-19. Крім того, Дорожньою картою з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021-2022 роках визначено, що вакцинація є добровільною для усіх груп населення та професійних груп. Таким чином, вважає, що у Центру пробації були відсутні будь-які законні підстави для примушування до вакцинації та відсторонення від роботи на цій підставі.

Ухвалою суду від 04.01.2022 позовну заяву залишено без руху через несплату позивачем судового збору.

10.01.2022 на виконання ухвали суду позивачем ОСОБА_1 недоліки позовної заяви усунені, надано до суду квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1816, 00 грн.

11.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду. Відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

21.01.2022 на електронну адресу суду від представника Державної установи «Центр пробації» надійшло клопотання про розгляд справи за позовом ОСОБА_1 без представника органу пробації, у задоволенні позову просить відмовити з підстав, викладених у відзиві.

У відзиві Центр пробації вказав, що позовні вимоги ОСОБА_1 вважає безпідставними, надуманими та такими, що не підлягають задоволенню з тих підстав, що, ураховуючи вимоги положень статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1306/36928, в редакції наказу Міністерства охорони здоров`я від 01.11.2021 № 2393, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 листопада 2021 року за № 1452/37074, до відома персоналу Центру пробації було доведено, що у разі відмови або ухилення від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти СOVID-19 та ненадання висновку лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за формою № 028-1/о, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 02.11.2021 № 2394, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 08 листопада 2021 року за № 1449/37071, Доручення Міністерства юстиції України від 17.11.2021 №110140/14.7/11-21 такий персонал буде відсторонено від роботи (виконання робіт)/служби з 09 грудня 2021 року до усунення причин, що зумовили відсторонення. Зазначена інформація була доведена до ОСОБА_1 24 листопада 2021 року, однак від підписання аркушу-ознайомлення та написання заяви про відмову від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти СOVID-19 він відмовився, про що того ж дня було складено акт. У зв`язку з цим, керуючись нормами статті 46 Кодексу Законів про працю України, статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236, наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153, та вищевказаного акту від 24.11.2021 ОСОБА_1 наказом Державної установи «Центр пробації» від 09.12.2021 № 304/к було відсторонено від роботи з 9 грудня 2021 року.

Також у відзиві вказано про те, що позивач, будучи фахівцем органу пробації відповідно до Закону України «Про пробацію» зобов`язаний неухильно виконувати закони України та нести тягар обтяжень, покладених нормативно-правовоими актами України. При цьому, він не позбавлений можливості обирати професію чи заняття, які не вимагають обов`язкової вакцинації.

Зазначає, що відповідно до статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» в Україні обов`язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору. При цьому, передбачається, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов?язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється Міністерством охорони здоров?я України. Наказом Міністерства охорони здоров?я України від 04.10.2021 № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов?язковим профілактичним щепленням, яким визначено, що на період дії карантину обов?язковій вакцинації проти COVID-19 підлягають працівники, зокрема підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади.

Оскільки позивач є посадовою особою Центру пробації, що належать до сфери управління Міністерства юстиції України, не пройшов обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19, не має протипоказань до вакцинації, директор Державної установи «Центр пробації» зобов`язаний був, відповідно до діючого законодавства відсторонити позивача від роботи.

Зазначає, що тимчасове увільнення працівника від виконання ним його трудових обов?язків в порядку відсторонення від роботи (на умовах та підставах встановлених законодавством) за своєю суттю не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, застосування якого має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків, адже призупинення трудових відносин не тягне за собою припинення самих трудових відносин та за працівником зберігається його робоче місце.

Крім цього, як на підтвердження правомірності відсторонення позивача від роботи, відповідач посилається на рішення Європейського суду з прав людини, ухвалене 08.04.2021 у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» (заява №47621/13), відповідно до якого втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення визнано таким, що ґрунтується на законі, та рішення національної влади застосувати обов`язкову вакцинацію має вагомі причини для захисту населення від інфекційних хвороб; та постанову Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 331/5291/19, у якій вказано, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров?я, а також здоров?я зацікавлених осіб, є виправданою.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Від Державної установи «Центр пробації» до суду надійшло клопотання про розгляд справи за позовом ОСОБА_1 без представника органу пробації, у задоволенні позову просить відмовити з підстав, викладених у відзиві.

Суд, заслухавши позивача, з`ясувавши позицію та доводи відповідача, вивчивши письмові докази, дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Наказом Державної установи «Центр пробації» від 15.12.2020 за № 283/К «Про особовий склад» ОСОБА_1 04.01.2021 прийнято на посаду фахівця Куп`янського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» Харківської області.

19.11.2021 директором ДУ «Центр пробації» на виконання положень статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1306/36928, в редакції наказу Міністерства охорони здоров`я від 01.11.2021 № 2393, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 листопада 2021 року за № 1452/37074, до відома персоналу Центру пробації було доведено, що у разі відмови або ухилення від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти СOVID-19 та ненадання висновку лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за формою № 028-1/о, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 02.11.2021 № 2394, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 08 листопада 2021 року за № 1449/37071 (далі - висновок лікаря), Доручення Міністерства юстиції України від 17.11.2021 №110140/14.7/11-21 такий персонал буде відсторонено від роботи (виконання робіт)/служби з 09 грудня 2021 року до усунення причин, що зумовили відсторонення.

24.11.2021 ОСОБА_1 відмовився від підписання аркушу-ознайомлення про необхідність проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти СOVID-19 та написання відповідної заяви про відмову від вакцинації, про що уповноваженими представниками Центру пробації складено відповідний акт.

09.12.2021 наказом Державної установи «Центр пробації» за № 304/к від 09.12.2021 «Про особовий склад» ОСОБА_1 з 09.12.2021 відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення проти COVID-19.

При вирішенні спору суд виходить з такого.

Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов`язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.

За положеннями статті 27 вищевказаного Закону профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов`язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб визначені Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Статтею першою цього Закону особливо небезпечними інфекційними хворобами визнається інфекційні хвороби (у тому числі карантинні: чума, холера, жовта гарячка), що характеризуються важкими та (або) стійкими розладами здоров`я у значної кількості хворих, високим рівнем смертності, швидким поширенням цих хвороб серед населення. Крім цього, визначено, що нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, яким встановлюються перелік обов`язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення є календар профілактичних щеплень.

За положеннями частини першої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Календар профілактичних щеплень в Україні, затверджений Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів» за № 595 від 16.09.2011. Цей Календар включає обов`язкові профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на дифтерію, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз. Інші обов`язкові щеплення встановлюються відповідно до цього Календаря для груп населення: за віком; щеплення дітей з порушенням цього Календаря; щеплення ВІЛ-інфікованих осіб; за станом здоров`я; щеплення дітей після алло/ауто-ТСГК; щеплення на ендемічних і ензоотичних територіях та за епідемічними показаннями.

Відповідно до пункту 2 Розділу І вищевказаного Календаря щеплень обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи.

Статтею першою Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» особливо небезпечними інфекційними хворобами визнається інфекційні хвороби (у тому числі карантинні: чума, холера, жовта гарячка), що характеризуються важкими та (або) стійкими розладами здоров`я у значної кількості хворих, високим рівнем смертності, швидким поширенням цих хвороб серед населення.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України за № 133 від 19.07.1995 згідно зі статтею 28 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" затверджено Перелік особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, яким до особливо небезпечних інфекційних хвороб віднесено COVID-19.

Не зважаючи на це, Календар щеплень, тобто єдиний нормативно-правовий акт, яким встановлюються перелік обов`язкових профілактичних щеплень, не містить порядку проведення щеплення від COVID-19 та взагалі не визначає його ані як обов`язкове, ані як рекомендоване.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 (в редакції станом на 09.12.2021) відповідно до статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), та з метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України, попередження інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики", затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.

При цьому, сам Наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 не містить положень про обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, оскільки цим наказом було лише затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.

Сам же Перелік містить посилання, що обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники:

1.Центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;

2.Місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;

3.Закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

4.Підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади.

5. Установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів.

6.Підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.

Таким чином, обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 для працівників певних професій, виробництв та організацій, не встановлена, ним лише затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.

Тобто, з прийняттям наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 перелік обов`язкових профілактичних щеплень не змінився. Як судом зазначалося вище, обов`язковими є лише профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу.

Статтею 46 КЗпП (в редакції станом на день винесення оспорюваного наказу) передбачалося, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» підприємства, установи і організації зобов`язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Частиною другою статті 27 вищевказаного Закону визначено, що обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Порядок внесення посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності згідно із Законом України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", а також форма подання та терміни відсторонення встановлені Інструкцією про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.04.1995 р. № 66, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 серпня 1995 року за № 270/806.

Пунктом 2.3 вищевказаної Інструкції встановлено, що подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності - це письмовий організаційно-розпорядчий документ державної санітарно-епідеміологічної служби України, який зобов`язує роботодавців у встановлений термін усунути від роботи або іншої діяльності зазначених у поданні осіб.

Згідно з підпунктом 1.2.5 пункту 1.2 Інструкції особами, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень, визнаються громадяни та неповнолітні діти, а також окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, які необґрунтовано відмовились від профілактичного щеплення, передбаченого Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 р. № 59, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1159/19897.

Відповідно до 2.2 Інструкції право внесення подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності надано головному державному санітарному лікарю України, його заступникам, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державного управління справами, Служби безпеки України та їх заступникам, іншим головним державним санітарним лікарям та їх заступникам, а також іншим посадовим особам державної санітарно-епідеміологічної служби, що уповноважені на те керівниками відповідних служб.

Пунктом 2.5 Інструкції визначено, що подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складають у двох примірниках, один з яких направляється роботодавцю, що зобов`язаний забезпечити його виконання, а другий зберігається у посадової особи, яка внесла подання.

Згідно з пунктом 2.7 Інструкції термін, на який відсторонюється особа, залежить від епідеміологічних показань та встановлюється згідно з додатком № 2 до цієї Інструкції. При цьому, жодного посилання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, цей додаток також не містить.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби зобов`язані вносити подання про усунення працівників від роботи у визначений законодавством спосіб.

Відповідно до вказаного, за відсутності в роботодавця належним чином оформленого подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби, відсторонення ним від роботи працівника, який працює за професією, на виробництві або в організації, які входять до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153, лише у зв`язку з відмовою від надання документів щодо щеплення від COVID-19, є незаконним.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на рішення Європейського суду у справі «VAVШIИKA AND OTHERS v. THE CZECH REPUBLIC» та постанову Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 331/5291/19 як обґрунтування обов`язковості щеплення від COVID-2019 та відсутності втручання держави у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення, оскільки таке ґрунтується на законі, т.я. предметом розгляду цих справ є вакцинація дітей від хвороб, визнаних особливо небезпечними інфекційними хворобами, включаючи дифтерію, коклюш, правець, поліомієліт, гепатит В, кір і краснуху, та внесених до Календаря щеплень як обов`язкових. ЄСПЛ та Верховний Суд підкреслили, що обов`язок вакцинації стосується особливо небезпечних хвороб, проти яких вакцинація вважається науковою спільнотою ефективною та безпечною, і безпека використовуваних вакцин залишається під постійним контролем компетентних органів. Питання щеплення проти COVID-19 предметом розгляду цих справ не було, отже застосування цього рішення ЄСПЛ та висновку Верховного Суду у даній справі є безпідставним.

Суд зазначає, що на сьогодні немає жодної правової позиції ЄСПЛ про відсторонення від роботи працівника, невакцинованого проти COVID-19.

Щодо інших заперечень Центру пробації щодо доводів позивача, суд зазначає, що право на працю та право заробляти працею на життя гарантоване статтею 43 Конституції України та належить до основних прав і свобод людини та громадянина.

Пунктом 1 статті 92 Конституції встановлено, що права і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами України.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому, в силу положень пункту 1 статті 92 Конституції, таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать застосовані Центром пробації при винесенні оспорюваного наказу Постанова Кабінету міністрів України та Наказ МОЗ.

Щодо вимог позивача про поновлення на роботі суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відсторонюючи позивача від роботи, відповідач діяв на підставі вищевказаних нормативно-правових актів і переслідував легітимну мету запобігання поширення COVID-19. Разом з цим, відстороненням від роботи позивача без збереження заробітку відповідач позбавив його професійної взаємодії та засобів до існування на невизначений строк, що є очевидно непропорційним (несправедливим); з цих мотивів втручання держави є неправомірним, що тягне необхідність судового захисту його права на повагу до приватного життя.

Враховуючи те, що відсторонення від роботи є своєрідним призупиненням трудових правовідносин та є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків та на період відсторонення робоче місце за працівником зберігається, суд приходить до переконання, що вимога поновлення на роботі по своїй суті не відповідає змісту заявлених позовних вимог, оскільки визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення позивача від роботи у даному випадку буде мати ефективний судовий захист та відновлення порушених прав позивача.

Щодо вимог про нарахування та виплату невиплаченої заробітної плати за час незаконного відсторонення позивача від роботи, суд виходить з такого.

З довідки Державної установи «Центр пробації» за вих. № 8/2-13 від 20.01.2022 встановлено, що позивачеві ОСОБА_1 з 09.12.2021 заробітна плата не нараховувалася та не виплачувалася.

Кодексом законів про працю України не врегульоване питання про матеріальну компенсацію працівникові часу невиконання ним трудових обов`язків у зв`язку з його незаконним відстороненням від роботи.

Законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи, водночас, питання оплати (повної чи часткової) в період відсторонення можуть врегульовуватись колективними договорами та/або угодами, рішеннями роботодавця.

Разом з тим, судом встановлено, що з 09 грудня 2021 року, дня відсторонення від роботи позивача, останньому призупинено виплату заробітної плати.

Оскільки судом встановлено, що в порушення вимог ст. 46 КЗпП України право позивача на працю з відповідною оплатою безпідставно порушене відповідачем шляхом видання незаконного наказу від 09.12.2021 № 304/к від 09.12.2021 «Про особовий склад», яким позивача відсторонено від роботи без збереження заробітної плати, тому з метою ефективного захисту порушених прав позивача, виконуючи завдання цивільного судочинства щодо справедливого вирішення справ по суті, у зв`язку із скасуванням указаного наказу про відсторонення підлягає відновленню право позивача на отримання заробітної плати за період відсторонення, а тому суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити заробітну плату за увесь час відсторонення від роботи, починаючи з 09.12.2021, розрахунок якої має бути здійснено у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 щодо визначення середнього заробітку з моменту відсторонення по день фактичного допущення до роботи.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача виплатити ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1816,00 грн, який у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 79-83, 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. 16 ЦК України, Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Законом України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання виплатити заробітну плату за час відсторонення від роботи - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Державної установи «Центр пробації» за № 304/к від 09.12.2021 «Про особовий склад» в частині відсторонення від роботи без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) на час відсутності щеплення проти COVID-19 з 09 грудня 2021 року ОСОБА_1 , фахівця Куп`янського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області.

Зобов`язати Державну установу «Центр пробації» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи на підставі наказу від № 304/к від 09.12.2021 «Про особовий склад».

Стягнути з Державної установи «Центр пробації», ЄДРПОУ 41847154, юридична адреса: 04050, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, 81, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1816,00 грн.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Куп`янський міськрайонний суд Харківської області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Роз`яснити сторонам, що на підставі пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» в редакції Закону України № 731-IX від 18.06.2020 під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи може продовжити процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст рішення складено 31.01.2022.

Головуючий : І.М.Демченко