Рішення № 102819636, 17.01.2022, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/2392/20

Провадження № 2/496/430/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Галич О.П.,

за участю:

секретаря – Ткаченко В.М.,

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 , до

відповідача: Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, місцезнаходження: Одеська область, Біляївський район, с. Нерубайське, площа Партизан, буд. 4,

вимоги позивача: про визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки за набувальною давністю,

представник відповідача – повідомлена належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з`явилася, але надала заяву про визнання позову та розгляд справи за її відсутності,-

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1.19.06.2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом, який 20.07.2020 уточнила, до Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області (далі – відповідач), про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу на праві приватної власності належить 1/2 частки у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5121084200:04:001:0979, площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Підставою виникнення права власності є свідоцтво про право на спадщину, серія та номер 388 від 28.03.2019 року. Земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю № 202 від 18.04.1995 року. Дану земельну ділянку було виділено Нерубайською сільською Радою народних депутатів № 174 від 10 березня 1994 року з метою подальшого будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер та його дружина - ОСОБА_4 стала спадкоємицею його майна на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 2-694 від 05 травня 1998 року. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, спадкове майно складається з 1/2 частини незавершеного будівництвом житлового будинку, АДРЕСА_3 . Після смерті ОСОБА_3 , його син - ОСОБА_5 як спадкоємець майна за законом повністю відмовився від спадщини та уклав з ОСОБА_4 договір дарування № 2-1595 від 12.09.1998 року. Згідно умов даного договору дарування ОСОБА_5 подарував, а ОСОБА_4 прийняла у дар 1/4 частини незавершеного будівництвом житлового будинку, 47 % готівки, що знаходиться на АДРЕСА_2 . ОСОБА_4 була бабусею позивача, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та передала у спадщину за заповітом позивачу 1/2 частки у праві спільної часткової власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер:5121084200:04:001:0979, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , до зміни адреси- Нерубайська сільська рада, що належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якого була ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії 111-ОД № 059936, виданого Нерубайською сільською радою Біляївського району Одеської області на підставі рішення Нерубайської сільської ради № 174 від 10.03.1994 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 18.04.1995 року за № 202. При укладенні договору дарування № 2-1595 від 12.09.1998 року не було зазначено в переліку майна, що переходить в дар ОСОБА_4 земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Так, при присвоєнні кадастрового номеру земельній ділянці та укладанні заповіту ОСОБА_4 була власником 1/2 частини земельної ділянки, а інша половина земельної ділянки залишилась не оформленою. ОСОБА_5 , як спадкоємець за законом, своїх спадкових прав не оформив, хоча знав про те, що після смерті його батька, ОСОБА_3 залишилась земельна ділянка. Приблизно, з 2005 року по теперішній час позивач безперервно, тривало, відкрито та добросовісно, користується земельною ділянкою, площею 0,1000 га в умовних кадастрових одиницях, яка розташована на території АДРЕСА_2 , тобто фактично стала її власником. Позивач систематично сплачує земельний податок за всю земельну ділянку, а не за 1/2 власної частки земельної ділянки. 02.06.2020 року представником позивача - адвокатом Зачепіло Олександром Вікторовичем, на підставі Договору про надання адвокатських послуг № 23/1 від 26.05.2020 року було направлено адвокатський запит до Нерубайської сільської ради з метою отримання інформації стосовно звернень громадян щодо отримання у власність 1/2 частини земельної ділянки. 15.06.2020 року на адресу позивача надійшов лист-відповідь Нерубайської сільської ради про те, що звернення щодо отримання у власність 1/2 частиниземельної ділянки не надходили, а також додано інформацію Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5121084200:04:001:0979. У зв`язку з викладеним позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

3. Представник відповідача відзив на позов не надала.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

4. Представник відповідача у судове засідання не з`явилася, але надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнала в повному обсязі. (а.с. 65)

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

5. Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2020 року, цивільну справу № 496/2392/20, передано на розгляд судді Біляївського районного суду Одеської області Галич О.П.

6. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 23.06.2020 року позовну заяву було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків, строком 10 днів з дня отримання ухвали.

7. 20.07.2020 року до канцелярії суду надійшла заява від позивача про виконання ухвали суду щодо усунення недоліків.

8. Ухвалою судді Біляївського районного суду Одеської області Галич О.П. від 23.07.2020 року було відкрито загальне позовне провадження по справі з проведенням підготовчого судового засідання.

9. Ухвалою судді Біляївського районного суду Одеської області Галич О.П. від 20.09.2021 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.01.2022 року на 10-00 год.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

10. Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 388 від 28.03.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Яковлєвою О.М., ОСОБА_1 є власником 1/2 частки у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5121084200:04:001:0979, площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 6)

11. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 388 від 28.03.2019 року зареєстроване в Спадковому реєстрі, що підтверджується витягом з нього. (а.с. 7)

12. ЛистомНерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області № 02-17-646 від 10.06.2020 року було надано відповідь адвокату Зачепіло О.В. на його адвокатський запит, в якій зазначено, що звернення щодо отримання у власність 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер 5121084200:04:001:0979, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 – не надходили. (а.с. 8)

13. Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, власником земельної ділянки, кадастровий номер 5121084200:04:001:0979, площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 є – ОСОБА_3 , користувачем є - ОСОБА_1 . (а.с. 9)

14. Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником 1/2 частки у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5121084200:04:001:0979, площею 0,1000 га. (а.с. 10)

15. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом № 2-694 від 05.05.1998 року, посвідченого державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Калашніковою Н.М., ОСОБА_4 стала спадкоємицею майна померлого чоловіка- ОСОБА_3 , яке складається з 1/2 частини незавершеного будівництвом житлового будинку, АДРЕСА_3 . (а.с. 11)

16. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом № 2-693 від 05.05.1998 року, посвідченого державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Калашніковою Н.М., ОСОБА_4 є власником 1/2 частини незавершеного будівництвом житлового будинку, АДРЕСА_3 .(а.с. 12)

17. Згідно договору дарування № 2-1595 від 12.09.1998 року, посвідченого державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Калашніковою Н.М., ОСОБА_5 подарував, а ОСОБА_4 прийняла у дар 1/4 частину незавершеного будівництвом житлового будинку, 47 % готівки, що знаходиться на АДРЕСА_2 . (а.с. 13)

18. Згідно державного акту на право власності на землю серії ІІІ-ОД № 059936, виданого Нерубайською сільською радою Біляївського району Одеської області на підставі рішення Нерубайської сільської ради № 174 від 10.03.1994 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 18.04.1995 року за № 202, ОСОБА_3 була передана земельна ділянка, площею 0,100 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель. (а.с. 15)

19. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі з 30.10.1993 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_1 , актовий запис - 896. (а.с. 15-а)

20. Згідно дублікату квитанції №0.0.1610987696.1 від 10.02.2020 року, позивачем був сплачений земельний податок у сумі – 120 грн. (а.с. 16)

21. Згідно письмових пояснень ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 від 30.05.2020 року, ОСОБА_1 дійсно добросовісно користується земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,1000 га., протягом тривалого часу – приблизно 25 років. (а.с. 17,18,19, 21)

22. Представником позивача - адвокатом Зачепіло Олександром Вікторовичем, на підставі Договору про надання адвокатських послуг, було направлено адвокатський запит до Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області з проханням зокрема надати інформацію стосовно звернень громадян щодо отримання у власність 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер: 5121084200:04:001:0979, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 22)

23. Згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, вартість земельної ділянки, площею 0.1000 га, 5121084200:04:001:0979, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , складає 214160,00 грн., вартість 1/2 частини вказаної земельної ділянки складає – 107080,00 грн. (а.с. 38-53)

24. Згідно дублікату квитанції №0.0.2002880971.1 від 04.02.2021 року, позивачем був сплачений земельний податок у сумі – 120 грн. за земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 69, 79)

25. Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона є сусідкою позивачки. Підтвердила, що ОСОБА_1 дійсно володіє вказаною земельною ділянкою близько 20 років. Позивач постійно приїжджає та обробляє земельну ділянку.

26. Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що він є сусідом позивачки, близько 15-17 років. Підтвердив, що позивач з чоловіком постійно приїжджає на вказану земельну ділянку.

27. Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що він є сусідом ОСОБА_1 . Підтвердив, що остання постійно володіє вказаною земельною ділянкою, приїжджає на вихідні та усі свята.

V. Оцінка Суду.

28. Положеннями статей 15, 16 Цивільного Кодексу України (далі – ЦК України), статтею 4 Цивільно-процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За змістом частини другої статті 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

29. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

30. Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

31. Відповідно до статті 78 Земельного Кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

32. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

33. Згідно зі статтею 81 Земельного Кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

34. Відповідно до ст. 126 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами.

35. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові № 7 від 14.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або землекористувачем документу, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладання договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

36. Відповідно до ст. 14, 41 Конституції України, право власності на землю гарантується; кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

37. Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

38. Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

39. Відповідно до положень ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

40. Таким чином інститут набувальної давності за своєю правовою природою покликаний усунути юридичну невизначеність поняття фактичного володіння майном, ввести до цивільного обороту вибулі з нього нерухомі речі, чим забезпечити стабільність цивільних правовідносин.

41. Набувальна давність є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, тобто не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у ч.1 ст. 344 ЦК України, тобто наявність законного об`єкту володіння, добросовісності, відкритості, безперервності, визначених законом строків володіння.

42. Норми права інституту набувальної давності регулюють один з первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередньому титулі права власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

43. Добросовісності заволодіння майном, як умови набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, дає підстави для висновку, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного права означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно реалізовувати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки. При вирішенні таких спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном). Добросовісний володілець майна у момент заволодіння ним не знає (не може і не повинен знати) про неправомірність такого заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для набуття права власності на нього.

44. У п.п. 9, 11, Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.

45. При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальнок давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала, не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходженні майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

46. Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

47. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 729/608/17 (провадження № 14-648цс18) вказано, що «умовами набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю є: 1) добросовісність користування земельною ділянкою, яке полягає у невчиненні особою перешкод власнику земельно: ділянки у реалізації ним свого права власності на це майно протягом 15 років; 2) відкритість користування, яке має бути очевидним для усіх інших осіб; 3) безперервність користування протягом 15 років; 4) відсутність документів, які б свідчили про наявність у громадянина прав на цю земельну ділянку. Відсутність будь-якого з перерахованих елементів виключає можливість набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.

48. Судом встановлено, що позивач користується земельною ділянкою, кадастровий номер 5121084200:04:001:0979, площею 0,1000 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 добросовісно, відкрито, безперервно більше 15 років, що підтверджується також показами свідків, однак у останньої відсутні документи, які б свідчили про наявність у неї прав на цю земельну ділянку.

50. Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини четвертої ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

51. Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

52. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

53. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

54. Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем доведений факт набуття нею права власності на спірну земельну ділянку за набувальною давністю, оскільки вона з 2005 року, тобто понад 15 років, добросовісно, відкрито та безперервно користується земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , підтримує майно в належному стані, сплачує земельний податок, несе з цього приводу витрати, відповідач не заперечує проти визнання права власності за позивачем на 1/2 частину земельної ділянки, суд приходить до висновку, що у розумінні ст. 344 ЦК України за позивачем може бути визнано право власності за набувальною давністю, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню .

Керуючись ст. ст. 16, 316-319, 328,344, 392 ЦК України, ст. ст. 13, 76-81, 89, 95, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, ст. 120, 125 ЗК України, суд –

У Х В А Л И В:

1. Уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки за набувальною давністю– задовольнити.

2. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності за набувальною давністю на 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5121084200:04:001:0979, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

3. Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Повний текст рішення складено 27 січня 2022 року.

Суддя О.П. Галич