Рішення № 102837704, 27.01.2022, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/12252/21

н/п 2/953/725/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Губської Я.В.

при секретарі – Мордухович К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» (ЄДРПОУ 09807862, м. Львів, вул. Сахарова,78), третя особа: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Миколаївна ( АДРЕСА_2 ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 29.06.2021 року звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 28 листопада 2020 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М., зареєстрований у реєстрі за №3237, щодо стягнення на рухоме майно, TОYOTA C-HR, рік випуску 2017, № шасі НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1987, колір - білий, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 для задоволення вимог Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 07 серпня 2017 року між ПАТ «Кредобанк» та ним було укладено кредитний договір №9523/2017, відповідно до якого банк надав йому кредит в сумі 656 765,77 грн. Відповідно до п.2.2 Кредитного договору кредит видається на наступні цілі-здійснення повної/часткової оплати за договором купівлі-продажу транспортного засобу TОYOTA C-HR, рік випуску 2017, № шасі НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1987, укладеного між позичальником та ТОВ «Арсіті», для оплати страхового платежу по КАСКО в сумі 40 871,14 грн., для оплати страхування від нещасних випадків в сумі 12 814,63 грн. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором№9523/2017, 07.08.2017 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено договір застави №4086. Відповідно до п.1.2 Договору застави-Предметом застави є рухоме майно –транспортний засіб TОYOTA C-HR, рік випуску 2017, № шасі НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1987, колір - білий, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , вартість 754 080,00 грн. Пунктом 1.3 договору застави визначено –заставна вартість предмета застави визначається сторонами у сумі 603 264,00 грн. 28 листопада 2020 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. було вчинено виконавчий напис № 3237, щодо задоволення вимог AT «КРЕДОБАНК», за період з 18 квітня 2019 року по 18 квітня 2020 року включно, в загальному розмірі 576 084,05 грн. за рахунок коштів отриманих від реалізації рухомого майна ОСОБА_1 , а саме транспортного засобу, автомобіля марки TОYOTA, модель C-HR, дата випуску 2017, № кузова НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 . 28 грудня 2020 року, постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. було відкрито виконавче провадження № 64010612. Постановою приватного виконавця Ярмоленко О.В. від 28.12.2020 року накладено арешт на автомобіль TОYOTA C-HR, рік випуску 2017, № шарі НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1987, колір - білий, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 . Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. від 28.12.2020 року, з метою звернення стягнення, оголошено в розшук: автомобіль марки і модель автотранспорту TОYOTA C-HR, рік випуску 2017, № шарі НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1987, колір - білий, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 . Посилався на те, що при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису нотаріусом порушено п.7 ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України», інших законів щодо підтримки платників податків за період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширення короно вірусної хвороби «Про споживче кредитування», а саме безпідставно визначено стягнути штраф і пеню.

25 серпня 2021 року до суду надійшов відзив АТ «Кредобанк», в якому представник просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилався на те, що відповідно до п.4.1 Кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути кредит у порядку та у строки, передбачені цим договором. Відповідно до п.5.1 Кредитного договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за цим Договором позичальник, крім відшкодування збитків, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБ України, яка діяла в період прострочення, розрахованої від суми кожного несвоєчасного виконання зобов`язань позичальника, за кожний день прострочення від дати, що передує даті погашення заборгованості позичальника. В будь-якому випадку розмір пені, нарахованої позичальнику на підставі цього пункту кредитного договору не може перевищувати 15% від суми несвоєчасного виконання зобов`язання. Зазначили, що у зв`язку з наявними грубими порушеннями ОСОБА_1 умов кредитного договору №9523/2017 від 07.08.2017 року, а саме простроченням та непогашенням щомісячних платежів заборгованість із пенею станом на 18.03.2020 року становила 568 920,80 грн., що складається з: 490406,26 грн.-заборгованість по тілу кредиту, в тому числі 33299,87 грн.-прострочена, 29744,98 грн.-прострочені проценти, 3581,07 грн.-нараховані проценти, 5552,08 грн.-нарахована пеня, 39636,41 грн.-штраф за невиконання грошових зобов`язань. 18.03.2020 року представником АТ «Кредобанк» направлено досудову вимогу про виконання договірних зобов`язань, у зв`язку з несвоєчасним виконанням зобов`язань за кредитним договором, у АТ «Кредобанк» виникло право звернення стягнення на предмет застави.31.03.2020 року досудова вимога щодо виконання договірних зобов`язань була отримана ОСОБА_1 особисто. Однак протягом встановленого строку досудова вимога ОСОБА_1 не виконана. До того ж більш ніж за пів року ОСОБА_1 жодного разу не звернувся до банку із запереченнями щодо суми тілі заборгованості, суми наявних штрафів, не заперечував щодо нарахованої пені. 26.11.2020 року банк звернувся до ПН Львівського МНО Барбуляк Х.М. із заявою про звернення стягнення на предмет застави шляхом вчинення виконавчого напису із додатками станом на 18.04.2020 року заборгованість за кредитним договором без пені становила 568284,50 грн. Також заборгованість пені за період з 18.04.2019 року по 18.04.2020 року -5799,55 грн.Також банк просив стягнути витрати по вчиненню виконавчого напису в розмірі 2000 грн. В сумі заборгованість позивача становить 576 084,05 грн.Крім того, позичальник на час вчинення виконавчого напису вказану заборгованість не оспорював. На момент вчинення виконавчого напису №3237 від 28.11.2020 року ПН ЛМНО Барбуляк Х.М. керувалась Постановою КМУ від 29.06.1999 року №1172, п.1 Переліку для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості та встановлюють простроченість зобов`язання. Представник АТ «Кредобанк» надав нотаріусу: оригінал нотаріально посвідченого договору застави, копію кредитного договору, документи, що підтверджують безспірність заборгованості: копії досудової вимоги та докази її направлення, та документи що підтверджують прострочення виконання зобов`язання: оригінал розрахунку заборгованості за кредитним договором, оригінал розрахунку пені по простроченій сумі заборгованості, оригінали меморіальних ордерів, оригінал виписки про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 , заяву про вчинення виконавчого напису. Вказали, що порушення з боку приватного нотаріуса та банку відсутні, всі процесуальні дії останніх відповідають чинному законодавству України, вчинений виконавчий напис є законним, та всі подальші виконавчі дії також є законними. Крім того, сума кредитної заборгованості позивачем не спростована контр-розрахунком та іншими доказами погашення заборгованості. Позивач не оскаржує розмірі заборгованості, тобто безспірність була на момент вчинення виконавчого напису, а посилання позивача на те, що він не отримав досудового вимоги та копії постанови про відкриття виконавчого провадження, але ж мав слідкувати за внесеними щомісячними платежами не є достатніми доказами, щоб визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню. Посилання позивача на введення карантинних обмежень ніяким чином не стосується ОСОБА_1 так як заборгованість у нього виникла задовго до введення карантину ще з 2019 року. Щодо витрат на правову допомогу то відповідач не додає перелік послуг і детальний розрахунок суми, яку він просить стягнути, а тому дана вимога є безпідставною.

13 вересня 2021 року до суду надійшли пояснення третьої особи приватного нотаріуса, в яких остання просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Посилалась на те, що нею було дотримано всіх вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, а саме отримано документи, що підтверджують невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань, розрахунок загальної заборгованості за кредитним договором №9523/2017 укладеним 07.08.2017 року, подані стягувачем АТ «Кредобанк», кредитний договір №9523/2017 укладений 07.08.2017 року, Договір застави посвідчений 07.08.2017 року ПН ХМНО Харитоновою Я.М., зареєстрований в реєстрі за №4086.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 02.07.2021 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 02.07.2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10.12.2021 року закрито підготовче судове засідання.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити на підставі наявних у справі документів, а справу розглядати за його відсутності.

Представник відповідача АТ «Кредобанк» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином судовими повістками, причини неявки суду не повідомив, у поданому відзиві просив суд розглянути справу за їх відсутності.

Третя особа ПН ЛМНО Барбуляк Х.М. в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином судовими повістками, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без її участі.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Вимогами ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

07 серпня 2017 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №9523/2017, відповідно до якого банк надав йому кредит в сумі 656 765,77 грн.

Відповідно до п.2.2 Кредитного договору кредит видається на наступні цілі-здійснення повної/часткової оплати за договором купівлі-продажу транспортного засобу TОYOTA C-HR, рік випуску 2017, № шасі НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1987, укладеного між позичальником та ТОВ «Арсіті», для оплати страхового платежу по КАСКО в сумі 40 871,14 грн., для оплати страхування від нещасних випадків в сумі 12 814,63 грн.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором№9523/2017, 07.08.2017 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено договір застави №4086.

Відповідно до п.1.2 Договору застави-Предметом застави є рухоме майно –транспортний засіб TОYOTA C-HR, рік випуску 2017, № шасі НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1987, колір - білий, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , вартість 754 080,00 грн.

Пунктом 1.3 договору застави визначено –заставна вартість предмета застави визначається сторонами у сумі 603 264,00 грн.

28 листопада 2020 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. було вчинено виконавчий напис № 3237, щодо задоволення вимог AT «КРЕДОБАНК», за період з 18 квітня 2019 року по 18 квітня 2020 року включно, в загальному розмірі 576 084,05 грн. за рахунок коштів отриманих від реалізації рухомого майна ОСОБА_1 , а саме транспортного засобу, автомобіля марки TОYOTA, модель C-HR, дата випуску 2017, № кузова НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 .

28 грудня 2020 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. було відкрито виконавче провадження № 64010612.

Постановою приватного виконавця Ярмоленко О.В. від 28.12.2020 року накладено арешт на автомобіль TОYOTA C-HR, рік випуску 2017, № шарі НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1987, колір - білий, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. від 28.12.2020 року, з метою звернення стягнення, оголошено в розшук: автомобіль марки і модель автотранспорту TОYOTA C-HR, рік випуску 2017, № шарі НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1987, колір - білий, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 .

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права у аналогічних правовідносинах, дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 березня 2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 137/1666/16-ц (касаційне провадження № 14-84цс19).

Разом із тим законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Така правова позиція викладена у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 4071/14-ц та від 12.04.2018 у справі № 761/32388/13-ц.

Відповідно до пункту 1 згаданого Переліку – за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку) подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Позивач ОСОБА_1 в своєму позові стверджує, що про існування виконавчого напису дізнався випадково, будь-які документи йому не направлялись, оспорюваний виконавчий напис вчинений з порушенням Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короно вірусної хвороби «Covid19» «Про споживче кредитування», а саме кредитодавцем було нараховано у період дії карантину штраф та пеню за прострочення виконання зобов`язання, що виникли з споживчого кредитного договору, а відповідач належними та допустимими доказами не спростовує того, що мала місце безспірність заборгованості. Так, зі спірного виконавчого напису від 28.11.2020 року №3237 та заяви АТ «Кредобанк» наданої ПН ЛМНО Барбуляк Х.М. та інших доказів вбачається, що АТ «Кредобанк» зазначає період виникнення заборгованості з 01.11.2019 року по 18.04.2020 року та надає розрахунок станом на 18.04.2020 року. Посилання представника відповідача на існування заборгованості ще до введення карантинних заходів з 2019 року суд вважає безпідставними, оскільки всі розрахунки проведені станом на 18.04.2020 року.

Відповідно до п.7 розділу ІV «Прикінцеві положення ЗУ «Про споживче кредитування» (ред.. станом на 18.03.2020 року) - У разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по 31 травня 2020 року (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по 31 травня 2020 року виконання зобов`язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

А тому суд визнає, що заборгованість в частині нарахування штрафних санкцій є спірною.

Крім того, з досудової вимоги про погашення заборгованості направленої ОСОБА_1 АТ «Кредобанк» просить достроково повернути кредит в розмірі 568 920,87 грн., в той час як з заяви АТ «Кредобанк» наданої ПН ЛМНО Барбуляк Х.М., виконавчого напису №3237 від 28.11.2020 року зазначена заборгованість в загальному розмірі 576 084,05 грн., тому суд вбачає, що в даному випадку є розбіжності у сумах, які підлягали стягненню , в результаті чого заборгованість не є безспірною.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У даному разі, наявний в матеріалах справи розрахунок за кредитним договором №9523/2017 від 07.08.2017 року не відповідає вказаним вимогам, оскільки з нього неможливо визначити, коли та яким чином була сформована заборгованість за сумою кредиту, за який період та на яку суму було нараховано проценти кредитним договором.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана позиція суду відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 року по справі № 6-887цс17.

Згідно пп.3.5 п.3 Глави 16 Порядку при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Нормою ст.49 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України.

За змістом норм ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.ст.34, 50 Закону України «Про нотаріат» кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Нотаріальна дія, різновидом якої є вчинення виконавчого напису, або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вказані обставини свідчать про те, що на час вчинення спірного виконавчого напису визначена в ньому сума заборгованості не мала безспірного характеру, а тому останній було вчинено з порушенням вимог діючого законодавства.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Стаття 14 Конвенції визначає, що користування правами і свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою, зокрема і за ознакою статусу особи.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб без об`єктивного та розумного обґрунтування у відносно схожих ситуаціях (див. mutatis mutandis рішення від 11 червня 2002 року у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства», заява № 36042/97, § 48). Близьке за змістом визначення дискримінації закріплене у пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином суд дійшов висновку, що нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, чим порушив норми ст. 88 ЗУ «Про нотаріат», п.284 Інструкції та п.1 Переліку.

За встановлених судом обставин, між сторонами існував та існує невирішений спір щодо наявної заборгованості. Зазначене спростовує безспірність заборгованості боржника, тому позов підлягає задоволенню.

У зв`язку з викладеним вище, враховуючи, що безспірність заборгованості боржника перед кредитором не знайшла свого підтвердження, а також те, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. 28.11.2020 за реєстровим №3237 з порушенням приписів діючого законодавства, суд дійшов висновку про порушення прав та інтересів позивача з боку відповідача та обґрунтованість позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 223, 247, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) - задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального Барбуляк Христиною Миколаївною 28.11.2020 за реєстровим №3237 щодо звернення стягнення на рухоме майно транспортний засіб- TОYOTA C-HR, рік випуску 2017, № шасі НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1987, колір - білий, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 для задоволення вимог Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» таким, що не підлягає виконанню.

На рішення суду першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення, а у випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя: