Рішення № 102833254, 24.01.2022, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/15064/20

Провадження № 2/263/166/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Васильченко О.Г., за участю секретаря Федоренко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: управління «Служба у справах дітей» Маріупольської міської ради про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. На обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 19 квітня 2008 року між позивачем та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб в Приморському відділі реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області. Під час шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 вересня 2011 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. Після розірвання шлюбу, з 2011 року дитина проживає разом із позивачем, ОСОБА_2 будь-якої участі в житті сина не приймає, вихованням не займається, про фізичний і духовний розвиток дитини не піклується, його навчанням не цікавиться, матеріально не забезпечує, відповідач з сином не підтримує жодних стосунків. На підставі вище викладеного позивач просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 .

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 лютого 2021 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження. Роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 серпня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 у судовому позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позовні вимоги, одна зазначив, що не немає заперечень щодо спілкування сина з його матір`ю - ОСОБА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, та зазначила, що дійсно раніше не спілкувалась з дитиною, оскільки багато працювала, однак на теперішній час вона налагоджує стосунки з сином, час від часу з ним зустрічається та приділяє йому увагу.

Представник третьої особи - Мамаєва С.В. у судове засідання не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи без участі представника органу опіки та піклування Маріупольської міської ради та просила ухвалити рішення на розсуд суду.

Фіксування судового процесу здійснювалась у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Судом досліджуються саме представлені письмові докази на підтвердження та спростування обставин, на які посилалася кожна із сторін, інших доказів суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.

Судом установлені наступні фактичні обставини та відповідно до них зміст спірних правовідносин.

У відповідності до вимог ст. 171 СК України, ст. 232 ЦПК України забезпечено право неповнолітнього ОСОБА_3 на висловлення своєї думки з приводу позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та йому поставлені питання. Так, ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що має гарні стосунки з батьком, однак з мамою раніше не спілкувався. З батьком проживає 10 років, з ними також проживає бабуся, яка піклується про нього, коли батько на роботі. Також останнім часом мати телефонує, ми час від час з вони спілкуються та проводять разом час. Тому ОСОБА_3 не наполягав на позбавленні батьківських прав його мати ОСОБА_2 та вважав за можливе налагодити стосунки з мамою.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що він є хрещеним батьком неповнолітнього ОСОБА_3 , проживає ОСОБА_3 разом з батьком, бабусею та прабабусею. Вихованням дитини займається тільки позивач. Відповідач вихованням дитини не займається, не підтримує зв`язку із ОСОБА_3 . Щодо вживання ОСОБА_2 алкогольних напоїв та наркотичних засобів, свідок не може підтвердити цей факт, оскільки не був свідок таких подій.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що є двоюрідною сестрою позивача та надала аналогічні пояснення, як свідок ОСОБА_5 . Однак зазначила, що відповідач ОСОБА_2 запросила сина на день народження на що, позивач погодився, а неповнолітній ОСОБА_3 не заперечував та добровільно залишився з матір`ю.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 вересня 2011 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 01 жовтня 2008 року, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно з довідкою про склад сім`ї № 244 від 30 липня 2020 року, виданої ОСОБА_1 , до складу сім`ї входить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Актом про фактичне проживання особи від 03 серпня 2020 року встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , проживає ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_3 з 2011 року. Мати ОСОБА_2 в період з 2011 року жодного разу не бачили.

За місцем проживання ОСОБА_1 характеризується з посереднього боку, що підтверджується характеристикою.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 працює на посаді оброблювача поверхневих дефектів металу ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» з 07 жовтня 2019 року.

Органом опіки та піклування Маріупольської міської ради суду надано висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відповідно до якого, рішенням комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Маріупольської міської ради від 18 травня 2021 року вирішено недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 .

Відповідачем до матеріалів справи долучено довідку від 28 квітня 2021 року № 18 відповідно до якої ОСОБА_2 працює в ТОВ «Фірма Технотрон» на посаді слюсара з механоскладальних робіт з 27 листопада 2020 року.

Відповідно до характеристики за місцем мешкання та місцем роботи ОСОБА_2 характеризується позитивно, спиртними напоями не зловживає, за вживанням наркотичних засобів помічена не була, громадський порядок не порушує, з особами, які ведуть аморальний образ життя, зв`язок не підтримує, до вчинення злочинів та правопорушень не схильна. Заяв та скарг від сусідів не надходило. На роботі зарекомендувала себе, як кваліфікований спеціаліст, добросовісний та дисциплінований робітник.

Представлені суду докази відповідають змісту статей 77 - 80 ЦПК України щодо належності, допустимості, достовірності кожного з них окремо та у своїй сукупності, та відповідно достатності їх для прийняття у справі законного та справедливого рішення.

Вирішуючи позовні вимоги про позбавлення батьківських прав, суд керується наступними нормами матеріального права.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей).

Для застосування такої підстави для позбавлення батьківських прав як ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, яка передбачена пунктом 2 частини першої статті 164 СК України, необхідним є встановлення винної поведінки матері (батька), свідомого нехтування нею (ним) своїми обов`язками.

Водночас, існування вказаних обставин позивачем належними та допустимими доказами не доведено, зокрема, позивачем не представлено будь-яких належних та достатніх доказів, які б указували на те, що до відповідача раніше застосовувалися попередження про необхідність змінити ставлення до виховання сина та вона цих обов`язків не виконала, а також, що позивач узагалі звертався до відповідних органів з цього приводу.

Висновком Органу опіки та піклування Маріупольської міської ради від 02 червня 2021 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , вважається недоцільно позбавляти батьківських прав ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у судовому засіданні не наполягав на позбавленні батьківських прав ОСОБА_2 відносно нього, а також сама відповідач зазначила, що вона бажає приймати участь у вихованні сина.

У пункті 18 постанови Пленум Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що у виняткових випадках при доведенні винної поведінки батьків з урахуванням її характеру, особи батька й матері, а також інших конкретних обставин справи суд може відмовити у задоволенні вимог про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання й утримання дитини, поклавши контроль за виконанням ним батьківських обов`язків на орган опіки та піклування.

З цього випливає, що для врегулювання спору між сторонами його може бути застосовано за наявності доказів того, що інші заходи впливу на відповідача не дадуть позитивних наслідків. Але таких доказів судом не здобуто. Так, у справі не доведено, що відповідач негативно характеризується, що вона негативно ставиться до сина та що вона ухиляється від його утримання (виходячи з наданих суду відомостей).

Враховуючи положення статті 9 Конвенції про права дитини, статті 164 СК України, та, виходячи із того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на відповідача, до якої раніше не застосовувалось попередження про необхідність змінити ставлення до виховання сина, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 47, 76-81, 84, 89, 141, 223, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 19, 164, 165 СК України, ст.ст. 23, 201, 1166 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: управління «Служба у справах дітей» Маріупольської міської ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Донецького апеляційного суду, шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Васильченко О.Г.