Рішення № 102823496, 20.01.2022, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/21171/21

Провадження № 2/643/2291/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2022 Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого – судді Мельникової І.Д.,

за участю секретаря Любченко О.С.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Харківського національного університету міського господарства ім.О.М.Бекетова про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом, вимоги якого в подальшому уточнила, та в остаточній редакції просила визнати незаконним та скасувати наказ № 941-02 від 11.11.2021 року Харківського національного університету міського господарства імені О.М. Бекетова про відсторонення ОСОБА_3 старшого лаборанта кафедри Управління проектами в міському господарстві і будівництві про відсторонення від роботи та поновити її на роботі. Стягнути з Харківського національного університету міського господарства імені О.М. Бекетова на користь ОСОБА_3 невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення її від роботи в сумі 15 764.43 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначила, що була прийнята на посаду старшого лаборанту кафедри Управління проектування в міському господарстві і будівництві Харківського національного університету міського господарства імені О.М. Бекетова наказом №595-02 від 17.08.2021 року з 01.09.2021 року.З 01.11.2021 року по 10.11.2021 року знаходилась у соціальній відпустці по догляду за дитиною інвалідом сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .11.11.2021 року Позивач стикнулась із грубим порушенням її конституційного права на роботу з боку Відповідача, яке полягало в тому, що у неї незаконно о 8-00 ранку затребували інформацію, що є конфенденційною щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, після чого, посилаючись на ухилення від профілактичного щеплення, відсторонили від роботи без збереження заробітної плати наказом ректора від 11.11.2021 року №941-02.Так, 11 листопада 2021 року їй було вручено наказ про відсторонення від роботи з підстав ухилення від щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.Наказ мотивований тим, що оскільки вона ухиляється від щеплення та відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров`я України, відповідач відсторонює її від роботи.Зазначила, що ані в трудовому контракті, ані в посадовій інструкції, ані в будь-якому іншому документі, що підписані між нею та відповідачем такого зобов`язання з боку позивача немає, так само, як і не передбачено повноваження відповідача на відсторонення її від роботи з підстав відсутності вищезгаданого щеплення. Вважає даний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Також, просила стягнути невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення її від роботи в сумі 15 764.43 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволенні позовних вимог, надала суду відзив на позовну заяву в якому зазначено, що відповідно до наказу по Університету від 26.10.2021 року № 401-01, виданого на виконання Постанови КМУ № 1096 від 20.10.2021 року з метою запобігання поширення короновірусної інфекції на території університету та відповідно до Наказу МОЗ України № 2153 від 04.10.2021 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.10.2021 року за № 1306/36928 керуючись ст. 46 КЗпПУ та ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» проректорів, директорів коледжів, керівників структурних підрозділів зобов`язано довести до відома підлеглих працівників зміст Наказу МОЗ України № 2153 від 04.10.2021 року та надати інформацію до 08.11.2021 року до відділу кадрів щодо наявності працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень та не надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти короновірусної хвороби, виданий закладом охорони здоров`я. Завідувачем кафедри управління проектами в міському господарстві і будівництві ОСОБА_5 текст наказу МОЗ України № 2153 від 04.10.2021 та ймовірність того, що позивачку буде не допущено до роботи у разі відмови або ухилення від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 або у разі ненадання у строк до 08.11.2021 року довідки про наявність медичних протипоказань для вакцинації, доведено до відома підлеглої ОСОБА_3 в телефонному режимі, так як позивачка перебувала з 01.11.2021 р. по 10.11.2021 р. у додатковій соціальній відпустці, як мати, яка виховує дитину з інвалідністю (наказ від 25.10.2021р. №867-02).Також директором ННІ ОСОБА_6 до складу якого входить кафедра управління проектами в міському господарстві і будівництві 11.11.2021р. була надана службова записка щодо відсторонення від роботи працівників, які не пройшли обов`язкового профілактичного щеплення та не надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації. Наказом від 11.11.2021 року № 941-02 позивачку відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 11.11.2021 року як таку, яка не виконала умови, передбачені наказом МОЗ № 2153, на термін до усунення причин, що зумовили відсторонення. ОСОБА_3 ознайомлена з текстом наказу під особистий підпис з відміткою «отримала 15.42» та коментарем щодо незгоди з формулюванням тексту документу.Актом від 11.11.2021 року за підписом заступника директора навчально- наукового інституту економіки і менеджменту та старшого інспектора навчально-наукового інституту економіки і менеджменту Університету о 8.30 хв. 11.11.2021 року зафіксована відмова ОСОБА_3 від надання документів щодо проходження щеплення або наявності медичного висновку про наявність протипоказань для вакцинації. Згідно з Актом заявницю повідомлено про її відсторонення від роботи з 11.11.2021 року без збереження заробітної плати як таку, яка не виконала умови, передбачені наказом МОЗ № 2153.Актом від 11.11.2021 року, складеного за участі працівників Університету, зафіксовано, що ОСОБА_3 о 8.15 год. було запрошено до відділу кадрів для ознайомлення з текстом наказу № 941-02 від 11.11.2021 року, фактично заявниця прийшла до відділу кадрів о 15.42.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Позивач була прийнята на посаду старшого лаборанту кафедри Управління проектування в міському господарстві і будівництві Харківського національного університету міського господарства імені О.М. Бекетова наказом №595-02 від 17.08.2021 року з 01.09.2021 року.

Відповідно до наказу по Університету від 26.10.2021 року № 401-01, виданого на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 1096 від 20.10.2021 року з метою запобігання поширення короновірусної інфекції на території університету та відповідно до Наказу МОЗ України № 2153 від 04.10.2021 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.10.2021 року за № 1306/36928 керуючись ст. 46 КЗпПУ та ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» проректорів, директорів коледжів, керівників структурних підрозділів зобов`язано довести до відома підлеглих працівників зміст Наказу МОЗ України № 2153 від 04.10.2021 року та надати інформацію до 08.11.2021 року до відділу кадрів щодо наявності працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень та не надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти короновірусної хвороби, виданий закладом охорони здоров`я.

Завідувачем кафедри управління проектами в міському господарстві і будівництві ОСОБА_5 текст наказу МОЗ України № 2153 від 04.10.2021 та ймовірність того, що позивача буде не допущено до роботи у разі відмови або ухилення від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 або у разі ненадання у строк до 08.11.2021 року довідки про наявність медичних протипоказань для вакцинації, доведено до відома підлеглої ОСОБА_3 в телефонному режимі, так як позивачка перебувала з 01.11.2021 р. по 10.11.2021 р. у додатковій соціальній відпустці, як мати, яка виховує дитину з інвалідністю (наказ від 25.10.2021р. №867-02).

Також, директором ННІ ОСОБА_6 до складу якого входить кафедра управління проектами в міському господарстві і будівництві 11.11.2021р. була надана службова записка щодо відсторонення від роботи працівників, які не пройшли обов`язкового профілактичного щеплення та не надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації.

Наказом від 11.11.2021 року № 941-02 позивача відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 11.11.2021 року як таку, яка не виконала умови, передбачені наказом МОЗ № 2153, на термін до усунення причин, що зумовили відсторонення. ОСОБА_3 ознайомлена з текстом наказу під особистий підпис з відміткою «отримала 15.42» та коментарем щодо незгоди з формулюванням тексту документу.

Актом від 11.11.2021 року за підписом заступника директора навчально- наукового інституту економіки і менеджменту та старшого інспектора навчально-наукового інституту економіки і менеджменту Університету о 8.30 хв. 11.11.2021 року зафіксована відмова ОСОБА_3 від надання документів щодо проходження щеплення або наявності медичного висновку про наявність протипоказань для вакцинації. Згідно з Актом заявницю повідомлено про її відсторонення від роботи з 11.11.2021 року без збереження заробітної плати як таку, яка не виконала умови, передбачені наказом МОЗ № 2153.

Актом від 11.11.2021 року, складеного за участі працівників університету, зафіксовано, що ОСОБА_3 о 8.15 год. було запрошено до відділу кадрів для ознайомлення з текстом наказу № 941-02 від 11.11.2021 року, фактично заявниця прийшла до відділу кадрів о 15.42.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правові підстави відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим органом визначені статтею 46 КЗпП України.

Так, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, відсторонення від роботи - це тимчасове позбавлення працівника, який перебуває у трудових правовідносинах із підприємством, можливості реального здійснення ним права на працю на підставі виявленого власником чи уповноваженим ним органом факту, через який він має право усунути або зобов`язаний усунути працівника від роботи.

Таким чином, за змістом статті 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 185/676/18 (провадження № 61-8219св19).

Частинами другою, третьою статті 14 Закону України «Про охорону праці» встановлено, що працівник зобов`язаний дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту.

В силу ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно приписам ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необгрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються. Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов`язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Постановою КМУ від 09.12.2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» було постановлено : Установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 березня 2022 р. на території України карантин.

Пунктом 41-6 вказаної Постанови КМУ № 1236 встановлено: керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб та частини третьої статті 5 Закону України Про державну службу, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України Про оплату праці та частини третьої статті 5 Закону України Про державну службу; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Наказом Міністерства охорони здоров`я № 2153 від 04.10.2021 р. був затверджений Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, згідно якого обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники: 1. Центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2. Місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3. Закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи держвлади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків: втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки, економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі, для захисту прав і свобод інших осіб.

Європейська соціальна хартія в ч. 3 ст. 11 містить положення, згідно з яким із метою забезпечення ефективного здійснення права на охорону здоров`я Сторони зобов`язуються самостійно або в співробітництві з громадськими чи приватними організаціями вживати відповідних заходів для того, щоб запобігати в міру можливості епідемічним, ендемічним та іншим захворюванням, а також нещасним випадкам. Це вимагає від держав забезпечити високий рівень імунізації, щоб не просто зменшити частоту цих захворювань, а й нейтралізувати запаси вірусів і таким чином досягти цілей, встановлених Всесвітньою організацією охорони здоров`я. Комітет підкреслює, що вакцинація у великих масштабах визнана найефективнішим та найекономнішим засобом боротьби з інфекційними й епідемічними хворобами (справа «Medecins du Monde International проти Франції»). Отже, міжнародні нормативно-правові акти закріплюють важливість охорони здоров`я населення, а також визначають обов`язок держав запобігати спалахам епідемій шляхом розробки програм вакцинації.

У рішенні від 28 квітня 2021 року (CASE OF VAVШIИKA AND OTHERS v. THE CZECH REPUBLIC) Європейський суд з прав людини підкреслив, що, на загальну думку, вакцинація є одним із найбільш успішніших та ефективних з точки зору витрат заходів у сфері охорони здоров`я і що кожна держава має намагатися досягати максимально можливого рівня вакцинації серед свого населення. Конвенція та інші міжнародні документи покладають позитивне зобов`язання на Договірні Держави зі вжиття належних заходів із захисту життя і здоров`я осіб, які перебувають під їхньою юрисдикцією. У світлі цих аргументів ЄСПЛ дійшов висновку, що обов`язок проходження вакцинації в Чехії є відповіддю національних органів влади на нагальну соціальну потребу в захисті здоров`я окремої особи та суспільства в цілому від відповідних хвороб та недопущенні будь-якої тенденції зменшення рівня вакцинації дітей. Суд зрештою дійшов висновку, що оскаржувані заходи можуть вважатись такими, що були «необхідними у демократичному суспільстві», а тому не вбачав порушення статті 8 Конвенції. Приймаючи рішення, Суд враховував те, що недопущення дітей такого віку до навчання та спілкування з однолітками негативно вплинуло на можливість цих дітей особистісно розвиватися, проте ЄСПЛ вказує на те, що такі наслідки були спричинені свідомим порушенням законодавства їхніми законними представниками батьками.

Отже, Європейський суд з прав людини дійшов висновків, що вакцинація є одним із найбільш успішніших та ефективних заходів у сфері охорони здоров`я, мета якої є захист здоров`я окремої особи та суспільства в цілому від інфекційного захворювання. Таким чином, обов`язкова вакцинація певної категорії громадян від COVID-19 (захворювання, яке згідно наказу МОЗ України від 19.07.95 № 133 належить до особливо небезпечної інфекційної хвороби) задля попередження його поширення серед населення є виправданим та таким, що не порушує статтю 8 Конвенції.

Судом було встановлено, що позивач був попереджений про необхідність проведення до 08.11.2021 року обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, що підтверджується Службовою запискою Завідувача кафедри ОСОБА_7 з наказом МОЗУ від 04.10.2021 року №2153 «Про затвердження Переліку професії, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», що ОСОБА_3 була ознайомлена з Наказом МОЗ № 2153, а також попереджено, що в разі не підтвердження повного курсу вакцинації, працівник буде відсторонений від роботи.

Посилання позивача на те, що обов`язковими щепленнями, відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб»: є «Профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу» є безпідставними та спростовуються діючим законодавством, так згідно ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ч.1 ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань, окрім дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу, підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виконуваної ними роботи, в тому числі працівники освіти.

Відмова працівника від вакцинації не повинна ставити під загрозу здоров`я колег, які працюють з позивачем, а також студентів, які навчаються у Харківському національному університеті міського господарства ім.О.М.Бекетова. Враховуючи, що позивачем в порушення вимог діючого законодавства не були надані ні сертифікат про проходження профілактичних щеплень проти COVID-19, ні медичний висновок про наявність протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19, суд з урахуванням позиції ЄСПЛ, згідно якої обмеження прав осіб, які відмовилися від вакцинації за власним бажанням, а також накладення санкцій за таку відмову, не є проявом дискримінації та порушенням ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також те, що інтереси суспільства превалюють над інтересом однієї особи, тому впровадження обов`язкової вакцинації задля боротьби за громадське здоров`я не є порушенням прав окремих осіб, дійшов висновку, що роботодавець, відповідно до вимог статті 46 КЗпП на підставі діючого законодавства, правомірно, відсторонив ОСОБА_3 від роботи, а отже наслідки у вигляді відсторонення були спричинені свідомим порушенням позивачем діючого законодавства, у зв`язку з чим позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141,263, 265 ЦПК України , суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_3 – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 27.01.2022.

Суддя І.Д. Мельникова